Короткий опис типів акцентуацій школярів-підлітків

Гіпертимний тип. Основна риса цього типу - постійний піднесений настрій, який лише зрідка змінюється спалахами агресії у відповідь на протидію оточення, а тим більше при намаганні різко придушити бажання і наміри підлітка, підкорити його своїй волі.

Характерна контактність, комунікабельність, жвава жестикуляція. Часто виявляють тенденцію до лідерства, що переважно підкріплюється наявністю організаторських здібностей. Гіпертими ініціативні та оптимістичні.

У конфліктні стосунки вступають лише в умовах жорсткої дисципліни, монотонної діяльності, вимушеної самотності. Тому гіпертими часто бувають «незручними» на уроках, які насичені різноманітною, доступною для них діяльністю. Як правило, чим нижча у гіпертимного підлітка загальна мотивація навчальної діяльності, тим важче йому «витримати» урок без відхилень у поведінці. Найкращий спосіб нейтралізації гіпертима на уроках - залучення його до цікавої і доступної для нього діяльності.

Для сприятливого розвитку характеру гіпертимів однаково небажані як умови безпритульності (властива їм жадоба пригод і вражень у цих умовах може призвести до сумних наслідків), так і жорсткий контроль, проти якого вони переважно бурхливу протестують.

Разом з тим, вони можуть бути активними помічниками вчителя, лідерами у підліткових колективах, організаторами потрібних, корисних справ. Гіпертими чутливі до доброзичливого, шанобливого ставлення педагога до них.

Циклоїдний тип. Цей тип акцентуйованої поведінки найчастіше спостерігається у старшому підлітковому і ранньому юнацькому віці. Його особливістю є періодичне (від кількох тижнів до кількох місяців) коливання настрою і життєвого тонусу. У період піднесення циклоїдним підліткам властиві риси гіпертимного типу. Потім настає період спаду настрою, різко знижується контактність, підліток стає мовчазним, песимістичним. Навіть незначні неприємності, які виникають через зниження працездатності, переживаються дуже важко. На зауваження і докори підлітки-циклоїди можуть відповісти роздратуванням, навіть грубістю і гнівом, але при цьому в глибині душі ще більше впадають у смуток.

Підлітки-циклоїди надто вразливі до корінної руйнації життєвого стереотипу (зміна місця проживання і навчання, втрата друзів та близьких). Серйозні невдачі і дорікання оточення можуть поглибити субдепресивний стан або викликати гостру афективну реакцію з можливими спробами суїциду (самогубства).

Оптимальна позиція близьких і педагогів стосовно підлітка, що перебуває в субдепресивній фазі - ненав’язлива турбота та увага (при цьому категорично протипоказані запитання типу: «Чому в тебе поганий настрій?»). Узагалі в цей період необхідно по змозі зменшити вимоги до підлітка. Для нього в такий момент дуже важлива можливість теплого контакту із значущою для нього людиною - батьками, друзями та ін.

Лабільний тип. Основна риса цього типу - крайня мінливість настрою. Певною мірою ця риса притаманна всім підліткам, тому про наявність акцентуації цього типу можна говорити лише тоді, коли настрій змінюється надто різко, а привід до цих змін зовсім незначний (непривітливий погляд випадкового співрозмовника, ненавмисно сказане кимось неприємне слово чи, навпаки, звичайний комплімент).

Часті зміни настрою поєднуються зі значною глибиною їх переживань. Від настрою в даний момент залежить і самопочуття, і апетит, і працездатність, і бажання побути на самоті чи в галасливій компанії. Так само змінюється і ставлення до майбутнього - воно то оптимістичне, то, навпаки, песимістичне. На тлі змін настрою можливі конфлікти з однолітками та дорослими, короткочасні афективні спалахи, але потім настає швидке каяття та пошук шляхів примирення.

Хоч іноді лабільні підлітки здаються легковажними, насправді в більшості випадків вони здатні на глибоку і щиру прив’язаність до рідних, друзів. Одночасно, вони надзвичайно чутливі до доброти, підтримки і тягнуться до їх джерела, як соняшник - до сонячного проміння. Іноді достатньо короткочасної, але довірливої, підбадьорюючої розмови, щоб вдихнути нові сили в лабільного підлітка. На турботу про себе він відповість подякою і виконавчістю.

Якщо педагог хоче зробити свій вплив на лабільного підлітка більш ефективним, він повинен забути про докори і покарання, а діяти виключно добротою і ласкою.

