Обчислення собівартості сільськогосподарської

Продукції

Визначення собівартості продукції (робіт, послуг) здій­снюють у такій послідовності:

—розподіляють за призначенням витрати на утримання основних засобів на об'єкти планування та обліку витрат;

—обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг) допо­міжних та підсобних промислових виробництв, які нада­ють послуги основному виробництву;

 

- розподіляють витрати на зрошення, осушення земель, списують послуги бджільництва по запилюванню сіль­ськогосподарських культур;

- розподіляють загальновиробничі витрати;

— визначають загальну суму виробничих витрат по об'єк­
тах планування та обліку;

- обчислюють собівартість продукції рослинництва;

—розподіляють витрати на утримання кормоцехів;

—визначають собівартість продукції тваринництва;

- визначають собівартість живої маси тварин на вирощу­
ванні і відгодівлі;

— визначають собівартість продукції підсобних промис­
лових виробництв по переробці сільськогосподарської
продукції.

Начислення собівартості продукції рослинництва. У рос­линництві, за винятком продукції, яку одержують від окремих сільськогосподарських культур, об'єктами визначення собівар->сті є сільськогосподарські роботи, виконані в поточному ро­ці під урожай наступного року, тобто роботи, які належать до незавершеного виробництва, а також роботи, які спрямовані на поліпшення земель і виконуються за рахунок власних оборот -^{х к}оштів підприємства; витрати, що плануються по статтях

8*

Іванюта П.В., Левченко З.М.

виробничих витрат (без загальногосподарських) як витрати майбутніх періодів.

Об'єктом обчислення собівартості в рослинництві є окре­мі види основної, супутньої і побічної продукції, одержаної від вирощування сільськогосподарських культур.

Собівартість продукції рослинництва за видами сільсько­господарських культур (групами культур) обчислюють: зерно, насіння соняшнику — франко-тік (включаючи витрати на доо­чищення і сушіння); солома, сіно — франко-скирта або інший пункт зберігання; коренеплоди, картопля, овочі, баштанні культури, льон та інші технічні культури — франко-поле (місце зберігання); зелена маса на силос — франко-місце силосування; силос — франко-силосна споруда; зелені корми — франко-місце споживання; насіння трав — франко-склад; парниково-тепличні овочі, плоди, ягоди — франко-пункт приймання.

Приклад. Визначення собівартості 1 ц зерна, зерновід­ходів, соломи пшениці озимої.

Валовий збір зерна пшениці озимої у бункерній вазі склав 35700 ц з площі посіву 1150 га. Планова собівартість 1 ц зерна пшениці озимої — 10 грн. Загальні фактичні затрати на виро­щування, збирання і доробку основної, супутньої і побічної продукції пшениці озимої склали 354500 грн. Установлена загибель посівів від стихійного лиха (пожежі) на площі 100 га в сумі фактичних затрат — 21000 грн. Допущене псування посівів приватною особою на площі 0,5 га, що за балансовою вартістю становить 125 грн.

Після доробки і сушки зерна отримані зернові відходи в кількості 4500 ц, які, за даними лабораторного аналізу, містять 40% повноцінного зерна; невикористовувані відходи та уси­хання — у кількості 1100 ц. Закладено до насіннєвого фонду 3500 ц зерна пшениці озимої і реалізовано 26600 ц.

Крім того, отримано 40500 ц соломи. Фактичні затрати на збирання, транспортування і скиртування соломи склали 10275 грн.

J

Розділ 2

Витрати на вирощування, збирання і доробку посівів (без вартості загиблих і зіпсованих посівів) становлять 333375 грн (354500 грн - 21000 грн - 125 грн).

Витрати за вирахуванням вартості соломи становлять 323100 грн. (333375 грн - 10275 грн).

Кількість зернових відходів у перерахунку на повноцінне зерно становить 1800 ц (4500 ц * 40%).

Для калькулювання собівартості 1 ц зерна пшениці озимої визначається загальна кількість повноцінного зерна — 31900 ц (35700 ц - 4500 ц - 1100 ц + 1800 ц).

Фактична собівартість 1 ц повноцінного зерна пшениці озимої — 10,13 грн (323100 грн: 31900 ц). Виходячи із цієї собівартості і кількості зернових відходів у переведенні на повноцінне зерно (1800 ц), визначаємо суму затрат, що припадає на зернові відходи — 18234 грн (1800 ц * 10,13 грн).

Визначаємо різницю у вартості зерновідходів, спочатку оприбуткованих за бункерною вагою у планових цінах (4500 ц) і перерахованих у повноцінне зерно (1800 ц): (4500 ц — 1800 ц) х х 10 грн = 27000 грн.

Фактична собівартість 1 ц зернових відходів 4,05 грн. (18234 грн: 4500 ц).

Фактична собівартість 1 ц соломи — 0,25 грн (10275 грн:: 40500 ц).

Різниця між фактичною і плановою собівартістю 1 ц зерна становить 0,13 грн (10,13 грн - 10 грн).

