Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Бюджетування у системі внутрішньогосподарського (управлінського) обліку ⇐ ПредыдущаяСтр 20 из 26Следующая ⇒ Для стабільного, спрямованого на перспективу розвитку сільського господарства необхідне створення економічно об­грунтованої системи управління, в якій центральне місце займає бюджетування, базою якого є внутрішньогосподарський облік. Бюджет є інструмент координації, регулювання, адаптації, стимулювання, оцінки керованої системи. Бюджети створюють можливість для експрес-аналізу та контролю за виробничими ви­тратами, що дозволяє оцінити діяльність менеджерів, визначи­ти ефективність і результативність управлінських рішень [89]. При бюджетуванні необхідною умовою є визначення ор­ганізаційної структури господарюючого суб'єкта. Сучасне сільське господарство має велику кількість структурних оди­ниць зверху донизу, які можна розглядати як сукупність різ­них центрів відповідальності. В табл. 5.4 приведені центри відповідальності, які сформо­вані на основі центрів витрат. Розподіл витрат за центрами відповідальності дає можливість конкретно розробити поса­дові інструкції персоналу, закріпити працівників за операцій­но-технологічними витратами даного об'єкта та забезпечити ефективність виконання їх функцій. Кожний керівник та спеціаліст має свої обов'язки, права і відповідальність, виконання яких оцінюється КТУ. При складанні бюджетів необхідно використовувати набір планових ідентичних показників. Показники повинні мати змістовну і часову сумісність та бути своєчасно відкориговані. Процес коригування може включати три типи прийняття управлінських рішень [48]: «Ресурс — ресурс» — передбачає вибір виду ресурсу та оцінку його впливу на витрати; «Ресурс — продукт» — передбачає, для якого виду вироб­ництва продукції найбільш доцільно використовувати ресурси; Розділ 5 Таблиця 5.4 Центри відповідальності у виробничій сфері       Центри витрат Центри відпові­дальності Керівник центру відпові­дальності Основні види діяль­ності         Ферма ВРХ Молочно­товарна ферма з потоковим цик­лом виробництва Завідуючий молочно­товарною фер­мою Виробництво моло­ка, вирощення моло­дняка до 20 днів Ферма по відго­дівлі ВРХ Завідуючий фермою по від­годівлі ВРХ Відгодівля молодня­ка на м'ясо і підгото­вка ремонтного мо­лодняка   Основне стадо свиней Завідуючий СТФ Одержання і виро­щення молодняка до 60 днів	Ферма по відго­дівлі свиней	Завідуючий СТФ	Відгодівля молодня­ка на м'ясо і підгото­вка ремонтного мо­лодняка
Рільничі бригади	Рільничі брига­ди № 1-2	Бригадири рі­льничих бригад	Виробництво проду­кції рослинництва
Овочева бригада	Бригада по виро­щуванню овочів	Бригадир ово­чевої бригади	Вирощування овочів
Бригада по кормовироб­ництву	Бригада по кор­мовиробництву	Бригадир по кормовиробни­цтву	Закладка і зберіган­ня грубих і сокови­тих кормів
Машинно-тракторні бригади	Машинно-тракторна брига­да №1-2	Бригадир ма­шинно-трактор­ної бригади	Машинно-тракторні послуги для внутрі­шньогосподарських підрозділів
Автопарк	Автопарк	Завідуючий гаражем	Автопослуги для внутрі­шньогосподарських підрозділів
Тік	Тік	Завідуючий током	Доробка зернової продукції і насіння власного виробниц­тва

Іванюта П.В., Левченко З.М.