Астено-невротичний тип. Основними рисами цього типу є підвищена фізична та психічна втомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондрії. Втома особливо виявляється при розумовій роботі. Роздратованість найбільш подібна до афективних спалахів при лабільній акцентуації, але, на відміну від неї, афективні спалахи пов’язані тут не з перепадами настрою, а з чітко вираженим наростанням роздратованості у моменти втоми. У даному випадку афект - завжди прояв слабості. Саме ослабленість породжує підвищену збудливість, однак, зірвавшись, астено-невротик швидко втрачає сили. Він «заводиться з півоберту», не орієнтуючись у ситуації: сусід за партою, штовхнувши його, сидить з невинним виглядом, а у відповідь астено-невротик з криком образи б’є його книжкою і, виявившись у всьому винним, плаче за дверима. Педагог повинен знати, що виявивши ці «особливості» астено-невротика, інші учні можуть часто провокувати його на подібні реакції, щоб порушити хід уроку. Карати у цій ситуації «без вини винного» - це значить діяти «на руку» провокаторам ситуації.

У астено-невротиків, як правило, помітні добові цикли бадьорості та втоми. Для інтенсивної навчальної роботи з ними педагог повинен по змозі використовувати їх кращі періоди - це другий, третій урок, початок і середина тижня, перша половина чверті (особлива важка для таких підлітків третя чверть).

Основне у позиції педагога щодо астено-невротика - це терпіння та щире співчуття. Необхідно старанно вуалювати більшість промахів та невдач підлітка, якщо вони явно виникають на тлі виснаження. І навпаки - вміло акцентувати увагу на його успіхах.

Сензитивний тип. Основними рисами цього типу є надзвичайно висока вразливість, до якої пізніше приєднується різко виражене почуття власної неповноцінності. Школа лякає таких дітей великою кількістю однолітків, шумом, бійками на перервах, але, звикнувши до одного класу і навіть страждаючи від деяких учнів, вони з небажанням переходять в інший клас. Вчаться такі підлітки переважно старанно, але соромляться відповідати перед класом, у них виникає ляк запнутися, викликати сміх чи навпаки - відповідають менше того, що знають, щоб однолітки не назвали його вискочкою чи надто зразковим учнем.

Контактність нижча середнього рівня, надають перевагу вузькому колу друзів. Рідко конфліктують, оскільки переважно займають пасивну позицію; образи тримають у собі. Альтруїстичні, співчутливі, вміють радіти чужим успіхам. Почуття обов’язку доповнюється виконавчістю. У них рано формуються високі моральні та етичні вимоги до себе та оточення.

Почуття власної неповноцінності у сензитивних підлітків робить особливо вираженю реакцію гіперкомпенсації: вони шукають самоствердження саме там, де відчувають свою неповноцінність. Дівчата намагаються показати свою веселість і комунікабельність. Хлопці одягають на себе маску розв’язаності та зарозумілості, намагаються продемонструвати свою енергію і волю.

Однак, якщо педагогові вдасться встановити з таким підлітком довірливий контакт, то під маскою виявиться життя, повне самодокорів і самозвинувачень. Найбільш вразливі сензитивні підлітки у сфері стосунків з оточенням. Нестерпною для них виявляється ситуація, коли вони стають об’єктом насмішок чи підозри в негативних вчинках, коли їх несправедливо звинувачують. Це може штовхнути такого підлітка на гостру афективну реакцію, конфлікт, спровокувати депресію.

Тривожно-педантичний тип. Основними його рисами в цьому віці є нерішучість і схильність до роздумів, тривожна підозрілість, любов до самоаналізу і врешті, легкість виникнення нав’язливих страхів, думок, уявлень. Нерішучість у діях і роздуми у тривожно-педантичного підлітка яскраво поєднуються. Будь-який самостійний вибір може стати предметом довгих і нестерпних хитань. Нерішучість часто призводить до гіперкомпенсації у формі раптової самовпевненості, безапеляційності в судженнях, поспішних дій саме в тих ситуаціях, коли вимагається обдуманість та обережність. Невдачі, що виникають після цього, ще більше підсилюють нерішучість і сумніви.

Для згладжування акцентуйованих рис цього типу педагогам і батькам необхідно постійно дотримуватися оптимістичного стилю спілкування з підлітком, уникати методів покарання та залякування, ширше практикувати заохочення і підтримку проявів активності та самостійності. При виникненні тих чи інших непорозумінь (дисциплінарних, навчальних тощо) необхідно відразу ж їх розв’язувати, причому розв’язувати конструктивно, з позитивними перспективами.

Інтровертований тип. Найбільш суттєвими рисами даного типу є замкненість, відгородженість від навколишнього світу, нездатність чи небажання встановлювати контакти, знижена потреба у спілкуванні. Характерні також поєднання суперечливих рис особистості та поведінки - холодності і витонченої чутливості, впертості і податливості, настороженості і легковірності, апатичної бездіяльності і наполегливої цілеспрямованості, надмірної прив’язаності та невмотивованої антипатії, раціональних суджень і нелогічних вчинків, багатства внутрішнього світу і безбарвності його зовнішніх проявів. Усе це вказує на відсутність у структурі особистості інтровертного підлітка внутрішньої єдності.

