Тема 1. Соціологія як одна з наук про суспільство: специфіка та коло проблем

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК ОДНА З НАУК ПРО СУСПІЛЬСТВО: СПЕЦИФІКА ТА КОЛО ПРОБЛЕМ

Мета вивчення: розкрити сутність і зміст соціології як науки.

Основна проблема: визначити об’єкт та предмет соціології, виділити основні риси її науковості.

Основні поняття: соціологія, об’єкт соціології, предмет соціології, теоретичне соціологічне знання, емпіричне соціологічне знання, фундаментальне соціологічне дослідження, прикладні соціологічні дослідження, загальносоціологічна теорія, спеціальна соціологічна теорія, галузева соціологічна теорія, макросоціологія, мікросоціологія, методологія соціології, соціальне, суспільство, соціум, соціальний закон, соціальна спільнота, соціальна група, велика соціальна група, мала соціальна група, соціальна дія, соціальний інститут.

План семінарського заняття

1. Соціологія як наука про суспільство: об’єкт і предмет дослідження.

2. Поняття соціального закону. Система категорій соціології.

3. Структура і функції соціології.

4. Зв’язок соціології з іншими науками.

Термінологічний словник

Соціологія – наука, що вивчає структури суспільства, їх елементи, умови існування, процеси, що відбуваються в них, а також людину соціальну – їх творця та головного суб’єкта історичного розвитку.

Об’єкт соціології – суспільство як цілісна соціальна реальність.

Предмет соціології – закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, соціальної спільноти, суспільства в цілому.

Теоретичне соціологічне знання – знання про об’єкти соціальної реальності, їхні цілісні системні характеристики, яке отримане завдяки застосуванню методів наукового дослідження та раціоналізованих теоретичних засобів (понять, логічних конструкцій).

Емпіричне соціологічне знання – знання про соціальні процеси та явища, яке отримане за допомогою емпіричних методів дослідження (опитування, спостереження, експеримент, вибірковий метод, контент-аналіз та ін).

Фундаментальне соціологічне дослідження – вивчення основних тенденцій та закономірностей розвитку суспільства, місця і ролі в ньому особистості, соціальних спільнот, груп, класів, процесів соціальної диференціації та інтеграції, динаміки розвитку соціальних систем, їх структур та типів, розробка принципів, методів і стратегій дослідження соціальних об’єктів.

Прикладні соціологічні дослідження – дослідження, які спрямовані на вивчення та врегулювання певних соціальних процесів (демографічних, етнонаціональних, культурних та ін.) в певних сферах суспільного життя, а також на вирішення актуальних завдань практичного характеру.

Загальносоціологічна теорія – теоретична концепція, яка досліджує, описує та пояснює розвиток суспільства в цілому, його систем та структур у взаємодіях.

Спеціальна соціологічна теорія – теоретична концепція, яка вивчає та інтерпретує особливості існування та функціонування певних соціальних спільнот в процесі їхньої взаємодії (соціологія молоді, етносоціологія та ін.).

Галузева соціологічна теорія – концепція, яка виникає на межі соціології та інших наук, вивчає особливості соціальних явищ та процесів, тенденції їх розвитку не в суспільстві в цілому, а в окремих його сферах (соціологія економіки, соціологія політики та ін.).

Макросоціологія – сфера соціологічного знання, яка вивчає складні соціальні об’єкти (соціальні класи, соціальні інститути та ін.), процеси та взаємодії людей, які об’єднуються у великі соціальні спільноти і структури.

Мікросоціологія – галузь соціологічного знання, яка вивчає індивідів та їхню взаємодію із близьким соціальним оточенням.

Методологія соціології – система принципів, методів і стратегій, які використовуються для одержання нового соціологічного знання, його інтерпретації та практичного застосування.

Соціальне – це сукупність тих чи інших властивостей і особливостей відносин, які проявляються в конкретних умовах між індивідами і спільнотами в процесі взаємодії.

