Сутність, основні складові та методологія проектного аналізу.

Сутність, основні складові та методологія проектного аналізу.

Проектний аналіз – це методологія, яка застосовується для визначення, порівняння та обґрунтування альтернативних управлінських рішень і проектів, що дозволяє, в свою чергу, здійснювати вибір і приймати вивірені рішення в умовах обмеженості ресурсів.

Основною метою курсу є надання системного уявлення про принципи, методи і засоби прийняття рішень, що дають змогу раціональніше використовувати наявні ресурси для задоволення суспільних і особистих потреб.

Основними складовими проектного аналізу є:

1)концепція проекту, що визначає його основні особливості як об’єкта дослідження; 2)фази та стадії життєвого циклу; 3)принципи, на яких базується аналіз інвестиційних проектів; 4)критерії відбору і оцінки проектів (стандартні фінансові та неформальні критерії); 5)аспекти аналізу інвестиційних проектів, що містять аналіз ринку, технічний, інституційний, екологічний, соціальний, фінансовий та економічний аналіз.

Методологія проектного аналізу передбачає необхідність відповіді на такі питання: 1)якою є мета проекту; 2)на яку перспективу оцінюються вигоди та витрати; 3)який спосіб порівняння проектів припустимо використовувати у варіанті, що розглядається; 4)який часовий горизонт використовується в оцінці вигод і витрат; 5)якими критеріями варто керуватися при ухваленні рішення про відмову або прийняття проекту.

Концепція та принципи проектного аналізу

Концепція ПА являє собою набір методичних принципів, які визначають послідовність збору та способів аналізу даних, методів визначення інвестиційних приорітетів, способа урахування широкого кола аспектів до прийняття рішень про реалізацію проекту. Одним з головних завдань ПА є встановлення цінності проекту, яка визначається різницею його позитивних результатів та негативних наслідків.

Концепція проекту розробляється спеціально створеною групою до складу якої входять:

Спеціаліст з маркетингу (його задача – дослідити цінову політику на ринку відносно продукту, який буде випускатися за проектом)

Виробники (їх задача – оцінити майбутню вартість продукту і сформулювати основні вимоги до сировини)

Фінансисти (їх задача – оцінити вартість проекту, визначити розміри і джерела фінансування)

Спеціалісти з інформаційного забезпечення (їх задача – формулювати інформаційний масив щодо оточення продукту)

До комплексних завдань, які вирішує ця група відносять:

1.Збір інформації на базі якої вирішується питання щодо існування проекту

2.Вибір одного з альтернативних варіантів проекту, який здійснюється експертним шляхом на основі неформалізованих критеріїв

3.Підготовка рекомендацій щодо прийняття рішень замовниками проекту

4.Оцінка ефективності проекту

Базові принципи проектного аналізу

1.Принцип альтернативності. Стосується як різноманітних можливостей використання ресурсів, вибору найкращіх варіантів проектних рішень. Принцип альтернативності зумовлює раціональну поведінку, що характеризується вибором найкращого варіанту з наявно можливих.

2.Принцип обумовленості. Адекватна оцінка проекту, в основу якого покладено економічні цінності, можлива лише при чіткому розмежуванні вигід і витрат, які, в свою чергу, зумовленні рішенням про реалізацію проекту чи відмову від нього. Оцінка проекту базується на тих потоках грошових коштів, значення яких безпосередньо пов’язане з реалізацією проекту.

3.Маржинальний принцип (принцип прирісної природи). Розглядає кількісне значення впливу змін, які безпосередньо співвідносяться з прийняттям проекту чи цого відхиленням. Концепція останньої вимагає, щоб в аналізі проекту використовувалися значення не загальних чи середніх величин, а приріст змінної, обумовленої реалізацією проекту.

4.Принцип порівняння „з проектом” та „без проекту”. Принцип дозволяє порівняти, що відбудеться з часом у приватному бізнесі або конкретному регіоні чи країні при реалізації проекту, і як ситуація розвивається у випадку відмови від проекту.

5.Принцип визначення строку початку і завершення проекту. Ціна очікуваних вигід і витрат проекту нерозривно пов’язана зі зміною цінності грошей в часі, проектний аналіз вимагає встановити часовий горизонт проекту та його тривалість.

Еволюція проектного аналізу

Поява проектного аналізу пов'язана з розвитком економічної теорії суспільного сектора. Опублікована у 1844 році наукова ро­бота А. Дюпрюї «Про вимір корисності суспільних робіт» була першою спробою розрахувати чистий виграш від реалізації про­ектів, оцінити корисність суспільних робіт. Продовжив дослі­дження економіки суспільного сектора В. Візелль, який припус­кав, що розподіл ресурсів суспільства краще за все може бути здійснений через комбінацію ринкових підходів взаємозв'язку податків та витрат.

