Розвиток спонукальної сфери старшокласника

Розвиток спонукальної сфери у період ранньої юності. Фундаментальними потребами у ранній юності є потреба в самореалізації та самовираженні та потреба з’ясування сенсу життя. Як зауважує Л.Божович, у цьому віці на основі зовсім нової, виниклої вперше, соціальної мотивації розвитку відбуваються суттєві зміни у змісті і співвідношенні основних мотиваційних тенденцій. Передусім це виявляється в упорядкуванні, інтегруванні всієї системи потреб і світогляду, який формується у них.

Старші школярі, як і молодші, звернені всередину, але вони не просто пізнають навколишній світ, а виробляють свій погляд, ставлення до нього. Виникає потреба виробити власні погляди на питання моралі, самим розбиратись у своїх проблемах. У зв’язку з цим прийняття рішення, мотиви, що формуються, набувають у школярів все більш соціального спрямування. Під впливом світогляду виникає достатньо стійка ієрархічна система цінностей, яка впливає на погляди та переконання учнів. Останні є доволі суворим контролером бажань і в той же час спонукають їх до самопізнання, самовдосконалення, самовизначення, у тому числі й до вибору професії. У підлітків вибір професії швидше декларований, ніж обгрунтований, ще значною мірою імпульсивний, такий, що нерідко здійснюється під впливом зовнішніх обставин (суспільної моди, зовнішньої романтичності тощо) чи є результатом наслідування старших друзів. У ранній юності цей вибір здійснюється на основі попередньої підготовки, уважного аналізу тієї діяльності, яку вони готові вибрати в ролі своєї професії, з урахуванням труднощів, з якими доведеться зіткнутись. Старшокласники здатні зважувати зовнішні і внутрішні обставини, що дозволяє приймати достатньо усвідомлені рішення. А це означає, що в процесі формування соціально спрямованих мотивів «внутрішній фільтр» починає відігравати провідну роль. Чим більш соціально зрілим є старшокласник, тим більше його прагнень спрямовані в майбутнє, тим більше у нього формується мотиваційних настанов, які пов’язані з накресленою перспективою в житті. За даними В.Алєксєєва, в 14 років тільки 17% підлітків уявляють своє майбутнє, а в 15 років вже 84 % планують його. Це ж стосується і вибору професії. У соціально незрілих юнаків та дівчат переважають мотиви, пов’язані із задоволенням потреб «тут і вже».

Більше усвідомлення процесу формування намірів чи окремих мотивів призводить до більшого розуміння внутрішньої причини вчинків інших людей. У процесі онтогенетичного розвитку дитини етична оцінка вчинку (свого і інших людей) зміщується з оцінки наслідків вчинку (отриманого результату) до оцінки причини, імпульсів, які спонукали людину (в тому числі і саму дитину) до вчинку.

Таким чином, чим більш соціально зрілою стає особистість, тим більше в її свідомості відображається чітка процесуальність у формуванні наміру чи конкретного мотиву, тим ширшим стає мотиваційне поле. При цьому більша увага звертається на прогноз наслідків запланованих дій і вчинків (не тільки з прагматичних, але й з морально-етичних та духовних позицій). Частіше використовується самооцінка (за даними І.Подберезіна (1948), вона виявилася у 21% молодших школярів, у 53 % підлітків і у 66 % старшокласників). Ускладнення і розширення з віком мотиваційного поля створює передумови для більш обгрунтованого прийняття рішень і формування намірів, що в кінцевому результаті призводить до більш розумної та адекватної поведінки школярів.

Старший шкільний вік – це вік інтенсивного формування світогляду. Звичайно, його основи закладаються значно раніше, ще у дитинстві. Це починається з практичного засвоєння певних моральних звичок, настанов, симпатій та антипатій, які пізніше усвідомлюються та виявляються у формі норм і принципів поведінки. Однак тільки на відносно високій стадії розвитку в особистості виникає потреба звести ці принципи у певну цілісну систему, яка дозволяє не тільки зрозуміти навколишній світ, але й оцінити його, знайти себе в ньому, визначити своє ставлення до нього. Ці світоглядні пошуки нерідко призводять до переоцінки цінностей.

Світоглядні пошуки включають в себе соціальну орієнтацію особистості, тобто усвідомлення себе частинкою соціальної спільності (національної, професійної), вибір свого майбутнього соціального становища і шляхів його досягнення. Критично оцінюючи свій життєвий шлях і свої стосунки зі світом, старшокласник піднімається над безпосередньо йому даними умовами, відчуває себе суб’єктом діяльності. Завдяки світогляду відбувається перетворення старшокласника з істоти, підкореної зовнішнім впливам, у суб’єкта, здатного діяти самостійно на основі свідомо поставленої мети і прийнятих рішень.

