Функціонально-вартісний аналіз : суть, об’єкти та етапи проведення.

З метою визначення оптимальних параметрів нового продукту (за критерієм відношення його споживчої цінності до собівартості), досягнення її цільової величини, застосовується метод функціонально - вартісного аналізу (ФВА).

Цей вид аналізу є інструментом вирішення завдань оптимізації співвідношення між рівнем якості (споживчої корисності) і витратами, який, за визначенням одного із дослідників ФВА, анг­лійського економіста В. Гайджа є «концентрованою атакою на зайві витрати, насамперед викликані недосконалістю конструкції».

Метою застосування ФВА є мінімізація витрат на одиницю корисного ефекту. Цей метод дозволяє знизити собівартість про­дукції за рахунок економії матеріальних і трудових ресурсів, більш ефективного використання основних засобів підприємства, технологічних змін у виробництві тощо.

Об'єкти ФВА. Метод ФВА може застосовуватись не лише до продукції. В економічній літературі прийнято виділяти три основ­ні групи об'єктів ФВА:

— продукти;

— процеси;

— управлінські структури.

До групи об'єктів аналізу «продукти» відносять готову продук­цію, послуги, складальні вузли, комплекти тощо.

Група об'єктів «процеси» охоплює технологічні процеси, в складі яких аналізується технологічне обладнання, оснащення, інструмент, технології, що використовуються, процеси організа­ції управління виробництвом, окремі види діяльності і т. ін.

Об'єктами аналізу групи «управлінські структури» є організа­ційна та виробнича структури підприємства, їх складові, центри відповідальності, вертикально та горизонтально інтегровані структури тощо.

ФВА базується на універсальних та специфічних, характерних тільки для нього, принципах: системності, комплексності, функ­ціональності об'єктів аналізу, відповідності значущості функцій витратам, інноваційності мислення та колективної творчості фахів­ців різних сфер знання.

Реалізація методу ФВА передбачає визначену послідовність дій, задану робочим планом. Робочий план складається з сукупності взаємопов'язаних етапів, які у свою чергу об'єднують окремі види робіт.

Типовий робочий план містить такі етапи проведення ФВА: підготовчий, інформаційний, аналітичний, пошуково-дослідниць­кий, рекомендаційно-впроваджувальний. Етапи та послідовність виконання робіт ФВА представлено на рис. 3.1.

	Підготовчий

 

- Вибір об’єкта аналізу; - Визначення цілей і завдань аналізу; - Відбір фахівців та формування дослідницької групи; - Складання технічного завдання на проведення ФВА.

Етап 1

 

 

	Інформаційний

 

- Збирання, систематизація і всебічний вивчення інформації про об’єкт аналізу; - Побудова конструктивної функціональної моделі об’єкта; - Визначення основних показників і вимог до об’єкта аналізу.

Етап 2

 

	Аналітичний

- Аналіз і класифікація функцій елементів об’єкта аналізу; - Визначення і порівняння вартості функцій об’єкта; - Постановка завдань пошуку оптимальних конструкторсько-технічних рішень.

Етап 3

 

Пошуково-дослідницький

 

- Пошук технічних рішень вдосконалення; - Визначення оптимальних параметрів запропонованих рішень; - Випробування нових технічних рішень; - Вибір найбільш ефективних варіантів рішення; - Вибір найбільш ефективних варіантів рішень.

Етап 4

 

 

	Рекомендаційно-впроваджувальна

- Детальне розроблення нової конструкції; - Підготовка проектно-технологічної документації та рекомендації з впровадження

Етап 5

 

Рис.3.1. Етапи впровадження ФВА

 

 

Кайдзен, кайдзен – костинг – методи зниження витрат

 

Кайдзен — слово японського походження від «кай»— зміна та «дзен»— добре, яке можна перекласти як «поліпшення». Йдеться про процес поступового й безперервного вдосконалення, в якому беруть участь усі управлін­ці й робітники підприємства. Кайдзен спрямований на досяг­нення таких конкретних цілей підприємства, як усунення втрат часу, коштів, зусиль, зниження витрат на розроблення, виробниц­тво, утримання запасів та дистрибуцію, підвищення якості това­рів, послуг, корпоративної культури, зростання кваліфікації співробітників, що в результаті має проводити до повнішого задоволення вимог споживачів продукції.

