ТОП 10:

В процесі аналізу формування науки про місцеві фінанси виокремимо такі етапи.



Перший етап – період з другої половини ХІХ ст. до початку 30-х років ХХ ст., коли формуються теоретичні засади щодо визначення місцевих фінансів. Місцеве фінансове господарство як складову публічного фінансового господарства почали досліджувати німецькі економісти Л. Штейн, А. Вагнер та ін. Фінансова наука (в тому числі і стосовно місцевих фінансів) в Росії розвинулася набагато пізніше, ніж на Заході. Як писав професор М. Мітіліно, «наукову оболонку фінансова наука в Росії дістала з Німеччини. Є навіть погляд про існування російсько-німецької фінансової школи в особі професорів Шлецера, Якобі та Шторха» . Російська фінансова наука розвивається з другої половини ХІХ ст., з появою праць В. Лебєдева, І. Янжула, в яких детально викладено історію фінансової науки, розвиток державних потреб, бюджет.

Заслуговує на увагу праця І. Озерова «Основи фінансової науки», у другому томі якої він викладає науку про бюджет та місцеві фінанси. Так, він розглядає три типи організації місцевих фінансів: 1) англійський, який склався історично і цікавий насамперед так званим цільовим обкладанням; 2) французький, створений штучно, характеризується поєднанням місцевих спілок та сфери фінансового господарства; 3) прусський, який втілює в собі останні на той час досягнення в галузі комунального обкладання. Розглянувши ці три типи місцевих фінансів, І. Озеров виводить загальні тенденції їх побудови і відмічає, що місцеві фінанси – це місцеві спілки публічного характеру нижчого рівня ніж держава, які «мають власне більш-менш самостійне фінансове господарство». Хоча трактування місцевих фінансів з погляду сьогодення не можна вважати досконалим, проте І. Озеров був одним із перших науковців, який виокремлював місцеві фінанси при дослідженні фінансової науки.

В. Твердохлєбов визначає місцеві фінанси як господарство місцевих спілок, яке є планомірним задоволенням потреб публічно-правових союзів . В свою чергу М. Сірінов називає місцевими фінансами або місцевим господарством сукупність завдань, які доручаються місцевим органам, і сукупність засобів, які вони використовують для їх виконання . В іншому виданні наведено таке визначення місцевих фінансів: «це сукупність матеріальних засобів, що перебувають у розпорядженні держави і підлеглих їй одиниць самоврядування для досягнення цілей цих політичних сил. Планомірна діяльність останніх, спрямована на досягнення необхідних матеріальних засобів і на їх витрачання є фінансовим господарством, яке називається державним, якщо суб’єктом його є держава, або місцевим (земським, міським, общинним і т. ін.), якщо його ведуть органи місцевого самоврядування» . Місцеві фінанси в цей період визначають і як «сукупність видатків, що покладені на місцеві органи, і сукупність засобів, якими вони володіють для їх задоволення» та як «матеріальні засоби яких для виконання своїх функцій і ведення власного більш чи менш самостійного фінансового господарства потребують союзи публічного характеру нижчі, ніж держава». У цих визначеннях привертають увагу два положення, які характеризують розвиток місцевих фінансів. Це акцент на впливі місцевих фінансів на суспільство через місцеві органи влади та залежність місцевих фінансів від сукупності завдань, необхідних для розвитку суспільства.

Наприкінці 20-х років минулого ст. М. Мітіліно писав, що «місцеві фінанси нині регулюються в «Положенні про місцеві фінанси», що його затверджено постановою ЦВК СРСР з 25 квітня 1926 р.». Згідно з цим Положенням місцеві фінанси є частиною державних фінансів СРСР і перебувають у безпосередньому віданні місцевих Рад та їх виконавчих комітетів у випадках, передбачених законодавством союзних республік. У цей період місцеві фінанси пов’язувалися із забезпеченням потреб держави, тобто з державними фінансами. На фінансову науку за радянських часів справляв значний вплив ідеологічний ухил і відображення у фінансах засад адміністративної економіки, що значною мірою негативно позначилося на стані фінансової науки.

Розвиток теорії місцевих фінансів був тісно пов'язаний із розширенням фінансової діяльності місцевих органів влади. Дослідження з проблематики місцевих фінансів, які проводилися в 20-х роках минулого ст. російськими та українськими вченими, фактично припинилися в 30-і роки. Це пояснюється суттєвою зміною внутрішньої політики в державі, яка характеризувалась ліквідацією фінансової автономії місцевого самоврядування, бо радянська влада не визнавала інституту місцевого самоврядування .

Таким чином, наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань за сприяння розвитку демократичних засад у суспільстві остаточно сформувалося наприкінці ХІХ ст.

Другий етап охоплює період 30-х – 80-х років ХХ ст. В 30-х роках починається процес інтенсивного згортання фінансової самостійності місцевих рад, через що і припиняються наукові дослідження місцевих фінансів.У вересні 1930 р. постановою ВЦВК і РНК СРСР було встановлено жорстку систему контролю з боку держави за доходами місцевих рад, вводилося пряме вилучення доходів місцевих бюджетів та регулювання цих доходів на основі дольових відрахувань від загальнодержавних податків.

