Особливості пізнавальних процесів

 

У процесі старіння більшість сенсорних функцій людини суттєво погіршується. Однак це відбувається далеко не у всіх. Характер і міра послаблення сенсорних функцій можуть сильно відрізнятись, що перш за все пов’язано з індивідуальними особливостями і тією діяльністю, якою займалася людина протягом всього життя. Наприклад, відомо, що у людей, які протягом усього життя займались музикою, зміни слухової чутливості менш виражені, ніж у більшості інших людей похилого віку. Відомо також, що з віком у старших людей погіршуються рухові реакції. Однак у людей, чия діяльність була безпосередньо пов’язана з рухом чи координацією рухів, наприклад, професійних спортсменів, ці зміни проявляються меншою мірою, а постійні заняття фізичними вправами дозволяють зберегти силу м’язів і в цей віковий період.

Люди похилого віку здатні сприймати й зберігати дещо менше інформації, ніж молоді. Вони краще запам’ятовують те, що для них важливе і може згодитися у житті. З віком починає погіршуватися механічне запам’ятовування, а логічна пам’ять зберігається. Основою пам’яті в похилому віці є логічний зв’язок, а оскільки логічна пам’ять тісно пов’язана з мисленням, можна припустити, що мислення старших людей достатньо розвинене.

Пізня дорослість має свої позитивні сторони щодо розвитку і трансформації когнітивної сфери. Але не у всіх людей, що досягли цього віку, динаміка когнітивної сфери має однаковий характер. На жаль, нерідко відбувається зниження пізнавальної діяльності людей похилого віку. Цей процес може бути зумовлений різними причинами, прямими чи опосередкованими.

До прямих причин зниження інтелектуальних характеристик належать захворювання мозку, наприклад, хвороба Альцгеймера і судинні пошкодження мозку. До опосередкованих причин відносять ті, які, хоч і не пов’язані з функціонуванням головного мозку, мають вплив на здійснення інтелектуальних функцій. Це погіршення здоров’я людини, низький рівень її освіченості, відсутність мотивації до пізнавальної активності.

Але зниження інтелектуальних функцій у процесі старіння не є суворою закономірністю. Дуже часто люди зберігають працездатність навіть після досягнення 70-річного віку. Причому ці випадки не поодинокі, а, швидше, мають масовий характер. Так, І.П.Павлов „ Лекції про роботу великих півкуль головного мозку ” написав у 77 років. Серед письменників великим творчим потенціалом у пізні роки життя відзначались В.Гюго, Бернард Шоу, Л.М.Толстой, І.А.Бунін.

Чим же зумовлена динаміка когнітивних характеристик у людей, які досягнули віку пізньої дорослості? Причини, що визначають динаміку розвитку когнітивної сфери, пов’язані як з об’єктивними, так і з суб’єктивними чинниками. Причому суб’єктивних факторів більше, ніж об’єктивних.

До об’єктивних чинників слід віднести перш за все спадковість, оскільки в основі більшості хвороб людей похилого віку лежить саме спадкова схильність. Суб’єктивні чинники можна поділити на три групи: фізичні, соціальні, психологічні. До фізичних факторів входять фізична форма людини, стан її соматичного і психічного здоров’я, що зумовлені способом життя.

До соціальних чинників можна віднести рівень освіченості і специфіку діяльності, якою займалась людина у попередні роки життя. Відомо, що люди з вищою освітою та високим рівнем культури мають більше шансів зберегти активність після досягнення похилого віку, оскільки більшість з них після виходу на пенсію зберігають потребу в постійному пізнанні. Це особливо стосується людей інтелектуальної і творчої праці. Звичка і сформованість пізнавальної спрямованості „примушують” їх і після закінчення офіційної діяльності саморозвиватися.

У свою чергу, високий творчий потенціал в період геронтогенези зумовлений низкою факторів, в тому числі і психологічних, які діють протягом всього життєвого шляху людини. Так, найбільш типовими особливостями творчих людей є широта їх інтересів. Крім цього, творча особистість зорієнтована на корисність не тільки окремим людям, але й суспільству загалом, і чим масштабніша особистість, тим більшою мірою виражена орієнтація на майбутнє, на соціальний прогрес. Для творчої особистості також характерне прагнення до самореалізації та самовираження.

