Поняття та склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права

Фактичною підставою, на основі якої настає юридична відповіда­льність суб'єктів фінансового права, є факт скоєння неправомірної поведінки - правопорушення.

Кожне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкрет­ний індивідуальний або колективний суб'єкт фінансового права у певний час, у певному місці. Воно характеризується конкретно визначеними ознаками, що виражають єдність формальних (зовнішніх) і матеріальних (внутрішніх), об'єктивних і суб'єктивних ознак. До них належать:

1. Суспільна шкідливість діяння - об'єктивна властивість непра­вомірного діяння, що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спри­чиненням таких наслідків об'єктам фінансово-правової охорони. Особ­ливою формою суспільної шкідливості є суспільна небезпечність для характеристики злочинів.

Ця ознака вказує на суттєву шкоду такого діяння для суспільства (наприклад, суспільне шкідливим наслідком ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів є порушення встановленого законодавством порядку формування централізованих фондів коштів). Характеризується такими критеріями:

а) характером суспільної шкідливості - якісний показник, який визначається тією або іншою групою фінансових відносин, на які посягає протиправне діяння;

б) ступенем суспільної шкідливості - кількісний показник, який залежить від форми вини, мотиву скоєння протиправного діяння, способу його скоєння, обстановки та стадії скоєння, тяжкості наслідків тощо.

Розрізняють юридичний та матеріальний аспекти суспільної шкід­ливості діяння суб'єкта фінансового права.

Юридичний аспект виражається у порушенні суб'єктивних прав та юридичних обов'язків або перешкоджанні їх виконанню, а матеріаль­ний - у заподіянні суб'єктом фінансового права матеріальної або моральної шкоди (наприклад, юридичним аспектом шкідливості нецільового використання бюджетних коштів є порушення розпорядником бюджетних коштів юридичних обов'язків, визначених у ст.ст. 7, 21, 23, 119 Бюджетного кодексу України, а матеріальним - зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням).

— 321 —

2. Протиправність діяння означає, що воно скоєне суб'єктом фі­нансового права всупереч нормам права і являє собою:

а) порушення заборон, зазначених у законах, підзаконних нормативних актах;

б) невиконання обов'язків, що випливають із нормативно-правового акта, акта застосування права або договору, укладеного на підставі закону. Так, незаконне скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави без відповідного дозволу (ліцензії) є протиправним, бо суперечить нормам ст. ст. 5, 16 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року№ 15-93.²²⁴

Діяння суб'єкта фінансового права лише тоді стають правопору­шенням, якщо вони порушують норми права, що містять юридичні обов'язки і заборони. У деяких випадках такі діяння можуть бути передбачені юридичним складом правопорушення, що міститься у нормах інших галузей права, а тому не можна ототожнювати поняття «фінансове правопорушення» і «правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права».

3. Вина суб'єкта, що скоїв протиправні діяння. Правопорушенням визнається лише винне діяння, тобто діяння, яке виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника - суб'єкта фінансового права до фінансових інтересів держави, органів місцевого самоврядування, завдає своєю дією (або бездіяльністю) шкоду суспільству, державі. Під виною розуміють наявність відповідного психічного ставлення (свідомості та волі) до вчиненого діяння (дії або бездіяльності) і його наслідків у того, хто його скоїв. Це ставлення може мати вияв у формі умислу чи необережності. Передумовою вини є осудність, яка характеризується здатністю суб'єкта фінансового права в момент скоєння суспільне шкідливого діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

4. Юридична відповідальність передбачається лише за діяння, а не за думки, світогляд, особисті якості. Зовнішнім виявом такого діяння є дія (наприклад, подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету) або бездіяльність суб'єкта фінансового

²²⁴ Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабі-нету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 // Відомості Вер-ховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст. 184.

— 322 —

 

 

права (наприклад, неведення журналу використання електронного контрольно-касового апарата).

5. Деліктоздатність суб'єкта. Правопорушенням визнається протиправнедіяння, яке скоїв деліктоздатний суб'єкт фінансового права - суб'єкт, якого відповідно до законодавства може бути притягнуто до юридичної відповідальності за конкретне правопорушення.

