Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Фінансова діяльність підприємств житлового господарства
Підприємствам житлового господарства притаманні певні особливості господарського розрахунку та організації фінансів, формування основного й оборотного капіталів, доходів і витрат, здійснення фінансової діяльності, які будуть розглянуті нижче. Насамперед можна виділити такі найголовніші специфічні моменти в організації фінансів житлово-експлуатаційних підприємств на сучасному етапі розвитку економічної системи України. Перша особливість полягає в тому, що на сьогодні поки що не вдалось кардинально змінити фінансовий механізм функціонування житлового господарства, який сформувався в умовах командно-адміністративної економіки. Упродовж десятків років плата за житло лише частково покривала вартість цих послуг і нині в умовах низьких доходів переважної частини населення кардинально змінити тарифну політику та перейти до високих ставок квартирної плати, надходження від якої забезпечували б високорентабельну роботу вітчизняних житлових підприємств, не видається можливим. Невключення до тарифів квартплати сум амортизаційних відрахувань на повне відновлення (заміщення) об'єктів житлового фонду призводить до того, що житлові підприємства продовжують функціонувати на засадах самоокупності поточних витрат, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням житла, та лише частини затрат на його капітальний ремонт. Іншими словами, діючий механізм фінансування підприємств і організацій житлового господарства поки що не забезпечує не тільки розширеного, а й простого відтворення їх основних фондів і виробничого циклу, а отже, — повноцінної реалізації принципу господарського розрахунку. Зміст другої особливості полягає у своєрідності взаємовідносин між суб'єктами господарювання житлового господарства і бюджетом. Так, сьогодні кошти державного та місцевих бюджетів є основним джерелом фінансових ресурсів житлових підприємств, які спрямовуються на нове житлове будівництво та капітальний ремонт державного і комунального житлового фонду. Тому, враховуючи значний дефіцит бюджетних ресурсів, це призводить до хронічного недофінансування згаданої діяльності. В умовах функціонування механізму надання населенню безготівкових субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, у тому числі за користування й утримання житла, на фінансовий стан підприємств житлового господарства значною мірою впливає своєчасність і повнота перерахування відповідних бюджетних коштів на рахунки цих підприємств. Крім того, кризовий стан галузі спонукає до звільнення органами місцевого самоврядування житлових підприємств комунальної форми власності від сплати місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів, що певною мірою покращує стан фінансового забезпечення їх господарської діяльності.
Основні засоби житлового господарства — це будівлі, споруди як житлового, так і нежитлового призначення (житлові будинки, будівлі котелень, господарські споруди та ін.), і відповідне устаткування (обладнання для регулювання й обслуговування внутрішньобудинкових мереж і пристроїв, прибиральні машини тощо). При цьому житлові будинки становлять більше ніж 90 % усіх основних фондів галузі, тобто основою житлового господарства є житловий фонд. Житловий фонд — сукупність усіх видів і категорій житла — житлових будинків, квартир (частин житлових будинків чи квартир), інших приміщень, призначених і придатних для постійного проживання у них, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень та гуртожитків. До складу житлового фонду не включаються нежилі приміщення в Гуртожитки — це спеціально споруджені або переобладнані житлові будинки, призначені для проживання робітників, службовців, аспірантів, докторантів, слухачів, студентів, учнів, а також інших категорій громадян на період виконання роботи або навчання. Житловий фонд України — цінне національне надбання, створене у результаті поєднання та використання колосальних фінансових, матеріальних ресурсів і праці багатьох поколінь людей, яке становить майже 25 % вартості основних засобів країни10.