Обчислення собівартості технічних культур. Собівар­тість 1 ц насіння олійних культур (соняшнику, льону-довгун-Ця, гірчиці, рицини, сої, арахісу тощо) визначають у порядку, встановленому для зернових культур. Витрати ділять на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

При обчисленні собівартості продукції льону-довгунця виробничі витрати на вирощування і збирання відносять на насіння і солому пропорційно до їх вартості за реалізаційними

Іванюта П.В., Левченко З.М.

цінами. Собівартість трести льону-довгунця включає вартість соломи і витрати на розстилання, перевертання і піднімання із стелищ.

Собівартість інших луб'яних культур (коноплі середньо-російські, південні тощо) обчислюють аналогічно до собівар­тості льону-довгунця.

Собівартість 1 ц коренеплодів цукрових буряків (фабрич­них і маточних) визначають діленням витрат виробництва і зби­рання (за винятком витрат на збирання і транспортування гич­ки) на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

Собівартість 1 ц насіння цукрових буряків розраховують діленням загальної суми витрат на масу оприбуткованого кон­диційного насіння.

Собівартість тютюнової і махоркової сировини визнача­ють за загальною сумою виробничих витрат і заліковою масою сировини. Витрати на окремі види продукції розподіляють пропорційно до їх вартості за цінами реалізації.

Собівартість 1 ц окремих видів продукції лікарських рос­лин польового вирощування визначають діленням загальної суми витрат, віднесених на цей вид продукції, на масу одержа­ної від урожаю і оприбуткованої продукції.

Собівартість продукції трав'янистих одно- і дворічних (коріандр, аніс, кмин тощо) та ефіроолійних культур обчис­люють розподілом всіх витрат пропорційно до їх вартості за цінами реалізації. При цьому витрати на вирощування і зби­рання насіння в повній стиглості зараховують на собівартість насіння. При використанні насіння анісу і фенхелю в стадії молочно-воскової стиглості всі витрати відносять на собівар­тість ефіроолійної сировини.

По трав'янистих багаторічних ефіроолійних культурах (м'ята перцева, герань великокореневищна, шавлія мускатна тощо) витрати на насіння, вирощування і збирання розпо­діляють пропорційно до маси продукції, одержуваної щорічно від урожаю.

Розділ 2

Наведемо приклад визначення фактичної собівартості 1 ц коренеплодів цукрового буряку (фабричного).

Баловий збір коренеплодів цукрового буряку (фабрич­ного) склав 60400 ц.

Загальні фактичні витрати на вирощування і збирання цукрового буряку склали 465200 грн.

Валовий збір гички склав 1250 ц, а витрати по її збиранню і транспортуванню — 200 грн.

Розрахунок собівартості:

Сума витрат, що відноситься на основну продукцію: 465200 - 200 = 465000 грн.

Фактична собівартість 1 ц гички:

Фактична собівартість 1 ц коренеплодів:

Визначення собівартості картоплі, овочів, баштан­них, грибів. Витрати на вирощування картоплі розподіляють між стандартною і нестандартною продукцією пропорційно до її вартості за цінами реалізації. Попередньо із загальної суми витрат виключають вартість використовуваного бадилля (кар­топлиння), яка складається з витрат на його збирання і тран­спортування. Собівартість стандартної і нестандартної кар­топлі обчислюють діленням частини витрат по кожному виду на масу бульбоплодів, одержаних від урожаю.

Собівартість 1 ц продукції овочівництва відкритого ґрун­ту визначають розподілом витрат на вирощування і збирання (.за винятком вартості насіння і розсади) між окремими вида­ми пропорційно до зайнятої площі і тривалості вегетаційного періоду (гектаро-дні). До одержаної суми додають вартість

Іванюга П.В., Левченко З.М.

насіння або садивного матеріалу і ділять на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

У захищеному ґрунті вирощують овочі (огірки, помідори, цибулю, перець тощо), а також розсаду овочевих культур для потреб господарства і на продаж. При обчисленні собівартості необхідно всі витрати (за винятком насіння або садивного матеріалу) розподілити між окремими видами овочевої про­дукції пропорційно до квадратних метро-днів (метро-дні визначають множенням квадратних метрів площі, яку займає та чи інша овочева культура, на кількість днів її вегетаційного періоду). Потім до суми витрат по певній культурі додають вартість насіння або розсади і ділять на масу одержаної від урожаю та оприбуткованої продукції. Результат становитиме собівартість одиниці продукції. При визначенні собівартості розсади витрати ділять на її кількість (тис. шт.).

При обчисленні собівартості 1 ц грибів всі витрати (за вирахуванням вартості відпрацьованого субстрату, виходячи з нормативних витпат на його збирання і вивезення) ділять на масу одержаних від урожаю і оприбуткованих грибів.

Собівартість 1 ц окремих видів баштанних продовольчих культур визначають діленням всіх витрат по їх вирощуванню і збиранню на масу продукції.