Тема. Період дорослості та його особливості

Мета: з’ясувати загальну тенденцію розвитку людини зрілого віку, усвідомити особливості психофізіологічного розвитку двох основних періодів: ранньої дорослості, зрілої дорослості; знати прояви криз та вміти їх діагностувати.

План

1. Збереження і зміни фізичних можливостей.

2. Криза середини життя.

3. Зміна функцій інтелекту.

4. Особливості сімейних відносин між двома поколіннями.

Теми рефератів

1. Кар’єра та її значення у зрілому віці.

2. Проблема змісту життя та шляхи її розв’язання.

3. Соціальний і особистісний розвиток у зрілому віці.

Основні поняття і терміни: Я-концепція, самоактуалізація, криза 30 рр., ментальний досвід, ментальний простір, ментальна репрезентація, криза середини життя.

Короткі теоретичні відомості

Дорослість є найдовшим періодом життя людини, протягом якого вона досягає найвищого рівня у розвитку Я-концепції, гармонії в собі, у взаємодії зі світом, у пізнанні й реалізації своїх можливостей, самостверджується у професії, суспільстві, влаштовує сімейне життя, виявляє піклування не тільки про себе, а й про своїх близьких. У той же час переживає кілька складних криз, а також послаблення з віком психофізіологічних функцій.

Розвиток дорослої людини відбувається в кілька етапів та за такими напрямами: зростання самостійності, посилення соціально-духовної інтегрованості, соціальної відповідальності.

Перший етап – рання дорослість охоплює дві фази (20 – 30 рр. – пік фізичного розвитку, створення сім’ї та активне професійне зростання; 30 – 40 рр. – професійна кар’єра, виховання дітей). У цей період уявлення людини про себе об’єднуються у Я-концепцію. Це відносно стійка, усвідомлена система уявлень особистості про себе, яка переживається нею як неповторна і є основою її самовизначення у світі, взаємодії з іншими людьми, ставлення до себе. [10, с.272] Розвиток Я-концепції залежить від бажання людини саморозвиватися.

Перехід 30-річної межі та переживання кризи супроводжуються переглядом життєвих планів і цінностей. У цей період людина починає реально дивитися на світ, жити поточними подіями та досягненнями.

На розвиток пізнавальних процесів та інтелекту значний вплив відіграє професійна діяльність та ментальний досвід.

Другий етап – зріла дорослість 40 – 60 років характеризується гетерохронністю у виникненні новоутворень. Провідним видом діяльності протягом зрілого дорослого віку залишається праця. Накопичений життєвий досвід дозволяє компенсувати вікові зміни в організмі. Когнітивні процеси відбуваються повільніше, ніж у молоді, однак ефективність мислення вища.

Рушійною силою визнається внутрішнє прагнення до самовдосконалення. Змінюються соціальні очікування. Прийшов час продемонструвати свої досягнення, в іншому випадку суспільство перекладає свої сподівання на молодь. Центральна проблема цього періоду – сумніви щодо правильності прожитого життя.

Завдання до теми

1. Спираючись на дослідження психологів, порівняйте особливості материнської та батьківської любові.

2. Обговоріть зі своїми батьками кризу 30, 40 років. Продумайте запитання, які використаєте для бесіди.

Чи усвідомлювалися проблеми вашими батьками і наскільки гостро ними відчувалися? Відзначте, що допомогло вашим батькам подолати кризу середини життя?

Контрольні питання

1. Назвіть психофізіологічні властивості зрілої людини.

2. На які етапи поділяється період дорослості?

3. Якими змінами та тенденціями характеризується період ранньої дорослості?

4. Що є характерним для зрілої дорослості?

5. Охарактеризуйте значення кризи 30 рр.

6. Яка динаміка пізнавальних процесів у дорослих людей?

7. Назвіть основні тенденції розвитку людей у період дорослості.

8. Охарактеризуйте значення кризи середини життя.

Література: [1, 2, 3, 4, 10, 26].

 

Самостійна робота № 8

Тема. Психологія зрілості

1. Особливості мотиваційної та емоційної сфер ранньої дорослості.

2. Особливості розвитку когнітивної сфери у період зрілої дорослості.

Завдання для самоконтролю

Підготувати питання для консультативної бесіди з представниками двох поколінь однієї родини.

Література: [1, 2, 3, 4, 10, 26].

Практичне заняття № 14

Тема. Психологічні зміни, зумовлені процесом старіння

Мета: усвідомити основні напрями пізнього онтогенезу, навчитися виявляти особливості емоційної та мотиваційної сфери літніх людей.

План

1. Зміна психічних функцій при старінні.

2. Поява соціальних атитюдів до старіння та старості.

3. Вихід на пенсію як соціально-психологічна проблема.

4. Криза похилого віку.

5. Соціалізація та соціально-психологічна адаптація людей похилого віку.

Теми рефератів

1. Організація навчання для людей похилого віку.

2. Проблема одинокості та можливі способи її розв’язання.

