Особливості розвитку самосвідомості у ранньому дорослому віці

Загальна характеристика Я-концепції. Більшість уявлень про себе, Я-концепція людини у період її дорослішання, що продовжують збагачуватися в дорослому віці, як і в ранній юності, ґрунтується на власному організмічному (К.Роджерс), оцінному процесі (здоровий – хворий, красивий – некрасивий, щасливий – нещасливий та ін.). Цей процес пов’язаний з тенденцією актуалізації сутнісних сил особистості. Таким чином, Я-концепція формується у зв’язку з самоактуалізацією особистості. Прагнення до самоактуалізації спонукає до розвитку Я-концепції. І навпаки, розвиток Я-концепції призводить до актуалізації рівня та збагачення змісту потреби в самоактуалізації, самовираженні особистості.

У дорослої людини цей процес переважно контролюється прийнятими нею соціальними нормами і духовними цінностями. Відповідно до моральних норм, прагнень, критеріїв оцінки певних соціальних груп, котрі інтеріоризує особистість, у неї виникають різноманітні уявлення щодо особистісної спрямованості і способів само актуалізації та самовираження.

Таким чином, виникають суперечності взаємозумовленості. Особистий досвід не завжди узгоджується з Я-концепцією. Ця розбіжність сприймається як загроза Я-концепції. Залежно від ступеня загрози, яку несе в собі досвід, людина може захищати власну Я-концепцію, заперечуючи досвід і, викривляючи його сприймання. Люди, особливо дорослі, психологічно влаштовані наскільки, наскільки їх уявлення про себе дозволяють їм сприймати важливий для них досвід. Цю можливість забезпечує стійке ядро Я-концепції (основні уявлення про себе). У людей, які повноцінно функціонують, само актуалізуються, воно включає відкритість для досвіду, раціональність, особисту відповідальність, почуття власної гідності, здатність до встановлення і підтримки добрих особистих стосунків і ведення духовно-морального способу життя.

Відомо, що “оболонка” Я-концепції дорослого включає в себе різні аспекти Я-образу, а також позитивні й негативні самооцінки, що піддаються зміні. Відмінності між Я-образом і Я-концепцією зростають з дорослішанням. Вони полягають у тому, що Я-концепція дорослого не завжди відповідає його власному Я-образу (який відображає переважно особистісні переживання). Одночасно, Я-концепція дорослого продовжує розвиватись під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників. Особливо важливими для неї є контакти зі значущими іншими, які на етапі ранньої дорослості продовжують впливати і певною мірою визначають уявлення індивіда про самого себе. Однак Я-концепція дорослої людини, будучи активним психологічним центром особистості, сама стає важливим фактором в інтерпретації життєвого досвіду.

Отже, Я-концепція виконує декілька функцій:

- сприяє досягненню узгодженості внутрішнього світу особистості;

- визначає характер інтерпретації досвіду;

- є джерелом очікувань;

- саморегулятивну.

Відповідно до своєї Я-концепції особистість інтерпретує власні дії і дії інших у конкретній ситуації. Крім того, у людини виникають певні очікування та уявлення про те, що може чи повинно відбутись при розвитку конкретної ситуації. Деякі дослідники вважають цю функцію Я-концепції головною. Так, наприклад, люди, впевнені у власній значущості, очікують, що інші будуть ставитись до них так само. Ті ж, хто переважно сумнівається у своїй цінності, наперед впевнені в негативному ставленні до себе з боку інших. В результаті, вони починають уникати будь-яких соціальних контактів, оскільки завжди очікують, що будуть знехтувані. В основі таких ставлень, що складаються між очікуваннями і поведінкою, на думку Р.Бернса, лежить механізм самореалізуючого пророцтва.

На етапі ранньої дорослості “самопророцтва” формуються на основі власного досвіду і знань, набутих особистістю на шляху її індивідуального розвитку, а також у зв’язку з настановами в самосприйнятті, створеними на основі оцінок значущих інших. Особистість на початку самоактуалізації часто використовує “пророцтва” значущих інших для визначення напряму свого розвитку, вибору цілей та засобів їх досягнення. Часто “пророцтва” інших інтеріоризуються особистістю в самовизначення.

Я-концепція та самооцінка. В ранньому дорослому віці особистість вибирає цілі і засоби їх досягнення, пов’язані з різними компонентами свого “Я” та оцінює успішність своїх дій відповідно до Я-концепції. Остання індивідуалізує самооцінку. При чому те, що для одного є умовним успіхом, інший сприймає як невдачу.

З віком самооцінка стає все більш диференційованою. Доросла людина може дуже високо оцінити одні свої якості, наприклад, свій інтелектуальний рівень, і дуже низько інші – рівень міжособистісних взаємодій чи фізичні можливості. Цей факт диференціації самооцінки деякі дослідники пояснюють тим, що єдина Я-концепція з віком розпадається на низку незалежних одна від одної Я-концепцій.

