Об’єктом соціологічного пізнання є суспільство як цілісна соціальна реальність.

Соціологія, як наука

План

1. Об’єкт і предмет соціології.

2. Основні функції соціології.

3. Закони, категорії і методи соціології.

4. Структура і рівні соціологічного знання.

5. Зв'язок соціології з іншими суспільними науками.

 

Соціологія – походить від латинського і грецького слів. Виникла в 30 40-хх рр.. 19 ст. і основоположником є французький філософ Огюст Конт. Більш вузьку трактовку соціології як науки здійснив інший французький вчений Еміль Дюркман. Отже, соціологія це наука про становлення та розвиток, а також функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних інститутів.

Соціальні спільноти – це групи людей об’єднані єдністю цілеспрямованої діяльності. Види соціальних спільнот:

- Соціально-класові.

- Соціально-етнічні.

- Соціально-демографічні.

- Соціально-територіальні.

- Професійно-кваліфікаційні.

Соціальні інститути – це історично сформована стала форма організації спільної діяльності людей.

Об’єктом соціологічного пізнання є суспільство як цілісна соціальна реальність.

Предмет соціології – це загальні і специфічні закони і закономірності розвитку та функціонування історично визначених соціатальних систем механізми вияву та форми дії цих законів і закономірностей у діяльності особистостей, у діяльності соціальних груп, народів.

Соціальне – це сукупність тих чи інших особливостей соціальних відносин, які виявляються в конкретних умовах між індивідами та спільнотами в процесі сумісної діяльності.

Функції соціології:

- Теоретична (полягає в поповненні і збагаченні знання)

- Описова (здійснюється для опису і нагромадження дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок)

- Пізнавальна функція (реалізується через здобуття і накопичення знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних систем про різні сфери суспільного життя)

- Інформаційна (збирання інформації)

- Прогностична

- Критична

- Виховна

- Світоглядна

- Ідеологічна

Залежно від часу дії соціологи виділяють:

- Соціальні закони безперервної дії

- Закони тенденцій, які діють в певний проміжок часу

- За масштабом (загальні, специфічні)

- За характером способу вияву

- Закони соціальної динаміки, вказують на якісні перетворення

Категорії:

- Загальнонаукові соціологічні категорії (суспільні соціальні системи)

- Безпосередньо соціологічні категорії (соціологічні інститути, соціальні норми, цінності)

- Категорії дисциплін суміжної соціології

Соціологічні категорії:

- Категорії, що пояснюють статику суспільства

- Категорії, що характеризують динаміку суспільства

Методи:

- Позитивізм – розглядає суспільство за аналогією з природою використовує методи природничих наук. Його засновники користувались так званим об’єктивним методом, вони об’єктивно описували реальність і систематизували її. Цей метод ґрунтувався на запереченні необхідності філософського осмислення життя.

- Розуміюча соціологія аналізує смислові елементи соціального життя. Робить акцент на розумінні змін рухів. Цей напрям відноситься до суб’єктивного методу.

4. структурою соціологічного знання розуміють систему пов’язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів. Виділяють відносно самостійні галузі знання:

- теоретична соціологія

- фундаментальна соціологія

- прикладна соціологія

- емпірична соціологія

Теоретична соціологія – зосереджує увагу на вивченні фундаментальних соціальних проблем, пов’язаних з формуванням знань про соціальну дійсність.

Д/З

Соціологічне дослідження. Принципи його організації і проведення

План

1. Основні види та етапи соціологіного жддослідження.

2. Програма соціологічного дослідження її значення та структура.

3. Визначення вибіркової сукупності. Типи вибірки.

4. Організація соціологічного дослідженя.

 

Конкретне соціологічне дослідження – це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур підпорядкованих єдинай меті отриматии точні обєетивні дані про соціальні яґвища. Що вивчаються.

Для теоретичної соціології дослідження має вирішальне значення нагромадження матеріалу у галузі соціального життя. У центрі емпіричних соціологічних досліджень жзнаходиться саме нагромадження, збір фактичного матеріалу вказаній налузі. На основіт опиування. Аналізу документфів, спостереження і даних статистики.

