ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Пізнавальний розвиток у підлітковому віці



У підлітковому віці активно відбувається процес пізнавального розвитку. У цей період він протікає у формах, малопомітних як для самої дитини, так і для зовнішнього спостерігача. Науці досі не все відомо про те, як у цей період змінюється сприймання, увага, уява дітей. Разом із тим, за вдосконаленням таких пізнавальних процесів, як мислення, пам’ять, спостерігати легше і про них можна сказати більше.

Упродовж підліткового віку триває розвиток мислення, пам’яті і, як наслідок, розширене усвідомлення того, що відбувається навколо, розширення меж уяви, діапазону суджень та проникливості. Ці можливості пізнання сприяють швидкому нагромадженню знань. Когнітивний розвиток на цьому віковому етапі характеризується розвитком абстрактного мислення, абстрактно-логічної пам’яті, використанням метакогнітивних навичок. Ці фактори мають суттєвий вплив як на широту і зміст думок підлітка, так і на здатність до моральних суджень.

Абстрактне мислення. Матеріал, який повинні засвоїти підлітки у школі, з одного боку, вимагає вищого рівня навчально-пізнавальної і мислительної діяльності, а з іншого - спрямований на їх розвиток. Учні повинні оволодіти системою наукових понять, яка існує в математиці, фізиці, хімії, і навчитись міркувати теоретично. Саме ці предмети ставлять принципово нові вимоги до способів засвоєння знань і спрямовані на розвиток теоретичного, формального, рефлексивного (предметом аналізу стає власна інтелектуальна операція) мислення. Таке мислення Ж.Піаже називав мисленням на рівні формальних операцій. Воно характерне для юнацького віку, але бурхливо починає розвиватись у підлітковому віці. Цей новий вид інтелектуальної обробки даних має абстрактний характер і вільний від рабського «тут і тепер». Мислення на рівні формальних операцій включає в себе роздуми про можливості, а також порівняння дійсності з тими подіями, які могли б відбутись чи не відбутись. Якщо молодшим школярам зручніше працювати з конкретними емпіричними даними, то підлітки проявляють усе більшу схильність ставитись до всього, як просто до одного з варіантів можливого.

Формальні операції будуються на основі конкретних операцій, які випереджають за часом виникнення перші. Характерною особливістю формальних операцій, на відміну від конкретних, є відмежування форми знання від його змісту. Підліток оперує причинно-наслідковими зв’язками незалежно від конкретного змісту завдання. Таким чином, стадія формальних операцій характеризується розвитком форм логічного мислення.

На стадії формальних операцій підліток виявляється здатним відкривати закони і систематично досліджувати чинники, які визначають ту чи іншу подію. Ж.Піаже пов’язує розвиток особистості саме з підлітковим віком і виникненням формальних операцій, що й забезпечує можливість будувати життєві плани. А подібна програма життя вимагає гіпотетико-дедуктивного мислення, яке характеризується формальними операціями.

Однією з важливих особливостей абстрактного мислення є те, що воно грунтується на використанні понять як засобів мислення. Мислення в поняттях дає основу для думки про думки, для рефлексії на зміст та особливості протікання власної пізнавальної активності. Мислення із спонтанного процесу стає опосередкованим ставленням до нього самої людини, тобто діалогічність власної свідомості стає доступною для впливу самої людини. Те, яким підліток бачить себе у цьому діалозі, як він себе бачить, і визначає ефективність його мислення.

Новим у розвитку мислення підлітка є зміна ставлення до пізнавальних задач як таких. На відміну від молодшого школяра, він починає аналіз поставленої задачі зі спроб виявити всі можливі відношення в наявних даних, висуває різні припущення про їх зв’язок, а потім перевіряє їх. В аналізі дійсності підліток набуває вміння оперувати гіпотезами у процесі розв’язку мислительних задач. Мислення на рівні формальних операцій включає в себе вміння формулювати, перевіряти та оцінювати гіпотези. Воно передбачає маніпуляції не тільки відомими елементами, які можна перевірити, але й думками, які суперечать фактам («Припустімо, задля обговорення, що ...»). У підлітків також зростає здатність планувати і передбачати.

Суттєвими властивостями підліткового мислення є:

1. Здатність враховувати всі (більшість) комбінації змінних при пошуку розв’язку проблеми.

2. Здатність робити припущення про вплив однієї змінної на іншу.

3. Здатність об’єднувати і розділяти змінні гіпотетико-дедуктивним шляхом («Якщо є Х, то відбудеться У»).

