КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА



9.1.Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на неза­
вершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції,
методику оцінки якої наведено в додатку 2) становлять собівартість
продукції тваринництва, причому:

а) вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха,
відноситься на надзвичайні витрати;

б) вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, відне­
сених на матеріально відповідальних осіб), відображається за окре­
мою статтею в складі витрат на утримання відповідних видів і груп
тварин.

9.2. Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається,
виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його при­
бирання та доставки до місця зберігання вартості підстилки.
Собівартість тонни гною визначається діленням загальної суми вит­
рат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в зви­
чайний гній, виходячи з вмісту сухих речовин.

Інша побічна продукція, така як: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м'ясо за­битих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання, її вартість відноситься на змен­шення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

9.3. Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (ве­
ликої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої
маси, одержаний в звітному періоді, та жива маса.


Додатки

Витрати на утримання молодняку тварин, який не зважується (молодняк робочих коней, звірів тощо), відносяться на збільшення вартості цих тварин, виходячи з кількості кормо-днів та собівартості кормо-дня.

9.4. Приріст живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі
та птиці певного виду та групи визначається як різниця між масою
поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року
(включаючи загиблих), і масою тварин і птиці, які надійшли в групу
протягом року, включаючи приплід, та які були на початок року.

Собівартість центнера приросту живої маси визначається ділен­ням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

9.5. Собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на
відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається, виходячи з витрат
на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості
побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на поча­
ток року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і
підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тва­рин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості центнера живої маси об­числюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переве­дена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не уточнюється.

Сільськогосподарські підприємства мають право визначати собівартість живої маси тварин в розрізі партії (реалізованих, пере­ведених в старшу вікову групу, забитих тощо) на підставі даних про вартість тварин, одержаних від приплоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та вартість приросту маси тварин цієї партії.

9.6. У молочному скотарстві розраховується собівартість цент­
нера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови при­
плоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.


Іванюта П.В., Левченко З.М.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості центнера молока необхідно за­гальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.

9.7. У підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні при­значених для реалізації корів-первісток, витрати на їх утримання до розтелення (без вартості побічної продукції) відносяться на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду, а ви­трати на їх утримання з часу розтелення до реалізації становитимуть собівартість одержаного від них молока.

9.8. Собівартість приросту маси та живої маси молодняку вели­кої рогатої худоби і тварин, вибракуваних з основного стада в молоч­ному скотарстві розраховується відповідно до пунктів 9.4—9.5 цих Рекомендацій.

9.9. У м'ясному скотарстві собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) складається із витрат на утримання корів і нетелів (останні за 2 місяці до розтелення переводяться в основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції та молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами). Собівартість центнера живої маси визначається діленням суми витрат, віднесених на приплід і лрирі'ст живої маси телят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу про­тягом року, на загальну живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули), та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розрахована собівартість центнера викори­стовується для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені в старші групи.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняку старше 8 місяців та худоби на відгодівлі визначається відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 цих Рекомендацій.

9.10. Витрати на утримання основного стада свиней (свинома­
ток з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть
собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.


Додатки

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням за­гальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).

Собівартість центнера живої маси поросят на момент їх відлу­чення від свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишили­ся під матками на кінець року.

Собівартість центнера приросту маси та живої маси свиней інших груп (на дорощуванні та відгодівлі) визначається відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 цих Рекомендацій.

У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового при­росту живої маси свиней (включаючи живу масу приплоду) визна­чається в цілому по галузі діленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість приросту. Собівартість центнера живої маси сви­ней визначається відповідно до пункту 9.5 цих Рекомендацій.

9.11. Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодняку овець розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко, а також шкури загиб­лих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за ре-алізаційними цінами, а гній — за нормативно-розрахунковою вар­тістю.

