Розділ 14. ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ 14. ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ



14.1. Особливості поведінки

14.2. Задоволення старістю

14.3. Значення сім”ї у життя літньої людини

14.4. Шлюб

14.5. Сексуальність і старість

14.6. Вдівство

14.7. Творча діяльність

14.8. Особистість і здоров”я

14.9. Вмирання та смерть

ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ

 

Як зазначалося вище, найважливішими чинниками, що визначають поведінку людини у пізньому дорослому віці, є: зниження психофізичних можливостей, стать, тип особистості, поступовий відхід від активного соціального життя, матеріальний добробут, втрата близьких людей і самотність, також усвідомлення наближення кінця життя.

Фізичний світ, з яким люди похилого віку взаємодіють безпосередньо, все більше звужується. Суб’єктивно все більшу роль відіграють речі, які виконують допоміжну роль: окуляри, зубні протези, візочок для перевезення вантажів, ціпок. У багатьох людей зростає почуття небезпеки, яка очікує їх усюди: на вулиці, в парку і навіть у власному помешканні.

Міра соціальної активності похилих людей все зменшується і у багатьох обмежується сімейним спілкуванням і спілкуванням з близьким оточенням. Значна частина пенсіонерів стає самотніми. Подоланню самотності і підвищенню матеріального добробуту сприяють продовження професійної діяльності чи інша робота.

Не всі люди похилого віку важко і нещасливо переживають старість. У багатьох до кінця життя виробляється спокійне і терпляче ставлення до життя і до того, що відбувається навколо. Якщо так стається, то життя старої людини наповнюється рівним, спокійним світлом, яке йде від самого факту життя. Здатність до такого погляду залежить перш за все від особистих настанов людини.

Існує проблема агресивності в старості. Агресивність можна визначити як „негативну орієнтацію стосовно інших, яка має когнітивні, емоційні і поведінкові прояви”. Деякі дослідження виявили вищий рівень агресивності в молодих і дуже старих людей і низький рівень агресивності в осіб, що знаходяться між цими двома віковими групами. Частково це може бути механізмом адаптації, тому що здоровий цинізм, можливо, є корисним засобом як для молодих людей, які вперше знаходять свій шлях в цьому світі, так і для літніх людей в умовах їх зростаючої залежності від медичних і соціальних служб. Агресивність також пов’язана з тим становищем, у якому знаходиться людина при поганому поводженні з нею. Високий рівень агресивності асоціюється з підвищенням ризику серцевих захворювань та інших хвороб.

 

ЗАДОВОЛЕННЯ СТАРІСТЮ

 

Хоч пенсія і вдівство є двома основними факторами, що впливають на самооцінку і задоволення життям, інші, часом приховані, фактори, також впливають - зокрема, і грошові проблеми, звичні для більшості старих людей в українському суспільстві, є первинним чинником в зниженні самооцінки і появі депресивних симптомів. Це характерно для багатьох культур. Дослідження Е.Краус та інші виявило вплив цього фактору на старих американців і японців. Занг та інші встановили, що фінансові проблеми є основним фактором для людей похилого віку в Китаї. Ферраро і Су також виявили, що фінансові проблеми збільшують тривогу в людей трьох різних культур (фіджі, корейська й філіпінська, хоча зауважимо, що малазійці були винятком). Однак автори також зазначають, що рівень соціальної та сімейної підтримки може зменшити актуальність деяких із цих проблем. Це відображено в даних лонгітюдного дослідження, зробленого Расселом і Катроном, які виявили, що чим менша соціальна підтримка, яку отримували літні люди на початку дослідження, тим вищими були їх депресивні симптоми роком пізніше. Дуже прикро, що такі системні дослідження не проведені в Україні. Українські дослідники, в тому числі і автори, користуються даними власних, напевно що суб’єктивних спостережень.

Крім того, особисті фактори можуть відігравати важливу роль. Наприклад, людина з інтегрованою особистістю може стерпіти стрес краще, ніж неорганізована людина. Людина з поганим станом здоров’я і поганим фінансовим становищем може краще пережити погіршення здоров’я і матеріального становища, тому що вона вже адаптувалась до цього. Інші психологічні фактори, як-от зміни в інтелектуальних процесах, теж можуть зменшити самоповагу. Наприклад, зниження самооцінки пам’яті пов’язане з рівнем депресії. Це може спричинити замкнуте коло: похила людина, яка усвідомлює, що виконання нею завдання напам’ять може бути поганим, відчує зниження самоповаги, що, в свою чергу, впливає на успішність виконання завдання.

