Завдання розвитку на етапі зрілої дорослості

За Е.Еріксоном, основна проблема, яка постає перед людиною у цей період життя – перехід до генеративності або захопленості собою та стагнація. Вчений стверджує, що на стадії генеративності люди діють у трьох сферах: прокреативній, породжуючи і задовольняючи потреби наступного покоління; продуктивній, поєднуючи роботу з сімейним життям і виховуючи нове покоління; і креативній, збільшуючи культурний потенціал в ширшому масштабі. У жінок генеративність виражається через просоціальні властивості особистості, через заглиблення в процес виховання дітей і турботу про близьких людей і через генеративні настанови у своїй роботі.

Н.Пек виділяє сім проблем чи суперечностей розвитку дорослої людини. У переліку, що наводиться нижче, перші чотири особливо важливі у середньому віці.

- Зі зміною життєвих сил і послабленням здоров’я людина повинна перевести більшу частину своєї енергії на розумову діяльність. Автор називає це корегуванням визнання цінності мудрості проти визнання цінності фізичних сил.

- Другим завданням розвитку є врівноважування – на новому рівні – соціального проти сексуального начала у людських стосунках. Ця перебудова викликана соціальним тиском поряд з біологічними змінами. Фізіологічні зміни змушують людей перевизначати свої стосунки з представниками протилежних статей, роблячи акцент на спілкуванні та товариських стосунках, а не на сексуальній близькості чи конкуренції.

- Третє завдання – емоційна гнучкість проти емоційного збіднення. Емоційна гнучкість лежить в основі корекцій, до яких люди середнього віку мають звертатись у тих випадках, коли руйнуються їх сім’ї, покидають друзі, старі інтереси перестають бути центром життя.

- Четверте завдання – розумова гнучкість проти розумової ригідності – передбачає боротьбу зі схильністю надто вперто дотримуватись своїх життєвих правил і з недовірою ставитись до нових ідей. Розумова ригідність – ця тенденція знаходитися в полоні попереднього досвіду і старих звичок та стилів розмірковувань, наприклад, вирішити, що “раз я все життя не підтримував певні політичні погляди, то я не бачу причин, чому мені зараз потрібно змінювати свою думку”.

Ще три виміри людського життя набувають особливого значення в похилому віці, але і в середньому віці перед людьми постають ці проблемами.

- По-перше, це диференціація Его проти надмірної захопленості соціальними ролями. Якщо люди визначають себе тільки в межах своєї роботи чи сім’ї, то вихід на пенсію, зміна роботи чи покидання дітьми батьківського дому викликає такий прилив негативних емоцій, з якими людина даного віку може не впоратися.

- По-друге, це трансцендентанція тіла проти захопленості тілом – вимір, який має відношення до здатності індивіда уникати надмірного зосередження на хворобах, болях, якими супроводжується старість.

- І, врешті, трансцендентація Его проти захопленості Его – вимір, що має особливе значененя в старості. Люди не повинні думати про смерть (як це формулює Н.Пек, не повинні занурюватись в “ніч Его”). За теорією Е. Еріксона, люди, які зустрічають старість без страху і відчаю, переступають через близьку перспективу власної смерті завдяки участі в долі молодого покоління – нащадків, які їх переживуть.

Подібно до стадій Е.Еріксона, жодне з вимірів Н.Пека не обмежується середнім віком чи старістю. Рішення, прийняті на початку життя, виступають в ролі будівельних блоків, із яких складаються всі рішення дорослої людини, а люди середнього віку вже починають вирішувати проблеми старості, що наближається. Дослідження показують, що період від 50 до 60 років є критичним часом для здійснення корекцій, які й будуть визначати те, як людина проживе решту свого життя.