Соціальними є дослідження, які проводяться і в інших суспільних науках, тобто в економічній науці, в політології, правознавстві, культорології і т.д.

Етапи конкретного соціологічного дослідження:

- виявлення проблемної ситуації

- формулювання проблеми дослідження

- розроблення програми конкретного соціологічного дослідження

- проведення соціологічного досліження

- аналіз одержаної інформації, розрробка рекомендацій щодо практичного їх використання і офрмлення їх звіту.

Розрізняють такі основні види соціологічного дослідження:

1. За метою їх проведення (теоретичні і емпіричні)

2. За часттотою проведення (разові, повторні)

3. За глибиною вивчення проблеми (розвідувальні, описові і аналітичні)

Програма соціологічного дослідження – це науковий документ, який регламентує всі етапи стадій підготовки організації проведення соціологічного дослідження.

Структура програми конкретного соціологічного дослідження скл з двох трозділів:

- методологічного (формулювання теми, мети дослідження та його основиних завдань, визначення обєкту і предмета дослідження, здійснення інтерпретацій основних понять, формулювання гіпотез дослідження)

- методичного (розрахунок і обгрунтування вибірки, підбір і обгрунтування вибірки, підбір і обгрунтування методів дослідження, розробка стратегічного і робочого планів дослідження).

Програма соціологівчного дослідження повинна відповідати вимогам:

1. Ясність і точність

2. Логіна послідовність всіх ланок програми

3. Гнучкість програми

Обєкт дослідження – це сукупність людей з певними властивостями і якостями, що цікавлять замовника і дослідника.

Предмет дослідження – це окрема сторони соціальної діяльності, що підлягають бещпосередньому вивченню. Предмет дослідження формується на основі обєкту дослідження апле не збігається з ним.

Процедура інтерпретації питань - це певна послідовність пізнавальних і організаційних дій, необхідних для уточнення їх змісту, розробки операцій їх вимірювання.

Гіпотези – це обгрунтовані передбачення про причини і фактори, що визначають характер досліджуваного явища, які потребують імпіричного підтвердження чи спростування. Розрізняють гіпотези підстав і наслідків.

Гіпотези підстав – основною причиною виникнення конфлікту між робітником і адміністратором є та яка повязана з особистісними харавктерами робітників і не виправданими вимогами до них адміністратором, що має своїм наслідком незадоволення першим і зростання напруги у трудовому колективі.

Гіпотеза підстав – можна припустити, що адміністрація хоче позбутися насамперед молодих людей, людей старшого віку, жінок. Саме ці групи підпадають під скорочення у наслідок їх низької продуктивності праці, частих не виходів на роботу, захворювань. Звільнення цих груп у ситуаціях якоїсь кризхи суспільства і падіння життєвого рівня до стихійних виписків, невдоволення.

Генеральна сукупність – це численість соціальних обєктів, над якими ведеться спостереження.

Вибіркова сукупність -це певна кількість елементів генеральної сукупності відібраних за певними правилами.

Елементи вибіркової сукупності – це респонденти або люди, які підпадають під добір та вивчення та є одиницями аналізу.

Репрезентативністю – називають здатність вибіркової сукупності максимально точно відтворювати характеристики генеральної сукупності.

 

Д/З. Типи вибірки.

в емпіричній соціології виділяють два основні типи вибірки:

- ймовірностей

- цілеспрямований

Ймовірність – це відношення кількостіф подій на які сподіваються, до кількості можливих подій.

До ймовірносних вибірок відносять – випадкову, серійну,механічну вибірку.

Цілеспрямована вибірка – найпоширенішими видами цілеспрямованої вибірки є: тестовий і квантовий.

Типовий підхід полягає в тому, що відбір одиниць репрезентації здійснюється не випадковими способами. Дослідник свідомо обирає те чи інше гніздо.

Основу квотної вибірки становлять відомості про найважливіші пропорції генеральної сукупності.

