ТОП 10:

Теорії місцевого самоврядування



Теорії Основоположники теорій Основні ідеї теорії
Теорія вільної громади А. де Токвіль Місцеве самоврядування розглядається як автономна щодо державної влади публічна влада територіальної громади
Теорія федерації громад О. Гірке, М. Яринцев Громада вважається соціальною основою місцевого самоврядування, є інституцією, рівною державі
Господарська теорія Р. Моль, В. Лєшков, О. Васильчиков Стверджується господарська природа діяльності органів місцевого самоврядування
Громадська теорія М.М. Коркунов, Б.М. Чичерин, М.П. Драгоманов та ін Визнання свободи здійснення органами місцевого самоврядування своїх завдань, їх недержавної природи
Державницька теорія Л. Штейн, Р. Гнейст, М.І. Туган-Барановський, Б. Барабашов Місцеве самоврядування не може розглядатися як інститут, рівноцінний державі; органи місцевого самоврядування перебувають у підпорядкуванні державної влади
Теорія муніципального дуалізму (громадсько-державницька) М.П. Орзіх Визнається незалежність органів місцевого самоврядування лише в суто громадських справах, а в політичній сфері вони розглядаютьс я як органи держави, що виконують її функції та повноваження

Однак О. Батанов стверджує, що «чимало важливих положень Конституції написано в дусі державної теорії. В них послідовно проведено ідею, що корені місцевого самоврядування – в тій владі, джерелом якої є весь народ, а не його частина – громада». Інший український вчений В. Кравченко вважає, що «сучасна система місцевої влади будується на ідеях, близьких до громадсько-господарської теорії місцевого самоврядування» .

У 1995 р. у Конституційному договорі між Президентом України і Верховною Радою України була відновлена громадська теорія місцевого самоврядування. Первинними суб’єктами місцевого самоврядування визнавалися територіальні колективи громадян, які проживають у селах, селищах, містах. Конституція України визначає місцеве самоврядування як «право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України» (ст. 140). Місцеве самоврядування здійснюється на двох рівнях: природному, бо саме самоврядування є правом жителів села, кількох сіл, селища та міста, і державному – обласними та районними радами, бо область і район є державними утвореннями.

Простежується непослідовність державної політики у виборі моделі місцевого самоврядування. Підтвердженням цього є те, що якщо в Конституції (ст. 7) встановлюється: «в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування», тобто визнається природне право територіальної громади, а в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», на відміну від конституційного визначення, воно є «гарантованим державою правом». Отже, якщо в Конституції в основу місцевого самоврядування покладено громадську теорію, то в законі реалізована державницька концепція місцевого самоврядування .

М. Баймуратов зауважує, що при цьому «фактично нівелюється конституційне право територіальної громади на самостійне здійснення місцевого самоврядування, відсувається на другий план у вирішенні питань місцевого значення. Такі тенденції свідчать про те, що держава постійно не довіряє територіальній громаді і в будь-який час може повернутися до централізованого управління» . Проте М. Корнієнко вважає, що в Україні «продовжують існувати та впливати на практику державотворення дві основні теорії місцевого самоврядування – державницька та громадська» .

Державницька теорія самоврядування розглядається як засіб здійснення державних функцій за допомогою недержавних суб’єктів (місцевого населення та його органів), які діють за принципом: «дозволено лише те, що передбачено законом». Конституція (ст. 143) надає територіальним громадам право управляти майном, яке перебуває у комунальній власності. В ст. 41 Конституції зазначено, що комунальна власність – є недержавною формою власності.

За сучасних умов дослідження згаданих теорій має велике значення, оскільки існує гостра потреба у розробці теоретичної моделі місцевого самоврядування в Україні з урахуванням особливостей її історії, традицій тощо. Залишається досить важливим подальше осмислення цього явища загалом, а відтак і пошуку досконалішого варіанту місцевого самоврядування з урахуванням аналізу практики його функціонування в нашій країні та за її межами.

У результаті проведеного дослідження наукових концепцій становлення місцевого самоврядування визначено існування декількох теорій походження місцевого самоврядування: теорії вільної громади, яка розглядає місцеве самоврядування як автономну, стосовно державної влади, публічну владу територіальної громади; теорії федерації громад, яка вважає громаду соціальною основою місцевого самоврядування, тобто громада є інституцією, рівноцінною державі; господарською теорією стверджується господарська природа діяльності органів місцевого самоврядування; громадська теорія визнає свободу здійснення органами місцевого самоврядування своїх завдань, їх недержавну природу діяльності; державницька теорія стверджує, що місцеве самоврядування не може розглядатися як інститут, рівноцінний державі, а органи місцевого самоврядування перебувають у підпорядкуванні державної влади; теорією муніципального дуалізму визначається незалежність органів місцевого самоврядування лише в суто громадських справах, а в політичній сфері вони розглядаються як органи держави, що виконують її функції та повноваження.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.47.43 (0.003 с.)