Фінансове забезпечення функцій місцевого самоврядування

 

Досить складним є реальний стан справ з фінансовим забезпеченням виконання функцій органів місцевого самоврядування. Функціонування та розвиток місцевого самоврядування значною мірою залежить від наявності в розпорядженні органів місцевого самоврядування матеріальних, фінансових та інших ресурсів, необхідних для виконання їх функцій. Територіальні громади або органи місцевого самоврядування, утворені ними, мають бути дієздатними у своєму праві самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів України.

Місцеві бюджети відіграють важливу роль у фінансу­ванні діяльності органів місцевого самоврядування стосовно забезпечення суспільних послуг насамперед соціального спряму­вання. Це стосується виплат із соціального за­хисту та соціального забезпечення населення, утримання закладів соціально-культурної сфери, видатків на розвиток місцевого господарства, фінансування молодіжних програм. За рахунок місцевих бюджетів здійснюються до­даткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, допомоги і пільг ветеранам вій­ни та праці, сім'ям з дітьми, малозабезпеченим верствам населення, одиноким престарілим громадянам, які потребу­ють догляду, тощо.

Зважаючи на те, що більшість послуг населення України отримує саме від органів місцевого само­врядування, частка місцевих бюджетів у зведеному бюджеті та щодо валового внутрішнього продукту держави повинна зростати, що є важливим засобом для збільшення фінансової забезпеченості органів місцевого самоврядування і суттєвим чинником для реального виконання функцій місцевого самоврядування. Застосування формульного підходу при визначенні обсягів міжбюджетних транс­фертів (при всій позитивності цієї методики) не може вирі­шити проблеми фінансового забезпечення місцевого само­врядування, якщо нормативи бюджетної забезпеченості є явно недостатніми.

Проте ситуація, що склалася в Україні, доводить, що дохідна частина місцевих бюджетів формується здебільшого за рахунок загальнодержавних податків і зборів, нормативи розподілу яких постійно змінюються. Таким чином, органи місцевого самоврядування не в змозі реально планувати свою діяльність щодо виконання функцій у сфері розвитку адміністративно-територіального утворення на перспективу.

Зокрема, особливо низь­кою є відносна частка місцевих податків і зборів, яка для біль­шості українських міст становить в середньому 3–5%, а для сіл та селищ є ще меншою (близько 1%). Це загрожує принципу автономності місцевих бюд­жетів і фінансовій незалежності місцевого самоврядуван­ня [56, с. 262]. К. Павлюк вважає, що «під фінансовою незалежністю місцевого самовряду­вання треба розуміти можливість самостійного вирішення пи­тань комплексного фінансового забезпечення економічного й соціального розвитку цієї території, що входять до компетен­ції відповідного рівня місцевого управління» [215, с. 252]. Вона також зауважує, що межі фінансової незалежності місцевого са­моврядування завжди мають визначатися у законодавчому по­рядку, тобто закон повинен чітко визначати функції міс­цевого самоврядування і відповідно до них – джерела ресурсів, які становитимуть фінансове забезпечення цих функцій.

Суттєвою проблемою достатнього фінансового забезпечення виконання функцій органів місцевого самоврядування є те, що видатки бюджету здійснюються в умовах реальної ринкової економіки з властивими їй нега­тивними проявами – інфляцією, часто не прогнозованим ростом цін тощо. Це створює значні проблеми для органів місцевого самоврядування у виконанні їхніх функцій та повноважень, передбачених законодавством. Держава повинна не тільки контролювати виконання органами місцевого само­врядування функцій та делегованих повноважень, що передбачено чинним законодавством, а й фі­нансово забезпечувати їх виконання.

Чітке роз­межування функцій на сьогодні не закріплено в бюджетному законодавстві, загальний характер обов'язків органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також їхнє часткове дублювання породжують неузгодженість із функціями та форм їх взаємодії. Не завжди зрозуміло, органи влади якого рівня і які послуги надають, які саме функції яка з гілок влади одного рівня (органів державної адміністрації чи місцевого самоврядування) має їх виконувати. Тому залишається актуальним ухвалення Закону «Про територіальну грома­ду», внесення змін до Законів «Про місцеве самоврядування» та «Про місцеві державні адміністрації». У законодавчому порядку мають бути врегульовані такі питання, як механізм делегування повноважень органів місцевого самоврядування іншим рівням влади, порядок визначення обсягів фінансових ресурсів, необхідних для реалізації делегованих повноважень після передачі їх від одного рівня влади до іншого.

