Визначення собівартості послуг гужового транспорту.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Визначення собівартості послуг гужового транспорту.



По ньому обчислюють середню собівартість робочого дня коней (волів), приплоду і одного кормо-дня. Собівартість одного кормо-дня визначають діленням суми витрат по утриманню ро-ючої худоби на загальну кількість кормо-днів робочої худоби. Собівартість однієї голови приплоду обчислюють за вартістю '0 кормо-днів утримання дорослих тварин. Собівартість одного робочого дня визначають діленням всієї суми витрат по утри­манню робочої худоби (за вирахуванням приплоду, гною, іншої юічної продукції) на кількість робочих днів, за винятком днів самообслуговуванню. При цьому гній оцінюють за його ількістю і витратами на підстилку та вивезення гною.

Вартість послуг гужового транспорту розподіляють між живачами (культурами, групами культур, видами і група-варин та іншими об'єктами) пропорційно до кількості Опрацьованих робочих днів.


Іванюта П.В., Левченко З.М.

Обчислення собівартості електроенергії. В електро­постачанні визначають собівартість 10 кВт/год. При цьому враховують витрати на електроенергію, одержану від власних електростанцій, а також ту, що надійшла зі сторони. Собі­вартість 10 кВт/год електроенергії власних електростанцій визначають діленням витрат по їх утриманню та експлуатації на кількість виробленої енергії, за винятком електроенергії, спожитої на власні потреби електростанцій. Електроенергію та витрати по електростанціях (електрогенераторах), змон­тованих з доїльними, стригальними, зварювальними та інши­ми агрегатами, у вартість електроенергії не включають, їх зараховують яа витрати відповідних галузей і виробництв.

Середню собівартість 10 кВт/год всієї електроенергії обчислюють діленням усіх витрат по електрогосподарству на загальну кількість електроенергії як власного виробництва, так і одержаної зі сторони. Вартість електроенергії зарахо­вують у витрати споживачів пропорційно до кількості відпу­щених кіловат-годин.

Кількість електроенергії, відпущеної споживачам, визна­чають за показниками лічильників. За їх відсутності розподіл електроенергії між споживачами можна здійснювати пропор­ційно до нормативів її витрат.

Визначення собівартості теплоенергії. У теплопоста­чанні собівартість 1 Гкал теплоенергії обчислюють діленням суми витрат по виробництву (купівлі) теплової енергії і до­веденню її до споживачів на кількість виробленої енергії в Гкал, за винятком енергії, витраченої на власні потреби тепло-станцій. Вартість теплоенергії зараховують на споживачів пропорційно до кількості відпущеної енергії.

Визначення собівартості води. У центральному водопо­стачанні собівартість 1 м3 води обчислюють за сумою витрат на піднімання, подавання і доведення води до споживачів (у


Розділ 2

ім числі витрати на купівлю води при її споживанні з міських водогонів або магістральних державних мереж) і загальною кількістю кубометрів води, поданої через водопровідну мережу сільськогосподарського виробництва.

Витрати по утриманню артезіанських свердловин, водоза­бірного устаткування та водогонів, не пов'язаних із централь­ною водозабезпечувальною системою, зараховують безпосеред­ньо на витрати відповідного виробництва, яке використовує воду.

Визначення собівартості газу. У газопостачанні собі­вартість 1 м3 газу обчислюють діленням загальної суми витрат по газозабезпеченню, враховуючи вартість купівлі газу, на загальну кількість кубометрів спожитого газу (магістрального і зрідженого в балонах). Витрати по газопостачанню зарахо­вують на споживачів — пропорційно до кількості відпущених кубічних метрів газу.

Особливості розподілу затрат машинно-тракторного парку. Ураховані витрати на оплату праці трактористів-машиністів і вартість використаних пально-мастильних ма­теріалів щомісяця відносяться на окремі культури і групи культур пропорційно обсягам виконаних робіт.

Затрати на утримання тракторного парку, включаючи орендну плату по орендованих тракторах та іншій сільсько­господарській техніці, розподіляються на сільськогосподар­ські культури таким чином:

- тракторів пропорційно обсягу виконаних ними для окре­мих культур (видів культур) або інших об'єктів механі­зованих робіт (в умовних еталонних гектарах); основних засобів спеціального призначення (картопле, бурякозбиральні комбайни та ін.) — безпосередньо на собівартість продукції відповідних культур;


Іванюта П.В., Левченко З.М.

—ґрунтообробних машин — пропорційно обробленим пло­щам, зайнятим визначеними культурами;

—сівалок — пропорційно площі посіву культур;

—технічних засобів для збору урожаю — пропорційно зіб­раній площі визначених культур;

—машин для внесення у ґрунт добрив — пропорційно фі­зичній масі внесених добрив.

Загальновизнаною обліковою одиницею всіх виконаних машинно-тракторним парком робіт є умовний еталонний гектар. Цей показник розраховується на підставі нормо-змін, для чого кількість виконаних нормо-змін по кожному трак­тору помножують на його змінну еталонну виробітку. Остан­ню визначають, виходячи з установлених коефіцієнтів перера­хунку фізичних тракторів за марками в умовні еталонні.