Суспільство – найзагальніша система взаємозв’язків і взаємин між людьми, в яких проявляється їхня взаємозалежність одне від одного та які склалися історично; об’єднання людей, яке займає певну територію, відрізняється своєрідною культурою та соціальними інститутами.

Соціум – соціальне оточення людини, сукупність форм діяльності людей, що історично склалися.

Соціальний закон – відносно сталий, систематично відновлюваний, необхідний, суттєвий зв’язок між соціальними явищами і процесами, який дозволяє пояснити минуле і сучасне, а також прогнозувати майбутнє.

Соціальна спільнота – реально існуюча сукупність індивідів, яка характеризується відносною цілісністю і здатністю виступати як самостійний творчий суб’єкт історичної та соціальної дії, піддається емпіричній фіксації.

Соціальна група – сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі очікувань кожного члена групи стосовно інших.

Велика соціальна група – це кількісно обмежена спільність людей, яка виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок); реальна, значна за розмірами та складноорганізована спільність людей, яка поєднана спільною діяльністю, цінностями, традиціями, громадською думкою, соціальними нормами.

Мала соціальна група –різновид соціальної групи, між усіма членами якої існують безпосередні особистісні контакти (чисельність групи – від 2 до 40 осіб).

Соціальна дія – дія людини (незалежно від того, носить вона зовнішній чи внутрішній характер), яка співвідноситься з діями інших людей чи орієнтується на них.

Соціальний інститут – організована система зв’язків і соціальних норм, що поєднує значущі суспільні цінності та процедури, які відповідають основним потребам суспільства; встановлений порядок правил та стандартизованих моделей поведінки у суспільстві (наприклад, сім’я, освіта, право, влада та ін.).

Завдання і вправи

1. Вкажіть, до якої групи відносяться названі соціологічні теорії середнього рівня: соціологія сім’ї, соціологія молоді, етносоціологія, соціологія спілкування, соціологія злочинності, соціологія праці, соціологія культури, соціологія кар’єри, соціологія девіантної поведінки, соціологія споживання, соціологія глобалізації?

Соціологічні теорії, які вивчають соціальні спільноти (напишіть):

Галузеві соціологічні теорії (напишіть):

Соціологічні теорії, які вивчають соціальні процеси (напишіть):

2. Визначте, до якої групи відносяться наступні категорії: соціальний розвиток, соціальна група, соціальний прогрес, особистість, соціальна мобільність, соціалізація, соціальна трансформація, соціальна спільнота, соціальний клас, соціальний рух, соціальний процес, соціальна поведінка, соціальний контроль, соціальна стратифікація:

- категорії, що пояснюють статику суспільства:

- категорії, що характеризують динаміку суспільства:

3. Що з переліченого є малою соціальною групою? сім’я, студенти університету, учні 8-А класу, колектив підприємства, жінки, список контактів у мобільному телефоні, трудовий колектив підприємства.

4. Що входить до структури соціологічного знання?

План семінарського заняття

1. Становлення і розвиток соціології в період із середини ХІХ ст. до 20-х років ХХ ст.

2. Сучасна західноєвропейська та американська соціологія.

3. Українська соціологічна думка кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

4. Соціологія радянського періоду.

5. Відродження української соціології та основні напрямки дослідження.

Термінологічний словник

Протосоціологія – доконтівський період розвитку соціального знання, підготовчий період до виникнення соціології як окремої науки (триває з античності до 30-х років ХІХ ст.).

Позитивізм – напрям в філософії та соціології, який започаткований в 30-х роках ХІХ ст. О. Контом; методологічна позиція у суспільних науках і соціології зокрема, яка випливає з розуміння суспільства та його закономірностей за аналогією до природи. Соціологія, як і решта суспільних наук, має будуватися за зразком природничих наук, а результати її пошуку мають бути одержані за допомогою застосування наукових методів, збирання та аналізу емпіричних даних.

Соціальна статика – складова соціології (згідно з О. Контом), яка вивчає умови існування, будову суспільства, його компоненти.