Актуальність визначення сумарного фінансового потенціалу на рівні кожного місцевого господарства є початковим етапом у розробці будь-яких зведених програм і прогнозів розвитку. Виокремимо шість основних секторів, в яких відбувається формування фінансового потенціалу для забезпечення функцій органів місцевого самоврядування. П'ять з них – внутрішні, один – зовнішній. Останній акумулює всі одержувані в регіоні кредити з джерел, розташованих за межами території, тобто об'єднує в окрему групу всі зовнішні запозичення.

Доцільно наголосити, що бюджетна забезпеченість із розрахунку на одного жителя села, селища, міста становить 50 – 700 грн на рік, водночас, як стандарти ЄС передбачають 2000 євро, а бюджетна система України спрямована на підтримку не самодостатніх (тих, що володіють власною фінансовою базою), а дотаційних територіальних громад та регіонів [304, с. 6].

В цілому сучасний стан місцевого розвитку характеризується:

- відсутністю дієвої системи гарантій виконання функцій та повноважень органів місцевого самоврядування і належного матеріального, фінансового, кадрового та іншого ресурсного їх забезпечення. Держава поки що недостатньо виконує свої зобов'язання щодо створення умов для розвитку місцевого самоврядування:

– поглибленням диспропорцій у соціально-економічному розвитку територіальних громад та регіонів;

– невирішеністю нагальних питань реформування системи адміністративно-територіального устрою України;

– дефіцитом фінансових ресурсів житлово-комунального господарства, систем енерго-, паливо-, водозабезпечення і соціальної інфраструктури.

Питання про багатовимірність шляхів фінансово-економічного розвитку місцевого господарства багато в чому є продовженням основних напрямів політики із забезпечення фінансової стабілізації:

- створення сприятливого інвестиційного клімату;

- встановлення податкових пільг за пріоритетними видами діяльності;

- регулювання цін і тарифів;

- здійснення регіональних замовлень, що забезпечують реалізацію цільових програм;

- дотаційна політика;

- залучення фінансових ресурсів населення.

Важливим для повнішого і точнішого розуміння сутності, складу і структури механізму фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування є уточнення змісту дефініції «фінансове забезпечення», оскільки на сьогодні воно не має однозначного, загальноприйнятого трактування.

Фінансове забезпечення необхідно розглядати в єдності і з стійкістю і конкурентоспроможністю регіональної господарської системи. Ця єдність має складну структуру і включає відомі аспекти: продовольчий, інформаційний, соціальний, інвестиційний, енергетичний, екологічний та ін. Контроль за ними частково здійснюється органами місцевого самоврядування, частково перебуває у винятковій компетенції державних органів влади або різних суб'єктів господарювання.

Фінансове забезпечення — це система джерел і форм фінансування розвитку економічної і соціальної сфер суспільства [282]. Зокрема, під фінансовим забезпеченням розуміють виділення певної суми фінансових ресурсів на розв’язання окремих проблем фінансової політики суб’єкта господарювання. При цьому розрізняють забезпечувальну і регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб, і характеризує пасивну дію фінансового забезпечення. Регулятивна дія справляє вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпечення і характеризує активну дію фінансового забезпечення.

Таким чином, під фінансовим забезпеченням доцільно розуміти сукупність фінансових ресурсів, які перебувають у сфері обслуговування суб’єктів господарювання та є основою їх розвитку.

Враховуючи комплексну природу місцевого самоврядування, яка об’єднує елементи державно-публічної влади і територіально-корпоративної форми самоорганізації місцевого суспільства, вважаємо, що фінансове забезпечення місцевого самоврядування – це сукупність фінансових ресурсів, які формуються у відповідних фондах, перебуваючи у сфері обслуговування органів місцевого самоврядування, та є основою розвитку адміністративно-територіального утворення.