Продовження табл. 5.4

 

 

 

Будівельно-ремонтна бригада	Будівельно-ремонтна бригада	Інженер-будівельник	Будівельно-ремонтні послуги для внутрі­шньогосподарських підрозділів
	1 Цех по виробни- ! Майстер по цтву будівельних виробництву матеріалів будівельних і матеріалів	Виробництво буді­вельних матеріалів (цегла, блоки, сто­лярні вироби та iHj
і Складське господарство	Складське гос­подарство	Завідуючий складом	Зберігання ТМЦ
Переробка продукції [Торгово-побутовий комплекс	Цех по переробці продукції	Начальник це- ХУ	Первинна переробка сільськогосподарсь­кої продукції, приго­тування кормосумі-"шей
Магазини (4 одиниці), пекар­ня	Завідуючий магазином Керівник гос­подарюючого суб'єкта Начальник фі­нансово-економічної служби	Торгівля, випікання хліба і хлібопекарсь­ких виробів Загальне керівницт­во Облік, аналіз, внут­рігосподарський аудит, внутрігоспо­дарська фінансова звітність
Адміністратив­но-збутовий центр	Адміністратив­ний центр Фінансово-економічна слу­жба Матеріально-технічне поста­чання і збут про­дукції Технологічна служба

 

 

 

 

Заступник ке­рівника по ко­мерційній дія­льності Постачальницько-збутова діяльність  

 

 

Головні спеціа­лісти Керівництво основ­ними галузями, кон- і сультаційні послуги по виконанню тех­нологічних процесів  

 

Соціальна сфера Заступник ке­рівника по гос­подарській час­тині Керівник гос­подарюючого суб'єкта Утримання соціаль­ної сфери     Екологічна сфера

 

Підтримання еколо­гічного середовища відповідно до норм  

Розділ 5

«Продукт — продукт» — передбачає, яку кількість можна виробити продукції при обмежених ресурсах для одержання максимальної кількості прибутку.

Основним інструментом бюджетування є норми та норма­тиви.

Необхідність створення типових галузевих систем норм і нормативів підтверджується практикою багатьох господарю­ючих суб'єктів агропромислового комплексу. Наприклад, на створення загальногосподарської автоматизованої бази еко­номічних нормативів певні господарства витрачають приблиз­но 470 тис. грн за сім років.

Першу народногосподарську систему норм запроваджено в 1980 р. Відповідно до цього розроблена і затверджена у 1985 р. система норм і нормативів для галузей АПК [63]. У держав­но-плановій економіці головна увага зосереджувалась на цен­тральному управлінні матеріально-речовими процесами і по­токами, лімітувались засоби виробництва, його результати (продукція і послуги) планово розподілялись, нормативне господарство мало централізований характер. У 1985 р. в п'яти основних групах містилося 92 види норм і нормативів [27]. Нині в зв'язку з утворенням суверенних держав мережа роз-роблювачів методичних документів і нормативних показників значно зменшилася. В АПК є 59 науково-дослідних, проект­них, навчальних інститутів, центрів, які можуть займатися нормуванням. Однак багато з них через низку причин органі­заційного характеру перепрофілювали свої нормативні під­розділи на виконання інших досліджень.

На наш погляд, потрібно відновити і використати досяг­нення минулих років, розробити чітку скоординовану мережу для створення галузевих систем економічних норм і норма­тивів. Ці системи мають складатися із сукупності положень, ме­тодичних рекомендацій, нормативних матеріалів, класифікова­ного переліку і складу норм та нормативів. їх застосування дасть змогу в кожному господарстві постійно мати необхідний

Іванюта П.В., Левченко З.М.

для прийняття управлінських рішень перелік обґрунтованих норм і нормативів, які б враховували їх організаційно-еко­номічні й природно-кліматичні особливості. Система повинна передбачати можливість використання сформованої на її ос­нові нормативної бази для обліку, аналізу і бюджетування, розрахунку показників, необхідних для складання договорів з орендними та підрядними колективами, окремими орендаря­ми, кооперативами та контролю за їх діяльністю. Тому пот­рібно в кожній галузі й підгалузі агропромислового комплексу створювати свої типові галузеві системи нормативів, які були б побудовані за ієрархічним принципом. Типова галузева сис­тема норм і нормативів є складовою частиною системи для функціонування економічного механізму агропромислового комплексу.

Виходячи з принципу взаємозв'язку і сумісності системи норм і нормативів, а також необхідності автоматизації про­цесів формування нормативної бази (збирання, нагромаджен­ня, відновлення норм і нормативів), галузева структура вира­жається в системі техніко-економічних норм і нормативів за видами робіт і за витратами праці, сировини, матеріалів і па­ливно-енергетичних ресурсів, нормативів використання ви­робничих потужностей та інвестицій тощо.