Вирішальне значення для формування світогляду має громадянська та громадська активність учнів, де відбувається накопичення морального досвіду і засвоєння соціальних та етичних норм поведінки, формування певного емоційного ставлення до різних соціальних явищ поведінки і діяльності інших людей (релігія, культура, політика, ідеологія, влада, держава, освіта, спорт тощо). Формування світогляду є результатом та умовою все більш глибокого усвідомлення старшокласником себе як особистості з певною власною системою ставлень до всього, що оточує та до самого себе.

Поряд із питаннями моралі світогляд юнака включає в себе соціально-політичні, економічні, наукові, культурні, релігійні та інші погляди. На момент закінчення школи ми маємо справу з людиною, яка світоглядно більш-менш визначилась, з поглядами хоч і не завжди правильними, зате стабільними.

Погляди на світ сучасних старшокласників визначаються наявністю множини різноманітних, по-своєму аргументованих, які мають сильні і слабкі сторони, точок зору, серед яких немає ні абсолютно істинних, ні повністю хибних, і між якими їм доводиться вибирати.

Така соціально-психологічна ситуація має позитивні і негативні аспекти. Позитивне полягає у тому, що відсутність єдиного та однозначного світоглядного орієнтиру спонукає юнаків і дівчат самостійно думати і приймати рішення. Це сприяє їх прискореному розвиткові та перетворенню в зрілі особистості, які мають незалежні судження, внутрішню свободю, мають свої погляди, переконання, які вони готові захищати. Але з іншого боку подібна ситуація веде до швидкого поділу людей на групи, які суттєво відрізняються одна від одної за рівнем соціальної та морально-світоглядної зрілості, до обстоювання одних і більш швидкого розвитку інших.

Самостійно з проблемою соціально-політичного самовизначення у ранній юності дають собі раду далеко не всі. Ті, кому це вдається, дійсно розвиваються, роблять поступи вперед, набагато випереджаючи інших, однак ті, хто не в змозі самостійно розв’язувати складні світоглядні питання, затримуються у своєму розвитку, залишаються інфантильними на довгі роки, а то й на все життя.

У найважчому становищі, звичайно, ті, хто сам не в змозі зробити правильний вибір. Найскладніше старшокласникам розібратись у політиці, економіці, самовизначитись у цих сферах людських стосунків. Звідси - зростання аполітичності, яка часом переходить у повну байдужість до соціально-політичних подій в країні, до проблеми нації, держави, суспільства загалом.

Центральне місце в процесі вироблення світогляду старшокласника займає розвиток сутнісних соціально-моральних проблем, які переважно групуються навколо питання про сенс життя. У пошуках сенсу існування у найбільш загальній формі виявляються роздуми старшокласників про себе і про своє призначення в житті. Потреба знайти його переживається далеко не всіма. Є юнаки та дівчата, і їх немало, які щиро переконані, що “якщо людина переймається подібними питаннями, то, значить, пора помирати”. І ті, хто має потребу знайти сенс життя (ця потреба супроводжується серйозними емоційними переживаннями), і ті, хто навіть не знає, що це таке, однаково заслуговують на увагу з боку педагога і шкільного психолога.

Потреба у сенсі життя творить той “центр”, який дозволяє молодій людині, по-перше, інтегрувати численні вимоги, що ідуть з різних сфер її життєдіяльності, будуючи життя не як послідовність розрізнених подій, дій, учинків, випадковостей, а як цілісний процес, і по-друге, допомагає людині інтегрувати всі її здібності і можливості, максимально їх мобілізувати для розв’язання життєвих проблем.

Відкриття внутрішнього світу викликає переживання його як цінності. Але труднощі полягають у тому, що юність, створюючи внутрішні умови, сприятливі для того, щоб школяр почав задумуватися, для чого він живе, не має засобів, достатніх для їх розв’язання.

Добре відомо, що проблема сенсу життя не тільки світоглядна, але й практична. Відповідь на неї міститься не всередині людини, а поза нею – в світі, де розкриваються її здібності, в її діяльності, в почутті соціальної відповідальності. А все це якраз і утворює той дефіцит, який нерідко досить боляче відчувається в юності. Таким чином, замикаючись на самому собі, пошук сенсу життя ніби приречений на те, щоб залишитися лише виправлянням юнацького мислення. Однак, не зважаючи на всі суб’єктивні труднощі, ці пошуки мають у собі високий позитивний потенціал. У них виробляється світогляд, розширюється система цінностей, формується той моральний стрижень, який допомагає подолати перші життєві труднощі.