Таким чином, у людей похилого віку динаміка їх когнітивної сфери значною мірою залежить від суб’єктивних чинників, і в першу чергу від особливостей особистості конкретної людини.

Як старіння впливає на пам’ять? На жаль, відомі скарги багатьох людей похилого віку на те, що їх памיять “уже не та, що була раніше” виявляються загалом справедливими. Памיять все-таки послаблюється у старості, вона стає все гіршою і гіршою. Вважається, що погіршення памיяті частково повיязане з фізіологічними змінами в мозку і ця зміна мозкового функціонування впливає на інтелект. Емоційний стан, соціально-економічне становище і рівень освіти розглядаються як вірогідні фактори, які визначають вікову динаміку інтелекту. Також враховувались біологічний вік, словниковий запас, освіта, міра депресії, стать, сімейний стан і професія.

 

13.4. РОЛЬ ЧИТАННЯ У СПОСОБІ ЖИТТЯ ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ

 

У зв’язку з тим, що читання належить до малорухливої діяльності, вважається, що літні люди читають більше, ніж молоді. Однак деякі дані вказують на протилежне. Ті літні люди, які багато читають, в основному, були ненаситними читачами і в молодості. Крім того, виявлена така особливість: велика частина “читацького” часу активних літніх читачів витрачається на читання газет і журналів. Це означає, що “досвід” читання, який набувається в цьому випадку, може бути “нижчої” якості, бо зміст газет набагато “легший” ніж, наприклад, “серйозного” роману. Подібно до того, як недостатнє тренування знижує рівень можливостей атлета, так і відсутність (або дуже мала кількість) “серйозних” книг в колі читання людини може стати причиною погіршення її можливостей до читання. Питання про те, чому це відбувається, залишається відкритим. Можливо, скорочення ментальних ресурсів призводить до того, що деякі літні люди вже не володіють необхідним обсягом інтелектуальних можливостей, щоб “засвоїти” філософські твори. Рівною мірою можна припустити, що більшість, прочитавши до літнього віку велику кількість цікавої літератури, не хочуть перечитувати вже знайомі тексти. Існує ще одна думка щодо цього: літні люди відчувають, що залишилось надто мало часу, щоб тратити його на читання “нудної класики”; якщо молодь читає “складні” твори, щоб “удосконалюватись”, то для літніх людей подібна мотивація могла втратити свою актуальність. І все ж таки: якою б не була причина, більше 90 % свого “читацького” часу літні люди присвячують “легким” текстам: газетам, журналам, детективам тощо. Необхідно відзначити, що ступінь задоволення, яке отримуємо від читання, однаковий як у літніх, так і у молодих людей.

 

13.5. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОБМЕЖЕННЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

 

Зір у більшості літніх людей погіршується і гострота його зменшується. Встановлено, що близько 23 % літніх людей (однорідна вибірка) нездатні читати текст, набраний звичайним шрифтом. Вирішенням цієї проблеми може стати створення книг з більшими літерами. Прикладом цього може стати Ulverscrof, що видається у Великобританії. Більший шрифт допомагає полегшити процес читання для людей з поганим зором, але дослідження показало, що і тут є свої мінуси.

Шрифт великого розміру впливає на швидкість читання. Так застосування різних розмірів шрифту в інтелектуально складних текстах зменшує вікові розбіжності, але не виключає їх зовсім. Необхідно зазначити, що гарнітура використовуваного шрифту також впливає на швидкість читання, хоч, як стверджують Церелла і Фозард, міра складності шрифту однаково впливає як на молодих, так і на літніх людей.

Слід зазначити, що більшість літніх людей не підозрює, що їхній зір погіршився. Це підтверджують у своїх дослідженнях Холанд і Ребіт. Але не варто стверджувати, що зміни у перцептивних процесах можна компенсувати лише за рахунок великого шрифту або, наприклад, слухового апарата. Зміни у сенсорній системі можуть вплинути на ефективність обробки інформації. Наприклад, Ребіт зазначав, що літні люди зі значним погіршенням слуху (35-50 дб) відчували проблему зі слуховим запам’ятовуванням слів. Очевидно, що навіть з погіршеним слухом літні люди можуть сприймати слова, але це потребує великих зусиль, залишаючи тим самим менше ментальних ресурсів для кодування і подальшого зберігання слів. Проте, якщо учасникам подаються надруковані списки слів, то немає значної різниці з нормою (тобто вплив обмежується лише тією ситуацією, коли слухання є частиною ланцюжка обробки). Шнайдер подає докази того, що велика кількість проблем сприйняття мовлення, викликаних старінням, можуть бути зумовлені відносно другорядними процесами, а не ментальними, наприклад, дегенеративними змінами у мушлі внутрішнього вуха, складом слухових рецепторів.