На сьогодні фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування є незадовільним. Фінансова автономія місце­вих органів влади, закріплена у ст. 9 Європейсь­кої Хартії місцевого самоврядування, має в Україні вкрай обмежений характер. За розрахун­ками фахівців Асоціації міст України власні й делеговані повноваження органів місцевого самоврядування забезпечено фінансовими ре­сурсами лише на 20–30% [56, с. 259].

Більшість бюджетних коштів акумулю­ється в державному бюджеті, а частка місцевих бюджетів становить лише близько 23% зведеного бюджету, хоча саме органи місцевого самоврядування забезпечують надання найвагоміших соціальних послуг населенню. З власних доходів місцевого самоврядування фінансується насамперед утримання комунального господарства, відносна частка цих доходів є незначною, їх явно недостатньо для фінансування навіть найнеобхідніших потреб забезпе­чення життєдіяльності населених пунктів.

Усі зазначені чинники суттєво впливають на ефективність системи фінансового забезпе­чення функцій місцевого самоврядування в Україні. Але головним недоліком і проблемою чинної системи вважається те, що вона не стимулює органи місцевого самовряду­вання у частині наповнення дохідної частини бюджету та до відповідальності за використання ресурсів. Система міжбюджетного фінансування не може функціонувати ефективно, якщо вона не створює дієвих стимулів для органів місцевого самоврядування у на­рощуванні ними економічної бази без загрози повної втрати додаткових доходів або значної їх частини. Сучасна система фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні скоріше стимулює споживацькі настрої у витрачанні коштів, а не активну їх мобілізацію з потенційно можливих джерел.

Отже, при дослідженні фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування зазначимо, що доволі принциповою є можливість органів місцевого самоврядування самостійно формувати і розпоряджатися фондами фінансових ресурсів, направленими на вирішення питань місцевого значення.

Реалізація функцій місцевого самоврядування може забезпечуватися різними методами. Враховуючи те, що місцеве самоврядування визнається і гарантується законодавством, рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень обов'язкові для виконання всіма розташованими на території місцевого господарства підприємствами, установами і організаціями незалежно від їх організаційно-правових форм, а також громадянами. У розпорядженні органів місцевого самоврядування є адміністративні методи реалізації власних функцій. Проте в сучасних умовах дедалі більшого значення набувають економічні методи забезпечення реалізації функцій місцевого самоврядування, які передбачають надання його органам достатніх фінансових ресурсів.

У процесі виконання функцій місцевого самоврядування його органи централізовано на місцевому рівні привертають, акумулюють і витрачають певну кількість грошових коштів, формуючи таким чином механізм фінансового забезпечення функцій органів місцевого самоврядування.

Розглядаючи механізм фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування, більшість дослідників розкривають вагомі фактори, які визначають формування фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування, беручи до уваги: ступінь впливу держави на побудову місцевої податкової системи та її співвідношення з податковою системою країни; об'єкти місцевого оподаткування; суб'єкти, які беруть участь у формуванні місцевих доходів; права органів місцевого самоврядування на використання неподаткових джерел доходів місцевих бюджетів; порядок встановлення і збору податків, що надходять до місцевого бюджету, і ступінь впливу органів місцевого самоврядування на ці процеси.

Таким чином, механізм фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування є системою принципів і методів формування фонду грошових коштів, що надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування.

Маючи за основу запропоноване визначення, розглянемо методи, принципи і способи формування досліджуваного механізму, які залишилися поза увагою дослідників.

Вважаємо, що для реалізації достатнього фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування необхідно застосовувати ряд методів: організаційний метод, метод економічної взаємодії органів місцевого самоврядування і суб’єктів підприємницької діяльності; нормативно-правовий, інформаційний, організаційно-фінансовий.

