Особливості спілкування у ранній юності

 

Спілкування з однолітками. Не зважаючи на те, що старшокласники переважно зорієнтовані у майбутнє, можна знайти немало підтверджень їх включення в теперішнє. Навіть самовизначення, хоч і спрямоване всіма своїми цілями, очікуваннями, надіями в майбутнє, здійснюється, все ж, як самовизначення в теперішньому часі – у практиці живої реальності і з приводу сьогоденних подій. З цих позицій варто оцінювати і значення спілкування, яке займає величезне місце в житті старших школярів. Воно для них є самостійною цінністю.

У юнацькому спілкуванні виділяються дві протилежні тенденції. Це розширення його сфери, з одного боку, і зростаюча індивідуалізація (вибірковість) – з другого. Перша проявляється у збільшенні часу, який витрачається на нього (три-чотири години на добу в будні, сім-дев’ять годин у вихідні та святкові дні), в суттєвому розширенні його соціального простору (серед найближчих друзів-старшокласників, учнів інших шкіл, технікумів, училищ, студентів, робітників, військовослужбовців), у розширенні географії спілкування, нарешті в особливому феномені, що називається “очікування спілкування” і виступає в самому пошуку його, в постійній готовності до контактів.

Що стосується другої тенденції, – індивідуалізації стосунків, – то про неї свідчить чітке розмежування суті стосунків з оточенням, висока вибірковість у дружніх симпатіях, часом максимальна вимогливість до спілкування в парі. Можна думати, що ці дві тенденції “обслуговують” різні потреби школярів: у “пошуку” спілкування знаходить втілення потреба переживати новий досвід, відчувати себе у новій ролі, а у вибірковості – потреба в самовиявленні та зустрічному розумінні. Перша і друга потреба мають настійний, нагальний характер, і те, як вони задовольняються чи не задовольняються, викликає у школярів глибокі переживання.

Існують дані, згідно з якими неформальне спілкування не тільки в діаді, але і в групах підпорядковане таким мотивам, як пошук найбільш сприйнятливих психологічних умов для спілкування, очікування співчуття і співпереживання, спрага щирості та єдності у поглядах, потреба самоствердження. Коли дорослим здається, що хлопці і дівчата на шкільній дискотеці збираються для розваг, для “проведення часу”, то самі старшокласники можуть уважати, що збираються за більш глибокими емоційними потягами.

Але юнацька комунікативність часто буває егоцентричною, а потреба у самовияві, саморозкритті своїх переживань – вищою від інтересу до почуттів і переживань іншого. Звідси – взаємна напруженість у стосунках, незадоволеність ними.

Важливим видом емоційної прив’язаності міжособистісних стосунків юнацького віку є дружба. Її критеріями виступають взаємодопомога і вірність та психологічна близькість. Психологічна цінність юнацької дружби полягає в тому, що вона є одночасно школою саморозкриття і школою розуміння іншої людини.

Юнацтво тягнеться до старших. Дружба з дорослими для них дуже цінна та бажана. Проте потреба в дружбі з ровесниками ще сильніша. На питання:”Людину якого віку ви хотіли б мати за свого найближчого друга – старшого за себе, свого віку чи молодшого”– юнацтво віддає перевагу ровесникові – 75-85%, старшому за себе – 11-19%, молодшому – 1-4% (І.Кон, В.Лосенкова).

Психологія юнацької дружби тісно пов’язана з особливостями особистості. Потреба в інтимній дружбі у дівчат виникає на 1,5-2 роки швидше за хлопців. У спілкуванні з хлопцями у дівчат сильніше звучать інтимні теми. Це пояснюється не тільки тим, що жінки емоційніші, більшої ваги надають особистісним стосункам, більше схильні до саморозкриття, ніж чоловіки, а тим, що дівчата швидше розвиваються, у них швидше з’являються складні форми самопізнання, а отже і потреба в інтимній дружбі.

Спілкування з дорослими. Досить суперечливо складається сфера стосунків з дорослими. За даними психологічних досліджень, 85 % опитаних старшокласників визнають потребу у спілкуванні з дорослими актуального для себе, з них більше 66 % найбільш бажаними партнерами у спілкуванні називають батьків. Це є доказом того, що дві важливі сфери спілкування старшокласників – не антагоністичні, а взаємно доповнюють одна одну.