6. Караність - за протиправні діяння держава карає правопоруш­ника- суб'єкта фінансового права, застосовуючи до нього заходи дер­жавного примусу у вигляді позбавлень особистого, організаційного та матеріального характеру. Отже, діяння суб'єкта фінансового права є правопорушенням тільки у тому разі, якщо за нього законодавством встановлена юридична відповідальність. Караність діяння означає, що той, хто скоїв протиправне діяння, повинен понести покарання відповідно до законодавства шляхом застосування заходів державного примусу. Наприклад, суб'єкти податкових правовідносин можуть бути притягнуті до відповідальності у разі: ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу; заниження об'єкта оподаткування; несвоєчасноїсплатиподатку,іншогообов'язкового платежу; неподання (несвоєчасного подання) податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів; неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів; недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходів тощо.

Отже, правопорушення, що скоюють суб'єкти фінансового права, це суспільно шкідливе, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта фінансового права, що порушує врегульований правовими нормами порядок формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування, за яке законодавством встановлено юридичну відповідальність. Це зовнішньо об'єктивований акт, який виражається і усвідомлюється як ставлення суб'єкта фінансового права до реальної дійсності, інших суб'єктів держави, суспільства.Для застосування до суб'єкта фінансового права юридичної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення-сукупності юридичних ознак протиправної поведінки, необхідних та достатніх для притягнення до такої відповідальності, за наявності яких суспільне шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. У кожному складі правопорушення виділяють його елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.

Об'єкт правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права, - суспільні відносини, на які спрямована протиправна та суспі­льне шкідлива поведінка його суб'єкта та які охороняються нормами права. Правопорушення суб'єктів фінансового права спрямовані на фінансові правовідносини, тобто суспільні відносини, які виникають з приводу мобілізації, розподілу та використання фондів коштів, їх об'єктом виступають фінансові інтереси держави, органів місцевого самоврядування, які охоплюють процес формування (мобілізації), розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Розрізняють загальний, родовий та безпосередній об'єкти правопо­рушення, вчиненого суб'єктами фінансового права.

Загальний об'єкт - це уся сукупність фінансових правовідносин, які охороняються нормами права, тобто, суспільні відносини, які регулюють встановлений державою та органами місцевого самоврядування порядок утворення, розподілу та використання державних і місцевих фондів коштів, який охороняється заходами юридичної відповідальності.

Родовий об'єкт - це група однорідних фінансових правовідносин, які охороняються нормами права. Так, родовим об'єктом податкових правопорушень, є групи відносин, що регулюють встановлений порядок реалізації обов'язку платника щодо порядку обчислення, сплати, стягнення податків, податкової звітності та податкового контролю.

Різновидом родового є видовий об'єкт, тобто відносно відокрем­лена група суспільних відносин, спільних для деяких фінансових правопорушень, які встановлюють правила поведінки у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, за порушення яких передбачена система заходів юридичної відповідальності. Наприклад, правовідносини, які регулюють порядок нарахування та сплати податків, зборів.

Під безпосереднім об'єктом правопорушення розуміють конкрет­ні суспільні відносини, які охороняються нормами права і забезпечу­ються заходами юридичної відповідальності та яким заподіюється шкода протиправним діянням, що підпадає під ознаки конкретного складу правопорушення суб'єкта фінансового права. До них належать:

— 324 —

правила ведення касових операцій; правила сплати митних платежів; правила взяття на податковий облік; правила обліку доходів, витрат об'єктів оподаткування; правила нарахування податку тощо.

Такі об'єкти можуть бути як об'єктами адміністративного правопорушення, так і дисциплінарного проступку чи кримінального злочину.

Об'єкт правопорушення суб'єкта фінансового права дає можли­вість розкрити соціальну сутність правопорушення, з'ясувати його соціальне шкідливі наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних правопорушень.

Об'єктивна сторона правопорушення є зовнішньою стороною суспільне шкідливого діяння (дії чи бездіяльності) суб'єкта права, яке посягає на об'єкт - суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу та використання фондів коштів, що охороняються нормами права, заподіює чи створює загрозу заподіяння йому шкоди.

Обов'язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторони правопорушення є: діяння (дія чи бездіяльність), суспільне шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням і шкідливими наслідками.

