Екологічний моніторинг та об’єкти екологічного моніторингу



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Екологічний моніторинг та об’єкти екологічного моніторингу



 

Державна система екологічного моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) – це система спостережень, збору, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Моніторинг довкілля (екологічний моніторинг) здійснюють відповідні державні органи:

· Міністерство охорони навколишнього природного середовища;

· Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

· Міністерство охорони здоров'я;

· Міністерство аграрної політики;

· Міністерство житлово-комунального господарства

· ДержавнІ комітети лісового господарства, водного господарства та по земельних ресурсах України.

 

Об’єктами моніторингу є:

· атмосферне повітря та опади (вміст забруднюючих речовин (далі -ЗР), у тому числі радіонуклідів, транскордонне перенесення ЗР); джерела про­мислових викидів в атмосферу (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів);

· поверхне­ві і морські води (гідрохімічні та гідробіологічні визначення, вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів) та підземні води (гідрогеологічні та гідрохімічні визначення складу і властивостей, включаючи залишкову кількість пестицидів та агрохімікатів, оцінку ресурсів); джерела скидів стічних вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); водні об'єкти у межах природоохоронних територій (фонова кількість ЗР, включаючи радіонукліди); питна вода (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення);

· ґрунти різного призначення, у тому числі на природоохоронних територіях (вміст ЗР, включаючи радіонукліди; вміст агрохімікатів, пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення, прояви ерозійних та інших екзогенних процесів, просторове забруднення зе­мель об'єктами промислового і сільськогосподарського виробництва);

· радіаційний стан на пунктах стаціонарної мережі та об'єктах захоронення радіоактивних відходів (вміст радіонуклідів),

· геофізичні поля (фонові та аномальні дослідження);

· стихійні та небезпечні природні явища: ендогенні та екзогенні геологічні процеси (їх видові і просторові характерис­тики, активність прояву), повені, паводки, снігові лавини, селі (у районах спо­стережних станцій); наземні і морські екосистем (фонова кількість ЗР, включаючи радіонукліди);

· звалища промислових і побутових відходів (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів).

 

Мережа контролю уражальних чинників техногенних НС.

Метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до статей 9 та 15 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) і постанови Кабінету Міністрів У країни від 3 серпня 1998 р. № 1198 (1198-98 - п) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" наказом МНС за № 186 від 06.08.2002 р. була введена в дію "Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки".

У межах цієї Методики введені такі терміни:

– зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту;

– пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;

– диспетчерська служба - передбачений штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами однієї або декількох осіб (далі - черговий об'єкта);

– радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами;

– розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційного та хімічного становища.

 

Для ПРХС відповідно до конкретних завдань, які уточнюються на період спостережень, завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності.

Для виконання окремих завдань ПРХС за рахунок суб’єкта можуть оснащуватися автомобілями, у тому числі спеціально обладнаними.

Для роботи у РАГ залучаються спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК , зв’язківці, тощо).

 

Паспорт ризику ПНО

Потенційно небезпечний об’єкт (ПНО) - це об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Основні характеристики ризику об’єктів і територій відображаються в паспортах ризику. Ведення паспортів ризику потенційно небезпечних об’єктів, розміщених на визначений території та території в цілому, дозволяє враховувати всі джерела виникнення надзвичайних ситуацій і вторинних вражаючих факторів, оцінювати можливі втрати й збитки в результаті надзвичайних ситуацій і приймати ефективні превентивні й оперативні заходи з метою протидії їм.

Таким чином, паспорт ризику підприємства (об’єкта), що відображає поточний ступінь небезпеки об’єкта, формується з використанням ретроспективних і поточних даних та результатів їх аналізу. Його основна мета – підготовка всіх необхідних даних для складання ефективних превентивних і оперативних планів протидії надзвичайним ситуаціям на об’єктивному рівні.

Паспортизація ПНО – це процедура підготовки і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів, затвердженого наказом МНС.

Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до переліків ПНО, затверджених комісіями із питань ТЕБ та НС, які складаються на підставі результатів ідентифікації ПНО.

Паспорт ПНО – документ певної форми, який містить структуровані дані про окремий ПНО. Форма паспорта ПНО повинна відповідати виду господарської діяльності окремого об’єкту (1НС – підприємство, 2НС – вугільна шахта, 3НС – гідротехнічний об’єкт і т.п.). Форми паспортів потенційно небезпечних об’єктів розміщуються на офіційному сайті МНС України.

Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п’ять років.

Розташовані на території України ПНО підлягають реєстрації, тобто внесенню до Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів (далі - Реєстр), який веде Державний департамент страхового фонду документації. Реєстрація обов’язкова для всіх ПНО незалежно від форми власності і підпорядкування. Не підлягають реєстрації в цьому Реєстрі залізничні, морські, повітряні та інші транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини.

ОГ, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за однією адресою, реєструється як один ПНО, а ОГ, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки за різними адресами, реєструється як кілька окремих ПНО.

Паспорт ПНО надає комплекс даних, який містить систему показників виробничої діяльності промислового підприємства. Паспорт складається із 21 розділу, розташованих у такій послідовності:

1. Довідкові дані – (назва потенційно небезпечного об’єкта, код за ЄДРПО України, галузь промисловості, відомча належність, вид діяльності, форма власності, адреса, телефон, факс, керівник (прізвище, ім’я, по батькові) тобто загальні відомості про підприємство та його реквізити.