3. Соціально-психологічні проблеми людей похилого віку.

Основні поняття і терміни: стохастичні теорії старіння, генетично запрограмоване старіння, природне старіння, ейджизм, мудрість, стан фрустрації, сенильна деменція, хвороба Альцгеймера.

Короткі теоретичні відомості

У період старості розвиток і функціонування духовної, інтелектуальної, емоційної, фізичної сфер людини набувають специфічного характеру. На цьому етапі особистість припиняє трудову діяльність, обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її Я-концепції та поведінці. Часто ці зміни породжують ейджизм – соціальна установка, за якою невиправдано високо оцінюється молодь і дискримінуються старі люди.

Період старості називають геронтогенезом. Міжнародна класифікація виокремлює такі періоди геронтогенезу:

· похилий вік (для чоловіків 60 – 74 рр., для жінок 55 – 74 рр.);

· старечий вік (75 – 90 рр.);

· вік довгожительства (90 рр. і старші).

Основним завданням розвитку в старості є збереження власної ідентичності, яка є синтетичним уявленням про власні фізичні, соціальні та духовні якості. Виділяють кілька теорій старіння: природне (біологічні процеси старіння, що з віком розвиваються у всіх людей), стохастичне (випадкові ушкодження внутрішнього і зовнішнього плану зумовлюють старіння), генетично запрограмоване (зумовлене дією 200 спадкових генів).

Позитивним здобутком старості визначається набуття людиною мудрості – це експертна система знань, орієнтована на практичний бік життя, що дозволяє зважено міркувати і давати корисні поради щодо розв’язання життєво важливих питань. Мудрість являє собою акумульований культурний інтелект, тісно пов’язаний з особистим життям.

Незважаючи на досягнення старими людьми вищого рівня інтелекту, у деяких з них фіксується погіршення пізнавальної діяльності. Це може бути зумовлене дією прямих (деменція, хвороба Альцгеймера, судинні ураження головного мозку) і непрямих (погіршення здоров’я, бідність, низький рівень освіченості та ін.) факторів.

Фізичне здоров’я людини у старому віці залежить від її психічного стану. Самоорганізація життєдіяльності в період пізнього онтогенезу є найважливішою умовою довголіття і подальшого розвитку індивідуальності.

Завдання до теми

1. Складіть список з десяти наймудріших, на ваш погляд, людей, об’єктивно обґрунтуйте зроблений вами вибір.

Назвіть умови і фактори розвитку мудрості у даних людей.

2. Проведіть порівняльний аналіз цінностей, мотивів, очікувань, турбот двох людей, старших 60 років, з різницею у віці 10 – 15 рр.

Контрольні питання

1. Назвіть основні проблеми геронтології.

2. Охарактеризуйте основні теорії старіння.

3. Якою є динаміка зміни провідного виду діяльності?

4. Що таке «соціальне старіння»?

5. Охарактеризуйте особливості пізнавальної та емоційно-вольової сфери літніх людей.

6. Що таке мудрість?

7. Які складові мудрості ви знаєте?

Література: [1, 2, 3, 4, 10, 26].

 

Самостійна робота № 9

Тема. Соціально-психологічні проблеми літніх людей

1. Втрата коханої людини.

2. Взаємовідносини з дітьми й онуками.

3. Збереження власної ідентичності.

Завдання для самоконтролю

Запропонуйте психологічні заходи для соціальної адаптації людей похилого віку.

Література: [1, 2, 3, 4, 10, 26].

 

 

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

1. Вікова психологія як наука, її предмет та основні завдання.

2. Історія виникнення вікової психології.

3. Соціогенетичний підхід до вивчення розвитку психіки людини, його значення для розвитку вікової психології.

4. Розвиток пізнавальних процесів та інтересів підлітків.

5. Методи дослідження у віковій психології.

6. Принципи досліджень у віковій психології.

7. Біогенетичний підхід до вивчення онтогенезу психіки та його значення для розвитку науки.

8. Роль теорії Ж. Піаже у вивчення розумової діяльності дітей.

9. Теорії психічного розвитку З. Фрейда.

10. Епігенетична теорія Е. Еріксона.

11. Основні закономірності психічного розвитку.

12. Теорія культурно-історичного розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського.

13. Рушійні сили та основні фактори психічного розвитку.

14. Критерії вікової періодизації.

15. Періодизація психічного розвитку за Д.Б. Ельконіним.

16. Загальна характеристика сучасної вікової періодизації

17. Мотиви поведінки та ціннісні орієнтації періоду ранньої юності.

18. Соціальна ситуація розвитку підлітків.

19. Проблема «важких» підлітків та профілактична робота з ними.

20. Основні новоутворення юнацького віку.

21. Соціалізація та соціально-психологічна адаптація людей похилого віку.

22. Криза похилого віку та шляхи її подолання.

23. Розвиток сюжетно-рольової гри у дошкільному віці.

24. Роль інтимно-особистісного спілкування для підлітків.

