Необхідність і зміст реформи житлово-комунального господарства в Україні

 

Стан житлово-комунального господарства в Україні є вкрай незадо­вільним і вимагає оперативного втручання. Як показав досвід, житлово-комунальне господарство неспроможне ефективно працювати в ринко­вих умовах і надавати послуги належного рівня. Так, підлягає ремонту кожен третій житловий будинок, а 40 тис. будинків (4 % житлового фон­ду), в яких проживає майже 2 млн осіб, є ветхими та аварійними і ма­ють граничний ступінь зносу. На межі повної зупинки перебуває ліфто­ве господарство, де 20 тис. ліфтів потребують заміни. Аварійними є майже третина водопровідно-каналізаційних мереж, 14 % теплових мереж, близько ЗО % теплопунктів, понад 15 % мостів і шляхопроводів. Потре­бує ремонту або заміни четверта частина водопровідних очисних спо­руд, кожна п'ята насосна станція, 40 % насосних агрегатів. Оновити треба більше ніж 80 % рухомого складу міського електротранспорту, значну частину автотранспорту, трамвайних колій та іншої інфраструк­тури.

Житлово-комунальне господарство — галузь з найнижчим рівнем су­часного оснащення. Найгірша ситуація з якістю надання послуг і ста­ном житлово-комунальних підприємств спостерігається у сільській міс­цевості, де проживає значна частина населення. Істотне погіршення протягом останніх років стану майна, основних фондів у житло­во-комунальній сфері було, зокрема, спричинене позбавленням галузі в 2000 р. державної підтримки.

Вітчизняне комунальне господарство є високоенергозатратним. Май­же половина основних засобів на підприємствах комунальної тепло­енергетики працює неефективно. На обслуговування одного квадратно­го метра житла у нашій країні витрачається в 3—7 разів більше енерго­ресурсів, ніж у середньому в Західній Європі, а витрати електроенергії на виробництво та реалізацію одного кубічного метра води вищі на третину. У процесі транспортування у нашій країні втрачається марно ЗО % води та 25 % електричної енергії. Ефективність праці в житлово-кому­нальному секторі вітчизняної економіки у 4—16 разів нижча, ніж у роз­винутих західноєвропейських країнах.

Внаслідок історичних особливостей розвитку країни склалася ситуація, за якої у сфері житлово-комунального господарства традиційно на­
даються послуги низької якості. Однією з причин цього є відсутність
ринкових відносин у галузі. Населення ще не навчилося ставитися до
житлово-комунальних послуг як до товару, тому що ці послуги однако­вою мірою надаються усім споживачам незалежно від їх платоспроможності. Таким чином, житлово-комунальне господарство виконує соціальну функцію, ставить у рівні умови всі верстви населення, тим самим дотуючи багатих громадян.

Незважаючи на порівняно низькі ціни за житлово-комунальні послу­ги, кожний шостий житель України не в змозі розрахуватися за житло і тому достатньо значною є заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, у країні налічується приблизно 10 млн пільговиків з оплати житлово-комунальних послуг. Недосконалим є господарський, і зокрема фінансовий, механізм у сфері вітчизняного житлово-комунального господарства. Усе це загалом спричинює збит­кову роботу переважної більшості житлово-комунальних підприємств. Зменшенню боргу з оплати житлово-комунальних послуг перешкоджає проведення "амністій" щодо заборгованості населення, а також діючий порядок, згідно з яким фізичні особи звільняються від пені за простро­чену оплату послуг, тоді як юридичні особи не мають такої пільги.

Не сформований поки що механізм припинення надання житлово-комунальних послуг у разі заборгованості з їх оплати. Справа в тому, що не лише немає відповідної нормативної бази, а й технічно це важко зробити стосовно окремих видів послуг, які надають житлово-комуналь­ні підприємства (наприклад, подання води, газу тощо). А за такими ви­дами послуг, як прибирання територій, припинення здійснення відпо­відних робіт може мати негативні наслідки — значне погіршення сані­тарно-гігієнічного стану, створення незручностей і завдання шкоди тим користувачам, які не мають заборгованості з оплати послуг.