Основне задання соціологічних досліджень – добування фактів про соціальну дійсність, її окремі явища. Будь-яке наукове дослідження починається з проблеми. Проблема – протирічне між знаннями про потреби і знаннями шляхів задоволення цих потреб.

Організаційна функція полягає у поділі праці кожного колективу, розподілі часу дослідника коштів за процесом дослідження.

Етапи соціологічного дослідження:

Проблема

Програма

План дослідження

Організація дослідження

Операційна частина дослідження:

- збір матеріалу

- обробка матералу

- аналіз обробки

Висновки

Соціологічні дослідження поділяється на:

- розвідкові

- описові

- експериментальні (коли проводиться аналіз причин і наслідків у розвитку певних соціальних процесів)

 

 

Лекція3…

Рр. 20 ст. і до наших днів.

Дарендорф вважав, що конфлікт – це найважливіший фактор розвитку суспільства. Головні риси конфлікту:

- Панування і гноблення в основі соціальної структури лежить влада одних соціальних груп над іншими. Кожну з цих груп об’єднують певні інтереси. Коли люди усвідомлюють свої спільні інтереси вони можуть організуватися в суспільний клас, а також формою організації може бути політична партія, профспілковий рух.

Лекція4…

Лкція 7..

Лекція8..

Соціологія праці

План

1. Сутність, предмет і об’єкт соціології праці.

2. Основні категорії соціології праці.

3. Основні віхи історії соціології праці.

Соціологія праці – як наукова галузь виникла в 20 рр. 20 ст. на потребу підвищення ефективності капіталістичного виробництва. Це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає працю, як соціально-економічний процес, його тенденції і закономірності, а також фактори функціонування і розвиток. Вона аналізує соціально-трудові процеси на загальнотеоретичному рівні.

Об’єктом соціології праці: є суб’єкти і інститути.

Вирізняють індивідуальну, сукупну, тобто колективну і працю суспільства в цілому.

Предмет праці: це об’єктивні і суб’єктивні соціальні фактори, а також соціальні характеристики, явища і процеси притаманні об’єкту праці.

у центрі уваги соціології праці є соціальні чинники, а також матеріальні, моральні, професійно-кваліфікаційні, управлінські, демографічні, виробничо-побутові, соціально-психологічні, етичні і естетичні. Виняткову роль відіграють об’єктивні стимули, мотиви і ставлення до праці, задоволеність нею працюючих.

Соціологія праці – покликана виявляти і формулювати протиріччя трудового процесу, здійснювати його теоретичне забезпечення і сприяти практичній ефективності.

Мета соціологічного пошуку: це розробка напрямів і методів, рекомендації пропозицій по управлінню і організації трудової діяльності, її регулювання прогнозування, створення належних умов функціонування колективу та одержання високих економічних та соціальних результатів його роботи.

Соціальні наслідки тут важливі оскільки вони пов’язані з формуванням всебічно розвиненої особистості, постають також у згуртованості та виробничій активності суб’єктів праці, в їх задоволеності роботою і прагненні до соціальної справедливості у розподілі матеріальних благ, у соціальному партнерстві та підприємництві. У наш час утвердилося поняття гуманітарний капітал, накопиченню якого сприяє продуктивна праця. Для визначення якості капіталу фахівці послуговуються показником індексу людського розвитку, потенціалу.

До рівня людського розвитку належить:

- Рівень знань

- Професіоналізм

- Обізнаність

- Очікувана тривалість життя

- ВВП

Умови праці – це сукупність факторів, соціально-економічного, виробничого, техніко-організаційного та природного характеру, які впливають на здоров’я, працездатність, ставлення до праці і ступінь задоволення людини роботою.

