Затвердження кошторисів бюджетних установ

Затвердженню кошторисів передує процес формування лімітів і витрат у підпорядкованих установах, коли вищестоящі організа­ції повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної ус­танови, виходячи з основних її виробничих показників, обсягу виконаної роботи, штатної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. За таких умов мають ви­конуватися вимоги до забезпечення фінансовими ресурсами на­самперед щодо витрат на заробітну плату з нарахуванням на соці­альне страхування, а також на господарське утримання установи. Асигнування на придбання обладнання, капітальний ремонт при­міщень тощо, які не мають першочергового характеру, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат.

Кошторис складається всіма бюджетними установами на ка­лендарний рік і затверджується у встановленому порядку.

Одночасно із кошторисом на затвердження вищестоящій орга­нізації подається штатний розпис установи, включаючи її струк­турні підрозділи, які утримуються за рахунок спеціальних чи ви­щих позабюджетних коштів (форма штатного розпису затверджу­ється Мінфіном). Кошторис і штатний розпис затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящій організації.

Затвердження кошторису доходів і видатків та штатного роз­пису установи засвідчується підписом керівника відповідного ор­гану із зазначенням дати затвердження і гербовою печаткою.

Фінансування установ без затвердженого в установленому по­рядку кошторису забороняється.

Зміни до затвердженого кошторису та штатного розпису в процесі його виконання можуть вноситися лише з дозволу орга­нізації, яка затвердила кошторис і штатний розпис.

В процесі виконання кошторисів керівники установ мають право в межах затвердженої загальної суми видатків на оплату праці самостійно перерозподіляти кошти між фондом заробіт­ної плати за основним окладом, фондом заробітної плати по доплатах і надбавках та фондом на преміювання. Зазначені змі­ни можуть вноситися лише за наявності відповідних підстав згідно із законодавством з питань оплати праці. В разі внесення таких змін обґрунтування пояснювальною запискою подається устано­вою до квартальних та річних звітів про виконання кошторису доходів і видатків.

Єдиний кошторис доходів і видатків установи складається з трьох розділів, які наведені в рис. 5.7.

 

Рис. 5.7. Розділи кошторису доходів і видатків

 

Кожний з трьох розділів кошторису поділяється на доходну і видаткову частину.

Фінансування освіти

Основну частину видатків бюджету на освіту складає фінансування загальноосвітніх шкіл. В основі визначення обсягів фінансування лежать два показники:

• вихідний — кількість учнів;

• похідний — кількість класів.

Ці показники відображаються на дві дати — 1 січня і 1 вересня планового бюджетного року. Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається з урахування повного переходу учнів з класу в клас. Наприклад, кількість 2-х класів на 1 вересня дорівнює кількості учнів 1-х класів на 1 січня. Кількість учнів перших класів на 1 вересня поточного року встановлюється на основі перепису дітей в районі функціонування школи. Кількість учнів десятих класів визначається з урахуванням вступу до ПТУ і коледжів випускників 9-х класів.

Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з ноормативів наповнюваності одного класу. Вони встановлені на такому рівні

• 1—9 класи — 35 учнів;

• 10—11 класи — 25 учнів.

Оскільки бюджетний рік не збігається з навчальним, окрім показників на 1 січня і 1 вересня, розраховуються середньорічні за формулою:

Система зарплати вчителів складається з трьох складових:

а) оплата навчальних годин;

б) доплата за перевірку зошитів;

в) додаткові доплати.

Основним елементом виступає оплата навчальних годин.

Доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкової школи та в старших класах з таких предметів: мова та література, математика, іноземна мова.

Додаткові доплати встановлені за класне керівництво, завідування навчальними кабінетами, дослідними майстернями і ділянками, ведення позакласної фізкультурної роботи, завідування бібліотекою.

Розрахунок зарплати вчителів здійснюється у спеціальному документі — тарифікаційному списку, в рядках якого відображаються дані по кожному вчителю. Графи показують основні відомості і розрахунок зарплати:

• освіта, номер диплома;

• кваліфікаційна категорія;

• предмет;

• навчальне навантаження на тиждень у розрізі трьох груп класів (1-4,5—9,10—11);

• сума оплати педагогічного навантаження і доплати за перевірку зошитів по кожній групі класів;

• додаткові доплати (по кожному виду).

