Методи аналітичного формування витрат

В господарській діяльності суб’єктів господарювання найбільш часто зустрічаються наступні 4 методи аналітичного формування витрат:

1. Позамовний - характерний для індивідуальних і дрібносерійних виробництв. На виготовлення виробу (групи виробів) збираються витрати виробництва за замовленнями, на основі яких відкриваються картки. В них відображається що повинно бути виготовлено, в якій кількості та в який термін. Виробними виграти визначаються методом підсумування всіх витрат з дня відкриття замовлення до його закінчення. Калькуляція складається після того, коли буде виконано замовлення. В сучасних умовах сфера позамовного методу розширюється в наслідок орієнтації підприємства на задоволення індивідуальних потреб споживача.

Підприємства переходять від масовою випуску продукції, яки враховує запити усередненої о споживача, до дрібносерійного або індивідуального замовлення малої групи людей, окремих осіб чи суб'єктів господарювання.

2. Попередільний метод застосовується у тих виробництвах, в яких технологічний процес чітко поділяється па окремі переділи (фази).

Суть попередільного методу полягає в тому, що виробнича собівартість продукції визначається на кожному переділі окремо в міру виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт. Витрати повинні узагальнюватись за встановленою номенклатурою статей по фазах, стадіях, переділах.

Витрати на виробництво формуються по виробах, при цьому прямі витрати (матеріали, зарплата працівників та інше) відноситься на конкретні види виробів, а загальновиробничі витрати збираються протягом місяця окремо і розподіляються між виробами пропорційно обраної бази в кінці місяця.

Попередільний метод калькулювання забезпечує інформацію про формування собівартості продукції в розрізі структурних підрозділів підприємства, що дає можливість оцінити діяльність кожного з них та ціле направлено вести пошук резервів виробництва.

3. Попроцесний (простий) метод калькулювання використовується в тих виробництвах, де технологічний процес не складний.

Особливістю цього методу є те, що витрати на виробництво узагальнюються в цілому по процесу і діляться на кількість продукції, наданих послуг або виконаних робіт.

Попроцесний метод характерний для масового виробництва із стійкою номенклатурою виробів, що випускаються протягом тривалого часу. Виробництво продукції проходить в одній технологічних стадіях, в яких не утворюється напівфабрикат і часто відсутнє незавершене виробництво. Попроцесний метод калькулювання поділяється на два варіанти: однопроцесннй та багатопроцесний. При однопроцесному варіанті калькулювання всі виробничі витрати звітного періоду повністю відносяться на випущену продукцію, внаслідок відсутності незавершеного виробництва і випуску обмеженої номенклатури виробів у одному технологічному процесі. Багатопроцесний варіант калькулювання передбачає розподіл витрат між видами продукції і визначення собівартості продукції та ефективності роботи окремих виробничих дільниць.

Повиробний метод може використовуватися для визначення середньої собівартості калькуляційної одиниці за певний звітний період. Масовий або сервісний характер випуску продукції передбачає наявність незавершеного виробництва, що впливає на величину собівартості виробу. Повиробний метод полягає в тому, що витрати на виробництво групуються за виробами або групами однорідних виробів, а собівартість калькуляційної одиниці визначається діленням витрат за звітний період з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва на кількість випущених з виробництва виробів.

Подетальний метод калькулювання є різновидністю новиробного. який забезпечує формування собівартості виробу в розрізі окремих деталей. Подетальний метод необхідний при напівфабрикатному варіанті калькулювання у машинобудуванні. Цей метод має два варіанти: подетально-партіонний і подетально-поопераційний.

Перший варіант полягає в тому, що прямі виграти (матеріали, оплата праці) відносяться в цілому на партію деталей, а непрямі (загальновиробничі) видрати розподіляються між деталями пропорційно обраної бази. Другий варіант відрізняються від першого тим. що собівартість деталей в частині оплати праці визначається по кожній операції або групі однорідних операцій.

4. Нормативний метод калькулювання є попродуктним (повиробним), який відрізняється технікою калькуляційних розрахунків. При нормативному методі складають нормативну калькуляцію за діючими виробничими нормами. Враховується технологія виробництва, проходження деталей по окремих операціях обробки, карти комплектування
деталей у вузли і готовий виріб.

В нормативному методі цінним є не методика розрахунку собівартості продукції, а можливість контролю за формуванням собівартості на основі документування відхилень і змін норм.

При співставленні фактичних витрат на виробництво на одиницю продукції з стандартними (нормативними) витратами створюється система контролю.

 

Планування витрат підприємства

4.1. необхідність планування

Необхідність планування витрат обумовлена потребою в розкритті всіх сторін будь-якої підприємницької справи. Планування витрат передбачає систему ув язаних в часі і просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованних на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницької ідеї. Планування витрат є відображенням стратегії підприємства. Схематично це можна показати так:

стратегія тактик планування витрат

Планування витрат особливо необхідне у випадках здійснення господарських операцій із значним обсягом інвестування та тривалим терміном окупності, зокрема:

- при створенні нового підприємства чи зміні власника існуючого, оскільки є необхідність у розробці стратегії, визначенні мети

- при проведенні реорганізації діючого підприємства

- при створення нового виробництва або переході до виробництва нових видів продукції

- при нарощування обсягів підприємницької діяльності Також планування витрат необхідне:

- для розробки концепції ведення бізнесу.

- як засіб, за допомогою якого підприємець може оцінити фактичні результати діяльності підприємства за певний період

- для залучення грошових коштів

План дає можливість визначити витрати на здійснення підприємств діяльності, тобто оцінити потребу в ресурсах, що є основою для оцінки ефективності інвестицій

У плані прогнозуються витрати на виробництво продукції і розраховують її виробничу собівартість, визначають адміністративні витрати, виграти на збут, а також які затрати підприємство буде мати кожного місяця протягом планового періоду.