Відомо, що не всі люди здатні мислити на рівні формальних операцій. Крім того, підлітки і навіть дорослі, які досягли цього рівня, не завжди можуть на ньому втримуватися. Наприклад, зустрічаючись з невідомими проблемами у нових ситуаціях, підлітки, а іноді й дорослі, часто використовують конкретніший тип суджень. Психологи вважають, що для розвитку формально-операційного мислення необхідний певний рівень розвитку інтелекту. Культурні і соціально-економічні фактори, особливо освітній рівень, також відіграють тут певну роль.

Прихильники інформаційного підходу (Р.Стенберг) вважають, що когнітивний розвиток у підлітковому і юнацькому віці включає в себе:

1. Більш ефективне використання окремих механізмів оброблення інформації, таких як її збереження в пам’яті і перенос.

2. Розвиток складніших стратегій для різних типів розв’язку задач.

3. Ефективніші способи отримання інформації та її збереження у символічній формі.

4. Розвиток виконавських функцій більш високого порядку (метафункцій), у тому числі планування і прийняття рішень, і підвищення гнучкості при виборі методів із більш широкої бази сценаріїв.

На відміну від Ж.Піаже, прихильники інформаційного підходу звертають основну увагу на удосконалення у підлітків тих умінь, які прийнято називати метапізнанням. Метапізнання включає в себе декілька умінь, таких як здатність рефлексувати у сфері мислення, формувати стратегії і планувати. У результаті появи цих нових когнітивних умінь підлітки вчаться аналізувати і свідомо змінювати процеси свого мислення.

Підлітки розв’язують проблеми і мислять більш ефективно, ніж молодші школярі. Вони також мають ширший діапазон сценаріїв і схем, які можуть використати, хоч діти дошкільного віку також укладають прості сценарії для повсякденної діяльності. Підлітки розробляють складніші сценарії для особливих обставин (грі в футбол) чи процедур (вибір старости класу). Коли вони намагаються розв’язати проблему чи розібратись в соціальній події, можуть роздумувати про сенс подібних речей, використовуючи інформацію з усіх більш складних соціальних сценаріїв.

За рахунок появи нових і удосконалення старих когнітивних умінь діапазон мислення підлітків стає значно ширшим, а зміст мислення - багатшим і складнішим. Оскільки підлітки тепер можуть розглядати ситуації, які суперечать фактам, для них часто новим захопленням стає читання наукової фантастики і перегляд фантастичних фільмів. Вони навіть експериментують з окультизмом, культами чи зміненими станами свідомості, викликаними будь-яким способом, - від медитації до вживання наркотиків.

Характерною особливістю підліткового віку є готовність і здатність до різних видів навчання, як в практичному (трудові вміння і навички), так і теоретичному (вміння думати, міркувати, користуватися поняттями) планах. Ще однією рисою, яка вперше повністю розкривається саме в підлітковому віці, є схильність до експериментування, яка виявляється зокрема в небажанні все приймати на віру. Підлітки виявляють широкі пізнавальні інтереси, які пов’язані з прагненням все самостійно перевірити, особисто впевнитись в істинності. До початку юнацького віку таке бажання дещо зменшується, і замість нього з’являється більше довіри до досвіду інших, яка грунтується на розумному ставленні до її джерела.

Підлітковий вік характеризується підвищеною інтелектуальною активністю, яка стимулюється не тільки природною допитливістю підлітка, але й бажанням розвинути, продемонструвати оточенню свої здібності, отримати від нього високу оцінку. У зв’язку з цим підлітки прагнуть розв’язувати найбільш складні завдання, нерідко проявляють не тільки високорозвинений інтелект, але й неабиякі здібності. Для них характерна емоційно-негативна аффективна реакція на прості задачі. Такі задачі їх не приваблюють, і вони часто відмовляються від їх виконання.

Мислення підлітка стає творчим. Творчий характер мислення виявляється в самостійності - вмінні побачити, поставити нове запитання, нову проблему, розв’язати її власними силами. Самостійність мислення підлітка також виявляється у незалежності вибору способу поведінки.

У цьому віці розвивається гнучкість мислення. Підліток може змінити раніше складений план розв’язку задачі, якщо він не відповідає умовам, які виділились у ході розв’язку. Разом з тим, підлітки нерідко відчувають труднощі в процесі мислення. У них недостатньо розвинені операції мислення - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Засвоєні підлітками поняття часто є неглибокими. Деталі, дрібні факти заважають виділити головне і зробити необхідні узагальнення. Іноді у підлітків відсутня критичність в оцінці власної розумової діяльності, наприклад, у них рідко виникають сумніви щодо написаного твору чи виступу. Пропозиції ще раз обдумати виконане завдання сприймаються неохоче.

З метою розвитку мислення школярів підліткового віку вчителю слід ставити їм питання, які вимагають осмисленого пояснення; поступово ускладнювати завдання; створювати проблемні ситуації, які вимагають самостійного осмислення і прийняття рішення тощо.