Відповідно до Закону України "Про власність" житловий фонд можна поділити на складові за формою власності. Відповідна його поелементна класифікація подана на рис. 10.1. Сьогодні більша частина житлового фонду перебуває у комунальній власності (у віданні місцевих рад), значні частки житлового фонду належать громадянам на правах особистої власності (приватний житловий фонд) та міністерствам, державним комітетам, відомствам, підприємствам і організаціям (державний житловий фонд), невелика частка житлових будівель і приміщень перебувають у спільній власності. Згідно з проектом Житлового кодексу України, затвердженим Верховною Радою, але на який Президентом України накладено вето, житловий фонд класифікується також за функціональним призначенням (рис. 10.2). Житловий фонд спеціального призначення включає: · службове житло; · гуртожитки;
Рис. 10.1. Класифікація житлового фонду України за формою власності Рис. 10.2. Розподіл житлового фонду України на категорії за функціональним призначенням
· будинки (квартири) маневреного житлового фонду; · заклади соціального захисту (будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів, одиноких громадян похилого віку; спеціальні будинки-інтернати для звільнених з місць позбавлення волі; пансіонати для ветеранів війни та праці; спеціалізовані будинки для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів та ін.); · дитячі будинки сімейного типу; · готелі-притулки; · житло для тимчасового проживання тощо11. Відповідно до ст. 14 згаданого проекту Житлового кодексу органи місцевого самоврядування повинні здійснювати такі основні повноваження у житловій сфері: · сприяти розвитку житлового будівництва за рахунок усіх джерел фінансування, забезпечувати комплексний розвиток житлово-комунального господарства і розвиток ринку житлово-комунальних послуг і житла; · здійснювати управління комунальним житловим фондом і житловим фондом соціального призначення, організовувати їх належне обслуговування і ремонт, упорядкування та утримання прибудинкових територій; · визначати суб'єкта, який надає житлові та комунальні послуги, уживати заходи щодо забезпечення збереження житлового фонду незалежно від форми власності;
· встановлювати величину плати за житло, а також норми споживання та якості житлово-комунальних послуг, здійснювати контроль за їх додержанням; · приймати рішення про переведення житлових приміщень у нежитлові, і навпаки, проведення реконструкції житла, його капітального ремонту та знесення непридатних для проживання житлових будинків; · вести облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, приймати рішення про надання їм житла з комунального житлового фонду та житлового фонду соціального призначення; · сприяти створенню об'єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків, об'єднань власників житла; · організовувати продаж квартир, що перебувають у комунальній власності, у тому числі в будинках, збудованих та реконструйованих за рахунок коштів місцевого бюджету; · створювати за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших джерел фінансування фонд житла соціального призначення та здійснювати контроль за використанням соціального житла за призначенням;
· здійснювати облік наявного житлового фонду всіх видів і категорій; · сприяти створенню умов для забезпечення конкуренції підприємств та організацій, що надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій тощо. З метою розрахунку експлуатаційних витрат на утримання будинків та витрат на проведення ремонту, що відповідно враховується при диференціації величини квартирної плати, житлові будинки залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання поділяються на 6 класів. Наприклад, до першого класу належать особливо капітальні будинки (термін служби 150 років) з кам'яними або цегляними стінами (товщина в 2,5—3,5 цеглини), із залізобетонним чи металевим каркасом, із залізобетонним перекриттям, висотою приміщень від підлоги до стелі 3,0 метри і вище, з повним складом інженерного обладнання, в яких термін експлуатації не перевищує 50 % терміну служби або виконано капітальний ремонт; а до шостого класу належать будівлі зі стінами полегшеної конструкції — збірнощитові, каркасно-засипні, каркасно-камишитові, глинобитні, дерев'яні (рублені чи брущаті) та інші, термін служби яких ЗО—50 років12. У процесі експлуатації житлові будинки, їх конструктивні компоненти та інженерно-технічне устаткування зазнають великого впливу природно-кліматичних умов (різкі коливання температури, вивітрювання, атмосферні опади, осідання ґрунту, розмивання ґрунтовими водами тощо) та діяльності самої людини. Під фізичним зносом будівлі, її