Соціально-економічними умовами праці:

- Форми власності

- Система матеріального та морального стимулювання праці

- Економічні механізми ринку

- Нормативно-правове регулювання праці

- Рівень розвитку продуктивних сил

- Характер трудових відносин у суспільстві

До виробничих у тому числі техніко-організаційних умов праці належать:

- Рівень механізації та автоматизації

- Комп’ютеризації та інформатизації виробництва

- Санітарно-гігієнічні умови (освітлення та чистота повітря)

- Психофізіологічні (фізичне навантаження, нерво емоційне напруження)

- Естетичні (якість інтер’єру, оформлення робочого місця і функціональна музика)

- Соціально-психологічні (клімат колективу)

Зміст праці – це сукупність трудових функцій зумовлених специфікою трудової діяльності, технікою і технологією виробництва. Елементами є:

- Трудові рухи

- Дії та операції

- Затрати м’язової, мислительної і нервової енергії

- Важкість і складність

- Творчий потенціал особистості ( вміння і навички, здібності до дії в різних сферах життєдіяльності)

- Комунікативний потенціал особистості ( форми її спілкування, характер контактів з людьми)

- Художній потенціал ( визначається рівнем і змістом її художніх потреб і тим як вона їх задовольняє)

Духовна культура особистості являє собою сукупність соціальних норм і цінностей (морально-етичних, політичних, правових, наукових), якими індивід володіє і керується в своїй діяльності.

Соціальна діяльність – це головний чинник формування особистості. Соціальну діяльність можна визначити, як соціальні дії, активність, що породжується певними потребами і інтересами, як самої людини, так і інших людей, а також домінуючими у суспільстві соціальними нормами.

Соціалізація – це процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот, група, соціальний інститут, соціальна організація, шляхом засвоєння елементів культури, а також соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості. Завдяки соціалізації, людина залучається до суспільства, засвоюючи звичаї, традиції і норми певної соціальної спільноти, відповідні способи мислення властиві даній культурі, взірці поведінки, форми раціональності і чуттєвості. Агентами соціалізації є: сімя. Сусіди, ровесники, вихователі та вчителі, засоби масової інформації і культурно-виховні референтні групи. Соціалізація здійснюється впродовж всього життя людини. Поділяючись на первинну і вторинну. Це відбувається тому, що умови життя людини, а значить і вона сама постійно змінюються, вимагають входження у нові соціальні ролі та змін статусу.

Якщо під час соціалізації дитини головною для неї є соціальна адаптація, то для дорослого головним є інтеріоризація (це формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє я особистості). Результатом інтеріоризації є індивідуальність особистості. Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації:

- Імітація (усвідомлені спроби людини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів)

- Ідентифікація (засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм, як власних)

Парсонс вживає Фрейдівські поняття у теорії соціальної дії. Тобто для нього імітація це процес засвоєння елементів культури шляхом простого наслідування, а ідентифікація – це вияв ставлення до соціального середовища і його складових. Прийняття цінностей певних соціальних груп і спільнот, спосіб усвідомлення своєї належності до них.

Залежно від віку індивіда розрізняють 4 основних етапи соціалізації:

- Соціалізація дитини

- Соціалізація підлітка

- Соціалізація тривала, цілісна (перехід від юності до зрілості)

- Соціалізація дорослих

Соціальний тип особистості – це результат взаємодії історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людини. Сукупність повторюваних якостей людини, як істоти соціальної. Соціологія виокремлює такі типи особистості:

- Ідеальний (втілює в собі особливості соціального ідеалу певного суспільства)

- Нормативний (репрезентує сукупність якостей особистості, необхідних для розвитку даного суспільства)

- Реально існуючий або модальний (переважаючий тип особистості на певному етапі розвитку суспільства)

Суспільна форма праці – це система трудових відносин, яка склалась на основі того чи іншого способу виробництва та форм власності, соціальних відмінностей працюючих, відносин розподілу праці, а також ставлення до неї.

Характер праці - це якість трудової діяльності, яка зумовлена змістом та суспільною формою праці і полягає в спрямованості праці, у стані та статусі його суб’єктів, а також ставленні їх до праці. У залежності від змісту праці за характером може бути фізична чи розумова, творча чи не творча, механізована або ручна, кваліфікована чи не кваліфікована, проста чи складна, промислова чи сільськогосподарська.

Організація праці – включає управлінську функцію, яка забезпечує організаційну базу трудового процесу, його упорядкування, регламентування, матеріальне та інше забезпечення.

