Соціологія трудового колективу

План

1. Поняття, структура, види і функції трудового колективу.

2. Методи соціального управління колективу.

3. Керівник у системі управління трудовим колективом.

4. Проблеми конфлікту в трудових колективах.

 

1. Предметом дослідження соціології трудового колективу постають соціальні характеристики формування, функціонування і розвитку колективу, аналіз його соціальної ролі у суспільстві.

Трудовий колектив – це осередок суспільства, соціальна організація, члени якої об’єднані конкретним видом суспільно-корисної діяльності для досягнення певної мети і працюють на основі тієї чи іншої форми власності. Організаційна структура:

- колективну та професійно виробничу – це поділ працівників на професійні групи за штатним розписом, посадами, кваліфікацією, функціями, метою діяльності.

- Соціально-культурна – це поділ груп працюючих за рівнем освіти, культури, організації її дозвілля, віросповідання, духовно-культурними орієнтаціями.

- Громадсько-політична – це поділ членів колективу за ступенями їх громадської, управлінської, та політичної активності.

- Соціально-психологічна – це диференціювання співробітників за мотивами і ставленням до праці, ціннісними орієнтаціями та структурою і характером між особових відносин у колективі.

Типи колективів:

- Трудові

- Самодіяльні

- Учнівські

- Дитячі

Види колективів:

- Виробничі (промислові, сільськогосподарські, будівельні)

- Обслуговуючі (торгівлі, комунально-побутові, зв’язку, охорони здоров’я)

- Культурно-просвітницькі (музеї, творчі товариства)

- Наукові

- Управлінські

Трудові колективи поділяються на підвиди:

- За стадіями розвиту

- За кількістю працюючих та організаційними і між особистісними зв’язками

Виділяють також:

- Основний колектив

- Вторинний колектив (працівники великих підрозділів підприємства)

- Первинний колектив (мала соціальна група від 2-3 до 30 чоловік)

Функції трудового колективу:

- Виробничо-економічна (є провідною і передбачає виробництво матеріальної чи духовної продукції або надання певних послуг)

- Соціальна ( полягає у створенні належних матеріальних культурних і побутових умов життя і праці трудівника, вдосконалення соціальної структури колективу, морально-психологічного клімату)

- Громадсько-політична ( це активізація соціально-політичних та управлінських відносин в колективі через залучення працівників до управління справами колективу і суспільства)

- Духовно-виховна ( полягає сприянню соціалізації людини, всебічному розвитку особистості, формуванню у неї високих морально-етичних якостей, національної самосвідомості, патріотизм, поваги до інших народів)

Висновок: трудовий колектив уособлює один із найважливіших соціальних інститутів суспільства, його соціальна роль – створення соціальних благ, інтеграція суспільства, а також підвищення професіоналізму і духовності працівників.

Під методами управління колективом – розуміють способи управління колективом.

Класифікація методів управління:

- Організаційні методи ( базуються на організаційних методах відносин між членами колективу і призначені для створення організаційної основи спільної роботи. Організаційні методи націлені на досягнення стану організованості колективу в роботі)

- Адміністративні методи ( пов’язані з владною природою управління і реалізуються у формі наказів, деректив, резолюцій, розпоряджень)

- Правові методи ( засоби правового впливу на внутрішньо-колективні відносини, тобто використання норм та підзаконних актів передбачених чинними законодавством для вирішення різних питань та регулювання життєдіяльності колективу)

- Економічні методи управління трудовим колективом (регулюють зовнішні і внутрішні відносини підприємства на грунті ринкових механізмів попиту і пропозиції, конкурентоздатності, прибутковості)

- Соціально-психологічні методи ( являють собою комплекс способів, що регулює між особові стосунки, сприяє створенню хорошого морально-психологічного клімату в колективі)

Специфіка даних методів полягає в використанні неформальних факторів таких, як спостереження, психологічні тести, соціометричні виміри, переконання, повчання, наслідування, неформального лідерства та інше.

Керівник в колективі повинен бути організатором групової діяльності, арбітром у взаєминах членів колективу, зразком поведінки, носієм відповідальності, новатором, генератором ідей, своєрідним символом групи. Він зобов’язаний забезпечити не тільки ефективність виробництва, а й повноту статусів кожного члена колективу.

Лекція12..

Соціологія побуту і вільного часу

План

1. Сутність побуту та його структура.

2. Соціологія вільного часу.

 

Побут -це поза виробнича сфера суспільного життя людей, сукупність засобів і форм задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб, а також різні звичаї, обряди, ритуали і норми спільного життя.

Побут був історично обумовлений, як соціальне явище, побут є однією з основних сфер суспільного життя в якій формується і виховується людина і розвиваються її різні буденні відносини, як складне соціальне явище, побут має свою структуру.