Для галузі сільського господарства, як відмічають вчені, [17] можуть бути встановлено такі групи норм і нормативів: ефективність сільськогосподарського виробництва; затрати праці і заробітної плати; витрати і запаси сировини, матеріалів, палива й енергії; тривалості освоєння проектних потужностей підприємств, що запроваджуються, показники використання виробничих потужностей; інвестиції капітального будівниц­тва; використання сільськогосподарської техніки, устаткуван­ня і потреби в них; фінансові, грошові (комплексні) витрати на виробництво (обслуговування, цільові заходи і т.ін.); соціаль­но-економічні; охорони навколишнього середовища; галузеві специфічні норми і нормативи.

Розділ 5

Продовжуючи думку вчених, автор пропонує таку струк­туру норм і нормативів при плануванні вирощування сільсь­когосподарської продукції: 1) показники, що характеризують основні технологічні умови вирощування сільськогосподарсь­ких культур; 2) затрати праці і заробітної плати, відрахувань і нарахувань на неї; 3) витрати сировини, матеріалів, палива й енергії в натуральних вимірниках; 4) норми запасів матеріаль­них цінностей в натуральних вимірниках; 5) нормативи капі­таловкладень; 6) нормативи тривалості освоєння основних фондів, використання техніки, устаткування і потреби в них; 7) нормативи фінансових показників; 8) норми вартісних техніко-операційних витрат на вирощування сільськогоспо­дарської продукції; 9) стандарти на сільськогосподарську про­дукцію; 10) соціально-економічні нормативи; 11) нормативи охорони праці й навколишнього середовища.

До першої групи нормативів належать терміни проведен­ня сільськогосподарських робіт, агротехнічні і зооветеринарні вимоги, санітарно-гігієнічні умови утримання худоби, птиці, звірів, потреби окремих видів посівної площі для бджільниц­тва і шовківництва, фізико-хімічний склад ґрунту, конфігу­рація, топографія земельної площі, технічна характеристика сільськогосподарських машин, комунікаційні зв'язки, стан доріг, рівень професійної підготовки працівників, ергономіч­но-соціальні умови та ін.

Друга група — це нормативи часу, виробітку, обслугову­вання, тарифна система, нормативи на основну і додаткову оп­лату, її компенсацію, надбавки, доплати і преміювання, а та­кож відрахування та нарахування на заробітну плату, у фонди соціального страхування і забезпечення.

Третя група — норми використання сировини і матеріалів, мікробактеріальних та органомінеральних добрив, регулято­рів росту рослин, хімічних і біологічних засобів захисту рос­лин, дефоліантів і десикантів, біологічного палива, насіння, роз­сади і посадкового матеріалу, кормів, макро- і мікроелементів,

16*

Іванюта П.В., Левченко З.М.

каротину і вітамінів для годівлі худоби, звірів і птиці, аміно­кислот, води, підстилкового матеріалу, хімічних консервантів, кормів, норми витрати сировини і матеріалів для первинної обробки і переробки сільськогосподарської продукції, техніч­не обслуговування і ремонт основних фондів, виробничі нор­ми витрат матеріалів у будівництві й на виготовлення буді­вельних деталей, виробів і конструкцій, норми витрати паливно-енергетичних ресурсів, норми виробничих запасів, матеріалів і палива, норми природних втрат сільськогоспо­дарської продукції, палива при транспортуванні і збереженні, нормативи приросту продуктивності сільськогосподарських тварин, звірів і птиці залежно від різних чинників.

Четверта група — норми страхових перехідних фондів, насіння, кормів, нормативи запасів матеріальних ресурсів (мінеральних добрив, отрутохімікатів, палива, медикаментів, засобів захисту тварин, ремонтних матеріалів, запчастин, твер­дого палива тощо).

П'ята група— нормативи питомих капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення і нове будівництво об'єктів виробничого і невиробничого призначен­ня, норми тривалості будівництва об'єктів, житлових будинків і об'єктів комунального господарства, нормативи величини роз­риву в часі (лаг) між проведенням капітальних вкладень і одер­жанням ефекту, норми тривалості освоєння проектних потуж­ностей об'єктів тваринництва і промислового птахівництва.