Усі сільськогосподарські і транспортні роботи, виконані машинно-тракторним парком, виражають в еталонних гектарах.

Одиницею транспортних робіт є тонно-кілометр. Ці робо­ти також перераховуються в еталонні гектари і в плаї овій оцінці відносяться на об'єкти обліку. У кінці року загальні затрати на експлуатацію машинно-тракторного парку (за винятком, оплати праці та вартості палива) розподіляють окремо по кожній статті між сільськогосподарськими і тран­спортними роботами пропорційно обсягу в еталонних гекта­рах. Ту частину загальних витрат по машинно-тракторному парку, яка відноситься на сільськогосподарські роботи розподіляють по кожній статті окремо між сільськогос­подарськими культурами пропорційно встановленій базі за видами машин [73, С. 451-461].


Розділ 2

Контрольні питання

1 Що таке витрати виробництва?

2 Яка відмінність між центрами витрат та відповідаль­ності?

 

3. Що таке постійні та змінні витрати?

4. Як розраховуються маржинальні витрати?

5. Які моделі обліку витрат застосовуються на практиці?

6. Що таке інтегрована система обліку?

7. В чому особливість переплетеної система обліку?

8. Як обчислюються загальновиробничі витрати?

9. Як формується трансфертна ціна?

10. Що відноситься до незавершеного виробництва?

Тести для самоконтролю знань

1. Позамовний метод калькуляції полягає в:

- обліку витрат за конкретним видом продукції, яка замов­лена за договором;

- обліку витрат однорідного виду продукції у великій кіль­кості за окремими періодами;

- плануванні за нормами витрат в розрізі кожної статті ви­трат;

- обліку витрат за фактичними витратами з урахуванням витрат на основну, побічну та супутню продукцію.

2.Метод калькулювання залежить від:

- усіх галузей господарювання в нашій державі

- узагальнення і розподілу непрямих витрат

 

- типу організації і технології виробництва

- центрів витрат, доходів і сфер відповідальності о. Метою центрів витрат та відповідальності є:

- аналіз причин відхилень від плану виробництва продук­
ції;


Іванюта П.В., Левченко З.М.

—посилення контролю за витратами через встановлення персональної відповідальності менеджерів різних рівнів за витрачанням ресурсів;

—допомога менеджерам у складанні звітів про виконання бюджетів та оцінці результатів діяльності;

—групування первинних даних.

4. Що відноситься до економічних елементів операційно-
технологічних витрат:

—витрати на оплату праці;

—матеріальні затрати;

—інші операційні витрати;

—відрахування на соціальні заходи;

—всі відповіді вірні.

5. Різниця між витратами на виробництво і валовими вит­
ратами полягає в:

— оцінці результатів діяльності структурних підрозділів
при великій різноманітності організаційних форм;

—вартості придбаних запасів, що знаходить своє відобра­ження у складі валових витрат одразу ж після їх опри­буткування на склад, або за фактом оплати;

—витраченні сировини на виробництво продукції;

—тому, що побічна продукція одного виробництва може використовуватися для виробництва основної продукції іншого виробництва.

6. Під обліком часткових витрат розуміють:

—виділення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового і внутрішньогосподарського (уп­равлінського) обліку;

—поділом на прямі (які відносяться безпосередньо на об'єкт калькулювання) та непрямі (які розподіляються між об'єктами калькулювання пропорційно певн й базі);

—важливе методологічне питання організації внутрішньо­господарського (управлінського) обліку з метою ефек­тивного прийняття рішень;


Розділ 2

— підхід, коли проводиться підбір окремих елементів вит­
рат, які носять прямий характер та включаються в собі­
вартість окремих видів продукції.

7 В рослинництві загальновиробничі витрати розподіля­ються до:

—фактичних операційно-технологічних витрат;

—за технологічними періодами;

—за кожен місяць;

—від обсягу виробництва продукції.

8. Трансферні ціни застосовуються:

—при формуванні повної собівартості;

—для здійснення розподілу загальновиробничих витрат на окремі види продукції у відповідності з внутрішньогос­подарським нормативом;

 

- з метою поліпшення економічних зв'язків між підроз­ділами та фізичними і юридичними особами (підприєм­цями);

- для дослідження форми зв'язку між обсягами загально-виробничих витрат.

9. Оцінка незавершеного виробництва передбачена за та­
кими варіантами:

- фактична собівартість готової продукції;

- нормативна (планова) виробнича собівартість;

— операційно-технологічна собівартість;

- витрати основного і допоміжного виробництв та обслу­
говуючих господарств.

10. Незавершене виробництво визначається:

- на початок звітного періоду;

- під час технологічного процесу;

- після закінчення технологічного процесу;
Г на кінець звітного періоду.


Розділ З



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 114; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.153.166.111 (0.007 с.)