Формування особистості, суб'єкта життєдіяльності та індивідуальності 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Формування особистості, суб'єкта життєдіяльності та індивідуальності



Розвиток людини як суб'єкта життєдіяльності в період дорослості визначається зміною основних видів діяльності, передусім професійної. Оскільки саме в період зрілості повніше виражено сформованістю людини як суб'єкта пізнання, спілкування та праці, остільки структура особистості визначається співвідношенням цих компонентів соціальної активності. Ускладнення структури суб'єкта діяльності зумовлено обставинами сучасного суспільного життя, що ставить перед дорослою людиною завдання безперервного вдосконалення своїх знань і професійної майстерності, розширення сфери спілкування. Структурні зміни суб'єкта діяльності в його різних виявах характеризують, як вважає Б. Г. Ананьєв, різні фази його розвитку: підготовчу, старт, кульмінацію та фініш.

Становлення і розвиток особистості визначається сукупністю соціальних умов (економічних, політичних, правових і моральних), умовами навчання і виховання, а також соціальною активністю самої особистості протягом усього її життя. Періодизація життєвого шляху особистості та основні віхи діяльності в біографічних дослідженнях визначаються хронологічними рамками та історичними умовами країни. Особистість завжди конкретно-історична, вона є продуктом своєї епохи. Тому вихідним у розумінні становлення особистості є система соціальних зв'язків і стосунків, в яку включена людина, характер взаємодії її з комплексом різних обставин, з чого складається її цілісний спосіб життя. Залежно від соціально-економічної ситуації, в цей комплекс входять явища виробництва матеріального життя суспільства і сфери споживання, соціальні інституції, засоби масової комунікації і різні спільності людей.

Спосіб життя кожної людини виступає як сукупність різних обставин і подій, що детермінують її діяльність і зворотнім чином перетворюються в процесі цієї діяльності. Основою способу життя особистості є її статус - становище в суспільстві або місце в певній конкретній соціальній структурі. Б. Г. Ананьєв, описуючи генезус статусу людини, зазначав, що з моменту народження людина формується в певному соціумі, залежно від статусу або положення батьків в цьому середовищі, їх економічних, політичних і правових позицій, роду занять, освіти тощо. З початком самостійної суспільно-трудової діяльності будується власний статус людини, пов'язаний зі статусом сім'ї, з якої вона вийшла. Під впливом обставин життя та історичного часу власний статус може все більш віддалятися від заданого батьками статусу та долати старий уклад життя, зберігаючи, однак, найцінніші традиції.

У період дорослості особистість стає незалежною від батьків в економічному плані. У цей час вона набуває нового статусу, який складається з розмаїття прав і обов'язків у різних сферах життя та діяльності, в суспільстві, на роботі, у власній сім'ї. Становлення статусу самостійної людини залежить від системи суспільних відносин і соціальних норм. У той же час статус особистості змінюється залежно від міри активності самої людини, яка може усвідомлювати своє становище в суспільстві і прагнути зміцнити свій статус або, навпаки, ставиться до нього пасивно, пристосовуючись до існуючих обставин. Діяльна суб'єктивна сторона статусу виступає у вигляді позиції особистості, яку вона займає в умовах певного статусу. Розвиток особистості залежить від її статусу в тому значенні, що задаються певні можливості власної діяльності людини. У комплексі ролей як суспільних функцій реалізовуються характеристики суб'єкта суспільної поведінки, такі, як система відносин в суспільстві, ставлення до праці, людей, до себе, настанови, мотиви, цілі, ціннісні орієнтації, мрії, ідеали, наміри тощо.

Згідно з класифікацією Д. Б. Бромлея, в період ранньої дорослості формується власний спосіб життя, відбувається засвоєння професійних ролей, включення у всі види соціальної активності. У період середньої дорослості наступає консолідація соціальних і професійних ролей. Пізня дорослість характеризується подальшим встановленням соціальних і спеціальних ролей за родом занять і в той же час їх перебудовою, домінуванням деяких із них і ослабленням інших; змінюються структура сімейних стосунків (відхід дітей з батьківської сім'ї) і спосіб життя. Розвиток статусу відбувається аж до передпенсійного віку. Цю стадію Д. Б. Бромлей розглядає як «пік» найбільш загальних соціальних досягнень положення в суспільстві, авторитету.