Шоста група — норми потреби в техніці, денної (змінної) продуктивності, річний (сезонний) виробіток і завантаження тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки, нормативні терміни служби машин, терміни проведення капітальних, поточних ремонтів і технічних доглядів техніки, норми вантажопідйомності та ін.

Сьома група — нормативи, що регламентують взаємо­відносини з державними і місцевими бюджетами, позабюд­жетними фондами, внутрішньогосподарськими підрозділами

Розділ 5

та окремими працівниками, банками і підприємствами, що визначають розміри відрахувань на цільові фонди і резерви, які відображають фінансовий стан і платоспроможність кож­ного господарства.

Восьма група — нормативи витрат у вартісних вимірниках на 1 га сільськогосподарських культур, на сто голів тварин і птиці, одиницю продукції, комплекс робіт з виготовлення доб­рив, доставки, зберігання і внесення мінеральних добрив та хімічної обробки посівів сільськогосподарських культур, нор­мативи комплексних витрат коштів на застосування біоло­гічних засобів захисту рослин, вапнування, фосфоритування й обробку солонцевих грунтів, рекультивацію земель, поверхне­ве поліпшення природних угідь і пасовищ, догляд за культур­ними і природними сінокосами і пасовищами, лісосмугами і лісомеліоративними насадженнями, садами, виноградниками й іншими багаторічними насадженнями, заготівлі, транспорту­вання різних видів кормів, ветеринарно-санітарне обслугову­вання тварин, нормативи грошових витрат у первинній обробці сільськогосподарської продукції в підсобних господарствах і промислах, допоміжних і обслуговуючих виробництвах.

Дев'ята група — стандарти на сільськогосподарську про­дукцію (розміри, вміст клейковини, фізико-хімічний склад, наявність нітратів, жирність та ін.)

Десята група — нормативи із удосконалення соціальної структури трудового колективу, норми і нормативи умов пра­ці й охорони здоров'я, норми розрахунку соціальної інфраст­руктури (житла, підприємств торгівлі й громадського харчу­вання, культурно-просвітніх установ, шкіл і дошкільних установ, побутового обслуговування, лікувально-оздоровчих установ), норми господарсько-питного споживання води і во-довідведення, споживання електроенергії на комунально-побутові потреби, витрати газу, забезпеченості внутрішньо­господарськими дорогами з твердим покриттям, нормативи зелених насаджень.

Іванюта П.В., Левченко З.М.

Одинадцята група — норми виведення земель під захисні лісові насадження, нормативи на рекультивацію земель, відве­дення земель для сільськогосподарських потреб водоспожи­вання і водовідведення, водоохоронні зони, нормативні вимо­ги до збереження і застосування засобів хімізації, розміщення населених пунктів і виробничих центрів [43].

Структура і склад норм і нормативів дають змогу викори­стовувати їх під час організації автоматизованої системи зби­рання і нагромадження даних для складання бюджетів.

Бюджетування в сільському господарстві має ряд особли­востей і може складатись із декількох етапів: збір інформації, планування графіку координації дій між центрами відпо­відальності; визначення стратегії розвитку підприємства та чинників, які негативно впливають на обсяг вирощування продукції; уточнення елементів витрат за об'єктами та сфера­ми відповідальності; обґрунтування нормативів як на вартісні, так і на кількісні параметри виконання технологічних про­цесів; проведення допоміжних розрахунків по визначенню і обґрунтуванню кількісних і якісних характеристик об'єктів витрат і доходів, обговорення бюджетних показників за цент­рами витрат і відповідальності, їх координація, проектування і затвердження, а також узгодження з напрямами діяльності господарюючого суб'єкта (рис. 5.5) [76, с 105].

Як показує досвід, процес бюджетування в сільському гос­подарстві може здійснюватись після 10 січня кожного року і одночасно по всіх центрах відповідальності.