Діяння - конкретний свідомий і вольовий акт суспільне шкідливої поведінки суб'єкта фінансового права у формі дії чи бездіяльності, якими завдано чи могло б бути завдано шкоди суспільству, державі, органам місцевого самоврядування громадянам. Без нього не може бути скоєне жодне правопорушення такого суб'єкта, тобто діяння виступає підставою застосування юридичної відповідальності до суб'єкта фінансового права. Ознаками діяння є: суспільна шкідливість, протиправність. Формами суспільно шкідливого діяння є:

а) дія - активна, свідома, суспільно шкідлива, протиправна поведінка суб'єкта фінансового права, наприклад, нецільове використання бюджетних коштів, порушення правил заповнення податкових декларацій, порушення правил ведення касових операцій, приховування (заниження) об'єкта оподаткування тощо;

б) бездіяльність - пасивна форма поведінки суб'єкта фінансового права, свідоме утримання від дій, які він був зобов'язаний або міг вчинити за даних конкретних обставин, внаслідок чого сталося заподіяння (або загроза заподіяння) шкоди суспільним відносинам у сфері мобілізації, розподілу та використання фондів коштів (наприклад, неподання (несвоєчасне подання)

— 325 —

податковим органам податкових декларацій, Інших документів, необхідних для обчислення податку, неоприбуткування (неповне оприбуткування) готівки у касах тощо). Суспільна шкідливі наслідки або вказуються у правовій нормі, або випливають з її змісту, якою визначається конкретний склад правопорушення суб'єкта фінансового права (матеріальний склад правопорушення), або не вказуються (формальний склад злочину). Як правило, протиправні діяння суб'єктів фінансового права:

а) завдають матеріальної шкоди, у результаті чого бюджети чи державні цільові фонди недоотримують доходи;

б) спричиняють дезорганізацію в існуючий порядок мобілізації, розподілу та використання державних і місцевих фондів коштів.

Для застосування юридичної відповідальності до суб'єктів фінан­сового права у деяких випадках необхідно встановити причинний зв'язок між діянням (діючи бездіяльністю) та його шкідливим наслідком (наприклад, дії щодо порушення платником податків терміну подання відомостей про відкриття (закриття) рахунку у банку утворюють склад податкового правопорушення, якщо ці дії будуть мати результат - несплату податків).

Місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби скоєння правопорушення суб'єктами фінансового права можуть бути обов'язковими ознаками, якщо їх включено до конкретного складу правопорушення (наприклад, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 208 Кримінального кодексу України, є місце вчинення правопорушення, а саме, - незаконне відкриття або використання валютних рахунків за межами України).

Суб'єкт правопорушення - це фізична особа, в тому числі поса­дова, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа; державний орган, громадська організація, які володіють деліктоздатністю - здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки. Суб'єкти правопорушення поділяються на індивідуальні та колективні.

Індивідуальний суб'єкт правопорушення - фізична особа, яка є осудною (тобто здатною усвідомлювати свої дії або керувати ними, нести з них відповідальність) і досягла певного віку юридичної відповідальності. Осудність та досягнення встановленого віку юридичної відповідальності є загальними ознаками суб'єкта фінансового права, який скоїв правопорушення. Суб'єкта з такими

— 326 —

 

 

ознаками називають загальним суб'єктом правопорушення. Фізичні особи повинні володіти деліктоздатністю - здатністю нести юридичну відповідальність за неправомірні діяння у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Суб'єкта правопорушення, який, крім загальних, має додаткові спеціальні (особливі) ознаки (службове становище, професія, певна діяльність, родинні відносини тощо), називають спеціальним суб'єктом правопорушення (наприклад, спеціальним суб'єктом злочину «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті», передбаченого ст. 207 Кримінального кодексу України, є службова особа).

Суб'єктом правопорушення може виступати також і посадова особа - суб'єкт фінансового права, наділений деліктоздатністю. Деліктоздатність посадових осіб виникає з моменту їх призначення або обрання на посаду і триває до закінчення терміну повноважень.

Іноземні громадяни і особи без громадянства, якщо вони не мають дипломатичного імунітету, підлягають юридичній відповідальності на загальних підставах (за винятком податкових правопорушень, де вони несуть обмежену податкову відповідальність).