Найсуттєвішими недоліками господарського механізму житлово-ко­мунального господарства, які зумовлюють необхідність проведення до­корінних реформ, є:

· сповільнені ринкові перетворення і структурні зрушення у галузі, відсутність конкурентного середовища;

· незадовільний технічний стан основних фондів житлово-комуналь­ного господарства, у зв'язку з чим — великі втрати ресурсів у мережах внаслідок незадовільного їх технічного стану;

· неповне відшкодування вартості послуг житлово-комунальних під­приємств установленими тарифами, значна регіональна диференціація тарифів;

· практика дотування збиткових підприємств, яка унеможливлює вихід їх з фінансової кризи, розвиває споживацькі тенденції;

· монопольне становище більшості підприємств, що не створює сти­мулів до здешевлення собівартості послуг, зменшення витрат енергетич­них ресурсів і непродуктивних видатків;

· низька продуктивність праці та велика кількість працюючих у жит­лово-комунальному господарстві;

· відсутність кваліфікованих менеджерів, здатних ефективно управ­ляти комунальними підприємствами;

· низька якість послуг і зменшення обсягів їх надання, що призво­дить до зменшення доходів житлово-комунальних підприємств;

· заборгованість населення за надані послуги, велика кількість ко­мунальних пільговиків;

· обмеженість фінансових ресурсів об'єктів комунальної власності, хронічна нестача коштів, необхідних не тільки для потреб розвитку під­приємств, а й для поточного їх утримання.

Для подолання зазначених недоліків слід провести комплексне реформування сфери житлово-комунального господарства відповідно до таких основних напрямів.

1. Формування нормативно-правової бази функціонування жит­лово-комунального господарства:

удосконалення нормативно-правових актів відповідно до ринко­вих умов;

стандартизація послуг житлово-комунальних підприємств;

перегляд нормативної бази, яка регламентує склад витрат підпри­ємств;

включення до складу тарифів на послуги інвестиційної складової.

2. Забезпечення фінансової стабілізації галузі:

проведення комплексної державної регуляторної тарифної політики;

стимулювання скорочення енерговитрат;

ефективна дотаційна підтримка підприємств;

перегляд пільг і чітке визначення джерел їх фінансування, перехід до адресних пільг населенню;

запровадження механізмів перерахунку плати за ненадані або не­
якісні послуги.

3. Інституційні перетворення в галузі:

роздержавлення, демонополізація, створення конкурентного середо­вища в житлово-комунальному господарстві;

ефективне державне регулювання діяльності природних монополій;

формування цілісної державної регуляторної політики тарифів у комплексі — на електроенергію, газ, водо-, теплопостачання, водовідведення; створення товариств власників житла, служб замовника, розвиток договірних відносин у галузі;

встановлення дієвого контролю за встановленням тарифів та їх про­зорістю;

перехід на енергозберігальні технології, прилади обліку та регулю­вання споживання води та теплоенергії.

Упродовж останніх років в Україні було прийнято низку норматив­но-правових актів і програм, спрямованих на подальший розвиток цієї життєво важливої галузі економіки. Так, 19 жовтня 1999 р. було вида­но Указ Президента України "Про прискорення реформування житло­во-комунального господарства", в якому цілі реформування галузі були визначені так:

здешевлення вартості та підвищення якості житлово-комунальних послуг;

забезпечення прозорості встановлення тарифів на послуги;

збільшення джерел їх фінансування при забезпеченні гарантій для соціально незахищених верств населення.

Відповідно до зазначених цілей в Указі сформульовано основні на­прями здійснення реформ:

поглиблення демонополізації та розвиток конкурентного середо­вища;

удосконалення системи управління житлово-комунальним госпо­дарством через його реструктуризацію та запровадження договірних від­носин між споживачами і виробниками послуг із забезпеченням їх пра­вового захисту;

реформування системи фінансування житлово-комунального госпо­дарства.

24 червня 2004 р. був прийнятий Закон України "Про Загальнодер­жавну програму реформування і розвитку житлово-комунального гос­подарства на 2004—2010 роки". У програмі як концептуальному доку­менті конкретизовано мету і принципи реформи житлово-комунальної сфери, визначено напрями, завдання та заходи щодо її проведення.

Так, у Законі вказано, що метою Програми є: здійснення державної політики з реформування житлово-комунального господарства, підви­щення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановле­них нормативів та національних стандартів.

Для формування ефективного фінансового механізму галузі важли­вим стало визначення у Програмі принципів державної політики ре­формування житлово-комунального господарства, зокрема таких:

забезпечення сталого функціонування і динамічного розвитку сфе­ри житлово-комунального господарства;

удосконалення системи управління житлово-комунальним госпо­дарством;

забезпечення доступу всіх верств населення до житлово-комуналь­них послуг, які відповідають вимогам державних стандартів;;

запровадження державних соціальних стандартів (норм і нормати­вів) у сфері житлово-комунального обслуговування;

стимулювання інвестиційної діяльності у сфері житлово-комуналь­ного господарства;

забезпечення ефективного використання грошових, людських та ма­теріальних ресурсів виробниками/виконавцями і споживачами житло­во-комунальних послуг;

пріоритетність інноваційного розвитку в життєзабезпеченні населе­них пунктів, сприяння науково-технічному прогресу у сфері житлово-комунального господарства;

гласність, громадський контроль та прозорість у прийнятті рішень щодо питань житлово-комунального господарства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень;

відповідальність органів місцевого самоврядування за ефективне ви­користання майна територіальної громади та забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних соціаль­них стандартів;

створення однакових умов для усіх суб'єктів підприємницької ді­яльності у сфері житлово-комунального господарства.