Планування здійснюється спочатку за обсягами вироб­ництва, потім за елементами витрат, далі проводиться плану­вання фінансових результатів. Раніше при плануванні зберіга­лась аналогічна послідовність, відмінність полягає в тому, що застосовувався регламентований нормативний метод на ос­нові директивних показників, а в даний час — розрахунково-конструктивний, який базується на маркетингових досліджен­нях. На базі даної методології нами проведено планування

Розділ 5

Рис. 5-5- Модель організаційно-логічної побудови бюджетів

Іванюта П.В., Левченко З.М.

собівартості зернових культур. Незважаючи на заперечення окремих вчених про неможливість поділу витрат на постійні і змінні на сільськогосподарську продукцію [109], автором за­пропонований цей поділ на основі розроблених в Полтавській державній агарній академії технологічних карт для визначен­ня точки беззбитковості, маржинального доходу та операцій­ного важелю (лівериджу).

Слід відмітити, що цей поділ умовний, але дозволяє визна­чити основну тенденцію. Розглянемо детально проведені роз­рахунки (табл. 5.5).

Відповідно до ліміту витрат в технологічній карті близько 2/3 витрат по елементу «Оплата праці» віднесено до умовно-постійних (оплата праці на підготовці ґрунту, посіву, догляду за посівами), а 1/3 витрат на оплату праці — до умовно-змінних (оплата праці на збиранні урожаю знаходиться в прямій залежності від кількості зібраної продукції). Ана­логічний поділ прийнятий нами і на розподілі витрат по еле­менту «Пально-мастильні матеріали».

Елементи «Органічні та мінеральні добрива», «Насіння» віднесені до умовно-змінних витрат, тому що від кількості внесених добрив, якості та сорту насіння залежить кількість вирощеної продукції.

Елементи «Засоби захисту рослин», «Амортизація» відне­сені повністю до умовно-постійних, так як встановлені норми витрат на засоби захисту, амортизацію, яких потрібно дотри­муватись, як правило, не впливають на кількість вирощеної продукції.

Елементи «Поточний ремонт» та «Оренда землі» віднесені до умовно-постійних витрат, так як ці витрати не впливають на збільшення вирощування продукції. Загальновиробничі витра­ти, на наш погляд доречно віднести на умовно-змінні, адже вони залежать від кількості вирощеної продукції (наприклад, оплата праці керівників і спеціалістів галузі рослинництва, витрати на відрядження, витрати на первинну документацію та ін.).

Розділ 5

Елемент «Інші операційні витрати» можна віднести до умовно-змінних (крім фіксованого податку), до цих витрат від­несені витрати на малоцінний швидкозношуваний інвентар, електроенергію, податки, витрати допоміжних і обслуговуючих підрозділів. В основному ці витрати залежать від кількості ви­робленої продукції. Цей поділ умовний і кожне господарство може розробити свою методику розподілу витрат.

В приведеній нами технологічній карті розрахунок витрат проведений в натуральних, вартісних та енергетичних вимірни­ках. Даний поділ дозволяє побудувати графік беззбитковості та

Іванюта П.В., УІевченко З.М.

визначити точку беззбитковості. Дані досліджень (рис. 5.6) свідчать, що постійні витрати в 2001 р. були майже в 2 рази менші, ніж в 2002 і 2003 роках (відповідно 480, 914 та 988 тис. грн). У цьому році, як показано на графіку беззбитковості, об­сяг реалізації до 1500 т збитковий — при середньоре-алізаційній ціні — 43, 52 грн/ц, тобто господарство з цього об­сягу не може відшкодувати власні витрати. В 2002 р. на 34% знизилась середньореалізаційна ціна і на 6% підвищились ви­робничі витрати, збитковий обсяг виробництва досяг 5000 т, у 2003 р. зниження виробничих витрат на 11%, а також збіль­шення на 47% середньореалізаційної ціни забезпечує прибут­ковість від реалізації понад 2500 т зерна.

Отже, при бюджетуванні розрахунок точки беззбитковості дає можливість передбачити, до якого рівня вирощування продукції буде збитковим, а при яких умовах може забезпечи­ти прибуток [38].

Після побудови графіка беззбитковості наступним етапом планування є створення графіка маржинального доходу, що ілюструє залежність маржинального доходу від обсягу прода­жу і виробничих витрат.