конструктивних елементів та інженерного обладнання розуміють поступову втрату ними своїх початкових експлуатаційних кондицій і якостей: зниження міцності, стійкості, З метою оцінки технічного стану житлового фонду, розробки проектно-кошторисної документації і визначення витрат на ремонт житлових будинків обчислюється величина фізичного зносу у відносних показниках (відсотках) та вартісному (грошовому) вираженні. Для розрахунку фізичного зносу будівель (споруд) використовуються два методи: експертний і за укрупненою оцінкою технічного стану об'єкта. Суть експертного методу полягає в тому, що величина зносу житлового будинку в цілому визначається як сума значень зносу окремих його конструкцій і систем інженерного обладнання на основі оцінок інженераексперта. Можливі два варіанти застосування описаного методу. Згідно з першим для обчислення загальної величини фізичного зносу експерт визначає коефіцієнт зносу за кожним компонентом об'єкта, перемножує їх на встановлену повну вартість відновлення (заміщення) відповідного елемента і підсумовує отримані значення, тобто використовується формула
де ФЗо6 — нагромаджений фізичний знос об'єкта житлового фонду у грошовому вираженні, грн; п — кількість конструктивних елементів, з яких складається об'єкт; Кі — коефіцієнт зносу і-го конструктивного елемента; Ві — повна вартість відновлення і-го конструктивного елемента об'єкта житлового фонду. Приклад. Обчислити загальну суму фізичного зносу житлового будинку на основі таких даних:
Розв'язок. Обчислимо фізичний знос житлового будинку загалом: ФЗЛ = 425,0 • ОД + 1275,0 • 0Д5 + 1062,5 • 0,3 + 400,0 • 0,4 + + 637,5 • 0,2 + 350,0 • 0,2 = 910,0 тис. грн, що становить приблизно 21,9 % від загальної відновлювальної вартості будинку. З огляду на викладене формула для визначення залишкової вартості житлового будинку (з урахуванням фізичного зносу) матиме такий вигляд: де ЗВ^ — залишкова вартість об'єкта житлового фонду, грн; вартість відновлення (заміщення) об'єкта, грн; рівень фізичного зносу об'єкта житлового фонду, %. Приклад. Обчислити загальну суму фізичного зносу житлового будинку на основі таких даних:
Розв'язок. Обчислимо фізичний знос житлового будинку загалом: ФЗ^ = (12 • 10 + 30 • 15 + 25 • ЗО + 10 • 40 + 15 • 20 + 8 • 20) = = 21,8 % від загальної відновлювальної вартості будинку. Менш трудомістким, але й досить приблизним є метод визначення фізичного зносу за укрупненою оцінкою технічного стану житлового будинку, який передбачає використання з цією метою оціночних шкал, розроблених науково-дослідними установами на основі емпіричних даних (табл. 9.1). Невисока точність оцінювання таким способом зумовлена тим, що вона базується на суб'єктивних враженнях експерта щодо технічного стану об'єкта житлового фонду після його візуального обслідування за допомогою найпростіших пристосувань (рівня, метра, підвісу, молотка, металевої лінійки тощо).
Таблиця 10.1 Оцінна таблиця для визначення фізичного зносу будівель і вартості ремонтних робіт щодо його усунення*
У житловому господарстві нарахування амортизаційних відрахувань на повну реновацію житлових будівель з метою віднесення їх на експлуатаційні Таблиця 10.2 Класифікація житлових будівель за капітальністю, строки їх служби та норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення
Аналогічно до будь-яких інших основних засобів, житлові будинки зазнають і морального зносу, який має особливості прояву в житловій сфері. Так, перший вид морального зносу основних фондів, суть якого зводиться до зниження їх первісної (або відновлюваної) вартості внаслідок створення у результаті науково-технічного прогресу досконаліших і ефективніших за продуктивністю засобів праці, в сучасному житловому господарстві практично не проявляється. По-перше, це зумовлено неврегульованістю ринку житла, адже щорічні обсяги будівництва є набагато меншими, ніж необґрунтовано завищений попит на нього, який значною мірою стимулюється колосальними надходженнями валютних ресурсів від трудової міграції населення України в економічно розвинуті держави світу. По-друге, внаслідок постійного подорожчання енергоносіїв та збільшення рівня реальної заробітної плати зростає вартість будівельних матеріалів, конструкцій та будівельно-монтажних робіт, що зумовлює подорожчання житла як на первинному, так і вторинному ринках. Моральний знос другого порядку виявляється у невідповідності раніше споруджених житлових будинків за своїми об'ємно-планувальними, санітарно-гігієнічними, економічними й естетичними показниками та загальним рівнем благоустрою сучасним експлуатаційним вимогам і зростаючим потребам споживачів. Спосіб визначення рівня морального зносу об'єктів житлового фонду аналогічний описаному вище методу визначення фізичного зносу за укрупненими показниками оцінки технічного стану. Тобто оцінка морального зносу житлових будинків є досить суб'єктивною і приблизною та базується також на розроблених відповідних оцінних шкалах (табл. 10.3). Таблиця 10.3. Оцінна шкала для визначення рівня морального зносу житлових будівель і приміщень*