У наукових виданнях 1950-х років знаходимо таке визначення місцевих фінансів: «Місцеві фінанси в СРСР – це фінанси місцевого господарства і місцевих органів влади, складова єдиної системи фінансів СРСР. До місцевих фінансів відносяться фінанси соціалістичних підприємств всіх галузей місцевого господарства і місцеві бюджети. Місцеві фінанси відіграють значну роль у плановому розподілі і перерозподілі частини національного доходу у відповідності з вимогами економічних законів соціалізму для створення фондів грошових засобів, які використовуються місцевими Радами з метою задоволення постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб народу». Позитивним у цьому визначенні є те, що місцеві фінанси представлено як окрему складову фінансової науки, хоча вважаємо досить дискусійним віднесення до місцевих фінансів – фінансів соціалістичних підприємств.

У виданнях 1960-х – 1980-х років у радянській фінансовій літературі стверджується думка, що місцеві фінанси – це явище, яке властиве капіталістичним країнам. К. Чижов наголошував: «під місцевими фінансами капіталістичних країн звичайно розуміють доходи і видатки місцевих органів влади та підвідомчих їм підприємств і організацій» . Зі свого боку Л. Павлова зазначала, що «під місцевими фінансами капіталістичних країн розуміють економічні відносини, при посередництві яких створюються фонди грошових засобів, що використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій». У підручнику «Фінанси капіталізму» за редакцією Б. Болдирєва наводиться визначення місцевих фінансів, що «являють собою систему економічних відносин, внаслідок яких місцеві органи управління розподіляють, перерозподіляють і використовують національний дохід у відповідності з покладеними на них функціями». Варто зазначити, що з початку 1960-х років проблемам теорії місцевих фінансів було присвячено чимало наукових досліджень, які хоча й не були позбавлені впливу ідеології, проте визнавали існування місцевих фінансів.

До третього етапу можна віднести період з початку 1990-х років і до теперішнього часу. Слід зауважити, що визначення місцевих фінансів весь час змінювалося. Досліджуючи державні фінанси, вітчизняні вчені О. Василик, В. Федосов та ін. обґрунтовують необхідність існування інституту місцевого самоврядування з власною фінансовою базою, відокремлення місцевих бюджетів від державного.

В умовах незалежної України одним із перших проблеми місцевого самоврядування і місцевих фінансів досліджував В. Кравченко, який наголошував: «поняття місцеві фінанси є синонімом поняття фінанси місцевих органів влади. Синонімами поняття фінанси місцевих органів влади можуть бути такі визначення, як муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси територіальної громади, фінанси комуни, фінанси общини, фінанси муніципального утворення, фінанси штату, фінанси міста, області, району, села, селища і т. ін.» . Не можемо повністю погодитися з таким твердженням, оскільки між цими поняттями є суттєві відмінності. Так, наприклад, поняття фінанси територіальної громади, фінанси комуни, фінанси общини, фінанси міста, села, селища ще можна назвати синонімами, бо це фінанси місцевого самоврядування. Однак, фінанси області, району є місцевими фінансами, які об’єднують також і фінанси місцевого самоврядування.

Нерідко в науковій літературі використовуються терміни «муніципальні фінанси» або «фінанси муніципального утворення». Це певною мірою виправдано, але ці поняття потребують уточнення. Очевидно, що використання терміна «муніципальне утворення», як і «фінанси муніципальних утворень» припускає наявність фінансових відносин, пов'язаних з рухом фінансових ресурсів муніципального утворення. У наукових літературних джерелах по-різному трактуються ці поняття. Здебільшого вони зводяться до тлумачення муніципальних фінансів стосовно території, економічних відносин, які входять в це поняття, тобто визначають їх у вузькому або широкому розумінні.

На наш погляд, у найбільш узагальненому вигляді обидві позиції представлено у працях Л. Ігоніної, яка, зокрема, стверджує, що муніципальні фінанси можна визначити як сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів для вирішення питань соціально-економічного розвитку муніципального утворення, підвищення якості життя населення, що проживає на його території. Далі, визначаючи муніципальні фінанси в широкому розумінні, автор вказує, що вони реалізують сукупність грошових відносин щодо формування, розподілу і використання фінансового потенціалу території – фінансових ресурсів всіх економічних суб'єктів (підприємств і організацій всіх форм власності, фінансово-кредитних інститутів, населення). У вузькому розумінні поняття муніципальні фінанси потрібно розглядати як грошові відносини, що виникають в процесі руху грошових фондів органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх функцій . Насправді, слід погодитися з такою позицією, якщо йдеться лише про муніципальні фінанси, проте, якщо вести мову і про фінансові відносини, які складаються в окремих регіонах, що не є муніципальними утвореннями, то, на наш погляд, потрібно виходити з того, що у цьому контексті мова має йти про таке поняття, яке найширше охоплювало б зміст всіх фінансових відносин на державному рівні, яким і є поняття «місцеві фінанси».