Серед тем, на основі яких могло б будуватися спілкування з дорослими, називають вибір майбутньої професії, навчальні справи, стосунки з дорослими, захоплення, питання моралі, про себе і своє минуле, теперішнє, майбутнє, клімат в сім’ї тощо. Це різні аспекти життєвого самовизначення. Ця проблема, на думку самих учнів, не може розв'язуватися у спілкуванні з ровесниками, соціальний досвід яких приблизно однаковий і рівно обмежений у всіх. Звернення до дорослих, таким чином, закономірне. Але як бажаний зміст спілкування вказані вище теми називаються старшокласниками лише за умови, якщо спілкування з дорослими буде довірливим. Коли ж ставиться питання, хто розуміє їх краще за інших і з ким вони щиріші, більшість називає ровесників. Спілкування з однолітками має довірливий характер у 88 % опитаних, з батьками лише 29 %, та й то переважно з матерями, нерегламентоване спілкування з учителями – рідкісний випадок (4 %).

Відсутність довірливості в спілкуванні, такої необхідної в умовах, коли перед школярами у всій повноті постають складні завдання особистісного та соціального самовизначення, -- одна з причин тривоги, яку відчувають старші школярі в спілкуванні з батьками і тими дорослими, від яких вони якоюсь мірою залежать.

Незадоволеність потреби юнаків і дівчат у спілкуванні з близькими дорослими за високої вираженості цієї потреби змушує замислитися над тим, що практично означає “довірливість” у реальній взаємодії дорослих та старшокласників. Тут доводиться визнавати, що роль дорослого розглядається у віковій психології в одному ракурсі – як провідника знань – і в цьому своєму значенні майже не змінюється із зміною віку дитини. Між тим, при першій спробі поглянути на неї, не відриваючись від ґрунту суспільного життя дорослого та дитини, стає очевидним, що з часом змінюється форми і міра активності дитини, а тому повинна змінюватись і роль дорослого. Для старших школярів нестерпними є прямі спонуки, втручання в їхні справи ззовні. Але це не означає, що вони не будуть вдячні за тактовну допомогу. Довіра дорослих до особистості школяра, віра їх в потенційне “Я” – краща умова довірливості в спілкуванні з юнацтвом.

Важливі характеристики спілкування, без яких не можливі гармонійні стосунки з найближчим оточенням (відкритість, рефлексивність, довірливість один одному, здатність відгукуватися на внутрішні стани, конструктивність), можуть бути апробовані старшокласниками на уроках етики і психології та при вивченні інших предметів, особливого гуманітарних. Конфлікти учня зі старшими – батьками і вчителями – завжди є результатом помилок як дітей, так і дорослих. Тому необхідна корекція позиції, яку займають дорослі щодо старших школярів.

Психологи, які вивчали ранню юність, підкреслюють нестійкість і суперечливість психічних проявів у цьому віці. Серед них мають місце такі полярності, як “індивідуалізм” юності та її яскраво виражена соціальна спрямованість, кепкування, тенденція все піддавати сумніву, пристрасне прагнення повірити в кого-небудь або в що-небудь (яскраву особистість, яскраву ідею), максималізм. До них звернені вимоги, погляди, прагнення молодих людей, їх нерозбірливість або невмілість у виборі шляхів і засобів реалізації своєї “стратегії”, пошук спілкування в цьому найбільш “колективному віці” та потреба в самотності.

Суперечливість власних прагнень зауважується самими школярами і часом переживається як важкий емоційний дискомфорт. Непростий цей період і для навколишніх людей, які змушені кожного разу знову збиратися з силами для того, щоб допомогти здійснити вибір, або хоч би перетерпіти “експерименти”, якими він супроводжується, або подолати непокірних примусом, прийняттям за них необхідних рішень. І в школі, і вдома юнаків і дівчат закликають перш за все до одного: спіши дорослішати! Вимога закономірна. Однак у ній виразно проглядається однобокий погляд на юність як на період, призначення якого – підготовка до майбутнього. Подібну настанову не можна вважати цілком справедливою. Звичайно, погано, коли молода людина живе тільки сьогоднішнім днем, але жити тільки майбутнім також не можна. Можливо, саме цю тезу невимушено намагаються донести до нас сьогоднішні старшокласники, які так бурхливо захищають свої цінності, смаки та захоплення. У цьому ж плані часовою перспективою старшокласника, параметрами якої можуть бути очікування, цілі, наміри школярів, виступає так зване “відкрите теперішнє, що стверджує цінності теперішнього, але ніби відкрите майбутньому, у якому воно має своє продовження”.