Практичне застосування цих наукових підходів було реалізо­вано в 1936 році в СІЛА, коли законодавчо прийнятий акт про контроль за повенями вимагав, щоб вигоди, які отримуються від проекту (незалежно від конкретного споживача) перевищували понесені витрати. Однак існували значні різночитання у методах та принципах виміру різних вигід. Активне фінансування амери­канським урядом проектів розвитку водних ресурсів (контроль за повенями, іригація, гідроенергетика, рекреація та ін.) викликало серйозний інтерес економістів до оцінки суспільних інвестицій. Опублікована у 1950 році робота «Запропоновані методи еконо­мічного аналізу проектів для басейнів рік» (відома як Зелена кни­га) була першою системною спробою поєднання теорії економіч­ного добробуту з практичними завданнями аналізу при оцінці інвестиційних проектів.

За останні два десятиріччя місце та роль суспільних проек­тів в економічному розвитку зазнали значних змін як для про­мислово розвинутих країн, так і для країн, що тільки розвива­ються. Міжнародне кредитування, економічна підтримка національних проектів вимагали створення та використання системи фінансового й економічного оцінювання, стимулюва­ли інтерес вчених і практиків до проектного аналізу. В резуль­таті цих зусиль з'явилася методологія «проектний аналіз», ко­тра тісно споріднена з методологією «вигоди—витрати». Ра­зом з цим проектний аналіз, як і будь-яка методологія, має свої слабкі та сильні сторони.

 

Поняття проекту, його цілі та основні елементи

Проект – це комплекс взаємопов’язаних заходів, які спрямовані на досягнення поставлених цілей протягом обмеженого періоду часу та в умовах обмеженості ресурсів.

Основними елементами проекту є: Проектна документація; Виробничі об’єкти; Виробничі приміщення; Технологічне обладнання; Технологія виробництва продукції; Створений продукт. Елементами, які забезпечують виконання робіт за проектом є: Фінанси; Кадри; Сировинні ресурси; Контракт. Елементами проекту, які становлять процес діяльності є: Маркетинг; Проектування; Закупки; Поставки; Будівництво; Монтаж обладнання; Здача – приймання об’єктів проекту; Експлуатація; Виробництво продукції; Реалізація продукції.

Інвестиційний проект – це пакет інвестицій і пов’язаних з ними видів діяльності, які характеризуються:

Певною метою та декількома цілями, рішенням проблеми, досягненням результатів; Обмеженістю фінансових ресурсів та періоду часу від початку розробки проекту до завершення його реалізації; Наявністю певних зовнішніх умов; Взаємопов’язаністю процесів вкладення ресурсів та отримання результатів від їх використання.

Класифікація проектів

1. За складністю: 1.1 Мегапроект – це цільова програма, яка передбачає виконання взаємопов’язаних проектів, об’єднаних загальною метою, виділеними ресурсами та термінами виконання. Реалізується на міжнародному, державному, обласному та регіональному рівнях. Його характерними рисами є: - висока вартість; - капіталомісткість; - трудомісткість; - тривалість реалізації; - додаткові витрати на інфраструктуру. 1.2 Мультипроект – це комплексні програми, пов’язані із забезпеченням ринкового механізму функціонування підприємств та концентрації їх подальшого розвитку з урахуванням динамічності зовнішнього середовища. Характерними рисами застосування таких проектів є: - або здійснення одним виконавцем комплексу робіт по різним замовленням; - або здійснення декількома виконавцями робіт на одному об’єкті. 1.3 Монопроект – це інвестиційні, інноваційні та інші проекти для яких властиві постановка конкретної мети та її реалізація у жорстких часових та фінансових межах. 2. За обсягом робіт: 2.1 Особливо великі; 2.2 Великі; 2.3 Середні; 2.4 Малі. 3. За тривалістю реалізації: 3.1 Довготермінові; 3.2 Середньотермінові; 3.3 Короткотермінові. 4. За цілеспрямованістю (всі вони є монопроектами): 4.1 Науково – технічні; 4.2 Економічні; 4.3 Соціальні; 4.4 Інвестиційні; 4.5 Інноваційні; 4.6 Логістичні; 4.7 Дослідні.