Соціальна динаміка – складова соціології (згідно з О. Контом), теорія суспільного розвитку, головне завдання якої – вивчення послідовності розвитку соціальних явищ, використання знань про суспільство для вирішення конкретних проблем.

Соціальний клас – великі групи людей, які відрізняються: 1) місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва; 2) зв’язком із засобами виробництва; 3) роллю в суспільній організації праці; 4) способами одержання і розмірами тієї частки суспільного багатства, яка є в їхньому розпорядженні.

Соціально-економічна формація – історичний тип суспільства, цілісний „соціальний організм”, що базується на певному способі виробництва (первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична).

Соціальна солідарність – сила, яка згуртовує суспільство, робить його цілісним завдяки суспільному розподілу праці (професійної спеціалізації) та соціалізації.

Соціальний факт – спосіб дії, чітко визначений чи ні, що здійснює на індивіда примусовий зовнішній тиск, водночас існуючи не залежно від нього.

Аномія – стан суспільства, коли відбувається розпад, дезінтеграція системи цінностей і норм, які мали б забезпечувати суспільний порядок.

Колективні уявлення – спільні уявлення та моральні настанови, що виконують роль об’єднуючої сили в суспільстві.

Соціологізм – принцип надання соціальній реальності автономності, визнання її домінування над індивідами.

Соціальна дія – дія індивіда, яка має для нього суб’єктивний сенс та орієнтована на інших індивідів.

Соціальна мобільність – перехід індивіда, груп індивідів чи системи соціальних цінностей між різними позиціями в ієрархії соціальної структури.

Соціальна стратифікація – ієрархічно вибудувані структури суспільства (класи, касти, стани).

Завдання і вправи

1. Складіть кросворд до теми (не менше 20 слів).

2. Розташуйте в правильній послідовності науки (згідно з контівською класифікацією наук).

3. Порівняйте періодизацію становлення та розвитку західної та вітчизняної соціології (за допомогою таблиці).

4. Які з перелічених наук не відносяться до „позитивного” знання (згідно з О.Контом): метафізика (філософія), теологія, астрономія, соціологія, математика, фізика, хімія?

5. Завершіть формулу: соціальна дія = … + …

6. Наведіть приклад соціальної дії (цілераціональної, ціннісно-раціональної, афективної, традиційної) із особистого життя, з кінофільму, художньої літератури.

Завдання для аналізу та самоперевірки

1. Який критерій поділу знання на „негативне” та „позитивне” згідно з О. Контом?

2. В чому відмінність поняття „еволюція” у вченні Г. Спенсера та Ч. Дарвіна?

3. Наведіть приклад соціального факту.

4. Що не є соціальною дією?

5. Які види соціальної мобільності Вам відомі?

6. В чому полягає специфіка української соціології на початках її становлення?

7. Що спільного у розвитку української та західноєвропейської соціології (наприклад, час виникнення, основні школи, ідеї і т.д.)?

8. В чому специфіка сучасної української соціології?

9. Що стало причиною припинення існування соціології як науки в Україні у 30-60-их рр. ХХ ст.?

10. Яка з галузей соціології є найбільш розвинутою в сучасній Україні?

Література

1. Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посібник / Г.В. Дворецька. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 29-120.

2. Исаев Б. А. Социология в схемах и комментариях: Учебное пособие / Б.А. Исаев. – СПб.: Питер, 2008. – С. 4-23.

3. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України / В.М. Піча. – К.: Каравела, 2000. – С. 17-45.

4. Практикум з соціології: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / За ред. В.М.Пічі. – Львів: Новий світ – 2000, 2004. – С. 33-68.

5. Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. – Харків-Київ, 1998. – С. 28-177.

6. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр „Академія ”, 2002. – С. 36-78; 99-112.

7. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С.О.Макеєва. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2008. – С. 45-106.

8. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій / Наталія Черниш. – Львів: Кальварія, 2003. – С. 38-136.

План семінарського заняття

1. Особливості соціологічного аналізу особистості.

2. Процес соціалізації особистості.

3. Соціальний статус і система соціальних ролей особистості. Рольовий конфлікт.