Дані про фактичні витрати підприємства формуються у системі бухгалтерського і внутрішньогосподарського обліку, фінансовій і статистичній звітності.

4.2. мета планування

Метою розробки плану витрат підприємства є визначення планових економічно обґрунтованих витрат щодо:

валового, товарного і реалізованого обсягу господарської діяльності з виробленої продукції (наданих послуг виконаних робіт, придбаних товарів):

— здійснення загальногосподарського управління підприємством;

— виконання господарських операцій по збуту продукції;

— сплати податкових платежів;

— здійснення капітальних інвестицій;

— виконання господарських операцій у сфері фінансової діяльності. У процесі планування здійснюється:

— розрахунок вартості ресурсів; необхідних для кожного виду діяльності за переліком об'єктів і підприємства в цілому:

— обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;

— визначення загальної величини витрат на плановий обсяг господарської діяльності підприємства.

4.3. вихідні данні для планування витрат

Вихідними даними для планування витрат є:

— планові обсяги виробництва, придбання та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в натуральному та вартісному виразах;

— обсяги капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів господарської діяльності;

— норми витрат матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності та розрахунок потреби в ресурсах в натуральному виразі;

— ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх організацій, необхідних для господарської діяльності;

— облікові ціни підприємства на ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності;

— норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу працівників, умови оплати їхньої праці, що визначаються на підприємстві;

— економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, ставки відрахувань на соціальні заходи та податкові платежі тощо;

— плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних цінностей, поліпшення використання трудових ресурсів і необоротних активів.

4.3. фактори, що впливають на планування

Витрати підприємства є комплексним показником, в якому при плануванні повинна бути відображена велика кількість факторів, що впливають на його рівень. Усі фактори діляться на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносяться зміна:

— цін на ресурси, які підприємство одержує від постачальників;

— розмірів мінімальної заробітної плати та обов'язкових платежів. Основними внутрішніми факторами є зміна:

— продуктивності праці;

— трудомісткості та матеріаломісткості продукції.

5. Розрахунок планових витрат за окремими елементами

Класифікація витрат за елементами використовується суб’єктами малого підприємництва, а також іншими організаціями. Ця інформація використовується для заповнення Звіту про фінансові результати.

Матеріальні витрати.

У склад цього елементу включається вартість витрачених у виробництві сировини та основних матеріалів. закуплених напівфабрикатів та комплектуючих, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, гари та тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.

Вартість матеріальних витрат за цим економічним елементом формується виходячи з цін їх придбання, націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачених постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж (включаючи брокерські послуги), мита і митних зборів, витрат на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, без урахування податку на додану вартість, за винятків встановлених законодавством випадків. Витрати на транспортно-заготівельні роботи, послуги, що виконуються власними силами, включаються до собівартості розгорнуто за відповідними елементами витрат (витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів тощо).

З витрат на матеріальні цінності, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили споживчі властивості початкового матеріалу і через це використовується з підвищеними витратами

Матеріальні витрати (МВ):

МВ = НПО*ННВ*ОЦ

мв=нпо*нвн

мв = впо*нвв

НПО і ВПО - плановий обсяг господарської діяльності відповідно в натуральному та вартісному виразі:

ННВ, НВВ, НВН - норма витрат сировини і матеріалів відповідно у натуральному виразі на натуральну одиницю продукції, вартісному виразі на вартісну одиницю продукції; грн. та вартісному виразі на натуральну одиницю

ОЦ - облікова ціна натуральної одиниці сировини і матеріалів, грн.

Витрати на оплату праці

У склад цього елементу включається основна та додаткова заробітна плата. Заробітна плата включає всі форми оплати штатного та позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайнятий виробництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням. Не включаються в собівартість виплати працівникам, що фінансуються з джерел спеціального призначення. До витрат на виплату основної заробітної плати належить також вартість продукції, що надається в порядку натуральної оплати працівникам.

Затрати на оплату праці - не включаються виплати працівникам, що фінансуються з джерел спеціального призначення.

Витрати на оплату праці (ВОП):

ВОП = НВО* ЗІ І * РІК):

ВОП НІН)* РОП:

ВОП ВПО* РОД.

де ЗП - затрати праці на одиницю продукції (робіт, послуг), господарську операцію, люд.-год;

РПО - розцінка оплати праці за одиницю затрат праці, грн. кой.;

РОП - розцінка оплати праці за одиницю продукції (робіт, послуг), грн. кой.;

РОД - розцінка оплати праці за одиницю обсягу господарської діяльності у вартісному виразі, грн. коп..

Витрати на соціальні заходи

Витрати суб'єкта господарювання на соціальні заходи виникають внаслідок здійснення обов'язкових відрахувань. До них належать: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальні заходи, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

Витрати на соціальні заходи формуються шляхом нарахувань сум в залежності від розміру фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на основну та додаткову заробітну плату та здійснення інших видів заохочень та виплат.

Загальнообов'язкові державні фонди, за якими формуються витрати підприємства на соціальні заходи:

- загальнообов'язкове державне страхування до Пенсійного фонду

- загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фонду із тимчасової втрати працездатності

- загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

- загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві - розмір ставки залежить від страхових тарифів, які встановлені відповідно до класу професійного ризику виробництва.

Витрати на соціальні заходи (ВСЗ):

ВСЗ = БН*СТ; ВСЗ = ВІЮ * СО.

де БН - база для нарахування витрат на соціальні заходи;

СТ - ставка платежів на одиницю бази для нарахування витрат на соціальні заходи, грн. коп.;

СО - ставка платежів на соціальні заходи на одиницю обсягів господарської діяльності у вартісному виразі.