25. Види предметних дій. Предметно-знаряддєві дії та їх формування у дітей.

26. Розвиток емоційно-вольової сфери молодших школярів.

27. Криза середини життя та особливості її проходження.

28. «Комплекс пожвавлення» як перша соціальна реакція немовляти.

29. Діагностика готовності дитини до навчання.

30. Характеристика періоду немовляти.

31. Професійне самовизначення в ранній юності.

32. Періодизація психічного розвитку за Е. Еріксоном.

33. Структура навчальної діяльності школяра. Способи формування компонентів навчальної діяльності.

34. Характеристика стадії новонародженості.

35. Новоутворення підліткового віку.

36. Основні новоутворення періоду немовляти.

37. Формування самосвідомості підлітка.

38. Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку.

39. Психічні новоутворення в молодшому шкільному віці.

40. Психологічний зміст кризи трьох років.

41. Формування статево-рольових цінностей та статево-рольового самовизначення в ранній юності.

42. Психічні новоутворення періоду раннього дитинства. Розвиток мовлення дітей.

43. Особливості навчально-професійної діяльності юнаків та дівчат.

44. Предметна діяльність як провідний вид діяльності періоду раннього дитинства.

45. Криза періоду ранньої юності та стадії її проходження.

46. Особливості розвитку когнітивної сфери дошкільнят

47. Вихід на пенсію як соціально-психологічна проблема.

48. Види готовності дитини до школи.

49. Особливості психічного розвитку підлітків.

50. Характеристика дошкільного дитинства.

51. Соціальна ситуація розвитку молодших школярів.

52. Особливості психічного розвитку немовляти.

53. Особливості психічного розвитку молодшого школяра.

54. Психічні новоутворення у дітей періоду раннього дитинства.

55. Психологічний зміст підліткової кризи.

56. Психічні новоутворення дошкільного дитинства.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Віковата педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2003. – 400 с.

2. Вікова психологія /За ред. Г. С. Костюка. — К., 1976. – 268 с.

3. Вікова психологія: Навч. посібник/ М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К., 2009.– 360 с.

4. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М., 1979. – 396 с.

5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М. В. Гамезо и др. — М., 1984. – 303 с.

6. Выготский Л.С. Проблема возраста. Собр. Соч. в 6 т. – М., 1984.

7. Заброцький М. М.Вікова психологія. — Тернопіль, 2004. – 112 с.

8. Запорожец А. В. Избранные психологические труды / Под ред. В. В. Давыдова, В. П. Зинченко: В 2 т. — М., 1986.

9. Кон И. С. Психология ранней юности. — М., 1989. – 124 с.

10. Крайг Г. Психология развития. — СПб., 2000. – 987 с.

11. Кулагина И. Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет: Учеб. пособие. — М., 1997. – 246 с.

12. Мухина В. С. Возрастная психология. — М., 1997. – 346 с.

13. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. — 3-е изд. — М., 1998. – 456 с.

14. Мухина В. С. Детская психология. — М., 1990.

15. Немов Р. С.Психология: В 3 кн. — Кн. 2. — М., 1998.

16. Непомнящая Н. И.Становление личности ребенка 6–7 лет. — М., 1992. – 160 с.

17. Обухова Л. Ф. Возрастная психология. — М., 2001. – 286 с.

18. Обухова Л. Ф.Детская психология: теории, факты, проблемы. — М., 1998. – 321с.

19. Пиаже Ж.Избранные психологические труды. – М., 1969. – 660 с.

20. Психология младших школьников / Под ред. В. В. Давыдова. – М., 1990. – 254 с.

21. Психологияподростка. Полное руководство / Под общ. ред.А. А. Реана. — СПб.: Питер, 2003. – 480 с.

22. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. — СПб.: Питер, 2000. – 523 с.

23. Реан А. А., КоломинскийЯ. Л.Социальная педагогическая психология. — СПб., 1999. – 409 с.

24. Фельдштейн Д. И.Проблемы возрастной и педагогической психологии. — М.,1995. – 367 с.

25. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб, 2000. – 608 с.

26. Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). — М.: Гардарики, 2004. – 353 с.

27. Эльконин Д. Б.Избранные психологические труды / Под ред. В. В. Давыдова, В. П. Зинченко. — М., 1989. – 560 с.

28. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 1978. – 41 с.

29. Эриксон Э.Идентичность: юность и кризис. — М., 1996. – 342 с.

 

 

Методичні вказівки щодо практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни «Вікова психологія» для студентів денної форми навчання за напрямом 6.030102 — «Психологія»

 

 

Укладач к.пед.н., доц. Л.В. Герасименко

Відповідальний за випуск зав. кафедри соціально-політичних наук Т.Б. Поясок

 

 

Підп. до др.________________. Формат 60х841/16. Папір тип. Друк ризографія.

Ум. друк. арк._______. Наклад________прим. Зам. №__________. Безкоштовно.

 

 

Видавничий відділ КНУ імені Михайла Остроградського

39600, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 20