У систему суб'єктивних властивостей особистості включаються життєві плани людини, її мотиви і цілі діяльності. Так, В. Т. Лісовський з'ясовував життєві плани молоді різної статі й віку, які визначаються об'єктивними умовами життя і ціннісними орієнтаціями особистості. У групі осіб у віці до 19 років насамперед ставляться завдання, спрямовані на отримання вищої або середньої освіти, на цікаву роботу, пошук вірних друзів, коханої людин. У групі 20-25-літніх зберігається яскраво виражена спрямованість на отримання вищого статусу, цікавої роботи. Актуальним для цієї вікової групи залишається пошук коханої людини, вірних друзів, проблема створення сім'ї. Одночасно, в цьому віці посилюється настанова на добрі житлові умови, матеріальну забезпеченість, оскільки багато хто розпочинає створення власної сім'ї. У наступній віковій групі (26-30 років) життєві плани набувають дещо іншого характеру, бо більшість уже має сім'ю. Посилюється турбота про добрі житлові умови, про правильне виховання дітей поряд із завданнями, пов'язаними з отриманням цікавої роботи, підвищенням кваліфікації, освіти.

Отже, залежно від зміни соціального становища відбуваються і зміни змісту життєвих планів. Внутрішньою основою вікової динаміки життєвих планів є зміни в системі суб'єктивних цінностей особистості, які складаються внаслідок засвоєння, інтеріоризації суспільних цінностей і власної соціальної активності. Не тільки життєві плани, але і духовний розвиток особистості загалом має своїм центром освоєння, переживання і відтворення цінностей життя і культури. В. П. Тугаринов умовно ділив ці цінності на матеріальні, соціально-політичні та духовні. До матеріальних цінностей він відносив техніку і матеріальні блага; до суспільно-політичних - свободу, братерство, справедливість, рівність; до духовних - освіту, науку, мистецтво. Почуття патріотизму, праця, спілкування з людьми є свого роду синтетичними цінностями. Спрямованість особистості на ті або інші цінності складає її ціннісні орієнтації. Виявами внутрішньої активності особистості в зв'язку з її ціннісними орієнтаціями виступають такі характеристики, як сукупність свідомого ставлення до суспільства, праці, групи, до самої особистості, етичні позиції і мотиви поведінки особистості, що формується.

У дослідженнях Л. С. Бляхмана, А. Г. Здравомислова і О. І. Шкаратана встановлені вікові відмінності в орієнтаціях робітників, які працюють на різних підприємствах. Для робітників у віці 21-30 років важливе значення має поліпшення житлово-побутових умов, оскільки в цей період в даній групі, в основному, складаються сімейні стосунки. У віковій групі старшій за 40 років, головне місце в ціннісних орієнтаціях посідають умови праці і відпочинку. У групі осіб у віці від 50 років провідну роль відіграє орієнтація на заробіток в зв'язку з майбутнім виходом на пенсію. В. А. Ядовим і його співробітниками також були виділені різні, типи орієнтації у робітників, - орієнтація на сім'ю, освіту, громадську роботу, виробничу діяльність і на заробіток. Для робітників старшого віку більш високе мотиваційне значення мають такі характеристики: санітарно-гігієнічні умови праці, стан техніки безпеки, обладнання. Для молоді більш значущими є стосунки з адміністрацією, пов'язані з соціальною і професійною адаптацією.