 

Класифікація явних витрат

Явними називають матеріальні вигоди(затрати), обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів величина яких як правило очевидна і дозволяє визначити їх фінансове значення. Зазвичай явні затрати і вигоди використовуються для розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вони базуються на оцінці вигод і затрат з урахуванням ринкових цін.

В проектному аналізі існує наступна кваліфікація явних витрат:

1. Бухгалтерські та економічні (залежно від можливості їх відображення в бухгалтерській звітності);

2. Постійні та змінні (залежно від динамічності їх змін в наслідок зміни обсягу виробництва);

3. Довгострокові та короткострокові (залежно від періоду їх здійснення);

4. Середні та граничні (залежно від способу їх віднесення на од. продукції);

5. Експлуатаційні та фінансові (залежно від їх походження) тощо.

Сучасні методи обліку дозволяють відображати у бухгалтерських документах лише вартість використаних ресурсів, що не є власністю фірми. Ці витрати включаються до собівартості випущеної продукції і регламентуються законодавчою базою. Однак існують випадки, коли компанія, яка має власні ресурси та застосовує їх, не має змоги відобразити ці ресурси у своїх бухгалтерських звітах. Таким чином, виникає необхідність розрахунку не лише бухгалтерських витрат (явних), які утворюються під час оплати за ресурси зовнішньому постачальнику, але і неявних витрат, які виникають у разі використання компанією власних ресурсів.

Поділ витрат на змінні та постійні пов’язаний з причинним механізмом їх змін. Витрати, що мають власні розміри у прямому співвідношенні зі змінами в обсягах виробництва називаються змінними (наприклад, вартість сировини, пряма оплата праці, окремі витрати на реалізацію, оплата електроенергії спожитої для виробничого процесу)

Витрати, зміни яких безпосередньо не пов’язані із змінами обсягів виробництва називають постійними (амортизація, адміністративні накладні витрати, страховка, орендна плата та інші обов’язкові платежі)

 

Поняття грошового потоку

Грошовий потік – це різниця між кількістю отриманих та витрачених грошей, тобто фактичні чисті готівкові кошти, які надходять на підприємство на протязі певного періоду часу. Цей показник використовується для оцінки життєздатності проекту і розраховується за формулою:

ГП = ЧД + НН де ЧД – чистий доход підприємства, гр.од.; НН – неявні надходження на підприємство, до яких відносять амортизаційні відрахування, нараховані, але не внесені податкові платежі, інвестиційний податковий кредит. Узагальнена методика розрахунку ГП наведена в таблиці. Згідно з даною методикою величина грошового потоку визначається як різниця між припливом та відпливом готівки.

В більш конкретному вигляді величина ГП визначається за схемою:

 

№	Показники	1р	n р
	Виручка від реалізації продукції Витрати на виробництво, всього в т.ч. - матеріальні витрати; - витрати на з/п; - відрахування із з/п; - амортизаційні відрахування; - загальновиробничі витрати... Валовий прибуток (ряд1 – ряд2) Податок на прибуток (ряд3*0.25) Чистий доход (чистий прибуток) (ряд3 – ряд4) Амортизаційні відрахування Чистий грошовий потік (ряд5 + ряд6) Дисконтований чистий грошовий потік

ДЧГП_t = ЧГП_t/(1+ i)t

Класифікація проектів.

Сутність, основні складові та методологія проектного аналізу.

Проектний аналіз – це методологія, яка застосовується для визначення, порівняння та обґрунтування альтернативних управлінських рішень і проектів, що дозволяє, в свою чергу, здійснювати вибір і приймати вивірені рішення в умовах обмеженості ресурсів.

Основною метою курсу є надання системного уявлення про принципи, методи і засоби прийняття рішень, що дають змогу раціональніше використовувати наявні ресурси для задоволення суспільних і особистих потреб.

Основними складовими проектного аналізу є:

1)концепція проекту, що визначає його основні особливості як об’єкта дослідження; 2)фази та стадії життєвого циклу; 3)принципи, на яких базується аналіз інвестиційних проектів; 4)критерії відбору і оцінки проектів (стандартні фінансові та неформальні критерії); 5)аспекти аналізу інвестиційних проектів, що містять аналіз ринку, технічний, інституційний, екологічний, соціальний, фінансовий та економічний аналіз.

Методологія проектного аналізу передбачає необхідність відповіді на такі питання: 1)якою є мета проекту; 2)на яку перспективу оцінюються вигоди та витрати; 3)який спосіб порівняння проектів припустимо використовувати у варіанті, що розглядається; 4)який часовий горизонт використовується в оцінці вигод і витрат; 5)якими критеріями варто керуватися при ухваленні рішення про відмову або прийняття проекту.