Мету кайдзен можна визначити як вдосконалення діяльності шдприемства та його окремих підрозділів на основі внутрішніх резервів, без залучення значних інвестицій ззовні. Відмінною особливістю філософії кайдзен цінності співробітників та команд, їхніх знань та участі в ycix складових діяльності підприємства, внеску кожного співробітника в поліпшення свого робочого місця, якості продукції та обслуговування клієнтів.

На відміну від концепції кайдзен, поняття «кайдзен-костинг» більш конкретизоване. Кайдзен-костинг (японська назва Genkakaizen) — це метод (концепція) забезпечення заданого piвня собівартості продукції та пошук шляхів її постійного зниження до встановленого цільового рівня.

На відміну від методу управління цільовою собівартістю процес кайдзен-костингу не супроводжується набором попередньо визначених підходів чи процедур, застосування яких автоматично дозволяе знизити витрати.

Діяльнють кайдзен на piвнi окремих підприємств, підрозділів чи виробничих ліній передбачає використання системи управління матеріальними потоками «точно за часом» (just in time, JIT-системи) та Jidoka (системи автономного функціонування верстатів та виробничих ліній, які автоматично вимикаються за виникнення неполадок чи браку).

Кайдзен-костинг е одним з ключових елементів японської то­тальної системи управління витратами, до якої також входить метод таргет-костингу та функція підтримання досягнутої co6ieapmocmi.

У багатьох джерелах, що характеризують японську систему управління витратами, зазначається взаємозв'язок зазначених елементів системи: таргет- та кайдзен-костингу. I перший, i другий методи вирішують практично одне завдання, але на різних стадіях життєвого циклу продукту та різними методами. Обидві концепції призначені для зниження рівня окремих статей витрат та co6iвартостi кінцевого продукту в цілому до певного допусти­мого рівня: таргет-костинг — на стадії планування, досліджень i розробок, кайдзен-костинг — на стадії виробництва.

Забезпечення результативності кайдзен-костингу здійснюється на трьох рівнях:

• менеджменту підприємства та інженерно-технічного персо­налу, для яких кайдзен є функціональним обов'язком;

• ініціативних співробітників, об'єднаних у команди (групи) якості;

• окремих po6iтників, які мають можливість через систему пропозицій вносити свої пропозиції.

Постановка та виконання кайдзен-завдань— тривалий процес, пов'язаний iз довго- та середньостроковим фінансовим плануванням, бізнес-плануванням, розробленням щорічних планів прибутків.

Протягом звітного року менеджментом підприємства, як пра­вило, щомісячно, здійснюється nepeвipкa ступеня досягнення проміжних цілей зниження змінних витрат, передбачених кайдзен-завданням та виконання бюджетів постійних витрат.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Охарактеризуйте концепцію цільової собівартості?

2. Назвіть ключові принципи таргет-костингу.

3. Поясніть механізм визначення цільової ціни на нову продукцію.

4. Як визначається величина цільового прибутку?

5. У чому відмінність між поняттями «цільова co6iвартість» та «прогнозована собівартють» нової продукції?

6. Охарактеризуйте етапи проведения таргет-костингу.

7. Якіметоди оптимізації витрат ефективно діють у середовищі таргет-костингу?

8. Дайте визначення функцюнально-вартісного аналізу (ФВА).

9. Назвіть та охарактеризуйте основні принципи ФВА.

10. Охарактеризуйте аналітичний етап проведения ФВА.

11. Які види робіт виконуються під час пошуково-дослідницького етапу ФВА?

12. Які види функцій об'єкта аналізу (продукту) виділяють у пpoцeci ФВА?

13. Дайте визначення понять «кайдзен» i «кайдзен-костинг». У чому відмінність між ними?

14. Охарактеризуйте процес кайдзен-костингу.

15.Назвіть спільні риси та відмінності таргет- та кайдзен-костингу.

 

 

Тема 9. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження за критерієм витрат

План

1. Сутність і форми адаптації.

2. Вплив різних форм адаптації машин на експлуатацію витрати:

· Інтенсивність роботи;

· Вплив часу роботи машин на собівартість продукції;

· Вплив кількісної адаптації на витрати.

3. Кількісна адаптація і довгострокова мінімізація витрат під час її здійснення.

Список використаних джерел

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, із змінами і доповненнями // Система комплексного інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:Еліт». – ІАЦ «ЛІГА»,2007.