Свою специфіку мають ціннісні орієнтації та мотивації у сфері наукової діяльності, проблема творчості в різних сферах діяльності в зв'язку з віком людини. Так, вчені з яскраво вираженим творчим складом особистості характеризуються чіткою мотивацією щодо інтелектуальних досягнень. На тлі інших мотивів інтелектуальна потреба у них явно домінує. Д. Пельц і Ф. Ендрюс пов'язують коливання в продуктивності з динамікою інтересів. У період спаду відбувається перебудова мотивації, збільшення ролі, наприклад, батьківських і сімейних функцій, які стають у цей час домінуючими. Одночасно, у найвидатніших учених наукові інтереси домінують усе життя, і тому спад їх наукової діяльності спостерігається тільки в похилому віці, і то не завжди. Так, один з авторів особисто відвідуючи на помешканні 91 річного доктора медичних наук, професора, академіка М.Й.Романяказ подивом побачив занятими два робочі столи. На одному були розміщені матеріали, що стосувалися підготовки професором історичних нарисів про розвиток охорони здоров’я на Дрогобиччині від ХУст. І до наших днів, а за другим вчений готував автобіографічні наукові, професійні та життєві спогади. Спад слабше виражений у тих наукових працівників, для яких характерні сильна внутрішня мотивація, великий інтерес до роботи, що домінує протягом усього життя. Творча особистість характеризується легким сприйняттям нових ідей і відмовою від колишніх, здатністю до переоцінки цінностей у провідній сфері діяльності, гнучкістю і критичністю мислення, широкою сферою інтересів. Тому творчий процес у своїй віковій динаміці має поєднання постійних компонентів у вигляді домінуючої спрямованості на досягнення в науковій діяльності і змінних, пов'язаних з перебудовою ціннісних орієнтацій, на основі чого виникає новий комплекс конкретних завдань, цілей і мотивів у різні періоди життя особистості.

Будучи об'єктом соціальних відносин у мікро- і макрогрупах, починаючи з раннього дитинства, людина стає суб'єктом взаємин в міру того, як вона розвивається у безлічі життєвих соціально значущих ситуацій. Соціогенез характеру полягає в тому, що зовнішні людські взаємозв'язки переходять у внутрішні ставлення людини до навколишнього світу, стаючи рисами її характеру. Особлива значущість періоду дорослості полягає в тому, що, включаючись у все розмаїття суспільних відносин, людина стає їх суб'єктом, свідомо формуючи власне ставлення до навколишнього світу. У період дорослості відбувається інтеграція відносин і формування характеру як системи, хоч становлення характеру починається ще в дитячому віці. Як найзагальніші й первинні риси характеру Б. Г. Ананьєв розглядав комунікативні властивості, які виникають безпосередньо зі взаємин у соціальній групі, закріплюючись у практиці суспільної поведінки. У свою чергу, ці риси стають внутрішньою основою для утворення інших рис, які виникають у процесі розвитку в тих або інших видах діяльності, в різноманітних ставленнях до життєвих обставин і в результаті підкріплення всією системою виховання, самопідкріплення і власним досвідом суспільної поведінки. Цілісність характеру забезпечується формуванням рефлексивних властивостей і ставлень до самого себе. Підкреслюючи значення цих властивостей, Б. Г. Ананьєв писав про те, що «вони найінтимніше пов'язані з цілями життя і діяльності, ціннісними орієнтаціями, виконуючи функцію самокерування і контролю розвитку, сприяючи освіті і стабілізації єдності особистості».

Перетворення внутрішнього світу, стосунків є наслідком головним чином свідомої саморегуляції вчинків самою людиною внаслідок критичного ставлення до себе та переоцінки своїх цінностей. Структура та сутність особистості складається в процесі її соціального розвитку, впливаючи як внутрішній чинник на людину як суб'єкта діяльності, пізнання, самопізнання і спілкування. Визначальними і провідними в структурі особистості є соціальні якості, сформовані на базі статусу і комплексу соціальних функцій людини, в процесі основної її професійної діяльності в суспільстві та духовні якості.

У період дорослості відбувається посилення соціального розвитку особистості, максимальне включення її в різні сфери суспільних відносин і діяльності, що вимагає мобілізації всіх ресурсів людини, в тому числі природних задатків її як індивіда. Водночас процес її розвитку залежить від рівня і міри соціальної активності і продуктивності самої особистості. Окрім того, в період ранньої юності відбувається духовний розвиток особистості.

Отже, період дорослості є найбільш сприятливим для формування основних підструктур людини, для досягнення нею зрілості як особистості і суб'єкта спілкування, пізнання і діяльності, самопізнання як індивідуальності.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; просмотров: 406; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.160.133.33 (0.066 с.)