Термінологічний словник

Особистість – сукупність соціальних якостей людини, що є результатом суспільного розвитку та включення індивіда в систему соціальних відносин через активну діяльність та спілкування.

Індивід – одиничний представник людського роду, який володіє своєрідними психофізіологічними особливостями (характером, темпераментом, особливостями пам’яті, уваги, здібностями).

Особа – це офіційне визнання (юридично закріплене) з боку суспільства індивіда в якості автономного, самостійного, здатного нести відповідальність за власні вчинки.

Людина – представник біологічного виду Homo sapiens, що є носієм якостей та особливостей, якими він відрізняється від інших живих істот (специфічна тілобудова, здатність до абстрактного мислення, членороздільна мова та ін.).

Індивідуальність – особистість, яка не просто усвідомлює власну унікальність, але й намагається реалізувати неповторну життєву програму навіть ціною соціальною самотності та нерозуміння.

Ідентичність – соціальна якість, яка є результатом свідомого та емоційного самоототожнення індивіда з іншими людьми, групами чи спільнотами, ідеалами.

Соціальний статус – позиція індивіда чи соціальної групи в суспільстві чи в окремій підсистемі суспільства, що визначається через певні ознаки (вікові, професійні та ін.) та виконання соціальних ролей.

Соціальна роль – сукупність прав та обов’язків індивіда, яка зумовлена його соціальним статусом.

Соціалізація – процес засвоєння індивідом соціальних цінностей та норм, правил, зразків поведінки, завдяки чому він функціонуватиме в суспільстві.

Статус досягнутий – соціальна позиція, яку займає індивід через свій власний вибір, власні зусилля та конкуренцію з іншими індивідами.

Статус приписаний (привласнений) – соціальна позиція, яка одержана індивідом від суспільства чи соціальної групи незалежно від його здібностей та зусиль.

Агенти соціалізації – люди та соціальні контексти, в яких відбувається соціалізація індивіда.

Референтна група – реальна чи умовна соціальна спільнота, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності та оцінки якої він орієнтується в своїй поведінці та самооцінці.

Завдання і вправи

1. Наведіть приклад агентів первинної та вторинної соціалізації.

2. Наведіть приклад рольового конфлікту.

3. Опишіть соціальні ролі громадянина, мами, вболівальника футбольної команди, студента, бібліотекаря, жінки, чоловіка.

4. Чи має місце рольовий конфлікт у ситуаціях: священик займається політичною діяльністю, політик займається комерційною діяльністю, викладач університету відвідує нічний клуб, лікар відмовляється надати медичну допомогу перехожому.

5. Розмежуйте соціальні статуси та соціальні ролі: молода людина, лікар, дівчина, професіоналізм, компетентність, високі доходи, право голосу, терплячість, лікар, покупець, вміння надати психологічну допомогу, відвідування навчальних занять, пошана до державної символіки, громадянин.

Література

1. Бергер П.Л., Бергер Б. Социология: Биографический подход / Петер Л. Бергер, Бриджит Бергер; пер. В.Ф. Анурина // Личностно-ориентированная социология. – М.: Академический Проект, 2004. – С. 25-396.

2. Исаев Б. А. Социология в схемах и комментариях: Учебное пособие / Б.А. Исаев. – СПб.: Питер, 2008. – С. 46-91.

3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. – К.: Каравела, 2004. – С. 194-210.

4. Практикум з соціології: навч. посібник для студентів вищих закладів освіти / За редакцією В.М. Пічі. – Львів: „Новий Світ-2000”, 2004. – С. 113-131.

5. Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. – Харків-Київ, 1998. – С. 271-294.

6. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр „Академія ”, 2002. – С. 184-204.

7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій / Наталія Черниш. – Львів: Кальварія, 2003. – С. 178-198.

План семінарського заняття

1. Соціологія сім’ї: об’єкт, предмет, основні категорії.

2. Сім’я як соціальний інститут та мала соціальна група.

3. Соціальні функції сім’ї.

4. Тенденції розвитку сучасної сім’ї.