9.12. На собівартість приплоду ягнят відноситься в романів-ському вівчарстві 12 відсотків, каракульському — 15, а в усіх інших напрямах — 10 відсотків загальної суми на утримання овець основ­ного стада. В підприємствах, де вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відноситься частина (у зазначеному розмірі) загальної суми витрат.

9.13. Витрати на утримання овець (без вартості побічної про­дукції та приплоду) розподіляються між вовною (центнер вовни прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси, один цент­нер якого береться та одиницю.

9.14. Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.


Іванюта П.В., Левченко З.М.

9.15.Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлу­чення.

Собівартість центнера живої маси інших груп молодняку і овець на відгодівлі визначається відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 цих Реко­мендацій.

9.16. Собівартість продукції птахівництва визначається ділен­ням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. По основному стаду птиці калькулюється собівартість 1 тис. яєць, а по молодняку птиці — 1 центнер приросту живої маси та 1 центнер живої маси відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 цих Рекомен­дацій (кількість приросту живої маси визначається розрахунково).

9.17. Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його від­сутності — за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутко­вуються яйця, одержані від молодняку птиці.

9.18. При інкубації може бути незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняку птиці слід поділити на тривалість інкубації в днях і одержаний ре­зультат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації в днях.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продук­цію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених при першому і другому міражі, шкаралупи, тушок пів­ників, забитих в добовому віці, за цінами можливого використання) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

9.19. Витрати на утримання основного стада племінних коней
(без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за ре­
алізаційними цінами та вартості виконаних робіт, оцінених за нор­
мативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней)
становитимуть собівартість приплоду на момент відлучення.

Собівартість приплоду робочих коней визначається згідно з п. 7.10.


Додатки

9.20. Річні витрати на вирощування молодняку коней (без вар­
тості побічної продукції) приєднуються до балансової вартості мо­
лодняку, який був у групі на початок року та який надійшов в поточ­
ному році, включаючи приплід.

Собівартість молодняку коней, переведеного в основне стадо, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощу­вання, визначається додаванням до його вартості на початок року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на утримання ло­шат у звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і серед­ньою їх собівартістю.

9.21. Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається в
розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняку
на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюється на
50 відсотків планової собівартості.

Собівартість однієї голови ділового приплоду визначається ді­ленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основ­ного стада та молодняку до відлучення (без вартості побічної про­дукції — гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду.

Якщо в підприємстві на кінець року залишається певна кіль­кість невідлученого молодняку, його вартість (на рівні 50 відсотків планової собівартості голови при відлученні) виключається із за­гальної суми витрат.Собівартість приросту маси та живої маси мо­лодняку після відлучення визначається відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 цих Рекомендацій.

9.22. У звірівництві собівартість однієї голови приплоду визна­
чається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови мо­
лодняку на час відлучення. При відлученні приплід дооцінюється ще
на 50 відсотків. Собівартість однієї голови молодняку на час відлу­
чення визначається діленням витрат на утримання дорослих звірів з
приплодом до відлучення (без вартості шкурок загиблих тварин та
м'яса забитих звірів за реалізаційними цінами) на кількість відлуче­
ного молодняку. Загальна сума витрат без вартості молодняку, що
залишився під матками на кінець року, становитиме собівартість
ділового приплоду.

Молодняк звірів після відлучення дооцінюється, виходячи із се­редніх витрат на утримання однієї голови протягом дня та відпо­відної кількості кормо-днів.


2,271



Іванюта П.В., Левченко З.М.

Вартість молодняку звірів приплоду минулих років (забитого на шкурки, переведеного в основне стадо, реалізованого та залишеного на кінець року) визначається на основі вартості молодняку на поча­ток року і витрат на його утримання, які розраховуються, виходячи із витрат на утримання голови протягом дня та кількості кормо-днів.