У середньому віці як чоловіки, так і жінки переглядають свої цілі та думають про те, чи виконали вони раніше поставлені перед собою завдання. У період ранньої дорослості люди стверджують себе у професійній сфері. У середньому віці вони часто по-новому починають дивитись на свою роботу. При цьому більшість усвідомлює, що вони зробили свій професійний вибір і повинні з ним жити. Частина тих, хто розчарувався у своїй роботі, втратив її чи не досяг того професійного статусу, на який сподівався, може відчувати гіркоту і розчарування. Інші можуть перебудувати систему своїх пріоритетів. Ця зміна відбувається не тільки у сфері професійної діяльності. Наприклад, деякі люди в середині життя вирішують приділяти більше уваги міжособистісним стосункам чи моральним зобов’язанням і менше – професійному розвитку.

Особливості життєдіяльності

Якщо вік від 33 до 39 років можна охарактеризувати як вік „бурі і натиску”, коли сімейне щастя втрачає своє зачарування, всі сили вкладаються в роботу та кар’єру, досягнуте здається недостатнім, то в 40-60 років картина життя суттєво змінюється. У 40-42 роки людина відчуває певний вибух неприємних переживань у середині життя, у неї складається враження, що час минає даремно, з’являються перші ознаки втрати молодості та послаблюється здоров’я. У 43-50 років настає нова рівновага - підсилюється прив’язаність до сім’ї, зберігається відчуття потенціалу для розвитку особистості. Після 50 років на передній план виступає переживання зрілості, а сімейне життя та успіхи дітей стають джерелом задоволення. У цей період людина все частіше звертається до питання про сенс життя і цінності здійсненого та досягнутого.

Особливості життєдіяльності у середньому віці зумовлені тим, що провідним видом діяльності на цьому етапі залишається праця, особливо для чоловіків і, останнім часом, все більше - для жінок. До цього віку більшість людей нагромаджують досить великий досвід у вибраній професійній діяльності, яка дозволяє людині компенсувати вікові зміни в організмі.

Однією з серйозних проблем, з якою можуть зіткнутися люди в період середньої дорослості, є зміна місця роботи чи навіть професійної діяльності. Період економічної кризи в Україні, який супроводжується масовим скороченням, призвів до безробіття. Для багатьох людей середнього віку втрата роботи стає справжньою життєвою катастрофою, причиною конфліктів у сім’ях та внутріособистісних конфліктів.

У зв’язку з цим багато людей зайняті пошуком місця роботи в т.ч. за межами країни. Вони змушені переучуватися чи виконувати роботу не за професією, часто дуже некваліфіковану. Успішна трудова діяльність є провідним чинником розвитку в цьому віці, вона забезпечує самоактуалізацію особистості.

У сімейному житті у більшості людей до цього часу також відбуваються значні зміни. На перший план виступають проблеми допомоги: з одного боку вступаючим у самостійне життя дітям, з другого – батькам похилого віку.

Основну частину вільного від основної роботи часу більшість людей витрачає на додаткові заробітки і забезпечення побуту та добробуту.

 

Криза середини життя

 

Особливості інтелектуального розвитку та показники інтелектуальних можливостей людини багато в чому залежать від її особистісних особливостей, життєвих настанов, планів і життєвих цінностей. У зв’язку з цим для людини, що досягла середнього дорослого віку, як ніколи гостро постає проблема кризи середини життя.

Криза середини життя – це психологічний феномен, що переживається людьми, які досягли 40-45 років, який полягає в критичній оцінці та переоцінці того, що було досягнуто в житті до цього часу. Нерідко ця переоцінка призводить до усвідомлення того, що життя пройшло безглуздо і час вже втрачено. У результаті депресивні стани стають домінуючими в загальному фоні настрою, що деструктивно впливає на всю життєдіяльність людини.

Але криза середини життя – це, швидше, виняток, ніж правило. У переважної більшості людей перехід в середній вік відбувається непомітно і плавно, в міру того, як на зміну юнацьким мріям про славу, багатство, особисті подвиги і красу приходять реалістичніші очікування. Наприклад, політик, який мріяв замолоду про серйозну політичну кар’єру, задовольняється посадою у мерії невеличкого міста. Тому багато дослідників вважають, що середній вік – це свого роду перехідний період, пов’язаний з переосмисленням цілей.