Термінологічний словник

Сім’я – група людей, які пов’язані шлюбними та родинними зв’язками (або усиновленням), правовою та моральною відповідальністю за соціалізацію підростаючого покоління.

Шлюб – історично змінна форма стосунків між партнерами, через які санкціонується та контролюється їхнє статеве життя, визначаються подружні та батьківські права та обов’язки.

Моногамія – історична форма шлюбу, що укладається між одним чоловіком та однією жінкою.

Полігамія – форма шлюбу, в якому перебуває одна особа з кількома партнерами протилежної статі одночасно.

Поліандрія – шлюб однієї жінки з кількома чоловіками одночасно.

Полігінія – шлюб одного чоловіка з кількома жінками одночасно.

Екзогамія – шлюб між представниками різних родів, племен, класів, каст.

Ендогамія – укладення шлюбу в межах певної соціальної групи (племені, касти, роду).

Матріархальна сімейна система – сім’я, в якій лідером виступає жінка.

Патріархальна сімейна система – сім’я, в якій лідером виступає чоловік.

Егалітарна сімейна система – сім’я, в якій немає яскраво вираженого лідера; рівноправна сім’я.

Проміскуїтет – ймовірно стадія нічим не обмежених стосунків між статями, яка передувала встановленню норм шлюбу та сім’ї.

Безшлюбність – добровільне чи вимушене перебування особи поза шлюбом.

Нуклеарна (проста) сім’я – сім’я, що складається з подружжя з дітьми чи без дітей.

Розширена (складна) сім’я – сім’я, що складається із представників трьох і більше поколінь, які проживають разом (або близько одне біля одного), ведуть спільне господарство та виховують дітей.

Завдання і вправи

1. Знайдіть у наведеному списку тенденції, що є характерними для сучасного етапу розвитку соціального інституту сім’ї:

А) масова нуклеризація сімей;

Б) збільшення кількості шлюбів, що реєструються;

В) проголошення норми рівності статей;

Г) збільшення кількості незареєстрованих шлюбів;

Ґ) збільшення кількості неповних сімей;

Д) розповсюдження повторних шлюбів;

Е) масова малодітність сімей;

Є) підвищення стабільності сімей;

Ж) жодна відповідь не є правильною.

2. Який із чинників, що може стабілізувати сім’ю, вказаний невірно:

А) одинакові репродуктивні установки членів подружжя;

Б) позитивний сімейний досвід батьків;

В) різне соціальне походження;

Г) тривалий період дошлюбного знайомства;

Ґ) схоже уявлення про проведення вільного часу у членів подружжя;

Д) одинакові установки щодо розподілу обов’язків та владних повноважень.

3. Який із вказаних термінів є зайвим?

А) моногамія;

Б) екзогамія;

В) полігамія;

Г) поліандрія.

4. Назвіть типи сім’ї та дайте їх визначення.

5. Заповніть, будь ласка, порожні місця в таблиці.

Сфера сімейної діяльності	Суспільні функції	Індивідуальні функції
	Економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних
емоційна
Первісного соціального контролю
	Підтримка фізичного здоров’я членів сім’ї, догляд за дітьми
сексуальна

7. Назвіть форми шлюбу за кількістю партнерів у ньому та дайте їх визначення.

8. Який із вказаних термінів є зайвим?

А) матрилокальна сім’я;

Б) патріархальна сім’я;

В) інцест;

Г) егалітарна сім’я.

Література

1. Бергер П.Л., Бергер Б. Социология: Биографический подход / Петер Л. Бергер, Бриджит Бергер; пер. В.Ф. Анурина // Личностно-ориентированная социология. – М.: Академический Проект, 2004. – С. 103-127.

2. Вакуленко С.М. Соціологія сім’ї: навчально-методичний посібник для викладачів та студентів / Вакуленко С.М. – Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2003. – 159 с.

3. Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посібник / Г.В. Дворецька. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 272-289.

4. Исаев Б. А. Социология в схемах и комментариях: Учебное пособие / Б.А. Исаев. – СПб.: Питер, 2008. – С. 92-107.

5. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. – К.: Каравела, 2004. – С. 211-225.

6. Солодников В.В. Социология социально-дезадаптированной семьи / В.В. Солодников. – СПб.: Директ, 2007. – С. 118-217.

7. Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. – Харків-Київ, 1998. – С. 578-596.

8. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій / Наталія Черниш. – Львів: Кальварія, 2003. – С. 202-220.

Тема 5. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

Мета вивчення: з’ясувати предмет та об’єкт вивчення соціології молоді як спеціальної соціологічної теорії.

Основна проблема: визначити основні ознаки молоді як великої соціально-демографічної групи задля з’ясування місця і ролі молоді в суспільстві.

Основні поняття: соціологія молоді, молодь, субкультура, молодіжна субкультура, державна молодіжна політика, трудова адаптація, ціннісні орієнтації.

План семінарського заняття

1. Місце соціології молоді в системі соціологічного знання.

2. Молодь як велика соціально-демографічна група.

3. Стан дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді.

4. Молодіжна субкультура.

Термінологічний словник

Соціологія молоді – розділ соціології, в якому розглядаються проблеми молоді як специфічної соціально-демографічної групи, її інтеграції в суспільство, освіти, самоствердження в певних соціальних умовах.

Молодь – соціально-демографічна спільнота зі специфічними фізіологічними, пізнавальними, психічними, культурно-освітніми особливостями, які характеризують її біосоціальне дозрівання.

Субкультура – культура певної соціальної спільноти, яка складається із сукупності переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, що відрізняють її від домінуючої культури.

Молодіжна субкультура – система цінностей та норм, смаків, форм спілкування, що відрізняється від культури дорослих та притаманна молоді.

Державна молодіжна політика – система заходів держави, що спрямовані на сприяння розвитку молоді та вирішення її проблем.

Трудова адаптація – процес засвоєння особистістю трудової ситуації через активну взаємодію з трудовим середовищем.

Ціннісні орієнтації – цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості та поділяються нею.

Завдання і вправи

1. Знайдіть у наведеному списку молодіжні проблеми, що є характерними для сучасного етапу розвитку українського суспільства:

А) професійного самовизначення;

Б) шлюбно-сімейні проблеми;

В) матеріальна незабезпеченість;

Г) відповідність одержаної освіти вимогам до спеціаліста;

Ґ) життєвий оптимізм, впевненість в майбутньому;

Д) можливість працевлаштування;

Е) задовільний стан здоров’я;

Є) зростання рівня соціальних девіацій;

Ж) жодна відповідь не є правильною.

2. Які, на Вашу думку, заходи державної молодіжної політики є першочерговими для вирішення молодіжних проблем в Україні?

3. Назвіть причини невідповідності професійної підготовки молодої людини сучасним вимогам суспільства.

4. Молодіжна субкультура: позитивне чи негативне явище?

5. В чому причина популярності молодіжних субкультур?

6. Складіть план розвитку для молодої жінки/молодого чоловіка в період від 20 до 30 років життя, обираючи варіанти, які можуть повторюватися, із переліку: вийти заміж/одружитися, матеріальна незалежність, самостійність у прийнятті рішень, здобути професійну освіту, активна участь у політичній діяльності, придбання власного житла, купівля власного автомобіля, народження дитини, працевлаштування, декретна відпустка, кар’єрний ріст, відкриття власної справи, здобуття другої професійної освіти, служба в армії, захист кандидатської/докторської дисертації, доброчинність. Проаналізуйте отриманий результат.

Вік	Молода жінка	Молодий чоловік
20 років
21 рік
…
29 років
30 років

Література

1. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков – К: МАУП, 2004. – С. 72-88.

2. Практикум з соціології: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / За ред. В.М.Пічі. – Львів: Новий світ – 2000, 2004. – С. 180-203.

3. Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. – Харків-Київ, 1998. – С. 294-309.

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр „Академія ”, 2002. – С. 430-442.

5. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій / Наталія Черниш. – Львів: Кальварія, 2003. – С. 226-252.

План семінарського заняття

1. Соціологія економіки як наука, її предметна сфера та функції.

2. Закони та характеристики соціології економіки.

3. Основні напрями розвитку соціології економіки.

4. Тенденції соціокультурної та освітньої ситуації в Україні.

Література

1. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. / Лукашевич М.П., Туленков М.В. – К: МАУП, 2004. – С. 261-280.

2. Практикум з соціології: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / За редакцією В.М.Пічі. – Львів: Новий Світ – 2000, 2004. – С. 132-151.

3. Экономическая социология: Учебное пособие / В.Е.Пилипенко, Э.А. Гансова, В.С.Казаков и др.; Под ред. В.Е.Пилипенко. – К.: МАУП, 2002. – 296 с.

Тема 7. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

Мета вивчення: з’ясувати місце соціології праці в системі наук про працю.

Основна проблема: розкрити зміст праці як соціального феномена.

Основні поняття: праця, мотив, мотивація, трудова мотивація, трудова мобільність, трудова адаптація, трудова кар’єра, кар’єра, менеджер, конкуренція, ринок праці, соціальний контроль, трудова міграція.

План семінарського заняття

1. Соціологія праці: об’єкт, предмет, категорії. Місце соціології праці серед інших наук і напрямів соціології.

2. Особистість у соціально-трудових процесах (виробнича адаптація, потреби мотиви).

3. Трудова кар’єра як соціальне явище.

Термінологічний словник

Праця – це свідома доцільна діяльність людей, спрямована як на створення матеріальних і духовних цінностей, умов для розвитку і прогресу суспільства, так і на самовираження, самоактуалізацію і самовдосконалення людини.

Мотив – внутрішня дія, що спонукає людину до діяльності.

Мотивація – процес спонукання людей до дій для досягнення мети.

Трудова мотивація – це намагання працівника задовольнити потреби (отримати певні блага) через трудову діяльність.

Трудова мобільність – принципова готовність особи до зміни посади, професії, місця роботи, місця проживання і способу життя в цілому.

Трудова адаптація – процес пристосування працівника до адекватного і оптимального виконання соціальних функцій, які пов’язані з трудовою діяльністю.

Трудова кар’єра – індивідуальна трудова мобільність, тобто процес переміщення працівника з одного робочого місця на інше в ієрархічній системі трудової діяльності суспільства.

Кар’єра – це суб’єктивне усвідомлення позиції і поведінки в сфері трудової діяльності, пов’язане з посадовим чи професійним підвищенням протягом трудового життя людини.

Менеджер – спеціаліст, який відповідає за координацію та контроль над організацією праці.

Конкуренція – діяльність, коли людина (група людей) змагається з іншою людиною (групою людей) за досягнення мети в умовах, коли засоби її досягнення та результати є дефіцитними.

Ринок праці – економічні відносини між покупцями (працедавцями) та продавцями (працівниками) робочої сили.

Соціальний контроль – практика всіх видів соціальних груп нав’язувати та заохочувати конформність та застосовувати санкції до поведінки, що суперечить прийнятим нормам.

Трудова міграція – переміщення індивідів в межах країни чи між країнами з метою зайняти вільні робочі місця.

Завдання і вправи

Ділова гра

1. Студенти діляться на 4 групи: три „трудові колективи” та групу „аналітиків”. Завдання „трудових колективів” – розподілити обов’язки (керівники, підлеглі) та продемонструвати стилі поведінки, мотивацію, стратегії стимулювання та механізми соціального контролю за різних мотиваційних моделей, яку вони обрали (традиційна, людських стосунків, людських ресурсів). Завдання „аналітиків” – вказати на переваги та недоліки кожної зі стратегій. Зокрема, програти ситуацію прийому на роботу нового працівника; ситуацію, коли слід залишитися після роботи для вирішення важливого завдання; тимчасове зменшення заробітної платні у зв’язку з економічними труднощами; підвищення працівника в посаді; преміювання працівника; вирішення внутрішньоколективного конфлікту.

