Діючий порядок розрахунку дотацій вирівнювання місцевим бюджетам з Державного бюджету України

Характеристика змін:

• запровадження формульних розрахунків при визначенні до­ ходів і нормативних підходів при плануванні видатків місце­вих бюджетів, а також елементів фінансового вирівнювання

створює прозорий і зрозумілий механізм їх формування з мі­німальним впливом суб'єктивних чинників;

♦ гарантування адміністративно-територіальним одиницям сере­днього рівня доходів і видатків (у розрахунку на одну особу) з місцевих бюджетів сприяє поступовому зменшенню територіа­льних відмінностей у наданні суспільних послуг населенню;

♦ зміцнення самостійності місцевих бюджетів і посилення за­цікавленості органів місцевого самоврядування у нарощу­ванні власної доходної бази;

♦ перерозподіл бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідни­ми» у фінансовому відношенні територіями;

♦ прив'язка алгоритму розрахунку видатків до конкретних кі­лькісних показників захищає органи місцевого самовряду­вання від впливу суб'єктивних факторів у процесі прийняття
рішень центральними органами влади;

♦ оцінка податкового потенціалу територій на основі фактич­них поступлень стабільного і визначеного переліку надхо­джень за попередні 3 роки створює необхідні передумови для
обґрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективного фінансового планування на мікрорівні;

♦ розрахунки доходів з використанням обумовлених переліків власних і закріплених доходів (так званих кошиків) не обме­жують ініціативу місцевих фіскальних органів у процесі зби­рання податків, адже в межах загального обсягу кошика до­ходів недовиконання показників по одному з податків можна компенсувати перевиконанням надходжень по іншому.

2. Невирішені проблеми:

♦ формульний порядок розрахунків не розповсюджується на бюджети міст районного значення, селищ і сіл;

♦ обмежені можливості селищних і сільських рад у збільшенні доходної бази;

♦ визначення рівня податкоспроможності не дає об'єктивної оці­нки податкової сили адміністративно-територіальних утворень;

єдині нормативи видатків у розрахунку на одного мешканця виступають не інструментом нормативного планування видатків місцевих бюджетів на основі науково обґрунтованого визначення потреби в бюджетних ресурсах, а є важелем для здійснення перерозподільчих процесів;

♦ відсутність коригуючих коефіцієнтів, які б відображали регі­ональну специфіку;

♦ централізованим залишається порядок визначення основних груп видатків місцевих бюджетів.

3. Шляхи вдосконалення:

♦ поширення формульних розрахунків доходів для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;

♦ збільшення можливостей селищних і сільських рад у зрос­танні доходної бази відповідних бюджетів;

♦ перехід у визначенні індексів податкоспроможності терито­рій від оцінки фактичних надходжень визначеного кола до­ходних джерел до врахування податкової бази адміністрати­вно-територіальних одиниць;

♦ розробка нормативів бюджетних видатків методом прямого розрахунку;

♦ застосування диференційованих бюджетних нормативів з ме­тою врахування регіональної специфіки.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державно­го бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами

Враховує:

=> фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;

=> кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

=> індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці;

=> прогнозний показник кошика доходів місцевих бюджетів;

=^> коефіцієнт вирівнювання.

 

З метою врахування депресивності окремих територій прогноз­ний показник доходів змінюється на розрахунковий обсяг коригу­вання доходів, який враховує зниження динаміки індексів відносної податкоспроможності.