2. Ананькинв Е.А., Данилочкина Н.Г. Управление затратами.-М.: ПРИОР,1998. - 64 с.

3. Анкинсон Э., Банкер Р., Каплан Р., Янг Р. Управленческий учет. – 3-е узд.: Пер. С англ. – М.: Изд. дом «Вильямс»,2007. – 480 с.

4. Атамас П.Й. Управлінський облік: 2-ге вид. навчальний посібник – К.: Центр учбової літератури,2009. – 440 с.

5. Грещак М.Г., Гордієнко В.М., Коцюба О.С. та ін. Управління витратами: Навч. посіб. / За заг. ред. Грещака М.Г. – К.:КНЕУ,2008. – 264с.

6. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури,2008. – 320 с.

7. Дойл Д. Управление затратами. Стратегическое руководство. – М.: Волтерс Клувер,2006.-264с.

8. Котлярів С.А. Управление затратами. – СПб.:Питер, 2001. – 160с.

9. Лень В.С. Управлінський облік: Навч.посіб. – 2-ге вид., випр.. – К.: Знання-Прес, 2006. – 317 с.

10. Мацкевичюс И.С., Кальчинскас Г.Л. Управление затратами в АСУП. – М.: Финансы і статистика, 1989. – 221с.

 

 

Сутність і форми адаптації

 

Операційна система підприємства в цілому та її окремі складові працюють з неоднаковим заван­таженням. Завантаження потужності підприємства і його підроз­ділів є величиною змінною. Це стосується передусім виробничих підприємств. Зміна ринкової кон'юнктури, попиту на продукцію та послуги приводить до зміни обсягу виробництва і, відповід­но, — до зміни кількості виконуваної роботи виробничою систе­мою. Нерівномірне завантаження окремих ділянок виробничого апарату підприємства зумовлене також модернізацією виробів, зміною їх конструкції, освоєнням нової продукції та ін. Таким чином, виникає проблема пристосування виробничої системи до зміни її завантаження.

Виробничі процеси, а отже, виробнича робота, виконуються на технологічному устаткуванні (машинах). Тому пристосування операційної системи на виробничих підприємствах зводиться до пристосування їх основного устаткування щодо певного обсягу роботи (виробництва).

У загальному вигляді обсяг виконуваної роботи певного при­значення визначається формулою:

де N — обсяг роботи у відповідному вимірі;

£ — інтенсивність роботи (продуктивність машини за одини­цю часу);

t — час роботи (як правило, годин);

т — кількість машин одного функціонального призначення, що виконують дану роботу.

При цьому параметри £, т, t можуть змінюватись у заданих інтервалах, тобто

де , , - відповідно нижні та верхні межі інтервалів, в яких здійснюється варіація інтенсивності й часу роботи машин;

— кількість наявних машин (максимальна кількість).

Поняття машина тут вживається у широкому розумінні. Воно охоплює всі види виробничого устаткування.

Як бачимо, один і той самий обсяг роботи N може бути вико­наний за різної комбінації параметрів ƛ, t, т у межах їх мінімаль­них і максимальних величин. Ці параметри називають парамет­рами адаптації, а їх варіацію в процесі пристосування до певно­го обсягу виробництва— адаптацією. Залежно від того, який параметр змінюється в процесі адаптації, виокремлюють форми адаптації: за інтенсивністю, за часом роботи і кількісну.

Якщо для виконання певного обсягу роботи (виготовлення продукції) попередньо встановлені кількість машин та інтенсив­ність їх роботи, адаптація здійснюється за часом роботи. Як ви­пливає із формули (1.3), час роботи дорівнюватиме:

У випадку чіткої регламентації кількості машин і часу їх ро­боти, адаптація проводиться за інтенсивністю. Тоді

Коли встановлені інтенсивність і час роботи, адаптація здійс­нюється за кількістю машин, яка визначається за формулою

У наведених формулах символами ƛ^’, t’, т' позначені попе­редньо встановлені (зафіксовані) величини параметрів, вони не підлягають варіації в процесі адаптації. Це так звані чисті форми адаптації. На практиці широко застосовується адаптація за двома-трьома параметрами. Тоді вона називається змішаною, або комбінованою. Частіше це адаптація за часом та інтенсивністю роботи.