Обставини минулого людини відбиваються на її ставленні до старості. Очевидно, що успіхи в сфері кар’єри, взаємин, народження дітей тощо мають прямі наслідки. Так, негативні випадки в житті людини, зазвичай, впливають на негативні аспекти. Вибравши інший підхід, Коспі і Елдер вивчали почуття задоволення життям в групі літніх жінок, які в 30 років пережили Велику американську депресію. Так, жінки середнього класу, які зазнали труднощів у цей час, як наслідок, в літньому віці мали значно вищі показники задоволення життям. І навпаки, жінки з робітничого класу в тій же ситуації зберегли низький рівень задоволення. Можливо, це пов’язано з тим, що жінки середнього класу, очевидно, “виграли” щодо матеріального рівня життя, тоді як жінки з робітничого оточення, як і завжди, відчували себе “на дні”. Аналогічно, ті особи люди, що розглядали як мудріші, володіли кращим психологічним здоров’ям в старості, ніж люди, яких розглядали як не такими мудрими.

Інші обставини та чинники також можуть робити свій внесок у задоволення життям. Наприклад, Кук виявив, що в організовані групові спогади підвищують рівень задоволення життям серед літніх жінок в будинку-інтернаті. Не треба сприймати цей факт як стереотип того, що люди похилого віку прагнуть жити минулим. Деякі групи літніх людей хотіли б, щоб їх минулі досягнення і статус оцінювались вище, але коли їх запитують: „Якщо озирнутися назад, який період вашого життя приніс вам найбільше задоволення?”, - найчастіше відповідають: „Сьогодення”. У переважній більшості досліджень суспільна діяльність і дружба розглядається як досить сприятливі чинники. Цікаву ідею, яка ґрунтується на цьому факті, висунув Грінвуд, який виявив, що там, де існують проблеми в зміні суспільного життя в старості, чоловіки з меншими можливостями виявляють нижче задоволення, тому що, в основному, вони меншою мірою очікують міжособистісних контактів, ніж жінки.

Крім того, недостатньо зібрати людей разом і чекати що в результаті цього підвищиться задоволення життям. Наприклад, Ковач і Робінсон повідомляли, що присутність сусіда по кімнаті в будинку для літніх людей „передвіщало задоволення життям тільки для тих, хто розмовляв зі своїм сусідом по кімнаті”.

Участь у фізичних заняттях або неенергійній розслаблюючій діяльності також пов’язана з вищим рівнем задоволення життям (і здоров’ям). Автори одного дослідження відносять це на рахунок збільшення почуття контролю за подіями. Але, попри те, що спільні заняття є, безсумнівно, сприятливими, проведений час не обов’язково повинен бути „колективно-груповим”, щоб збільшився рівень задоволення життям. Наприклад, Шерер виявив, що відкритий доступ до персональних комп’ютерів має позитивний вплив на самоповагу та рівень задоволення життям стаціонарних і амбулаторних пацієнтів будинку літніх людей (треба зауважити, що жінки в цьому дослідженні більше використовували освітні програми, тоді як чоловіки грали у відеоігри). Загалом, цілеспрямованість діяльності чудово впливає на рівень задоволення життям.

Отже, задоволення старістю визначається великою кількістю різних чинників та обставин. Частково це може бути викликане тим, що багато досліджень мають характер „хто шукає, той знайде”. Ставлячи обмежене коло питань або сфокусовуючи увагу на вузькій сфері, можна зробити висновок, що деякі фактори є більш важливими, ніж насправді. Наприклад, використовуючи авторську техніку опитування, Глаз і Джоллі виявили, що їх учасники не розглядають хороше здоров’я або фінансове становище як головні чинники, які визначають рівень задоволеності життям. Звичайно, що не всі дослідження однаково „грішать” цією вибірковістю, але важко відійти від достатньо поширеного твердження про те, що інтуїтивно очевидні фактори, такі, як здоров’я, фінансове становище, втрата родичів і пенсія, не є єдиними факторами, – вони можуть взаємодіяти один з одним і з іншими факторами, а також можуть бути пов’язані з особистими змінами. На жаль, це твердження недалеке від того, що міг би сказати непсихолог, якби його попросили зробити інтуїтивний висновок з даної проблеми.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.177.24 (0.011 с.)