Ставлення до праці – означає ступінь прагнення людини до виявлення та реалізації нею своїх фізичних і духовних сил, досвіду, знань, здібностей, для досягнення нею кількісних і якісних результатів праці.

Мотиви праці – це внутрішні і зовнішні збудники, які спонукають людину до праці.

Донауковий період – це найдовший період. Від 3 ст. до н.е. до 18 ст. н.е. і характеризується формуванням найзагальніших уявлень про працю, її місце в суспільстві та житті окремої людини.

Класичний період – охоплює 18 – поч.. 20 ст. основні його напрями:

- Обґрунтування протестантської етики (представники Лютер і Кальвін)

- Політ економічні дослідження праці (Сміт і Рікардо)

- Утопічні уявлення про працю (Мор, Сенсімон, Фур’є)

- Вивчення характерних особливостей індустріального суспільства (Кант, Дюркгейм, Вебер, Маркс)

- Емпіричні дослідження проблем праці (Бут, Веб, Віллерме)

- Розробка основних категорій і понять соціології праці (Дюркгейм, Вебер, Маркс)

Сучасний період – розпочався в 20 – 30 рр. 20 ст. інженер Тейлор одним з перших почав розглядати організацію управління трудовим процесом, як самостійну галузь. Йому вдалося встановити, що промислові робітники є особливою соціально-психологічною групою з певними цінностями, психологією, ідеологією, яким властиві стримування своїх трудових зусиль і обмеження норм виробітку. Головні ідеї його теорії:

- нормування і раціоналізація трудового процесу

- ретельний добір і професійне навчання робітників

- дотримання принципів управління, тобто значна заробітна плата і т. д.

- вміння керувати робітниками

- запобігання соціальним конфліктам

- створення умов для максимального виявлення та реалізації розумових і фізичних можливостей робітника

в 20-30 рр. професором індустріальної соціології гарвардського університету Меййо була розроблена теорія людських стосунків, ретельні дослідження виявили, що норма виробітку працівника залежить не так від його фізичних зусиль, як від тиску на нього робітничої групи, яка задає певний темп праці і правила поведінки. Головними елементами теорії людських стосунків є:

- орієнтація на людей, а не на технічний аспект виробництва

- Заміна індивідуальної винагороди - колективною

- Формування позитивного морально-психологічного клімату

- Підвищення задоволеності робітників своєю працею

- Гуманізація праці

- Участь робітників в управлінні виробництвом

У 1950 році була розроблена теорія збагачення праці, американцем Херцбернгом, який вважав, що існує дві незалежні системи чинників, які по різному впливають на трудову поведінку людей. До першої належать гігієнічні чинники, які не стосуються змісту роботи. Другу групу чинників становлять так звані мотиватори, що задовольняють потреби людини, вони полягають у визнанні досягнутих нею успіхів у роботі, відповідальності, самостійності.

Макгрегор (американський вчений) ввів теорію X i Y. теорія Х пропагує акцент на матеріальні стимули, жорсткий контроль, примусову працю, санкції. Теорія Y акцентує увагу на демократичному стилі керівництва, використанні творчих здібностей, участь працівників в управлінні.

У 60 рр. Девіс обґрунтував поняття якості робітничого життя. Ця теорія передбачає дослідження взаємин між працівником і його виробничим оточенням і базується на з’ясуванні таких питань:

- Встановленні причин плинності кадрів

- Дослідження установок працівників для вироблення національних програм, формування нового їх контингенту

- Оцінка ефективності управлінських систем

- Вивчення впливу несприятливих умов праці на появу психологічних стресів

- Вирішення конфліктів між управлінцями та рядовими працівниками

Лекція..10..

Соціологія праці

План

1. Сутність, предмет і об’єкт соціології праці.

2. Основні категорії соціології праці.

3. Основні віхи історії соціології праці.

 

Соціологія праці, як наукова галузь виникла в 20 –х роках 20 ст. на потребу підвищення ефективності капіталістичного виробництва. Ця спеціальна соціологічна теорія, що вивчає працю,як соціально-економічний процес, його тенденції і закономірності, фактори функціонування та розвитку.