Диференціація Я-концепції людини виражається в існуванні реального Я та ідеального Я. Доросла людина має більш чи менш адекватне уявлення про себе, що є її реальним Я-образом. Крім того, кожна доросла людина має уявлення про те, якою б вона могла бути чи якою їй би хотілось бути. Таким чином, Я-концепція включає ідеальний Я-образ.

Інколи ідеальний Я-образ є реалістичним, інколи фантастичним. Реальний та ідеальний Я-образи можуть збігатися, але найчастіше між ними існує розбіжність. Розходження між реальним і ідеальним Я може приводити як до негативних, так і до позитивних наслідків.

Дуже велика розбіжність між ідеальним і реальним Я людини є тривожним симптомом, оскільки вказує на неадекватність самооцінки й ставлення до себе, що часто призводить до емоційних переживань та неадекватних вчинків. Така особистість не здатна подолати “розрив” між своїм актуальним станом і тим, до якого вона прагне. Часом у пошуках виходу з цієї складної ситуації особистість використовує деструктивні і навіть патологічні захисти, такі, як невроз чи психосоматизація.

Я-концепція і психологічний вік особистості. Оскільки розвиток людини відбувається, поряд з хронологічним, ще й у психологічному часі, то Я-концепція особистості має індивідуальний часовий аспект.

Самосприйняття та самооцінка свого віку має різноспрямовані тенденції на різних вікових етапах. Відомо, що підліток прагне бути старшим за свій хронологічний вік, а люди зрілого віку, навпаки, хочуть бути молодшими, особливо, це стосується жінок.

Внутрішнє відчуття віку пов’язане з суб’єктивним переживанням часу. Час може здаватися безповоротно втраченим, і тоді самооцінка віку буде меншою від реального віку. Навпаки, якщо життя людини наповнене великою кількістю потрясінь, то її внутрішнє відчуття віку значно перевищує реальний. Таке самовідчуття віку характерніше для дорослої людини, ніж для дитини.

Дослідниками виявлена певна тенденція “консервації віку”. При адекватній самооцінці чітко проявляються відмінності між людьми, котрі належать до різних вікових груп. З віком значно збільшується кількість людей з одним психологічним віком, що не відповідає паспортному віку. Так, у групі до 30 років таких виявилось 47%, а в групі 30-літніх їх більше –73 %. Міра занижень власного віку в самооцінках також значно збільшується: у групі до 30 років середня величина заниження становила 3,6 роки, а в групі більше 30 років –3 роки.

Я-концепція та сімейні стосунки. У юності розвиток сімейних уявлень хлопців і дівчат включає в себе: формування правильних поглядів про співвідношення кохання та одруження; подолання споживацьких тенденцій щодо сім’ї загалом і партнера життя зокрема. Все це можливе за ефективної та гармонійної Я-концепції подружжя.

У сім’ї чоловік і жінка отримують нові ролі, новий соціальний статус. Це вносить суттєві корективи в Я-концепцію особистості, включеної в новий сімейний цикл. Батьківство передбачає суттєві зміни в Я-образі особистості і в критеріях самооцінки. Крім того, зміни стосуються самоідентичності особистості, має місце перерозподіл ролей в подружніх стосунках і щодо старшого покоління, змінюється особистісний статус людини поза сім’єю. Міра ефективності таких особистісних перетворень залежить від самооцінки батьків: ті, в кого вона вища, пристосовуються краще. Батьки, зорієнтовані на добрі стосунки з дітьми, повинні враховувати, що від міри адекватності батьківської Я-концепції залежить наскільки правильно вони встановлюють стосунки зі своїми дітьми.

Професійна Я-концепція та самооцінка. Якщо вибрана професія відповідає Я-концепції особистості, то вона досягає самоактуалізації. А.А.Реан вводить поняття професійної Я-концепції (уявлення особистості про себе як про професіонала) і виділяє в ньому реальну та ідеальну складові. Реальна професійна Я-концепція – це уявлення особистості про себе як про професіонала, тоді як ідеальна Я-концепція відповідає професійним бажанням і надіям. Реальна та ідеальна професійні Я-концепції не тільки можуть не збігатися, а й у більшості випадків обов’язково відрізняються, і є джерелом професійного самовдосконалення особистості та прагненням до розвитку.

Важливим елементом у структурі професійної Я-концепції особистості є професійна самооцінка. У ній виділяють операційно-діяльнісний та особистісний аспекти. Операційно-діяльнісний аспект самооцінки пов’язаний з оцінкою себе як суб’єкта діяльності та виражається в оцінці свого професійного рівня (сформованості умінь і навичок) і рівня компетентності (систем професійних вмінь, знань та навичок). Особистісний аспект професійної самооцінки виражається в оцінці власних якостей у зв’язку з ідеалом образу “Я-професійне”. Самооцінка за цими двома аспектами не обов’язково є узгодженою. Неузгодженість самооцінки за операційно-діяльнісним і особистісним аспектами впливає на професійну адаптацію, професійну успішність і професійний розвиток особистості.