Зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів в умовах бюджетної реформи

 

 

В Україні досить гостро постає проблема забезпечення достатнім фінансовим ресурсом місцевих бюджетів всіх рівнів як гарантії соціально-економічного розвитку держави в цілому та її окремих регіонів. Сучасні трансформаційні процеси визначають нові підходи до організації взаємовідносин між державним та місцевими бюджетами. Відсутність виваженої політики регіонального розвитку на попередньому етапі призвела не лише до збільшення диспропорцій, загострення соціально-економічних проблем, але й до економічної і суспільної дезінтеграції держави. Це, насамперед, зумовлює перенесення значного обсягу державних витрат (у першу чергу – соціальних) на рівень адміністративно-територіальних одиниць, що вимагає наявності стійких доходів місцевих бюджетів. У зв’язку з вищесказаним проблема зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів в умовах бюджетно-податкового реформування є на сьогодні досить актуальною для України.

Першим кроком до зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів в Україні стало прийняття в 2001 році першого Бюджетного кодексу, яким було врегульовано на довгостроковій основі розмежування доходів та видатків бюджетів всіх рівнів, склад закріплених та власних доходів місцевих бюджетів, організацію міжбюджетного трансфертування на базі формульного розрахунку обсягу.

Водночас на підставі здійсненого аналізу організації та функціонування бюджетної системи України були виявлені негативні тенденції стосовно:

1) принципів формування дохідної частини місцевих бюджетів різних рівнів;

2) забезпечення місцевих бюджетів власними джерелами доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів; їх частка в загальному обсязі доходів складає близько 20% на користь закріплених доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

3) організації міжбюджетних відносин, згідно з якою в Україні спостерігається постійне збільшення кількості дотаційних бюджетів, зростання питомої ваги дотацій і субвенцій у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів, кількісне зростання субвенцій з державного бюджету, які мають соціальний, а не інвестиційний характер.

Зазначені проблеми обумовили необхідність нагального їх вирішення шляхом реформування бюджетної і податкової систем в розрізі прийняття нових Бюджетного та Податкового кодексів.

У новій редакції Бюджетного кодексу зроблені подальші кроки в напрямку забезпечення фінансової достатності місцевих бюджетів.

Зокрема, передбачено істотне розширення повноважень органів державної виконавчої влади у сфері організації бюджетного процесу на місцевому рівні. Посилені регламентація і контроль з боку центральної влади діяльності, пов’язаної зі складанням, розглядом, затвердженням і виконанням місцевих бюджетів; унормовано питання здійснення бюджетних процедур у разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет; окреслено основні положення надання місцевим бюджетам інвестиційних субвенцій; розширено коло місцевих бюджетів в розрізі можливості здійснювати зовнішні запозичення; врегульовано питання взаємовідносин районного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування; задекларовано розрахунок фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на підставі державних соціальних стандартів і нормативів.

У новому Бюджетному кодексі визначено заходи і щодо досягнення фінансової незалежності місцевих бюджетів. До них відносяться: передача додаткових джерел доходів; упорядкування окремих видатків; розширення переліку джерел бюджету розвитку; стимулювання місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування до збільшення дохідної бази у вигляді додаткової дотації, яка утворюється від перевиконання розрахункового обсягу доходів, що зараховуються до державного бюджету, на даній території.

Передбачено вагоме зростання фінансового ресурсу місцевих бюджетів за рахунок як передачі окремих доходів державного бюджету, так і розширення джерел доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (відповідно 10,6 та 4,9 млрд. грн.), а саме:

1) передачі до доходів місцевих бюджетів окремих джерел доходів державного бюджету: плати за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію (6 видів); 50% плати за спеціально водокористування, користування надрами, лісокористування; частини податку на прибуток (до бюджету розвитку); 50% надходжень податку на прибуток та акцизного збору понад річні розрахункові обсяги;

2) віднесення до доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (власних) у повному обсязі: плати за землю, надходжень від адміністративних штрафів, надходжень від єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва (до бюджету розвитку), плати за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, надходжень від фіксованого податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, запровадження податку на нерухомість;

3) збільшення з 20% до 50% нормативу зарахування до бюджетів (міст, сіл, селищ) збору за забруднення навколишнього природного середовища; грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

4) розширення переліку джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів за рахунок: частини податку на прибуток, єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва (до бюджетів місцевого самоврядування).

Виконання вищезазначених заходів дозволить зменшити залежність місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету та підвищити інвестиційну спроможність територій. Таким чином, завдяки впровадженню нововведень Бюджетного кодексу вже в 2011 році буде досягнуто збільшення ресурсної бази місцевих бюджетів в 3,6 рази у порівнянні з минулим роком, що забезпечить можливість економічного зростання регіонів та гарантій виконання органами місцевої влади своїх соціальних зобов’язань.