Соціологія праці, аналізує соціально-трудові процеси на загальнотеоретичному рівні.

Об’єктом соціології праці є трудова діяльність, її суб’єкти і інститути. Вирізняють індивідуальну і сукупну, тобто колективну і працю суспільства в цілому.

Предмет праці – це об’єктивні і суб’єктивні соціальні фактори, а також соціальні характеристики, явища і характеристики притаманні об’єкту праці. У центрі уваги соціології праці є соціальні чинники, а також матеріальні моральні і т.д. виняткову роль відіграють об’єктивні стимули, мотиви і ставлення до праці, задоволеність нею працюючих.

Виняткову роль відіграють об’єктивні стимули, мотиви і ставлення до праці, задоволеність нею працюючих.

Соціологія праці покликана виявляти і формувати протиріччя трудового процесу, здійснювати його теоретичне забезпечення.

Мета соціологічного пошуку – це розробка напрямів і методі по управлінню і організації трудової діяльності, створення належних умов колективу до одержання високих економічних і соціальних результатів.

У наш час утверджуються поняття гуманітарний капітал, накопиченню якого складає продуктивна праця. Для визначення якості капіталу користуються показником індексу людського розвитку потенціалу.

Умови праці – це сукупність факторів соціально-економічного виробничого і природного характеру.

Соціально - економічними умовами праці -є форми власності, система матеріального та морального стимулювання праці.

До виробничих техніко-огрнанізаційних умов праці належать:

- Рівень механізації

- Комп’ютеризації

- Інформатизації праці

Зміст праці – це сукупність трудових функцій зумовлених специфікою трудової діяльності.

Суспільна форма праці – це система трудових відносин, яка склалась на основі того чи іншого способу виробництва та форм власності, соціальних відмінностей працюючих відносин розподілу праці, ставленням до неї.

Характер праці – це якість трудової діяльності, яка зумовлена змістом, суспільною формою праці та полягає в спрямованості праці у стані та статусі її суб’єктів, ставленні їх до праці.

Організація праці включає управлінську функцію, яка забезпечує організаційну базу трудового процесу.

Ставлення до праці – означає ступінь прагнення людини до виявлення та організації нею своїх фізичних, духовних сил, досвіду, знань.

Мотиви праці – внутрішні і зовнішні збудники, які спонукають людину до праці.

Лекція11…

Соціологія шлюбу і сім’ї

План

1. Шлюб, як об’єкт соціологічного дослідження.

2. Шлюб в Україні.

3. Сім’я, як соціальний інститут.

4. Типи сімей.

5. Соціальні функції сім’ї.

6. Внутрішні сімейні відносини, конфлікти в сім’ї.

 

Соціологія шлюбу і сім’ї – це спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає виникнення, функціонування і розвиток сім’ї, шлюбно-сімейних відносин.

Шлюб – це історично зумовлена, санкціоноване і регулювань суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, що визначає права та обов’язки відносно одне одного та дітей.

Щодо соціальної сутності шлюбу – вона виявляється через різні види шлюбних відносин:

- Духовно-психологічних

- Моральних

- Економічні

- Правові

- Культурні

За своєю структурою шлюби поділяються на моногамні та полігамні.

Моногамія – це шлюб між одним чоловіком і однією жінкою (одношлюбність).

Полігамія – це така форма шлюбу коли чоловік або жінка може перебувати в декількох шлюбах (багатошлюбність).

Сьогодні шлюб в Україні – це добровільний союз жінки і чоловіка, головною умовою укладення шлюбу є вільна згода осіб, які одружуються, досягнення особами, які одружуються, шлюбного віку.

Між поняттям шлюб і сімя існує тісний взаємозв’язок, сімя є найдавнішою спільнотою людей, пов’язаних кровною спорідненістю. Разом з тим це мала контактна група індивідів, яка взаємодіє між собою, а також особлива форма взаємодії. Це особливий соціальний інститут, що регулює відтворення людини за допомогою особливої системи норм та організаційних норм.