Для старшокласника дуже важливо відчути впевненість в тому, що інші сприймають його таким же, яким він сам себе сприймає. Це допомагає ствердитися не тільки в кращий бік своєї особистості, але і в можливості її потенційного розвитку. Це “підтвердження” відіграє дуже важливу роль у розвитку “Я” молодої людини. Не виключено, що ті неформальні молодіжні течії, які сьогодні так дратують одних дорослих і змушують замислитися інших, є симптомом активізації потреби “підтвердження”. Егоцентричність, з якою вони себе часом “подають”, можна розцінити як компенсаторні способи її задоволення. А прагнення до діалогу з ровесниками є свідченням того, що дана потреба знаходить розуміння і в суспільстві.

Побачення (інтимне спілкування). Уже в старшому підлітковому віці одночасно з посиленням інтимності дружби між представниками однієї статі починають виникати дружні стосунки між представниками протилежної статі. У дівчаток близькі дружні стосунки з хлопцями зав’язуються раніше, ніж у хлопців з дівчатами.

В отроцтві взаємодія з протилежною статтю відбувається переважно у підліткових групах. Більшість 14-15 літніх надають перевагу контактам всередині групи, ніж близьким стосункам у ситуації побачення. «Піти провітритися» (посидіти компанією у скверику на куті, просто на вулиці чи в іншому громадському місці) - один із популярних способів проведення часу в отроцтві. Чим старшими стають підлітки, тим частіше компанія стає змішаною. Цей тип взаємодії є першим кроком у навчанні того, як встановлювати стосунки з протилежною статтю. Отроцтво - стадія випробувань, фантазій та відкриттів того, як поводитися у змішаних компаніях та змішаних (двостатевих) парах. Це період спроб, коли підліток нагромаджує інформацію та досвід для формування основних настанов щодо статевих ролей та сексуальної поведінки. Але у підлітка немає потреби у надто тісних стосунках з протилежною статтю. Вона виникає у ранній юності.

Побачення у цьому віці виконують ряд важливих соціально-психологічних функцій:

1. Розваги - можливість розважитися, повеселитися з ровесниками протилежної статі.

2. Соціалізація - можливість для представників протилежної статі пізнати один одного та оволодіти відповідними способами міжособистісної взаємодії.

3. Підвищення статусу - можливість піднести свій статус у групі ровесників, з’явившись серед них з гідним «хлопцем» чи бажаною «подругою».

4. Вибір потенційного подружнього партнера - можливість встановити стосунки з представниками протилежної статі для вибору дружини чи чоловіка.

5. Можливість набуття сексуального досвіду чи одержання сексуального задоволення.

6. Задоволення потреби у дружніх стосунках - можливість знайти друга протилежної статі, з яким можна спілкуватися та мати спільні справи.

7. Інтимність - можливість встановлювати тісні, глибоко особистісні стосунки з людиною протилежної статі, щоб одержати підтвердження свого Я, самовиразитися.

Підлітки ставляться до побачень як до засобу одержання негайного задоволення. Вони вважають розваги та підвищення статусу (самоствердження) важливими мотивами призначення побачення. Підлітки шукають побачень з тими, хто фізично привабливий, гарно одягається та подобається іншим. На етапі ранньої юності хлопці та дівчата ставляться до побачень більш серйозно. Їх меншою мірою захоплює зовнішність і вони більше цікавляться особистісними якостями, соціальним статусом батьків та планами на майбутнє. Важливим мотивом побачень вони вважають дружні стосунки та вибір партнера для майбутнього сімейного життя. Як і серед підлітків, в ранній юності виявляються статеві відмінності: дівчата вважають інтимність більш важливою, ніж секс, тоді як для хлопців сексуальні стосунки є незрівнянно важливішими, ніж інтимність.