Особливо бурхливо реагують інтровертовані підлітки на невмілі, грубі спроби дорослих проникнути у їх внутрішній світ, «залізти в душу». Педагог повинен продемонструвати щиру, компетентну зацікавленість захопленнями вихованця. Проникнення у внутрішній світ інтровертованого підлітка необхідне. Відгородженість такого підлітка від світу ускладнює його соціалізацію, зокрема, корекцію моральних, етичних та інших настанов, які можуть бути дуже своєрідними та не відповідати звичним моральним нормам. Крім того, риси інтровертованості лише підсилюються, якщо такого підлітка намагатись виховувати на основі домінуючої гіперпротекції (надмірний контроль і опіка, суворість покарань за непослух).

Збудливий тип. Основними рисами цього типу є схильність до поганого настрою з роздратованістю, озлобленістю, похмурістю, схильністю до агресії. В інтелектуальній сфері часто спостерігається інертність. У підлітковому віці в збудливих дітей часто відбувається зниження мотивації до навчальної діяльності, що часто поєднується з досить високими претензіями до своїх оцінок. Збудливий підліток починає боротися за «добрі оцінки» найрізноманітнішими способами: від підлещування до вчителя до запеклих, важких конфліктів із ним.

У цих умовах педагогові необхідно, з одного боку, надати можливість збудливому підлітку дійсно «заробити» добру оцінку (вміло реалізуючи принцип диференціації в навчанні), а з іншого - доброзичливо і доказово аргументувати поставлену йому оцінку.

Дуже важливо також взагалі не провокувати конфлікти, враховуючи, зокрема, легку емоційну заражуваність збудливих підлітків. Однак, зберігаючи доброзичливий тон у спілкуванні, необхідно вести постійне спостереження за їх поведінкою на уроках, перервах і в позаурочній діяльності. Завдання педагога - захистити однокласників від тиранії збудливого підлітка (який прагне влади у класі шляхом прямого тиску на ровесників), своєчасне попередити його деспотизм.

Одним із способів корекції поведінки збудливих підлітків є апеляція до їх свідомості, аналіз і оцінка поведінки у процесі індивідуальної бесіди. Дуже важливо, щоб у ході бесіди учень сам брав активну участь, вчився говорити про свої відчуття, переживання, проблеми. Учитель повинен використати усі способи попередження агресивної реакції: довірливу, інтимну інтонацію, ласкавий дотик, легкий гумор (але такий, який би в жодному випадку не зачіпав гідність підлітка).

Демонстративний тип. Основні риси цього типу: безмежний егоцентризм, безмірне прагнення уваги до себе і співчуття. Ставлення до навчання у демонстративних підлітків залежить від того, наскільки ця діяльність сприяє задоволенню їх головної настанови домогтися ефекту визнання, виділитись будь-яким чином). Так, за розвиненого інтелекту успішність таких підлітків переважно добра, але вибіркова: краща з тих предметів, що викладають вчителі, які зуміли встановити добрі стосунки з підлітком, і навпаки - багато проблем, а іноді і цілковита неуспішність з тих предметів, що викладають вчителі, з якими не склались бажані для демонстративного підлітка стосунки (при цьому свої невдачі у навчанні він приписує зовнішнім обставинам).

Важливим завданням педагога є формування у демонстративних підлітків розуміння того, що найбільш надійним, стійким способом привернення уваги інших, поваги з їх боку є соціально цінна, корисна діяльність. Учитель повинен організувати таку діяльність і включити в неї підлітка. Це можуть бути різні класні та загальношкільні заходи, драматичний гурток, виставки, конкурси та інші справи, де демонстративні підлітки отримують можливість виділитись, використовуючи свої задатки.

Нестійкий тип. Основна риса представників цього типу - паталогічна слабкість волі. Слабка воля перш за все виявляється, коли йдеться про навчання, працю, виконання обов’язків. Соціальна поведінка нестійких підлітків більше залежить від впливу соціального оточення, ніж від них самих.

Для корекції поведінки таких дітей надзвичайно важливим є контроль за їх поведінкою та діяльністю (перш за все навчальною), система розумно організованих вимог. Дуже важливо, щоб посилення режиму поєднувалось зі щирою зацікавленістю дорослих в успіхах школяра, відбувалося на тлі позитивних емоційних контактів. Особливо небезпечною для нестійких підлітків є зміна життєвої ситуації, що веде до безконтрольності, відкриває простір для лінощів.