Сім’я – це особливий соціальний інститут і водночас мала соціальна група, що ґрунтується на шлюбному союзі, кровній спорідненості, а також усиновленні чи удочерінні, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємодопомогою та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення. Як соціальний інститут, сім’я досліджується на макрорівні і саме тоді коли необхідно з’ясувати в якій мірі спосіб життя сім’ї, її функціонування відповідають потребам суспільства. В цьому випадку вивчаються:

- Суспільна свідомість у сфері цих відносин

- Узагальнені характеристики сімейної поведінки

- Вплив суспільних потреб на сім’ю

- Соціальні функції сім’ї та ефективність їх реалізації

- Причини і наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім’ї за тих чи інших умов

Як мала соціальна група сім’я вивчається на мікрорівні.

Сутність сім’ї відбувається в таких поняттях, як структура сім’ї, її функції та рольова поведінка її членів.

 

 

 

 

 

Соціологія, як наука

План

1. Об’єкт і предмет соціології.

2. Основні функції соціології.

3. Закони, категорії і методи соціології.

4. Структура і рівні соціологічного знання.

5. Зв'язок соціології з іншими суспільними науками.

 

Соціологія – походить від латинського і грецького слів. Виникла в 30 40-хх рр.. 19 ст. і основоположником є французький філософ Огюст Конт. Більш вузьку трактовку соціології як науки здійснив інший французький вчений Еміль Дюркман. Отже, соціологія це наука про становлення та розвиток, а також функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних інститутів.

Соціальні спільноти – це групи людей об’єднані єдністю цілеспрямованої діяльності. Види соціальних спільнот:

- Соціально-класові.

- Соціально-етнічні.

- Соціально-демографічні.

- Соціально-територіальні.

- Професійно-кваліфікаційні.

Соціальні інститути – це історично сформована стала форма організації спільної діяльності людей.

Об’єктом соціологічного пізнання є суспільство як цілісна соціальна реальність.

Предмет соціології – це загальні і специфічні закони і закономірності розвитку та функціонування історично визначених соціатальних систем механізми вияву та форми дії цих законів і закономірностей у діяльності особистостей, у діяльності соціальних груп, народів.

Соціальне – це сукупність тих чи інших особливостей соціальних відносин, які виявляються в конкретних умовах між індивідами та спільнотами в процесі сумісної діяльності.

Функції соціології:

- Теоретична (полягає в поповненні і збагаченні знання)

- Описова (здійснюється для опису і нагромадження дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок)

- Пізнавальна функція (реалізується через здобуття і накопичення знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних систем про різні сфери суспільного життя)

- Інформаційна (збирання інформації)

- Прогностична

- Критична

- Виховна

- Світоглядна

- Ідеологічна

Залежно від часу дії соціологи виділяють:

- Соціальні закони безперервної дії

- Закони тенденцій, які діють в певний проміжок часу

- За масштабом (загальні, специфічні)

- За характером способу вияву

- Закони соціальної динаміки, вказують на якісні перетворення

Категорії:

- Загальнонаукові соціологічні категорії (суспільні соціальні системи)

- Безпосередньо соціологічні категорії (соціологічні інститути, соціальні норми, цінності)

- Категорії дисциплін суміжної соціології

Соціологічні категорії:

- Категорії, що пояснюють статику суспільства

- Категорії, що характеризують динаміку суспільства

Методи:

- Позитивізм – розглядає суспільство за аналогією з природою використовує методи природничих наук. Його засновники користувались так званим об’єктивним методом, вони об’єктивно описували реальність і систематизували її. Цей метод ґрунтувався на запереченні необхідності філософського осмислення життя.

- Розуміюча соціологія аналізує смислові елементи соціального життя. Робить акцент на розумінні змін рухів. Цей напрям відноситься до суб’єктивного методу.

4. структурою соціологічного знання розуміють систему пов’язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів. Виділяють відносно самостійні галузі знання:

- теоретична соціологія

- фундаментальна соціологія

- прикладна соціологія

- емпірична соціологія

Теоретична соціологія – зосереджує увагу на вивченні фундаментальних соціальних проблем, пов’язаних з формуванням знань про соціальну дійсність.

Д/З