Пам’ять. У підлітковому віці відбуваються важливі процеси, пов’язані з перебудовою пам’яті. Активно починає розвиватися логічна пам’ять, відбувається поступовий перехід від конкретно-логічної до абстрактно-логічної пам’яті, розвивається довільна та опосередкована пам’ять.

Як реакція на більш часте практичне використання в житті логічної пам’яті, сповільнюється розвиток механічної пам’яті. Внаслідок появи у школі багатьох навчальних предметів, значно збільшується обсяг інформації, яку повинен запам’ятати підліток, в тому числі й механічно. У нього виникають проблеми з пам’яттю, і скарги на погану пам’ять у цьому віці зустрічаються набагато частіше, ніж у молодшому шкільному.

Як свідчать дослідження психологів, процеси пам’яті у підлітків не досягають повного розвитку, однак з’являється інтерес до способів поліпшення запам’ятовування, збереження і відтворення.

У підлітковому віці все більшу роль відіграє опосередковане запам’ятовування через слово, підвищується роль другої сигнальної системи. Тому запам’ятовується більша кількість абстрактного матеріалу.

Розвиток пам’яті у підлітковому віці відбувається у напрямі її інтелектуалізації. При порівняльному вивченні мнемічної діяльності молодших школярів і підлітків дослідниками виявлені лінії, за якими відбувається перебудова цієї діяльності: 1) збільшується запас прийомів опосередкованого запам’ятовування і кількість випадків їх використання; 2) збільшується кількість дітей, які використовують ці прийоми; 3) використання мнемічних прийомів стає все більш усвідомленим, цілеспрямованим. Існує пряма залежність між використанням прийомів запам’ятовування, рівнем володіння ними і продуктивністю запам’ятовування та відтворення.

З віком змінюється і відношення між пам’яттю і мисленням. У ранньому дитинстві пам’ять є однією з основних психічних функцій, і залежно від неї будуються всі інші психічні процеси. Мислення дитини цього віку багато в чому визначається її пам’яттю: мислити - значить пригадувати. У молодшому шкільному віці мислення виявляє високу кореляцію з пам’яттю і розвивається у безпосередній залежності від неї. Вирішальні зрушення у відношенні між пам’яттю та іншими психічними функціями відбуваються у підлітковому віці. Дослідження пам’яті підлітків показали, що для них пригадувати - це значить мислити. Процес запам’ятовування зводиться до мислення, до встановлення логічних зв’язків всередині матеріалу, який необхідно запам’ятати, а пригадування полягає у відтворенні матеріалу за цими зв’язками.

Однак уміння логічно опрацьовувати матеріал часто розвивається у підлітків стихійно. Розвиток таких умінь повинен стати цілеспрямованим завданням педагога. Від цього залежить не тільки можливість подальшого розвитку інтелекту і здібностей підлітка. Настанова на буквальне запам’ятовування - це серйозна перепона для розвитку мови і зокрема для вміння сформулювати та довільно висловити думку.

Увага. Навчання в середніх класах ставить підвищені вимоги до уваги підлітка, здатності зосереджуватись на змісті навчальної діяльності і відволікатись від сторонніх стимулів. Понятійний, узагальнений і логічно організований характер матеріалу з предметів фізико-математичного циклу вимагає від підлітка значної інтелектуальної активності під час первинного засвоєння (при поясненні нового матеріалу вчителем). Доведення теореми неможливо «просто слухати», як, наприклад, розповідь про великі географічні відкриття. Хвилинна неуважність може призвести до нерозуміння всього подальшого пояснення, оскільки в кожен окремий момент засвоєння матеріалу такого типу можливе при розумінні та утриманні логіки попередніх суджень і доведень. В іншому випадку кожен наступний крок може бути незрозумілим.

Саме в підлітковому віці розвивається уміння тривалий час утримувати увагу на абстрактному, логічно організованому матеріалі, але воно розвивається поступово і нерівномірно у всіх підлітків. Їхня увага розвивається у зв’язку з формуванням умінь вчитися і працювати. Навчальна діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги і сприяє їх розвитку.

У 12-14 років спостерігається зростання в учнів обсягу уваги, її концентрації і стійкості. Підліток може змусити себе бути уважним навіть при виконанні нецікавих завдань. Одночасно спостерігається відволікання і зниження уваги через одноманітність завдань. У підлітковому віці зростають можливості зосереджувати увагу на об’єктах, що задані наочно, уявно, мисленно. Вдосконалюється вміння розподіляти та перемикати увагу.

Характерним для підлітка є прагнення виховувати в собі здатність бути уважним, переборювати слабкі сторони своєї уваги. Увага стає контрольованішою, зростають елементи самоконтролю й саморегуляції, що є позитивною рисою. Підліток може регулювати і зовнішнє вираження уваги, він вміє вдавати з себе уважного, коли його думки приковані до іншого. На відміну від молодшого школяра, підліток більше уваги виявляє до інших людей, їх дій, поведінки.