Фактори, що впливають на формування акцентуацій. Аналітичний огляд літератури, присвяченої проблемам акцентуйованості характеру підлітків, дозволяє виділити фактори, які сприяють виникненню акцентуацій та прояву специфічної для них поведінки.

По-перше, це умови виховання, які сприяють розвитку негативних тенденцій у поведінці: безконтрольність, домінуюча надопіка, умови жорстких стосунків, надмірність вимог і очікувань стосовно дитини, фобія втрати дитини, нестача любові і спілкування з підлітком та ін. Усі ці впливи оточення, накладаючись на певні формально-динамічні якості дитини (особливості темпераменту), створюють грунт для формування тієї чи іншої акцентуації.

По-друге, дезадаптивні стереотипи діяльності акцентуйованих підлітків актуалізуються в умовах, коли вони стикаються з бар’єрами у діяльності, спрямованої на задоволення особисто значущих потреб. Тому школа повинна дати простір вільним і природним проявам особистості дитини, і ця свобода повинна бути обмежена тільки безпекою і психологічною комфортністю інших учнів, завданням повноцінної освіти підлітків. Авторитарний стиль спілкування у школі, домінування методів примусу у навчанні призводить до конфліктних ситуацій і в результаті - до найрізноманітніших форм дезадаптивної поведінки підлітків.

По-третє, одним із суттєвих чинників, що сприяє виникненню акцентуацій у підлітків, є «когнітивна криза», тобто розширення сфери діяльності і взаємодії підлітка значно випереджає його психологічну компетентність. Набагато частіше виникають бар’єри діяльності (як зовнішні, так і внутрішні), що веде до психологічних зривів. Тому дуже важливим напрямом профілактики акцентуйованості є психологічна освіта підлітків, особливо в таких галузях, як психологія особистості, психологія пізнавальних процесів, психологія спілкування.

Таким чином, за сприятливих умов та дії конструктивних чинників дитина робить значний поступ у психічному та особистісному розвитку (почуття дорослості, новий рівень самосвідомості, моральні ідеали, понятійне мислення тощо). Передумовою досягнень у цьому віці є особливості розвитку дитини на всіх попередніх періодах. Знання старшими (батьками, педагогами, іншими дорослими) особливостей підлітка є необхідною умовою організації їх цілеспрямованого розвитку, навчання та виховання.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Схарактеризуйте основні класичні теорії психічного розвитку підлітка.

2. Схарактеризуйте зміст особистісного та психічного розвитку дитини у підлітковому віці.

3. Які критерії та показники використовуються для характеристики особистісного та психічного розвитку підлітка?

4. Які особливості соціального розвитку дитини в підлітковому віці?

5. У чому полягає суть кризи підліткового віку?

6. Схарактеризуйте основні новоутворення у підлітковому віці.

7. Схарактеризуйте основні рушійні види діяльності в підлітковому віці.

8. Назвіть особливості навчальної діяльності підлітків.

9. Які особливості становлення спонукальної сфери в підлітковому віці?

10. Схарактеризуйте зміст та психологічні особливості інтересів сучасних підлітків.

11. Схарактеризуйте зміст потреб сучасних підлітків та типові способи їх задоволення.

12. Схарактеризуйте досягнення в розвитку інтелекту в підлітковому віці.

13. Схарактеризуйте особливості розвитку особистості в підлітковому віці.

14. Які досягнення у розвитку мислення характерні для учнів підліткового віку?

15. Схарактеризуйте особливості розвитку самосвідомості як психологічного центру особистості в підлітковому віці.

16. Які особливості самооцінки підлітків?

17. Схарактеризуйте особливості становлення спонукальної сфери особистості в підлітковому віці.

18. Для розвитку яких психічних функцій сензитивним є підлітковий вік?

19. Назвіть основні суперечності в розвитку особистості в підлітковому віці.

20. Схарактеризуйте основні проблеми соціально-психологічного розвитку сучасних підлітків.

 

 

РОЗДІЛ 8

 

ПСИХОЛОГІЯ РАННЬОЇ ТА ЗРІЛОЇ ЮНОСТІ

РОЗДІЛ 8. ПСИХОЛОГІЯ РАННЬОЇ ТА ЗРІЛОЇ ЮНОСТІ

8 .1. Загальна характеристика ранньої юності

8.2. Розвиток самосвідомості старшокласника

8.3. Розвиток спонукальної сфери у період ранньої юності

8.4. Особливості спілкування у ранній юності

8.5. Розвиток інтелектуальної сфери старшокласників

8.6. Показники соціально-психологічної готовності випускника школи до самостійного життя

8.7. Психологія зрілої юності