Організаційний метод має включати системи управління, орієнтовані не тільки на вирішення поточних питань, але й виконання перспективних завдань. При цьому можливе використання обґрунтованої, направленої на формування максимально сприятливого середовища для виробництва і життєдіяльності системи з використанням ринкових принципів регулювання територіальної організації суспільства і забезпеченням конкурентоспроможності регіональної економічної політики з метою виявлення і оцінки основних чинників інвестиційної активності в регіональній економіці. До принципів регіональної інвестиційної політики належать: принцип незмінності ухвалюваних рішень, що дає інвесторові упевненість в захищеності його вкладень; принцип рівноправності інвесторів. Для мінімізації інвестиційних ризиків, пов'язаних з діяльністю органів місцевого самоврядування, мають бути розроблені нормативні документи, що містять гарантії органів місцевого самоврядування щодо підтримки інвестицій та визначають порядок взаємовідносин.

Інший метод реалізації фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування пов'язаний з формуванням системи економічної взаємодії органів місцевого самоврядування і суб’єктів підприємницької діяльності у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку регіону, так званий механізм стратегічного партнерства, який полягає в залученні до найважливіших для регіону напрямів розвитку суб’єктів підприємницької діяльності, на засадах як партнерства з органами місцевого самоврядування. При цьому використовуються економічні регулятори залучення фінансових ресурсів – від встановлення інвесторам прямих податкових пільг і податкових канікул до надання позик і кредитів. Механізм стратегічного партнерства дасть змогу використовувати приватний капітал з більшою ефективністю і доцільністю для забезпечення функцій місцевого самоврядування.

Нормативно-правовий метод, що включає ухвалення нормативно-правових актів, на основі яких органи місцевого самоврядування мають у своєму розпорядженні певну фінансову базу для виконання функцій, які відповідають умовам конкурентоспроможного, стійкого і безпечного розвитку. Очевидна необхідність ухвалення законів, в яких мають бути визначені основні принципи стратегії фінансового забезпечення розвитку територій: цілі, завдання і ключові напрями регіонального розвитку; засади, методи і форми сучасної регіональної політики; формування і витрачання бюджетних коштів, що сприятиме фінансовому забезпеченню функцій органів місцевого самоврядування.

Необхідно ухвалити нормативні акти, які забезпечують впровадження принципів регіонального програмування і планування, підвищення ефективності і відповідальності органів місцевого самоврядування в питаннях успішного розвитку підвідомчих територій.

Для реалізації механізму фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування потрібно удосконалити інформаційний метод, який включає систему моніторингу регіональних соціально-економічних показників. Завданням моніторингу є оцінка рівня соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних утворень. Нова система показників повинна

– має сприяти проведенню оцінки інфраструктурних можливостей для реалізації великих інвестиційних проектів в адміністративно-територіальних утвореннях, виявленню формальних і неформальних бар'єрів для ведення бізнесу (зокрема формування конкурентоспроможних економічних кластерів) та здійснення інвестиційних проектів;

– об'єктивно оцінювати необхідність державної підтримки регіону або адміністративно-територіальної одиниці; діяльність органів місцевого самоврядування щодо проведення соціально-економічних, бюджетної і адміністративної реформ; збір інформації та аналіз стану нормативно-правової бази на місцевому рівні; реалізацію регіональних програм соціально-економічного розвитку.

Механізм фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування неможливий без формування організаційно-фінансового методу що включає систему реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіонів за допомогою державних організаційно-фінансових інститутів, які відповідають за окремі напрями цієї стратегії. При цьому необхідно забезпечити перехід від фінансової підтримки конкретних регіонів до вирішення системних проблем їх самозабезпечення.

Розглянувши механізм фінансового забезпечення, сформулюємо головні принципи забезпечення функцій місцевого самоврядування:

1. Принцип взаємозв'язку і послідовності фінансового забезпечення функцій. Функції на кожному етапі реалізації мають бути розподілені за групами вирішуваних завдань.

2. Принцип нарощування фінансових ресурсів. Необхідно забезпечити відтворення ресурсів по ходу реалізації функцій, тобто, можливість використовувати на подальших етапах ресурси, що утворилися на попередніх етапах.