Колективним суб'єктом правопорушення може бути юридична особа, державний орган, громадська та інші організації, дії яких пов'язані з колективним ухваленням рішень у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Хоча суб'єктом відповідальності в таких випадках виступає юридична особа, це не виключає можливості відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації фізичною особою, винні діяння якої призвели до цього. У роз'ясненні Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби» від 12 травня 1995 року № 02-5/451 було визначено деякі особливості притягнення до юридичної відповідальності фізичних та юридичних осіб за податкові правопорушення. Така відповідальність, встановлена податковим законодавством, застосовується лише до платників податків, які мають об'єкт оподаткування і зобов'язані у зв'язку з цим сплачувати відповідний податок, тобто відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та інших обов'язкових плате­жів і дотримання законодавства про оподаткування накладається на

— 327 —

 

 

платників податків та інших обов'язкових платежів. Коли обов'язки зі сплати лежать на підприємстві, що виплачує дохід (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб'єктом відповідальності (за не­правильне обчислення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його до бюджету) є саме підприємство. Тому вчасно не отримані або не перераховані до бюджету суми податків, що підлягають утриманню з джерела виплати при податковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, які виплачують дохід фізичним особам, у безперечному порядку з накладанням штрафу. Якщо платником податку є юридична особа чи її відокремлений підрозділ, то до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства можуть бути притягнуті їх посадові особи.²²⁵

В окремих випадках держава, її представницькі органи, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування виступають колективними суб'єктами юридичної відповідальності, коли вони не виконують офіційно взятих на себе зобов 'язань, якщо у результаті цього завдано шкоди у сфері фінансової діяльності. Крім того, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особливою деліктоздатністю володіють представницькі органи державної та місцевої влади. Вони несуть відповідальність перш за все перед виборцями за дії, які здійснюють при виконанні своїх обов 'язків. Така відповідальність полягає у неналежній реалізації тих владних повноважень, котрі народ як єдиний носій влади передав конкретним представницьким органам та окремим особам. Заходами державного примусу у такому випадку можуть бути: відклик народного депутата України, розпуск Верховної Ради України, необрання народного депутата України на наступний термін тощо.²²⁶

Суб'єктами відповідальності можуть бути і державні органи, органи місцевого самоврядування та їх особи, які беруть участь у

²²⁵ Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби: Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 12 травня 1995 року №02-5/451.

²²⁶ Григорук Н. Г. Проблеми юридичної відповідальності народного депутата // Держава і право. Випуск 14. Юридичні і політичні науки. - С. 150-160.

— 328

порушенні питання про притягнення до юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права та у прийнятті рішень щодо застосування до них заходів державного примусу (органи Державної податкової служби, органи Державного казначейства України та їх посадові особи тощо).

Суб'єктивна сторона правопорушення, яке скоїв суб'єкт фінансового права, - це ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю суб'єкта правопорушення в момент його скоєння. Ознаками суб'єктивної сторони такого правопорушення є вина, мотив і мета.

Вина - це психічне ставлення суб'єкта до скоєного ним суспільне шкідливого діяння і його наслідків. Вина як протиправний стан психіки правопорушника є суб'єктивною стороною правопорушення поряд з іншими станами суб'єктів, пов'язаних з відносною свободою волі, з вибірковістю (варіантністю) їх поведінки.²²⁷

Міра вини суб' єкта фінансового права визначається передбаченням (непередбаченням) винних наслідків свого діяння, його ставленням до такого діяння та його наслідків. Вона виявляється у формі умислу та необережності.

Правопорушення, скоєне суб'єктом фінансового права, визнається скоєним умисно, коли особа, яка його скоїла, усвідомлювала протипра­вний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Правопорушення вважається скоєним з необережності, коли суб'єкт фінансового права, який його скоїв, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльність), але легковажно розраховував на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачав можливості настання таких наслідків, хоча повинен був і міг передбачити (недбалість).

Особливістю правопорушень суб'єктів фінансового права є та, що суб'єктивна сторона складу окремих з них, наприклад податкових, не містить вини, але це не впливає на притягнення їх до відповідальності. Президія Вищого Арбітражного суду України у п. 5 роз'яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби» від 12 травня 1995 року № 02-5/451 вказала: підставами для застосування щодо платників податків заходів

²¹⁷ Братусь С. Н. Спорнне вопросьі теории юридической ответственности // Советское государство й право. - 1973 - № 4. - С. 34.