Підсумкова графа — загальна сума зарплати за місяць. У тарифі­каційному списку підсумки підбиваються по рядках (зарплата кож­ного вчителя) і графах (обсяг педагогічного навантаження, зарплата, доплати і сумарна зарплата).

Керівники шкіл отримують зарплату, що складається з двох час­тин, — ставка директора чи завуча та оплата педагогічної роботи. При цьому для них встановлені обмеження — максимальний обсяг їх педагогічного навантаження не повинен перевищувати 2/3 від нормативу (тобто 12 год).

Основним напрямом витрат по школі є фонд зарплати, який складається з трьох елементів:

1) педагогічного персоналу;

2) адміністративно-управлінського персоналу;

3) обслуговуючого персоналу.

Фонд зарплати вчителів планується у розрізі трьох вищезазна­чених складових системи зарплати. Планування фонду оплати педа­гогічного навантаження здійснюється на основі двох показників:

1) кількості педагогічних ставок;

2) середньої ставки зарплати.

Педагогічна ставка — це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педагогічного навантаження. Кількість педагогічних ставок розраховується по кожній групі класів шляхом ділення загальної кількості годин педагогічного навантаження по даній групі на норматив навантаження. Загальна кількість годин зафіксована.у тарифікаційному списку і визначається виходячи з кількості класів у кожній групі та обсягу годин за планом. Крім того, враховується ділення класів на групи з окремих предметів — праця, фізкультура, іноземна мова.

Середня ставка зарплати визначається шляхом ділення суми оплати навчальних годин (з тарифікаційного списку) на кількість педагогічних ставок по даній групі класів. Розрахунок річного фонду зарплати проводиться в розрізі двох періодів — за січень — серпень і вересень — грудень. Це пов'язано з тим, що з початком кожного навчального року, як правило, змінюються кількість класів у кожній навчальній групі. У січні — серпні кількість педагогічних ставок на 1 січня по даній групі множиться на середню ставку зарплати станом на 1 січня і на 8 місяців (у сільських школах на 8,5 місяця). За вересень — грудень кількість педагогічних ставок на 1 вересня множиться на середню ставку:

станом на 1 січня і на 4 (3,5) місяці.

Фонд зарплати за перевірку зошитів планується в розрізі класів шляхом множення середньорічної кількості класів у даній групі на середні витрати на перевірку зошитів на один клас. Середні витрати визначаються діленням суми доплати за перевірку зошитів за тарифікаційним списком на кількість класів на 1 січня.

Додаткові доплати плануються в розрізі кожного виду доплат шляхом множення відповідних показників на встановлений тив доплати:

• за класне керівництво — середньорічна кількість класів на норматив доплати;

• за керівництво кабінетами — кількість кабінетів на норметив доплати;

• за ведення позакласної фізкультурної роботи — залежно від чисельності класів у школі.

Фонд зарплати адміністративно-управлінського персоналу:

• директор;

•заступники;

• організатори масової роботи.

Кількість посад заступників та організаторів залежить від кількості класів у школі, а ставка зарплати директора та його заступників — від кількості учнів у школі. Планування фонду заробітної плати визначається шляхом множення кількості посад на ставку зарплати.

Фонд зарплати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Кількість посад визначається за встановленими нормативами, наприклад кількість прибиральниць встановлюється за нормативами площі на одну прибиральницю.

Нарахування на зарплату включають відрахування до Пенсійного фонду — 32%, Фонду соціального страхування — 4%, Фонду сприяння зайнятості — 1,5%.

У фінансуванні дошкільних закладів існують певні особливості. Планування фонду зарплати здійснюється за спрощеною методикою: кількість посад множиться на середню ставку зарплати. Кількість посад вихователів та їх помічників встановлюється за нормативом на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування дітей у закладі: най поширене — 12-годинне перебування дітей, за якого норматив становить 2 вихователя + 2 помічника.

Кількість посад іншого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами виходячи з чисельності дітей у даному закладі.

Основною особливістю планування фонду зарплати є виділення коштів на заміщення працівників, які перебувають у відпустці. Сума цих витрат планується шляхом множення загальної кількості днів відпустки з даної посади на середньоденну зарплату.