3. Принцип економії ресурсів. У процесі реалізації функцій важливо, щоб ефект при цьому був ширший, ніж безпосереднє виконання програмних завдань. Йдеться про створення загальних сприятливих соціальних, технологічних, інституційних і організаційних умов, які підвищують ефективність економіки та соціальної сфери зокрема.

4. Принцип інфраструктурного забезпечення. Ефективність фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування визначається змінами в організаційній та інституційній сферах.

Однак реалізувати ефективний механізм фінансового забезпечення функцій органів місцевого самоврядування лише на основі методів та принципів неможливо. Соціально-економічна ситуація в Україні переконує, що причини нерівномірного фінансового забезпечення країни мають регіональний характер і диференційовані таким чином: територіальна концентрація продуктивних сил і банківського капіталу в небагатьох високо-урбанізованих зонах; чітка диференціація за рівнями грошової насиченості; коливання рівня і форм зайнятості; економічна відокремленість; відцентрові тенденції і сепаратизм; корупція інститутів і влади; територіальний і галузевий монополізм та ін. Залежно від ступеня концентрації перелічених причин посилюється нерівномірність регіонального соціально-економічного розвитку, а відповідно й фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування.

Сучасні способи і методи системної дії на негативні результати механізму регіонального управління в економічній, фінансовій, інвестиційній і соціальній сферах недостатньо пов'язані з аналізом ступеня економічного розвитку регіону, що знижує результативність функціонування системи його забезпечення в цілому.

Таким чином, структурно механізм фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування необхідно розглядати як складну систему блоків, яка охоплює відповідні сфери фінансової діяльності на місцевому рівні. Досліджуваний механізм, в основі побудови якого лежить стратегічний підхід, представлено на рис. 2.1.

Механізм реалізації стратегії фінансового забезпечення функцій органів місцевого самоврядування залежатиме від ступеня взаємодії суб'єктів, що представляють економічні, екологічні й соціальні інтереси.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації виступають як суб'єкти, проте зацікавленими у виконанні функцій органами місцевого самоврядування є також суспільство і його суб'єкти: держава, підприємства, населення.

Блок засобів досягнення цілей включає стандартні методи стратегічної трансформації регіонального господарства, до яких належать організація планування, фінансування, ціноутворення, ліцензування, стандартизація, нормування, кредитування, інвестування, оподаткування та ін.

Системність регіонального господарства обумовлює необхідність системного застосування цих методів залежно від наявних засобів. Особливе місце посідає в ньому сукупність ефективних інструментів (ставок, цін, тарифів, пільг, субсидій, субвенцій, дотацій, курсів, квот, ліцензій, норм, штрафів, рент, грантів). З їх допомогою конкретизується механізм залучення коштів з різних джерел (бюджетів і позабюджетних фондів, приватних заощаджень, власних накопичень підприємств і кредитів, добродійних внесків тощо), що надаються в різних формах.

 

 

 

Рис. 2.1. Структура механізму реалізації стратегії фінансового забезпечення функцій органів місцевого самоврядування

 

Блок контролінгу повинен забезпечити моніторинг стратегічного розвитку регіону шляхом безперервного отримання, використання і зберігання інформації про стан господарства в системі прийнятих індикаторів і динаміку їх змін. До його завдань також належить забезпечення швидкого обміну необхідною інформацією із зацікавленими органами, установами, громадськими організаціями і засобами масової інформації.

Блок контролю в механізмі стратегічного розвитку має забезпечувати базу корекції стратегічного курсу.

Блок корекції застосовують при змінах індикаторів розвитку, відповідно до планів стратегічного розвитку регіону проводиться зміна соціально-економічної політики у бік ліквідації відхилень.У разі потреби вносяться конструктивні пропозиції у регіональні і місцеві органи законодавчої і виконавчої влади щодо корекції поставленої мети та завдань.

Отже, в ході перебудови механізму формування бюджетів має бути вирішена низка питань, в тому числі: яка частка бюджетних доходів повинна спрямовуватися до державного бюджету, яка залишатися на місцях; у зв'язку з цим: яким повинен бути норматив відрахувань від територіальних бюджетних доходів, що відобразиться у нормах відрахувань від загальнодержавних податків і зборів.