2. Природні умови – особливості природно-кліматичних умов району, місце розташування, які можуть створювати потенційно небезпечний стан і виникнення НС, а саме:

2.1. Геологічні явища – землетруси, виверження вулканів, зсуви, обвали, осипи, просідання лісових порід, просідання (провалля) земної поверхні, карстові провалля;

2.2. Гідрологічні явища – високі рівні води (повінь), паводок, дощові паводки, селі, лавини, затори, вітрові нагони, низькі рівні води, ранній льодостав та поява криги на судноплавних водоймах і річках, підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення);

2.3. Морські небезпечні явища – сильні хвилі у морі та водосховищах, зміни рівня моря, тягун у портах, ранній кригостав або припай, відрив при берегової криги;

2.4. Метеорологічні небезпечні явища – буревії, смерчі, шквали, сильний вітер, град, сильні дощі (зливи), снігопад, ожеледь, хуртовина, мороз, спека, туман, засуха, заморозки;

2.5. Природні пожежі -лісові, степові, польові, торф’яні, підземні пожежі горючих копалин;

3. Загальні дані – площа підприємства (тис.кв.м)., вартість основних фондів підприємства, млн. грн.;

- загальна чисельність працівників, осіб;

- найбільша зміна, число осіб;

- санітарно-захисна зона, м;

- категорія з ЦЗ;

- ступінь хімічної небезпеки.

4. Небезпечна сировина, продукція, допоміжні матеріали - перелік сировини, продукції, допоміжних матеріалів, які відносяться до шкідливих чи небезпечних речовин;

- фактична добова кількість небезпечних речовин (тонн) надається порівняно з її програмним значенням.

5. Небезпечні технологічні процеси виробництва – перелік усіх технологічних процесів виробництва, технологічного обладнання, пов’язаного з ними, стан обладнання, перевищення терміну його експлуатації, режим роботи з точки зору перевантаження, небезпечні параметри ведення технологічних процесів (тиск і температура, що різко відрізняються від навколишнього середовища, підвищена вібрація, корозійна агресивність тощо).

6. Основні виробничі будівлі і споруди – перелік будівель, споруд з характеристикою їх загального стану, ступінь вогнестійкості споруд, а також категорія вибухо- та пожежонебезпеки виробництв, які розташовані в цих будівлях, ступінь зношеності основного обладнання.

7. Основні технологічні трубопроводи та інженерні мережі – перелік трубопроводів, якими транспортуються небезпечні речовини, а також інженерних мереж з вказанням їх основних параметрів (діаметр, довжина, тиск, температура) і загального стану трубопроводів, порушень правил експлуатації.

8. Склади небезпечних речовин — перелік складів з вказанням небезпечних речовин, що зберігаються, максимальна добова кількість небезпечних речовин; умови зберігання;

9. Ємності з небезпечними речовинами — перелік стаціонарних і пересувних ємностей, кількість небезпечних речовин у них, параметри та умови зберігання

10. Технологічні викиди шкідливих речовин — якісні та кількісні показники складу речовини, які викидаються (скидаються) підприємством в атмосферу і водойми та забруднюють довкілля, фактична кількість і дозволена з посиланням на нормативний документ;

11. Відходи виробництва - заповнюється при наявності відходів виробництва; переробка або знищення їх, складування на території підприємства, чи транспортування на полігони за межами підприємства; їх фізико-хімічна характеристика, клас небезпеки;

12. Захисні споруди цивільної оборони, їх характеристика — інформація шодо захисних споруд цивільної оборони, їх технічна характеристика.

Додаткова інформація — про інші небезпечні або шкідливі виробничі фактори та їх джерела, які не увійшли до розділів паспорта, проте можуть спричинити виникнення аварії або НС.

Відповідальні особи — підписи фахівців підприємства, відповідальних за повний обсяг і достовірність інформації, занесеної до цього паспорта, їх посади, прізвища, дата заповнення паспорта.

При складанні паспорта ризику території (області) необхідно послідовне виконання наступних робіт:

1. Виявлення і формування переліку джерел ризику у регіоні, що враховує впливзовнішніх чинників на підвищення ризику, в тому числі можливих комбінаційнадзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

2. Аналіз кожного виду ризику й розрахунок імовірності виникнення надзвичайної ситуації певного виду в розглянутий період часу на основі конкретних умові вихідних даних.

3. Підготовка інформації для формування регіональних сценаріїв розвитку надзвичайних ситуацій .у регіоні (на основі аналізу даних про реалізацію різних видів ризику і розробки планів дій місцевих органів управління у різних ситуаціях).

4. Оцінка ймовірних людських і матеріальних втрат та впливу на навколишнє середовище можливих надзвичайних ситуацій (розраховуються кількісні характеристики людських втрат І можливий збиток від надзвичайних ситуацій; розглядаються можливі причини і варіанти розвитку надзвичайних ситуацій, їх вплив на навколишнє середовище і відповідні збитки).

5. Створення паспорта ризику території (області) і практичних рекомендацій із протидії надзвичайним ситуаціям.

Типовий паспорт ПНО складається з розділів, в яких подається наступна інформація:

1. Загальні положення. Характеристика регіону та виробничого комплексу.

2. Характеристика техногенної безпеки.Небезпечні об’єкти, що створюють екологічні проблеми. Небезпечні об’єкти, пов’язані з небезпекою виробництва та експлуатації ( хімічні, радіаційні, пожежні, вибухові, гідродинамічні, об’єкти енергетики, свердловини і трубопроводи , комунально-господарські об’єкти, мости).

3. Характеристика небезпечних природних явищ.Небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні процеси.

4. Стан аварійності будинків, що постраждали від небезпечних природних явищ.

5. Перелік керівників небезпечних об’єктів, які наведені в паспорті.

6. Розподіл за групами ризику небезпечних об’єктів, які наведені в паспорті.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.33.139 (0.012 с.)