Загальною особливістю для шкіл-інтернатів та дитячих дошкільних закладів є встановлення часткового покриття витрат за рахунок батьківської плати. Ця плата зараховується не на рахунки даних за­кладів, а в бюджет. Вся сума витрат за кошторисом фінансується з бюджету.

 

Система вищої освіти в Україні зараз включає дві групи закладів:

• І—II рівнів акредитації — коледжі, технікуми, інститути;

• III—IV рівней акредитації — інститути, університети, академії. Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:

1) бюджет;

2) платне навчання.

Видатки на вищі учбові заклади. Державний вищий заклад освіти є суб'єктом освітньої діяльності, яка здійснюється з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави.

В Україні діють такі види вищих закладів освіти:

- університет – багатопрофільний вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за широким спектром природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямків науки, техніки і культури за освітньо-природничими програмами всіх рівнів, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ;

- академія – вищий навчальний заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами усіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, провадить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності;

- інститут – вищий заклад освіти або підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури та мистецтва. Провадить наукову та науково-виробничу діяльність.

Вищому закладу освіти належать:

- грошові кошти, майно, інші об'єкти власності, передані йому фізичними або юридичними особами у формі дарунку, пожертвування або за заповітом;

- доходи від власної діяльності та придбані на ці доходи об'єкти власності.

Фінансування вищих закладів освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є:

- кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, відповідно до укладених договорів;

- плата за надання додаткових освітніх послуг;

- кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, спортзалів і обладнання;

- дотації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- кредити та позички банків, дивіденди від цінних паперів і доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

- валютні надходження;

- добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані вд підприємств, установ, організацій, окремих громадян та інші кошти.

Бюджетні кошти та інші надходження на утримання вищого і закладу освіти повинні використовуватись на придбання предметів постачання і матеріалів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, на виплату заробітної плати, стипендій, створення необхідної матеріально-технічної бази, соціальний розвиток і матеріальне стимулювання трудового колективу.

Вищий учбовий заклад самостійно використовує бюджетні та позабюджетні кошти відповідно до єдиного кошторису доходів і видатків.

Крім того, за договорами з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами вуз може здійснювати додаткові послуги навчання за межами, встановленими державними професійними програмами, а також надавати інші види платних послуг. Платні освітні послуги не можуть надаватися замість або в межах обсягів основної освітньої діяльності, що фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Для планування видатків на вищі навчальні заклади визначаться контингент студентів на плановий рік з урахуванням їх випуску і прийому. Розрахунок складається окремо по денному, вечірньому і заочному навчанню.

Для призначення середньорічного числа студентів застосовується формула:

К = К₁ -

де: К – середньорічний контингент студентів;

К₁ – контингент на початок року;

В – випуск студентів (випуск планується з 1 липня);

П – прийом студентів (планується з 1 вересня).

При розрахунку середньорічного контингенту студентів враховується можливий відсів студентів.

У фонд заробітної плати вищих учбових закладів включається заробітна плата штатного професорсько-викладацького персоналу, осіб, які залучаються на педагогічну роботу на умовах погодинної оплати, а також заробітна плата адміністративно-технічного, учбово-допоміжного й іншого персоналу.

Фонд заробітної плати професорсько-викладацького персоналу визначається виходячи із двох показників: числа посад і середньої ставки заробітної плати. Число посад визначається за розрахунковим коефіцієнтом виходячи із кількості студентів і аспірантів на одного викладача. Ці коефіцієнти встановлені для вечірніх і заочних відділень за групами вузів і факультетів відповідно до профілю підготовки студентів та аспірантів, а для денних за нормами кількості студентів на одного викладача.

Ставки заробітної плати професорсько-викладацького складу диференційовані залежно від посади, яку він обіймає, вченого звання (професор, доцент), вченого ступеня (доктор, кандидат наук).

Викладачі вищих учбових закладів – професори, доценти, викладачі і асистенти – протягом 6-годинного робочого дня повинні вести усі види учбово-методичної та науково-дослідної роботи відповідно до навчальних планів та планів науково-дослідної робот.

Фонд заробітної плати професорсько-викладацького складу розраховується виходячи із середньої ставки заробітної плати по вищому учбовому закладу і середньорічної кількості посад професорсько-викладацького персоналу. Середня ставка заробітної плати приймається виходячи із середньої тарифної ставки, яка розрахована за штатним розписом.