Необхідно також визначити, єдиний чи диференційований норматив слід застосовувати. Якщо встановити єдиний для всіх регіонів норматив формування бюджетів, то через різні рівні економічного і соціального розвитку в дея­ких регіонах бюджет, сформований за цим норма­тивом, буде меншим за досягнутий, а в деяких – більшим. Для усу­нення протиріч пропонуємо:

– можливе виділення із бюджетів вищих рівнів дотацій і субвенцій тим органам місцевого самоврядування, у бюджеті яких не вистачатиме коштів для фінансового забезпечення потреб за встановленими нормативами;

– для регулювання місцевих бюджетів має бути створений фонд міжтериторіального фінансового вирівню­вання.

Важливо, щоб з податкових джерел поточного бюджету місцевих органів влади могли фінансуватися 60–80% їх власних потреб. У цьому разі їх залежність від рішень органів вищого рівня стосовно дохідної частини місцевих бюджетів буде мінімальною. Окрім цього, наповнення дохідної частини бюджету розвитку органів місцевого самоврядування має відбуватися здебільшого за рахунок активної державної підтримки у вигляді інвестиційних субвенцій.

 

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте нормативно-правове регулювання місцевих фінансів в Україні.

2. Яка політика щодо фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування?

3. Які історичні основи формування інституту місцевого самоврядування?

4. Які проблеми достатнього фінансового забезпечення виконання функцій органів місцевого самоврядування?

5. Охарактеризуйте сучасний стан місцевого розвитку.

6. Що розуміють під фінансовим забезпеченням?

7. Що розуміють під механізмом фінансового забезпечення функцій місцевого самоврядування?

8. Назвіть головні принципи забезпечення функцій місцевого самоврядування..

Тести

 

1. Відмінність між представницькими органами базового і регіонального рівнів полягає в наступному:

а ) ради базового рівня представляють інтереси конкретних територіальних громад, а ради регіональних рівнів – лише їх спільні інтереси;

функції даних органів не відрізняються;

б)представницькі органи базового рівня самостійно несуть відповідальність перед законом, представницькі органи регіонального рівня не беруть на себе ніяких зобов’язань;

в)правильні відповіді вказані під варіантами а, с.

2.За режимом здійснення повноважень органи місцевого самоврядування бувають:

а ) загального характеру;

б)конкретного характеру;

в)соціально-економічного характеру;

г)фінансово-економічного характеру.

3.До виконавчих органів місцевого самоврядування належать:

а ) виконавчі комітети;

б)виконавчі відділи;

в)виконавчі управління;

г)всі відповіді вірні.

4. Які з функцій органів місцевого самоврядування узагальнюють діяльність позатериторіального, стосовно підвідомчої території, і горизонтального характеру, відносини з органами самоврядування різних видів:

а ) зовнішні;

б)внутрішні;

в)власні;

г)делеговані.

5.Окремі повноваження органів державної виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідними органами виконавчої влади – це:

а ) делеговані функції органів місцевого самоврядування;

б)загальні функції органів місцевого самоврядування;

в)спеціальні функції органів місцевого самоврядування;

г)тематичні функції органів місцевого самоврядування.

6.До повноважень органів місцевого самоврядування за сферами застосування належать:

а ) регулювання земельних ресурсів та соціальний захист населення;

б)вирішення питань адміністративно-територіального устрою,

зовнішньоекономічної діяльності, освіти та охорони здоров’я;

в)забезпечення законності правопорядку та побутово-торгівельного обслуговування;

г)немає вірної відповіді.

7. До повноважень місцевого самоврядування за рівнем компетенції відносяться:

а) власні;

б) договірні;

в) делеговані;

г) всі відповіді вірні.

8. Основні напрями і види муніципальної діяльності органів місцевого самоврядування – це:

а) завдання місцевого самоврядування;

б) функції органів місцевого самоврядування;

в) суб’єкти місцевого самоврядування;

г) мета органів місцевого самоврядування.