Структура побуту:

- Матеріальна

- Духовна

Перша пов’язана із задоволенням потреб людини в їх житті, одязі, засобах пересування.

Духовна – це виховання дітей і самовиховання, спілкування, різні форми естетичної діяльності.

Матеріальна і духовна сторона побуту тісно пов’язані. Під якістю побуту розуміють соціальну захищеність побуту людини, а також її права.

Рівень побуту – це кількісний бік матеріального і духовного споживання людини; забезпеченість продуктами споживання, житлом. Якість і рівень побуту свідчать про ступінь соціального розвитку суспільства.

За своєю соціальною роллю побут ділиться на громадський та сімейний.

Громадський побут – являє собою систему державно-громадських форм задоволення. До громадського побуту відносять виробничий побут, який являє собою сферу громадського обслуговування, потреб людини в процесі її трудової діяльності.

Сімейний побут – пов'язаний з індивідуальними формами, задоволенням, матеріальних і духовних потреб людини.

Домашнє господарство – являє собою таку сферу людської діяльності в якій на основі індивідуальних затрат праці та часу відбувається догляд за людьми похилого віку та дітьми.

Побут поділяється на:

- Міський і сільський

- Національний

Розрізняють побут різних класів, соціальних груп і верств.

Види побуту:

- Домашнє господарство і сімейне обслуговування

- Дозвільне спілкування з метою відпочинку, розваг

- Повсякденне культурне життя

- Заняття із задоволення власних потреб

Бюджет часу – це структура часу індивіда соціальної групи чи населення за основними видами життєдіяльності. Загальна структура часу поділяється на робочий час і позаробочий час.

За своєю структурою позаробочий час поділяється на:

- Витрати часу пов’язані з виробництвом, але на які не входять в оплачуваний робочий час

- Витрати часу пов’язані з витратою часу на домашнє господарство

- Час який витрачається на відновлення сил та задоволення власних потреб

Структура вільного часу:

- Активна творча, в тому числі громадська діяльність

- Навчання, самоосвіта

- Культурне, духовне споживання

- Фізична культура і спорт

- Любительські заняття, типу хобі

- Заняття гри з дітьми

- Спілкування

- Пасивний відпочинок

 

Лекція13..

Соціологія шлюбу і сім’ї

План

1. Шлюб, як об’єкт соціологічного дослідження.

2. Шлюб в Україні.

3. Сім’я, як соціальний інститут.

4. Типи сімей.

5. Соціальні функції сім’ї.

6. Внутрішні сімейні відносини, конфлікти в сім’ї.

 

Соціологія шлюбу і сім’ї – це спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає виникнення, функціонування і розвиток сім’ї, шлюбно-сімейних відносин.

Шлюб – це історично зумовлена, санкціоноване і регулювань суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, що визначає права та обов’язки відносно одне одного та дітей.

Щодо соціальної сутності шлюбу – вона виявляється через різні види шлюбних відносин:

- Духовно-психологічних

- Моральних

- Економічні

- Правові

- Культурні

За своєю структурою шлюби поділяються на моногамні та полігамні.

Моногамія – це шлюб між одним чоловіком і однією жінкою (одношлюбність).

Полігамія – це така форма шлюбу коли чоловік або жінка може перебувати в декількох шлюбах (багатошлюбність).

Сьогодні шлюб в Україні – це добровільний союз жінки і чоловіка, головною умовою укладення шлюбу є вільна згода осіб, які одружуються, досягнення особами, які одружуються, шлюбного віку.

Між поняттям шлюб і сімя існує тісний взаємозв’язок, сімя є найдавнішою спільнотою людей, пов’язаних кровною спорідненістю. Разом з тим це мала контактна група індивідів, яка взаємодіє між собою, а також особлива форма взаємодії. Це особливий соціальний інститут, що регулює відтворення людини за допомогою особливої системи норм та організаційних норм.

Сім’я – це особливий соціальний інститут і водночас мала соціальна група, що ґрунтується на шлюбному союзі, кровній спорідненості, а також усиновленні чи удочерінні, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємодопомогою та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення. Як соціальний інститут, сім’я досліджується на макрорівні і саме тоді коли необхідно з’ясувати в якій мірі спосіб життя сім’ї, її функціонування відповідають потребам суспільства. В цьому випадку вивчаються:

- Суспільна свідомість у сфері цих відносин

- Узагальнені характеристики сімейної поведінки

- Вплив суспільних потреб на сім’ю

- Соціальні функції сім’ї та ефективність їх реалізації

- Причини і наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім’ї за тих чи інших умов

Як мала соціальна група сім’я вивчається на мікрорівні.

Сутність сім’ї відбувається в таких поняттях, як структура сім’ї, її функції та рольова поведінка її членів.