Формування і відновлення (заміщення) житлового фонду проводяться шляхом житлового будівництва, реконструкції та виконання капітальних і поточних ремонтних робіт. Для компенсації часткового фізичного зносу проводиться капітальний і поточний ремонт. Водночас без нового будівництва моральний знос може бути усунений лише частково в результаті здійснення реконструкції житлової забудови або ремонтних робіт капітального характеру. Реконструкція житлового будинку — це комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників у відповідність до нормативно-технічних вимог. Під капітальним ремонтом будівлі розуміють комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання і модернізацію конструкцій та обладнання будівель у зв'язку з їх фізичним зношенням, руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будівлі та благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта15. Розрізняють комплексний та вибірковий капітальний ремонт об'єктів житлового фонду. За допомогою комплексного капітального ремонту, який охоплює будівлю в цілому чи її окремі секції, усувається фізичний і моральний знос, тобто здійснюється одночасне відновлення усіх зношених конструкцій, систем інженерно-технічного обладнання та поліпшується рівень благоустрою житлового будинку. Вибірковий капітальний ремонт передбачає проведення заміни і підсилення окремих конструктивних елементів будівлі або її інженерного устаткування, несправність яких негативно впливає на технічний стан суміжних конструкцій і може призвести до їх ушкодження чи повного зруйнування. Завдяки такому ремонту усувається виключно фізичний знос. Джерелами фінансування реконструкції та капітального ремонту житлового фонду є доходи від оренди нежитлових приміщень, перевищення доходів над видатками з експлуатації житлового фонду, бюджетні асигнування. Поточним ремонтом об'єкта житлового фонду вважається комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання на належному рівні експлуатаційних якостей будівлі, попередження передчасного зносу її конструкцій і систем інженерно-технічного обладнання та усунення в них дрібних пошкоджень і несправностей. Поточний ремонт житла поділяється на два види: профілактичний і непередбачений. Профілактичний поточний ремонт — це систематично здійснювані роботи, для яких наперед плануються час, місце та обсяг їх проведення з урахуванням технічного стану окремих конструктивних компонентів житлових будівель та їх інженерного обладнання. Непередбачений поточний ремонт передбачає термінове усунення наслідків різних аварій та виконання незапланованих ремонтних робіт, потреба у здійсненні яких виникла спонтанно у процесі експлуатації або під час проведення поточного профілактичного ремонту і відстрочення яких не може бути допущене без заподіяння шкоди для збереження і нормальної експлуатації житлової будівлі. Відповідно до п. 19 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560, витрати на поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території, є однією зі складових при визначенні величини тарифів (нормативних витрат) на послуги з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто компенсуються за рахунок оплати користувачів відповідних послуг. Склад оборотних коштів підприємств і установ житлової сфери досить своєрідний і відображає техніко-економічні особливості їх функціонування. Так, на відміну від промисловості, у житловому господарстві частка оборотних коштів незначна, а у складі оборотних коштів житлово-експлуатаційних підприємств (окрім ремонтно-будівельних ор-ганізацій) немає статей "Сировина, основні матеріали й купівельні напівфабрикати", "Готова продукція", "Незавершене виробництво". Одна з характерних статей оборотних коштів житлових підприємств — "Розрахунки з абонентами" або "Заборгованість абонентів", яка формується за рахунок коштів, що надходять за надані житлово-комунальні послуги. Отже, перелік нормованих оборотних коштів підприємств з утримання та експлуатації житлового фонду охоплює: матеріали; паливо; запасні частини для поточного ремонту й експлуатації житлових будівель та інженерного обладнання; малоцінні та швидкозношувані предмети; витрати майбутніх періодів; розрахунки з квартиронаймачами (непро-строчена заборгованість