Особливості спонукальної сфери у ранньому дорослому віці

Загальна характеристика спонукальної сфери. Період ранньої дорослості, як і все доросле життя людини загалом, характеризується змінами у її спонукальній сфері. Ці зміни лише незначною мірою зумовлені специфічними віковими змінами, що відбуваються в організмі, а перш за все визначаються особистісними, соціальними і культурними подіями і чинниками: розв’язуються конфлікти юнацького віку, відбувається пошук свого місця, покладання на себе обов’язків, що передбачають стабільно передбачуване майбутнє.

Молода людина, яка вступає в доросле життя, стоїть перед необхідністю вибору і розв’язання багатьох проблем, серед яких найважливішими є одруження, народження й виховання дітей, вибір професійного шляху. Перелічені події мають характер нормативних, оскільки їх очікують у певний час і переживаються вони більшістю людей. Саме ці події вимагають прийняття особливих рішень, в річищі яких підтримуються, розширюються чи підриваються раніше сформовані погляди, виникають нові мотиви поведінки.

Крім нормативних подій цього періоду, спонукальна сфера людини може суттєво змінюватися внаслідок ненормативних подій. До останніх відносять події, що виникли абсолютно непередбачувано: раптова смерть близької людини, коханого, втрата роботи, руйнування кар’єри, хвороба та ін. Подібні події часто спонукають молоду людину до неадекватних вчинків, що, в свою чергу, може корінним чином змінити подальше життя.

З віком імпульсивність поведінки людини зменшується незалежно від нормативних (ненормативних) подій, а усвідомлення зовнішніх і внутрішніх обставин зростає. Це дозволяє людині приймати зважені рішення і призводить до глибшого проникнення в причини своїх вчинків та вчинків інших людей. Таким чином, відбувається становлення соціально зрілої дорослої особистості. Але тут мають місце значні індивідуальні відмінності. Окремі індивіди у цьому віці залишаються соціально незрілими.

Мотиваційні настанови раннього дорослого віку. Ранній дорослий вік можна по-іншому назвати періодом починань. Дійсно, у всіх сферах дорослого життя, чи то особисте, чи то професійне, молода людина стоїть на початку шляху. Цей початок, безумовно, пов’язаний з певними планами і надіями, більшість яких склались ще в юнацькому віці. Однак ці надії за своєю суттю є мріями, котрі необхідно реалізувати, щоб досягнути бажаного. Тому одним із найбільш важливих завдань молодої особистості є необхідність пов’язати мрію та реальність, бажане і дійсне.

Цілі, що ставлять перед собою молоді люди, часто бувають або нереальними, або фіктивними – їх співвідношення з реальністю важко, а інколи й неможливо перевірити. Часто вони визначаються непомірно високим рівнем домагань чи життєвим сценарієм, який визначили батьки. У цьому випадку настанова типу “основне –вища освіта, а яка – не важливо” чи “не вийшло в мене, вийде у моєї дитини” підмінює реальність нереалізованими мріями інших людей. Результатом такого вибору життєвого шляху часто стає розчарування і втрата сенсу життя, а мрія про дорослі досягнення може так і залишитись фантазією.

Подібна мотиваційна настанова є досить поширеною. Щоб подолати її, молоді люди повинні повністю взяти на себе відповідальність за своє життя. Для реалізації власної мрії від молодих людей вимагається активна позитивна побудова дорослого життя – самостійний вибір життєвої стратегії з урахуванням до навколишньої дійсності і своїх можливостей.

Необхідність вибору власної життєвої стратегії – загальний принцип як для молодих чоловіків, так і для молодих жінок. Він не залежить від того, що їх мрії суттєво різняться між собою. Так, для жінок властива роздробленість у мріях, тоді як мрії чоловіків мають однорідний характер і пов’язані з досягненням на роботі, в кар’єрі, в бізнесі. Жінки мріють вийти заміж і зробити кар’єру, при цьому більшого значення надають одруженню.