Голос також піддається змінам. Поверхневі зміни, вираженні у підвищенні висоти і послабленні можливостей мимовільного регулювання голосу, появляються під впливом деяких факторів, включаючи зношеність м’язів та зменшення об’єму легень. Інші зміни можуть ґрунтуватися на таких причинах як, наприклад, погано вставлені зубні протези і паління. Ці зміни ефективності мовлення також проявляються у сповільненій артикуляції у звичайному імпровізованому мовленні, у читанні уривку тексту і темпі мовлення. Слід наголосити, що зниження темпу мовлення значною мірою пов’язане з об’ємом пам’яті і з когнітивними процесами.

Письмо також піддається змінам, які в основному пов’язані з функціональними порушеннями. Поряд з впливом таких порушень, як ранні стадії божевілля і хвороба Паркінсона, при “нормальному” старінні існують свої проблеми. Наприклад, контроль координації рухів пальців і кисті у просторі погіршується в старості, і літні люди, в основному, менш ефективно використовують візуальну зворотну інформацію.

Але не всі вікові зміни обов’язково пов’язані з функціональними порушеннями. Наприклад, багато літніх людей, які від природи є шульгами, використовують праву руку для письма (тобто менш умілу) просто тому, що відносно донедавна у багатьох школах всіх дітей примушували писати правою рукою. Це може викривити дані за деякими віковими розбіжностями в експресії письма. Вплив цих змін без урахування естетичного вигляду письмового тексту є суперечливим. Діксон та ін. зауважили, що в цілому швидкість писання зменшується з віком, що підтверджується великою кількістю тестових досліджень. Тим не менше, деякою мірою це пов’язано з рівнем ознайомлення із завданнями: чим знайоміше завдання, тим менше проявляються вікові розбіжності під час його виконання. Крім того, чим більше учасник тренується у виконанні завдань, тим меншими стають вікові розбіжності.

 

ЕМОЦІЙНА СФЕРА ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ

 

Для періоду пізньої дорослості характерні специфічні зміни в емоційній сфері людини: некероване підсилення мимовільних реакцій (сильне нервове збудження) зі схильністю до безпричинного суму, сльозливості. У більшості людей похилого віку з’являється тенденція до ексцентричності, зменшення чутливості, заглиблення в себе і зниження здатності давати собі раду зі складними ситуаціями.

У старості більшість життєвих планів уже реалізовані або втратили актуальність, а найпродуктивніші періоди залишились позаду. Тому минуле набуває для людини найбільшої цінності. У похилому віці різко зростає інтерес до релігії, зокрема до проблем віри в Бога.

Чоловіки похилого віку стають пасивнішими й проявляють риси характеру, притаманні жінкам, натомість жінки стають агресивнішими, практичнішими і владнішими.

Індивідуальна реакція людини на старість може визначати як міру наступного пристосування до нього, так і особливості розвитку особистості в похилому віці. Британський психолог Д.Бромлей виділила п’ять типів пристосування людини до старості: конструктивна настанова (людина приймає старість як факт, що закінчує її професійну кар’єру, оптимістично ставиться до життя, розглядає старість як природне явище); настанова залежності (властива індивідам, які проявляють пасивність і схильність до залежності від інших); захисна настанова (такі індивіди бояться смерті і маскують свою безпорадність перед цим фактом підсиленням зовнішньої діяльності); настанова ворожості (такі індивіди не можуть змиритись з неминучими віковими обмеженнями, заздрять молодим, агресивні щодо інших); та ж настанова ворожості, але спрямована на самого себе.

Смерть - це остання критична подія в житті людини. Люди похилого віку відчувають меншу тривогу при думці про смерть, ніж відносно молодші. Вони думають про смерть часто, але з дивним спокоєм, боячись тільки, щоб процес умирання не був тривалим і болісним.