абонентів). До групи ненормованих належать: кошти на банківських рахунках і в касі підприємства; кошти в розрахунках з дебіторами (окрім абонентів). Джерелами формування оборотних коштів підприємств житлового господарства є власні та прирівняні до них кошти (прибуток від фінансово-господарської діяльності, невикористані залишки резервів, перевищення доходів над витратами на експлуатацію житлового фонду, стійка кредиторська заборгованість, бюджетні асигнування), а також позикові ресурси (короткотермінові кредити банків, надходження від продажу облігацій та ін.). Особливістю фінансування оборотного капіталу житлово-експлуатаційних організацій є те, що поряд із типовими видами стійкої кредиторської заборгованості (із зарплати та нарахувань на неї, перед бюджетом і цільовими фондами, резервом на оплату відпусток) для цих цілей використовуються особливі стійкі пасиви — передоплата квартиронаймачів за надані послуги (авансом внесена квартплата), аванси орендної плати за нежитлові приміщення, аванси орендаторів за цільовими зборами на покриття експлуатаційних витрат домогосподарства тощо. Для розрахунку потреби у виробничих запасах житлових підприємств (матеріалах для поточного ремонту й експлуатації житлового фонду та його інженерно-технічного обладнання) вони поділяються на дві групи. До першої належать основні матеріали і запасні частини для здійснення ремонтних робіт, для яких встановлено типові норми витрачання на укрупнену натуральну одиницю виміру (наприклад, на 100 квартир, 1000 кв. м покрівлі, загальної площі і т. ін.). Визначення оптимального обсягу оборотних коштів, авансованих у названі виробничі запаси, проводиться у два етапи: · спочатку на підставі типових норм витрачання обчислюються необхідні мінімальні запаси за кожним видом матеріалів і запчастин у натуральних вимірниках; · на основі обсягу мінімальних запасів та цін на них (з урахуванням транспортно-заготівельних витрат) розраховуються індивідуальні та сумарний нормативи оборотних коштів, авансованих у матеріальні цінності першої групи, у грошовому вираженні. Усі інші матеріали, що використовуються у процесі експлуатації житлового фонду, належать до другої групи. Норматив за ними встановлюється на рівні середніх фактичних залишків у попередньому періоді (році) за вирахуванням непотрібних і зайвих матеріальних запасів. Норматив оборотних коштів у розрахунках із квартиронаймачами визначається з урахуванням встановленого терміну внесення плати за користування житлом (квартирної плати). Наприклад, якщо встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць і квартирна плата вноситься щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, то норматив за цією статтею оборотних коштів визначається виходячи з 50-денної заборгованості нарахованої квартирної плати16. Спосіб нормування оборотних коштів на витрати майбутніх періодів (наприклад, на проведення довгострокового капітального ремонту житлових будівель та їх інженерного устаткування) на підприємствах житлового господарства аналогічний тому, який використовується в промисловості. Потребу в оборотних коштах (норматив) за цією статтею визначають за формулою де Н — норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів; Вп — кошти, авансовані у витрати майбутніх періодів на початок за Вк — витрати майбутніх періодів, передбачені відповідними кошторисами у плановому періоді; Вс — частина витрат майбутніх періодів, що відноситься до собівартості продукції в плановому періоді і передбачена кошторисом виробництва або погашається за рахунок інших спеціальних джерел фінансування17. Планування видатків місцевих бюджетів на утримання житлового · квартирна плата; · орендна плата за нежитлові приміщення; · цільові збори за комунальні послуги; · внески орендаторів на покриття експлуатаційних витрат з утримання та обслуговування житлового фонду; · кошти, які одержують від електроенергетичних підприємств на відшкодування витрат з обслуговування внутрішньобудинкових мереж електропостачання; · інші доходи. Основним джерелом доходів житлово-експлуатаційних підприємств є квартирна плата. При фінансовому плануванні грошових надходжень від квартирної плати може використовуватися два методи: укрупнений і поквартирного розрахунку. При першому способі загальна сума планових надходжень від квартплати розраховується як добуток розміру середньорічної житлової площі і середньої ставки плати за 1 кв. м. Розмір середньорічної оплачуваної житлової площі (Ж) у плановому році обчислюється за формулою Ж = П + В + М: 12 - Н • (12 - М): 12, деЛ — розмір житлової площі на початок року; В — розмір житлової площі, яка вводиться в дію; Н — розмір