Ці відмінності, напевно, пов’язані з різними настановами у чоловіків і жінок, тобто, тими чинниками, що беруть участь в мотиваційному процесі та зумовлюють прийняття рішення, чи, по-іншому, мотиваційними детермінантами.

Мотивація одруження. Утворення сімיї – звичне явище, нормативна подія у період ранньої дорослості. Більша частина молоді в планах готова до цього, однак терміни їх реалізації можуть бути різними. Створена власна здорова сім’я продовжує забезпечувати задоволення особливої потреби кожної людини, яку Е.Фромм назвав потребою у встановленні зв’язків (раніше це робила батьківська сім’я).

Встановлюючи особливі інтимні стосунки, людина отримує можливість про когось турбуватися, за когось відповідати, одночасно створює умови для власної безпеки та захищеності. При цьому, як показують дослідження, мотиви створення сім’ї у молодих людей бувають різними: кохання і духовна близькість, матеріальний розрахунок, психологічна сумісність, співпадання моральних уявлень, подібна життєва доля та ін. Вивчення впливу цієї мотивації на задоволення сім’єю підтверджують важливість двох перших мотивів. Серед тих, хто одружився з кохання і спільності поглядів (духовна близькість), максимальна кількість задоволених і мінімальна – незадоволених. При цьому якраз важливе поєднання цих двох мотивів. Розчарування одруженням виявилося ймовірнішим у тих, хто орієнтувався на свої почуття без необхідної для їх збереження духовної близькості.

Мотиваційна настанова на неодруженість. Мотиваційною настановою на користь вибору самотнього способу життя часто виявляється бажання уникнути багатьох проблем, до яких потенційно може призвести одруження. Залишаючись самотньою, молода людина не обмежує власної свободи, не відчуває нудьги, розчарування, сексуальної незадоволеності від спілкування з людиною, яка надокучала.

Водночас, таке ставлення до життя нерідко призводить до того, що особа зосереджується тільки на собі. Реалізуючи потребу в самотурботі, ці люди намагаються відмежувати себе від будь-якого прояву справжнього включення у близькі стосунки. Вимоги і ризик, пов’язані з інтимністю, є для них загрозою для власної свободи. У результаті людина займає позицію відчуженості та незацікавленості в будь-яких стосунках, як особистих, так і соціальних. Таким чином, вибір між прагненням до свободи і прагненням до захищеності і безпеки, що досягаються у здоровій сім’ї, робиться на користь свободи.

Мотиви вибору професії. Мотивами професійного вибору можуть бути:

Практичні інтереси. Як показують численні дослідження, саме висока зарплата є основною умовою вибору професії в наш час.

Батьківські настанови. Діти, котрі знаходяться в центрі уваги сім’ї, можуть вирости залежними від потреб у приналежності до групи, в любові та повазі інших. Їх приваблюватимуть професії, котрі дають їм можливість контактувати з людьми і відчувати їх повагу.

Потреба реалізувати власні здібності, тобто досягти самоактуалізації. Людина робить те, що, як їй здається, може принести найбільше задоволення і максимально сприяти її особистісному зростанню.

Інтерес до професії, до її функціональних характеристик, відповідність темпераменту, характеру, особливостям емоційної сфери тощо.

Громадський інтерес. Професія вибирається, виходячи з уявлення про її престиж у суспільстві.

Статево-рольові фактори. Жінки, наприклад, рідше вибирають наукову кар’єру через сумніви у своїх здібностях до наук. Вони надають перевагу таким професіям, які або дозволяють їм приділяти більшу увагу сім’ї, або, традиційно, більш характерні для жінок: педагогічна діяльність, охорона здоров’я.

Орієнтація на складену систему цінностей (теоретичні, економічні, естетичні, соціальні, політичні, релігійні) відображає усвідомленість вибору професійного шляху. Період вибору професії, коли люди намагаються розібратись і визначитись у своїх потребах, інтересах, цінностях і можливостях, переважно, до 25 років закінчується вибором і початком її освоєння. З 25 років починається етап зміцнення кар’єри, коли домінуючою потребою стає потреба зайняти стійку позицію у вибраній сфері діяльності.