Так, до бюджету міста Харкова за січень – лютий 2011 року, згідно з оперативними даними Державного казначейства, надійшло 558 млн. грн., у тому числі: до загального фонду – 323,1 млн. грн., до спеціального – 72,3 млн. грн.; протягом цього періоду було отримано з державного бюджету трансфертів на суму 162,6 млн. грн..

У порівнянні з аналогічним періодом 2010 року фінансовий ресурс міста збільшився на 103,3 млн. грн. (30,5%), у тому числі: доходи загального фонду – на 34,5 млн. грн. (12%), спеціального – на 40,8 млн. грн. (в 2,3 рази); обсяг трансфертів з державного бюджету зріс на 55 млн. грн. (в 1,5 рази).[1]

Контрольні запитання:

1. В чому сутність місцевих бюджетів?

2. Які складові та принципи побудови місцевих бюджетів

3. Охарактеризуйте місцеві позики та їх розвиток в Україні

4. Охарактеризуйте зарубіжний досвід функціонування місцевих бюджетів та можливість його імплантації у вітчизняну практику

5. Які шляхи зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів в умовах бюджетної реформи?

6. Які етапи розвитку місцевих бюджетів України?

7. Які форми регулювання бюджетів?

8. Яка структура бюджетної системи України?

9. Назвіть принципи побудови бюджетної системи України

10. Які складові загального і спеціального фондів державного бюджету

11. Назвіть основні вимоги Бюджетного кодексу України щодо місцевих запозичень.

12. Назвіть форми місцевих запозичень до бюджету розвитку.

13. Який зміст підготовчої роботи для здійснення місцевої позики?

14. Які види місцевих позик?

15. Які головні цілі випуску місцевих облігацій?

Тести

1.Місцевими бюджетами визначаються бюджети:

а)Області

б)Району

в)Бюджети місцевого самоврядування

г)Бюджет АР Крим

2. Бюджетний кодекс передбачає можливість розподілу бюджету на фонди:

а)Первинний

б)Загальний

в)Спеціальний

г)Вторинний

3.Відповідно до вимог бюджетного кодексу доходи місцевих бюджетів складаються із:

а)Закріплених

б)Власних

в)Запозичених

г)Додаткових

4.Податок з фізичних осіб відноситься до доходів:

а)Власних

б)Додаткових

в)Закріплених

г)Запозичених

5. Загальний фонд має включати:

а)Фінансування загального фонду бюджету

б)Всі доходи бюджету

в)Всі доходи бюджету, крім тих, що призначені до спеціального фонду

6. Бюджетні призначення та видатки, за рахунок конкретно-виражених джерел надходжень відносяться до:

а)Загального фонду

б)Спеціального фонду

в)Первинного фонду

г)Вторинного фонду

7. Місцевими бюджетами визнаються:

а) бюджети територіальних громад тільки сіл та селищ;

б) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

в) бюджети районів у містах;

г) бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

8. Найважливіші характеристики й вимоги, яким повинен відповідати кожен бюджет завжди відображають:

а) види бюджетного устрою;

б) принципи бюджетного устрою;

в) об’єкти бюджетного устрою;

г) функції бюджетного устрою.

9. До принципів побудови місцевих бюджетів не належать:

а) принцип незалежності;

б) принцип самостійності;

в) принцип доцільності;

г) принцип субсидіарності.

10. Передбачає досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних методик:

а) принцип цільового використання бюджетних коштів;

б) принцип публічності та прозорості;

в) принцип збалансованості;

г) принцип ефективності.

11. В місцевих фінансах місцеві бюджети є:

а) фінансовою базою місцевого самоврядування;

б) фінансовими планами територіальних формувань;

в) джерелом утримання і розвитку місцевого господарства;

г) всі відповіді вірні.

12. Передбачає поділ бюджетів на загальний та спеціальні фонди:

а) Податковий Кодекс;

б) Бюджетний кодекс;

в) Конституція України;

г) Земельний Кодекс.

13. Згідно Бюджетного кодексу України (ст. 5) місцевими бюджетами визнаються бюджети:

а) Автономної Рес­публіки Крим;

б) обласні, районні бюджети;

в) бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування;

г) всі відповіді вірні.

14. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети:

а) територіальних громад сіл;

б) селищ;

в) міст та їх об'єднань;

г) всі відповіді вірні.

16. У бюджетній практиці цільове використання коштів забезпечується за допомогою групування видатків бюджетів відповідно до:

а) функціональної класифікації;

б) економічної класифікації;

в) відомчої класифікації;

г) всі відповіді вірні.