У результаті дослідження різних поглядів вчених на визначення терміна місцевих фінансів, вважаємо, що сутність місцевих фінансів в сучасній літературі представлена трьома концепціями – розподільчою, виробничою та виробничо-розподільчою. Серед сучасних вчених представником розподільчої концепції є Л. Дробозіна. Вона привертає увагу до однією з найважливіших складових фінансової системи держави – територіальних фінансів, які забезпечують заходи, пов’язані із соціально-культурним та побутовим обслуговуванням населення. «Територіальні фінанси – це система економічних відносин, за допомогою якої розподіляється і перерозподіляється національний дохід; фонд грошових коштів, який використовується на економічний і соціальний розвиток територій». Причому, Л. Дробозіна зазначає, що територіальні фінанси охоплюють територіальні бюджети і фінанси суб’єктів господарювання, які використовуються для задоволення територіальних потреб. Як бачимо, цьому визначенню притаманний лише розподільчий характер, що, на нашу думку, є не зовсім правильним, і зводить визначення місцевих фінансів лише до розподілу і перерозподілу національного доходу.

На сьогодні типовим визначенням сутності місцевих фінансів з позицій виробничо-розподільчої концепції є їх характеристика як системи економічних відносин, пов’язаної з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів місцевих органів влади.

Провівши аналіз різних досліджень, пов’язаних із поняттям «місцеві фінанси», зауважимо, що схожі визначення місцевих фінансів як системи формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань наводять такі вітчизняні вчені, як В. Кравченко, О. Кириленко, В. Базилевич та Л. Баластрик .

Зі свого боку І. Петровська та Д. Клиновий місцеві фінанси розуміють як систему економічних відносин, при посередництві яких місцеві органи виконавчої влади мобілізують, розподіляють і використовують фінансові ресурси відповідно до покладених на них законом та угодами обов’язків. Ці автори також дають визначення поняттю «фінанси місцевого самоврядування», вважаючи, що вони є «системою економічних відносин, при посередництві яких територіальні колективи та органи місцевого самоврядування мобілізують, розподіляють і використовують фінансові ресурси у відповідності до своїх функцій». Суттєвими, на наш погляд, уточненнями у трактуванні місцевих фінансів є виокремлення не лише їх розподільчого характеру, а й природи мобілізації та використання.

Виробничо-розподільчий підхід до визначення сутності місцевих фінансів висвітлено у більшості праць вітчизняних вчених, хоча ця концепція трактується ними по-різному.

Домінантність виробничо-розподільчої концепції позначилася і на трансформації виробничої концепції сутності місцевих фінансів. Так, відомий український вчений О. Василик наводить дещо інше визначення місцевих фінансів: «За своєю економічною суттю місцеві фінанси – це сукупність форм і методів створення й використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення органами місцевого самоврядування виконання покладених на них функцій у галузі економічного і соціального розвитку відповідних територій» . При цьому автор зазначає, що місцеві фінанси є об’єктивним елементом економічної системи сучасної правової держави . Безперечно, автор вкладає правильний зміст у це поняття, проте не враховує розподільчого характеру місцевих фінансів.

В економічній енциклопедії за редакцією С. Мочерного місцеві фінанси визначаються як «сукупність відносин, що виникають у процесі формування і використання регіональних фондів грошових коштів і фінансової діяльності підприємств муніципального господарства з метою реалізації закріплених і делегованих функцій органів місцевого самоврядування» . В цьому ж виданні висловлюється також нетрадиційна, але обґрунтована позиція, згідно з якою у матеріальному розумінні місцеві фінанси відображають суму фінансових ресурсів, сконцентровану на підприємствах та у фінансових установах, які на правах муніципальної власності належать місцевій владі . До цих фінансових ресурсів належать також доходи, отримані від використання майна і майнових прав органів місцевого самоврядування, їх підприємницької діяльності, податків і обов’язкових платежів, закріплених за населеними пунктами і регіонами, міжрегіонального перерозподілу коштів у формі бюджетних трансфертів та мобілізованих через систему місцевих позик.

Сутність місцевих фінансів не можна характеризувати лише розподільчими або лише виробничими відносинами, тому вважаємо, що позиція авторів про те, що місцеві фінанси характеризуються не лише як розподільчі відносини, а й як економічні, пов’язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів, є прийнятнішою, ніж традиційна розподільча концепція. Адже, якщо місцеві фінанси обумовлені існуванням місцевих органів влади, то, використовуючи процес виробництва (формування), вони забезпечують органам місцевого самоврядування участь в такому процесі і деяке управління ним. Така участь полягає в мобілізації частини акумульованих грошових коштів (фінансових ресурсів) для органів місцевого самоврядування, що і є таким чином розподільчими відносинами. А мобілізація органами місцевого самоврядування частини акумульованих грошових коштів в процесі виробництва, як і отримання в деяких випадках таких грошових коштів від місцевого самоврядування розглядається як сукупність розподільчих відносин за участю органів місцевого самоврядування. Тому місцеві фінанси необхідно розглядати як розподільчі відносини, які існують у виробничому процесі. Наявність їх у процесі виробництва свідчить про існування органів місцевого самоврядування.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.233.55 (0.006 с.)