Мотивація професійної діяльності. Переважно, уже в перші 7-10 років самостійної трудової діяльності людина усвідомлює правильність чи помилковість вибраного нею професійного шляху. Протягом цього часу найчастіше відбувається зміна роботи чи спеціальності.

У другій половині періоду зміцнення кар’єри, тобто після 33-35 років, спостерігається тенденція до збереження вибраного виду занять. Це пов’язано з тим, що до цього віку людина звикає до роботи та усвідомлює реальні можливості своєї кар’єри. Але деякі особистості ризикують круто змінити своє життя та випробувати себе в зовсім новій сфері діяльності, навіть якщо інтерес до постійної роботи знижений чи втрачений взагалі.

Одночасно збереження інтересу до своєї роботи та відданість їй протягом усього періоду дорослості є необхідною умовою для підтримки почуття задоволеності. В свою чергу, міра задоволення людини впливає або на зміцнення мотивів у вибраній професії, або на їх руйнування і зміну роботи.

Задоволення роботою значною мірою залежить від зовнішніх факторів (підвищення зарплати, премій, комфортні умови, відпочинок, організований підприємством, та ін.). Підтримка інтересу і високої мотивації за рахунок внутрішніх факторів роботи відбувається у випадку, коли люди отримують задоволення від особливостей діяльності, коли сам процес розв’язку професійних проблем є захоплюючим, цінним і значущим, підвищуючи професійну компетентність людини.

Загалом можна сказати, що до 30 років очікування більшості працюючих і безробітних молодих людей стають набагато реалістичнішими, а на перший план виступають зовнішні чинники мотивації праці у вигляді зарплати чи іншого матеріального заохочення. Велика кількість молодих людей змінюють місце праці, прагнучи отримувати більшу зарплату, зайняти відповідальнішу посаду чи працювати в комфортабельніших умовах.

Ця ж тенденція продовжує розвиватися з віком далі. До 40 років приходить усвідомлення того, що просування по драбині успіху не таке легке, як очікувалось. У більшості сфер діяльності на вершині цієї драбини залишилось дуже мало місця, тому розчарування – типове почуття цього віку, до якого додається певна частка цинізму. Початкові мрії виявляються нездійсненими, відбувається зниження рівня соціальних домагань.

Система цінностей на межі 30-річчя. Перехід через межу 30-річчя, на яке чоловіки і жінки реагують по-різному, характеризується переглядом життєвих цілей, планів і цінностей. Для чоловіків у цей час характерна зміна роботи чи зміна способу життя, але їх зосередженість на роботі й кар’єрі не змінюється. Найчастішим мотивом добровільного звільнення з роботи є незадоволення чимось на даному виробництві чи в установі.

На межі 30-річчя, у жінок переважно змінюються пріоритети, що були встановлені на початку ранньої дорослості. Жінок, орієнтованих на заміжжя та виховання дітей, тепер більше починають приваблювати професійні цілі. Водночас ті, хто віддав свої сили роботі, тепер, як правило, спрямовують їх на сім’ю чи на її створення. Таким чином, відбувається зміна системи цінностей, а на основі цього – зміна мотиваційних настанов.

Загалом для людей після 30 років важливою ціннісною орієнтацією стає сім’я. Кохання як цінність поступається першість щасливому сімейному життю, переміщуючись за рангом на середнє місце. З віком знижується, але залишається значущою наявність друзів. Також залишаються стабільними цінності, пов’язані з роботою (інтерес до неї, добрий колектив, підвищення кваліфікації, зростання в кар’єрі).

До 30 років на зміну романтично забарвленим цінностям приходять практичний. Людина починає реально дивитись на світ, жити теперішніми подіями і досягненнями. Впевненість у власних силах і усвідомлення власної компетентності, з одного боку, а також визнання обмежень і адекватного рівня домагань на основі життєвого досвіду - з іншого, забезпечують відчуття цілісності життя та задоволення. Водночас відсутність цих змін у мотиваційній системі, небажання знайти оптимальні співвідношення між бажаним і досягнутим до 40 років призводить до відчуття порожнечі і безглуздості свого існування.