Керування увагою підлітків полягає в тому, що вчитель повинен робити це під час викладу матеріалу, включаючи їх у самостійну діяльність, викликати зацікавленість її змістом. Увага підлітків підтримується, коли вони, переборюючи труднощі, бачать своє просування вперед.

Розвиток пізнавальних інтересів у підлітків. Пізнавальний інтерес підлітків виявляється в їх інтересі до пізнавальної діяльності, у процесі якої вони оволодівають змістом навчальних предметів і необхідними вміннями та навичками. Він є чинником не тільки успішного навчання підлітків, а й необхідний для розвитку і формування особистості школяра загалом.

Сфера пізнавальних інтересів підлітків виходить за межі школи та набуває форми пізнавальної самодіяльності - прагнення до пошуку і набуття знань, до формування корисних умінь та навичок. Підлітки знаходять заняття і книги, які відповідають їх інтересам, здатні дати інтелектуальне задоволення. Прагнення до самоосвіти - характерна особливість як дітей підліткового, так і раннього юнацького віку.

Якщо у молодшому шкільному віці переважає безпосередній інтерес до нових фактів та явищ, пов’язаних з інформацією, яку учні отримують на уроці, то у підлітковому віці переважає інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ, а у старшому підлітковому віці починає формуватись інтерес до причинно-наслідкових зв’язків, до виявлення закономірностей та встановлення загальних принципів, що стосуються різних явищ.

Слід зазначити, що на пізнавальний інтерес підлітків впливають не тільки зміст навчального процесу, а й усі компоненти методичної системи вчителя: цілі навчального процесу, форми, засоби, методи навчання, які враховують вікові особливості підлітка.

Важливими умовами, які сприяють розвитку і зміцненню пізнавального інтересу підлітків є:

1) опора вчителя на активну розумову діяльність (застосування методів проблемного навчання і творче використання репродуктивних методів);

2) організація навчального процесу на оптимальному рівні розвитку учнів;

3) створення сприятливої емоційної атмосфери навчання;

4) забезпечення спілкування підлітків між собою та з учителем у навчальному процесі.

Важливим чинником формування стійких пізнавальних інтересів підлітків є і такі, здавалось би, суто організаційні заходи вчителя, як поставлення перед учнями мети вивчення нового матеріалу, співвіднесення отриманих результатів з поставленою метою, підбиття пізнавальних підсумків вивчення нового матеріалу.

Розвиток мови у підлітковому віці. У підлітковому віці активно розвивається монологічне і писемне мовлення. Перше - в напрямі від уміння переказувати невеликий твір чи уривок тексту до здатності самостійно готувати усний виступ, міркувати, висловлювати думки та аргументувати їх. Друге - від здатності письмового переказу до самостійного твору на задану чи довільну тему.

Особлива лінія мовного розвитку пов’язана з поєднанням і взаємопроникненням мислення та мови. У молодшому підлітковому віці виявляється в умінні складати план усного чи писемного тексту, а в старшому підлітковому віці - план виступу і дотримуватись його.

Мова підлітків стає більш контрольованою і регульованою. Зокрема, в деяких особисто значущих ситуаціях вони особливо намагаються говорити красиво, правильно. Усе це - нові і важливі зрушення в розвитку мови підлітка у порівнянні з молодшим школярем.

У підлітковому віці збільшується словниковий запас, а також набувається навику оперування словом - це шлях до масової словесної творчості, типової для підлітків. Це шлях однаковою мірою як спотворення мови, так і її збагачення.

Саме в підлітковому віці розквітає таке ще мало вивчене явище, як власна мова підлітків. Головна відмінність її від мови більш ранніх дитячих субкультур полягає у тому, що підлітки більш-менш чітко усвідомлюють, що думка стає дієвою тільки тоді, коли без цього неможливе самостійне мислення. Вони відходять у бік словесного максималізму, який прямо чи опосередковано відображає ті переживання незвичного «космічного» порядку, в яких вони наближаються до екзистенційного. Словесний максималізм звичного порядку («ніколи», «назавжди», «класно» та ін.) переходить в утворення жаргону, словесну недбалість, навіть зневажливість, яка руйнує межі та дистанції. Загальним надбанням підлітків стають оригінальні, на їх погляд, словесні вирази.

Привертає увагу той факт, що всі дослідники мови підлітків відзначають їх експерименти над мовою як невипадкове явище, яке породжується закономірностями розвитку: нові переживання спонукають шукати відповідну форму словесного вираження, відсутність такої форми відчувається як невираженість Я, невідповідність його повсякденності.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.221.159.255 (0.009 с.)