Фонд заробітної плати керівних, адміністративно-господарських працівників і обслуговуючого персоналу вузів визначається, як правило, в індивідуальному порядку залежно від обсягу та специфіки роботи учбового закладу, а також затверджених посадових окладів або на підставі типових штатів.

Крім того, в єдиному кошторисі доходів і видатків передбачаються затрати (видатки) на придбання предметів і матеріалів, видатки на відрядження, оплату послуг з утримання вищого учбового закладу, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, дослідження та розробки.

Значну питому вагу у видатках вузів займають видатки на стипендії. Згідно з новою бюджетною класифікацією витрати на стипендії відносяться до категорії “Субсидії і поточні трансфертні виплати” код 1342 стипендії.

Стипендії – це грошове забезпечення, що регулярно надається особам, які навчаються на денних відділеннях за рахунок коштів державного бюджету, а також особам, які проходять підготовку в аспірантурі та докторантурі. Стипендія призначається студентам, які мають середній бал успішності 4 і вище. До їх числа належать студенти, які не мають академічної заборгованості за результатами підсумкового контролю. Студентам до першого підсумкового контролю стипендія призначається у мінімальному розмірі.

Стипендія студентам виплачуються в межах доведених лімітів стипендіального фонду. В межах доведених лімітів навчальні заклади вирішують питання призначення стипендій, забезпечуючи її виплату насамперед студентам з числа дітей-сиріт і дітей, що залишились без опіки батьків, та з малозабезпечених сімей.

До вищих навчальних закладів освіти належать також заклади освіти І і ІІ рівнів акредитації. Це:

- коледж – вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямків підготовки або спеціальностей;

- технікум – вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста.

Основними виробничими показниками закладів освіти І і II рівнів акредитації є число студентів і груп, які визначаються по денному, вечірньому і заочному навчанню. Середньорічна кількість студентів розраховується як і по вищих учбових закладах III та IV рівнів.

 

Фонд заробітної плати вищих закладів освіти містить 5 елементів:

1) професорсько-викладацький склад;

2) адміністративно-управлінський персонал;

3) навчально-допоміжний персонал;

4) обслуговуючий персонал;

5) фонд погодинної оплати праці викладачів.

Фонд зарплати професорсько-викладацького складу визначається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад встановлюється за нормативом кількості студентів на викладача, який диференційовано за формами навчання (очна, вечірня, заочна). Зарплата викладачів залежить від посади (асистент, старший викла­дач, доцент, професор), наукового ступеня (кандидат наук, доктор наук) і вченого звання (доцент, професор).

Фонд погодинної оплати праці викладачів розраховується за нормативом (1-2%) фонду зарплати професорсько-викладацького складу і використовується для оплати праці залучених до викладання фахівців народного господарства і наукових закладів. Фонд зарплати адміністративного, навчально-допоміжного та обсл уговуючого персоналу визначається на підставі штатного розпису вищого навчального закладу освіти, який затверджується ректором.

 

Професійно-технічна освіта. Професійно-технічний навчальний заклад це заклад ocвіти, що забезпечує реалізацію потреб і громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їхніх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

До професійно-технічних навчальних закладів належать:

- професійно-технічне училище відповідного профілю;

- професійне училище соціальної реабілітації;

- вище професійне училище;

- художнє професійно-технічне училище;

- вище художнє професійно-технічне училище;

- училище-агрофірма;

- центр професійно-технічної освіти;

- навчально-виробничий центр;

- центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів;

- навчально-курсовий комбінат;

- інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.

Засновниками професійно-технічного навчального закладу можуть бути центральні і місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації та їхні об'єднання незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадян України.

Фінансування професійно-технічної підготовки робітників, соціальний захист учнів. Слухачів та педагогічних працівників у державних професійно-технічних навчальних закладах у межах обсягів державного замовлення здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України.

Установи професійно-технічної освіти та професійно-технічні заклади інших форм власності утримуються за рахунок коштів під повідних замовників.

Обсяги бюджетного фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів та установ не можуть зменшуватися або припинятися за наявності інших джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування професійно-технічного навчального закладу є кошти, одержані за:

- професійну підготовку понад державне замовлення, курсову підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників до укладених договорів з юридичними та фізичними особами;

- надання додаткових платних освітніх послуг.