2. Здійснити перерозподіл учасників та змінити групу аналітиків та продемонструвати один робочий день в межах моделей управління (теорія Х, У, Z). Проаналізувати результати гри.

Література

1. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. / Лукашевич М.П., Туленков М.В. – К: МАУП, 2004. – С. 280-301.

2. Практикум з соціології: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / За редакцією В.М.Пічі. – Львів: Новий Світ – 2000, 2004. – С. 281-302.

3. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій / Наталія Черниш. – Львів: Кальварія, 2003. – С. 380-405.

4. Экономическая социология: Учеб. пособие / В.Е. Пилипенко, Э.А. Гансова, В.С. Казаков и др.; Под ред. В.Е. Пилипенко. – К.: МАУП, 2002. – С. 184-212.

План семінарського заняття

1. Програма соціологічного дослідження. Стратегічний та робочий плани дослідження.

2. Соціологічне дослідження: основні види та етапи проведення.

3. Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації. Впровадження результатів соціологічного дослідження.

Термінологічний словник

Польове дослідження – соціологічне дослідження, що передбачає вивчення соціального об’єкта в природних умовах.

Лабораторне дослідження – соціологічне дослідження, що передбачає вивчення соціального об’єкта в штучних, спеціально створених умовах.

Генеральна сукупність – сукупність всіх, хто може бути об’єктом дослідження.

Вибіркова сукупність – відібрана за суворо визначеними правилами та параметрами частина генеральної сукупності, що з певною гарантованою похибкою відтворює характеристики генеральної сукупності.

Репрезентативність – властивість вибірки відображати властивості генеральної сукупності.

Респондент – той, кого опитують.

Програма соціологічного дослідження – документ, що містить методологічні та процедурні передумови наукового пошуку, в якому викладаються основні завдання дослідження, методика та техніка збору та обробки соціологічної інформації.

Анкета – складений згідно з певними вимогами перелік питань до респондентів, відповіді яких є необхідною для дослідника інформацією.

Соціологічний експеримент – метод отримання соціологічної інформації про зміни показників діяльності та поведінки об’єкта через дію на нього певних чинників у контрольованих та керованих умовах.

Інтерв’ю – вид опитування шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв’юера з респондентом.

Соціометрія – це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи.

Соціологічне спостереження – метод збору інформації, в процесі якого відбувається пряма реєстрація подій з боку очевидця-дослідника.

Контент-аналіз – форма аналізу документів, спрямований на змістові одиниці, які можна однозначно фіксувати та переводити у кількісні показники за допомогою одиниць рахування.

Фокус-група – група осіб, відібраних дослідниками за певними ознаками, що обговорюватиме обрану тему за участю модератора.

Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації – це вид звітності про результати і хід соціологічних досліджень, який (якщо дослідження було замовним) передається замовнику.

Завдання і вправи

1. Сформулюйте проблему для проведення соціологічного дослідження.

2. Визначте мету для для дослідження, що стосується проблеми усиновлення в Україні.

3. Визначте об’єкт та предмет дослідження за заданою темою (або запропонуйте власну).

4. Сформулюйте гіпотези дослідження за заданою темою (або запропонуйте власну).

5. Здійсність іетерпретацію понять дослідження.

6. Обгрунтуйте вибір методу дослідження.

7. Складіть приклад питань анкети (питання про факти, про знання респондента, про його думку, мотивацію; запитання-фільтри; відкриті, закриті, питання-меню, питання-шкалу, дихотомічні питання).

Література

1. Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посібник / Г.В. Дворецька. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 347-428.

2. Исаев Б. А. Социология в схемах и комментариях: Учебное пособие / Б.А. Исаев. – СПб.: Питер, 2008. – С. 212-221.

3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. – К.: Каравела, 2004. – С.410-452.

4. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. / Лукашевич М.П., Туленков М.В. – К: МАУП, 2004. – С.430-462.

5. Максимович О. В. Основи методології та методів соціологічних досліджень: навчал