Механізм реалізації реформи житлово-комунального господарства зокрема передбачає:

упорядкування наданих пільг з оплати послуг та джерел їх фінан­сування; впровадження ресурсозберігальних технологій з метою здешевлен­ня вартості житлово-комунальних послуг та відповідного зниження та­рифів; сприяння залученню інвестицій для розвитку організацій з обслу­говування та ремонту об'єктів житлово-комунального господарства;реструктуризація заборгованості бюджетів усіх рівнів підприємст­вам житлово-комунального господарства з дотацій, пільг та субсидій за попередні роки; розвиток лізингу у сфері житлово-комунального господарства;

запровадження диференційованої плати за утримання житла та на­дання послуг з урахуванням інженерного обладнання будинків.

Фінансове забезпечення виконання Програми передбачається за та­кими напрямами:

організація ефективного контролю у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг;

поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;

забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житло­во-комунального господарства;

технічне переоснащення житлово-комунального господарства, на­ближення до вимог Європейського Союзу показників використання енер­гетичних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.

Фінансове забезпечення виконання Програми реформування і розвит­ку житлово-комунального господарства неможливе без визначення скла­ду і спрямування необхідного обсягу фінансових ресурсів. Так, до дже­рел фінансування заходів Програми віднесено:

кошти державного та місцевих бюджетів;

кошти підприємств житлово-комунального господарства відповід­но до програм їх розвитку, затверджених органами місцевого самовря­дування;.

гранти, кредити міжнародних організацій, благодійні внески;

іноземні інвестиції та кошти фізичних і юридичних осіб, що залу­чаються шляхом приватизації підприємств житлово-комунального гос­подарства, передачі об'єктів галузі в управління, оренду, концесію;

кредити вітчизняних комерційних банків.

Підсумовуючи, слід зазначити, що виконання заходів Програми ре­формування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004— 2010 рр. дасть можливість:

забезпечити реалізацію державної політики щодо регіонального розвитку, передусім у сфері житлово-комунального господарства;

зменшити до рівня експлуатаційної безпеки знос основних фондів у житлово-комунальному комплексі та витрати і втрати при виробни­цтві житлово-комунальних послуг;

забезпечити сталу та ефективну роботу підприємств житлово-ко­мунального господарства, підвищити рівень безпеки систем життєзабез­печення населених пунктів;

поліпшити якість житлово-комунального обслуговування насе­
лення;досягти оптимального співвідношення у рівні доходів населення і його витратах на оплату житлово-комунальних послуг;

створити прозорий механізм взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств і громадськості, спря­мований на вирішення проблемних питань у сфері житлово-комуналь­ного господарства.

 

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте фінансову діяльність підприємств житлового господарства.

2. Охарактеризуйте фінансову діяльність комунальних транспортних підприємств.

3. В чому необхідність і зміст реформи житлово-комунального господарства в Україні?

4. Проаналізуйте дискусійні визначення житлово-комунального гос­подарства у літературних джерелах.

5. Охарактеризуйте стан житлово-комунального господарства у ва­шій територіальній громаді. Які проблемні аспекти найчастіше виника­ють у цій сфері?

6. Як здійснюється (охарактеризуйте методи) регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги?

7. Як визначається показник фондовіддачі у вартісному і натураль­ному вираженні?

8. Які заходи, покликані знизити вартість комунальних послуг, най­частіше застосовуються вітчизняними комунальними підприємствами?

9. Як здійснюються планування та калькулювання собівартості по­слуг підприємств і організацій житлово-комунального господарства?

10. Опишіть, як визначаються розміри тарифів на послуги підпри­ємств та організацій житлово-комунального господарства.

11. Поясніть, як розраховують обсяг прибутку підприємств і організа­цій житлово-комунального господарства?

12. Що таке планова собівартість послуг? Як її визначити для підпри­ємств електротранспорту?

13. Які чинники найбільше впливають на дотримання принципу фі­нансової самостійності підприємств міського електротранспорту?

14. Проаналізуйте склад і структуру доходів комунальних транспорт­них підприємств.

15. Охарактеризуйте фінансовий стан і перспективи розвитку кому­нальних транспортних підприємств у нашій державі.

16. Яку роль відіграють комунальні платежі у формуванні фінансових ресурсів житлового господарства?

17. Назвіть напрями реформування житлово-комунального господар­ства в Україні.

18. Які найсуттєвіші недоліки господарського механізму житлово-ко­мунального господарства

Тести
Тема 11. УПРАВЛІННЯ МІСЦЕВИМИ ФІНАНСАМИ В УКРАЇНІ

 

1. Сутність управління місцевими фінансами