Педагогу варто привести юнака до розуміння того, що сенс життя швидше треба шукати в оточуючому світі, ніж всередині самого себе. Важливо знати, в чому полягають конкретні труднощі даного старшокласника, і спрямувати зусилля на те, щоб допомогти йому впоратися з реальними чи штучними, уявними проблемами, краще зрозуміти світ і самого себе, стати насправді самим собою. Але це треба робити дуже делікатно.

Загальні світоглядні пошуки в ранній юності конкретизуються у життєвих планах, які відіграють надзвичайно важливу роль у становленні мотиваційної сфери, піднімаючи особистість на новий, більш високий рівень опосередкування, а відповідно і оволодіння своєю сутністю.

Важливе місце у світогляді старшокласників займають ідеали та переконання. Що нового з’являється в юнацькому віці у формуванні ідеалів? Якщо підліток переважно вибирає свій ідеал особистості безпосередньо, за першим яскравим враженням, яке викликала у нього якась конкретна людина, то у старшому шкільному віці спостерігається інша ситуація – школяр починає сам свідомо будувати свої ідеали. Перехід до узагальненого ідеалу є важливим етапом для всього морального і психічного розвитку особистості, це вже не готові рецепти вчинків, а загальні принципи, які можуть бути реалізовані в різних ситуаціях. Лише тепер принципи поведінки із нестійких і повністю наслідувальних стають внутрішніми і стійкими, утворюючи у своїй єдності єдину, чітко усвідомлювану моральну позицію.

У ранній юності засвоєння етичних знань стає свідомим, цілеспрямованим процесом, який відповідає потребі в систематизації такого роду знань. У цьому віці формуються стійкі особисто значущі принципи поведінки, які є основою моральних переконань особистості. Якщо підліток легко змінює свої погляди, його думка піддається впливу випадкових обставин, то старшокласник рідше користується чужими оцінками. Він виробляє власні оцінки та погляди на світ, які визначають лінію його поведінки. Так, дослідження психологів вказують на те, що сучасні учні старших класів здатні аргументовано судити про моральні якості, у них виникає потреба в критичній переоцінці та переосмисленні колись бездумно прийнятого, а моральна оцінка, в тому числі і самооцінка, звільняються від прямолінійності, однобічності, властивої підліткам. Однак, до кінця перебування в школі високого рівня моральної готовності досягають лише ті старшокласники, у яких умови життя і виховання виявились особливо сприятливими для духовно-морального становлення і саморозвитку.

Усі старшокласники роздумують про своє майбутнє і будують найрізноманітніші плани, але небагато усвідомлюють, що реальне майбутнє – це не майбутнє взагалі, а майбутнє певним чином зумовлене теперішнім, і що насичення майбутнього цілями є лише передумовою для насичення теперішнього відповідною практикою.

Цілі, які ставлять перед собою майбутні випускники, залишаючись неперевіреними щодо їх реальних можливостей, нерідко виявляються нереальними, хворіли на “фантазерство”. Часом лише спробувавши дещо, молоді люди відчувають розчарування і в накреслених планах, і в самих собі. Замість того, щоб в цій практичній ситуації мобілізуватися, багато з них схиляються до сумнівних життєвих концепцій. Перспективи визначаються то надто конкретно (стати саме таким спеціалістом, вступити на такий-то факультет), то навпаки, надто загально (“служити прогресу людства”, “бути корисним суспільству”). У першому випадку вони виявляються недостатньо гнучкими для того, щоб їх реалізація завершилась успіхом, у другому – своєю невизначеністю ускладнюють необхідну для успішного самовизначення концентрацію сил.

Існують і статеві відмінності у розвитку спонукальної сфери у ранній юності. За даними Л. і О.Усачових (1999), у десятикласниць більш виражений мотив спілкування, а у десятикласників - мотиви саморозвитку, самореалізації, розвитку особистості. Разом з тим, і в тих, і в інших сформовані лише короткотривалі життєві плани. Про своє майбутнє багато з них не задумується.

Таким чином, найбільша проблема для юнацької рефлексії полягає у поєднанні того, що називається близькою і далекою часовою перспективою. Перша з них охоплює безпосередньо сьогоднішню і завтрашню діяльність та цілі, а друга – довгострокові життєві плани.