житлової площі, яка вибуває з експлуатації; М — кількість місяців функціонування житлової площі за рік, яка обчислюється починаючи з 1 числа місяця, наступного за місяцем її введення в експлуатацію (аналогічний підхід застосовується і при розрахунку терміну використання житлової площі, що вибуває); 12 — кількість місяців у році. Розрахунок середньої ставки квартирної плати за 1 кв. м житлової площі (середньорічного тарифу) проводиться шляхом ділення загальної суми отриманої квартирної плати на середньорічний розмір експлуатованої житлової площі на основі звітних даних за попередній рік. Порівняно з укрупненим поквартирний метод розрахунку планових доходів від квартплати є набагато точнішим, але дуже трудомістким. При його застосуванні у планово-фінансових розрахунках необхідно враховувати прогнозовану суму заборгованості споживачів за квартирного платою. Чинники, які впливають на величину квартплати: · зміни тарифів згідно з рішеннями уряду та органів місцевого самоврядування; · поліпшення умов благоустрою квартир у нових будинках; · забезпечення будинків ліфтами; · місцезнаходження та поверховість будинків; · пільги з плати за житло для окремих категорій громадян. При визначенні величини тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням і обслуговуванням об'єктів житлового фонду та прилеглих до них територій) суб'єкти господарювання усіх форм власності, які надають такі послуги, керуються Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560.
Приклад. Обчислити суму доходів житлово-експлуатаційного підприємства від квартирної плати у плановому році на основі таких даних: середньорічна ставка квартплати у попередньому році — 6,1 грн/кв. м; оплачувана житлова площа на початок планового року — 125 400 кв.м; з 25 квітня планується ввести в дію житлову площу у розмірі 1500 кв. м, а з 27 червня — у розмірі 460 кв. м; з 20 липня буде виведено з експлуатації 360 кв. м житлової площі, а з 26 серпня — 240 кв. м. Розв'язок. Спочатку обчислимо середньорічну оплачувану площу у плановому році: Ж = 125 400 + 1500 • 8: 12 + 460 • 6: 12 - 360 • (12 - 7): 12 - 240 х х (12 - 8):12 = 126 400 кв. м. Визначимо доходи підприємства від надходження квартирної плати: Д =126 400 •6,1 = 771 040 грн.
Відповідно до цього Порядку величина тарифів (загальних нормативних витрат) на послуги з утримання житлових будівель і прилеглих до них територій визначається за кожним будинком окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг. Вказаний перелік охоплює такі види послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: · прибирання сходових кліток; · прибирання прибудинкової території; · вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів; · прибирання підвалів, технічних поверхів та покрівель; · технічне обслуговування ліфтів; · обслуговування систем диспетчеризації; · технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації; · дератизація; · дезінсекція; · обслуговування димовентиляційних каналів; · технічне обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення; · технічне обслуговування побутових електроплит; · поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території; · ремонт обладнання спортивних майданчиків; · ремонт обладнання дитячих майданчиків;. · ремонт обладнання господарських майданчиків; · поливання дворів, клумб і газонів; · підготовка житлових будинків до експлуатації в осінньо-зимовий період; · прибирання та вивезення снігу; · експлуатація номерних знаків будинків; · очищення дворових туалетів та приямків; · освітлення місць загального користування, підвалів, підкачування води; · енергопостачання для ліфтів; · очищення неканалізаційних люків; · періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії; · інші прямі витрати. Розмір тарифу квартирної плати обчислюється як сума попередньо розрахованих його складових — нормативних витрат у розрахунку на 1 кв. м загальної площі квартир житлового будинку за кожним видом перелічених вище послуг. У свою чергу, часткові нормативні витрати на одиницю загальної квартирної площі за кожним окремим видом послуг з утримання будинку і прибудинкової території розраховуються за допомогою формул або визначаються у встановленому порядку (дод. 18). У разі зміни величини складових до тарифу квартплати вносяться відповідні зміни. Такий методичний підхід підвищує прозорість і зменшує вплив суб'єктивних чинників при формуванні підприємствами житлового господарства тарифів на послуги з утримання житлового фонду і прибудинкових територій.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; просмотров: 753; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.238.189 (0.112 с.) |