9.23. Собівартість товарної риби, що вирощується в ставках та
інших водоймах, складається із витрат на зариблення водоймищ
(включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов ри­
би. В спеціалізованих підприємствах з повносистемним рибним гос­
подарством (включаючи риборозведення) визначається собівартість
1 тис. мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників,
що знаходяться протягом року в маточниках і нерестових ставках, на
кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість
одного центнера цьоголіток визначається діленням загальної вар­
тості мальків та витрат на вирощування риборозсадницького ма­
теріалу (цьоголіток) на кількість центнерів обчисленої продукції.
При цьому середня маса цьоголітки приймається за ЗО грамів.

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, роз­глядається як витрати на незавершене виробництво, що переходить на майбутній рік. До витрат на утримання вигульних ставків вклю­чається вартість випущених цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації. Собівартість центнера товарної риби визна­чається діленням всіх витрат на її вирощування на кількість одержа­ної товарної риби.

У риболовецьких підприємствах визначається собівартість од­ного центнера валової риби, що складається із витрат на виловлення, транспортування та підготовку її до зберігання (охолодження, підмороження та підсолення риби) та на утримання суден і флоту, а також засобів виловлення.

Витрати суден і флоту, які виконують функції транспортних або пошукових, враховуються в загальних транспортних витратах.

Крім того, розраховується собівартість тонни готової рибопро-дукції, яка включає в себе вартість сирцю або мороженого напівфаб­рикату та витрати на обробку, починаючи з операцій приймання ри­би до випуску готової продукції.

9.24. Собівартість окремих видів продукції бджільництва визна­
чається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість незавершено-


Додатки

го виробництва на початок року між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційно­го воску.

Нові бджолині сім'ї оцінюються за цінами продажу. Собі­вартість кілограма бджіл прирівнюється до собівартості 10 кілог­рамів меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду, до складу якого входить товарний мед і мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартість незавершеного виробництва на кінець ка­лендарного року.

Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути відне­сена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напряму є розмежування ви­трат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури згідно із затвердженими нормативами.

У разі використання на опилення більшої кількості бджолиних сімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювальні культури, не збільшуються.

9.25. Собівартість грени складається з вартості племінних ко­
конів і витрат на приготування грени (без вартості гренажних ко­
конів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами реалізації).

До собівартості сирих коконів включається вартість грени за собівартістю її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени, вигодовування черв'яків і одержання коконів. Собівартість центнера сирих коконів визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на масу вирощених сирих коконів.

9.26. На підприємствах і в організаціях з племінної справи і
штучного осіменіння сільськогосподарських тварин собівартість
сперми розраховується за видами плідників. Готовою продукцією є
вироблена і реалізована в звітному періоді спермопродукція.

До собівартості розбавленої свіжоодержаної і реалізованої спер­ми плідників включають витрати на їх утримання та технологічні ви­трати (вартість хімікатів і азоту, оплата праці спеціалістів, включаю­чи відрахування на соціальні заходи тощо). Для визначення собівартості сперми із загальної суми виключається вартість побіч­ної продукції.


21*



Іванюта П.В., Левченко З.М.

Собівартість І дози розбавленої сперми визначається діленням суми витрат поточного року на фактично реалізовану сперму певно­го виду тварин.

Собівартість 1 дози розбавленої сперми плідників власного ви­робництва та придбаної визначається діленням загальної суми вит­рат, що складаються із собівартості сперми власного виробництва і вартості придбаної сперми, на загальну кількість реалізованої роз­бавлено сперми.

Повна собівартість однієї дози реалізованої замороженої сперми визначається діленням загальної суми витрат поточного року та вар­тості реалізованої придбаної сперми на кількість проданої в поточно­му році продукції.

Заморожена сперма плідників, одержана в поточному році, відо­бражається в оперативному обліку на забалансовому рахунку за кількістю (без вартісної оцінки). Облік витрат на заморожену спер­му ведеться за окремими галузями тваринництва.

Витрати на доставку рідкого азоту і сперми та вартості азоту, що використовується для дозаправлення посудин Д'юара, на пунктах штучного осіменіння щомісяця списуються на витрати з реалізації.



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.231.243.21 (0.025 с.)