— 329 —

відповідальності, передбачених законодавчими актами, зокрема Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є приховання (заниження) або несплата платниками сум податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів незалежно від причин, з яких це сталося. Немає значення і наявність чи відсутність умислу у діях відповідних працівників організацій - платника податків. Така відповідальність настає і в тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства про оподаткування.²²⁸

Оскільки суб'єктами фінансового права є органи та особи, уповно­важені приймати рішення у сфері фінансової діяльності держави чи її адміністративно-територіальної одиниці, то несвоєчасне прийняття рі­шень чи прийняття законних, але неефективних рішень у цій сфері зда­тне завдати шкоди державі та її громадянам. У подібних випадках мож­на вважати виправданим застосування юридичної відповідальності до органів і осіб навіть в разі відсутності з їх боку формального складу правопорушень. При цьому як підстава відповідальності можуть роз­глядатися недосягнення необхідного результату, недоцільність дій, небажана поведінка суб'єкта тощо.²²⁹

Факультативними ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є мотив і мета правопорушення. Під мотивом розуміється усвідомле­не суб'єктом фінансового права внутрішнє спонукання, яким він керу­вався при скоєнні правопорушення. Мета - це наслідок, якого прагне досягти такий суб'єкт, скоюючи правопорушення.

Склад правопорушення необхідно відмежовувати від самого правопорушення, тому що вони не збігаються, як явище (конкретне правопорушення) і юридичне поняття про нього (склад конкретного виду правопорушення).

Правопорушення, скоєне суб'єктом фінансового права, - це конк­ретне суспільно шкідливе діяння, скоєне у певній обстановці, у певний час і у певному місці (наприклад, незаконний продаж валютних цінностей банком «А» 21 лютого 2005 року). Таке правопорушення відрізняється безліччю властивих йому індивідуальних ознак від усіх інших правопорушень даного виду.

²²⁸ Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби: Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 12 травня 1995 року №02-5/451.

²²⁹ Зражевская Т. Д. Ответственность по советскому государственному праву. - Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1980. - С. 49-50.

— 330 —

Склад же правопорушення - це юридичне поняітя про правопорушення певного виду (ухилення від сплати податків, нецільове використання бюджетних коштів, незаконний продаж валютних цінностей), у якому об'єднані найбільш суттєві, найбільш типові й універсальні його ознаки. Тому, наприклад, ухилення під сплати податків, здійснені різними особами, завжди відрізняються тією чи іншою мірою один від одного своїми особливостями, але склади скоєних ними правопорушень є спільними.

Отже, склад правопорушення, скоєного суб'єктом фінансового права, являє собою певну сукупність об' єктивних і суб' єктивних ознак, необхідних і достатніх для покладання юридичної відповідальності, що визначають:

а) конкретне суспільно шкідливе діяння як протиправне;

б) характер та обсяг відповідальності за скоєне право­порушення.

Значення складу правопорушення полягає:

1) у визначенні законності й обґрунтованості юридичної відпо­відальності суб'єкта фінансового права: тільки сукупність усіх ознак складу правопорушення може бути підставою такої відповідальності;

2) у чіткому розмежуванні правомірного і неправомірного діяння суб'єкта фінансового права;

3) у відмежуванні одного правопорушення від іншого. Класифікація правопорушень, які скоюють суб' єкти фінансового

права, здійснюється за різними підставами.

/. Залежно від міри суспільної шкідливості (небезпечності) розрізняють злочини і проступки.

2. Залежно від характеру санкцій і галузей права, норми яких регулюють порядок їх застосування, правопорушення суб'єктів фінансового права поділяють на кримінальні злочини, адміністративні проступки, дисциплінарні проступки, цивільно-правові проступки фінансові проступки.

Злочин - це суспільно небезпечні протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на встановлений порядок функціонування фінансової системи України і за які Кримінальним кодексом України передбачено кримінальну відповідальність. Чинне кримінальне законодавство містить велику групу норм, які визначають кримінальність діянь у сфері фінансової діяльності і юридичну відповідальність за їх

— 331 —

скоєння, об'єднаних у самостійний VII розділ «Злочини у сфері господарської діяльності» Особливої частини Кримінального кодексу України. Об'єктом посягання таких злочинів є фінансово-банківська і бюджетна системи України (ст.ст. 199, 202, 204, 207-212', 216, 222, 223). Але у цій сфері можуть скоюватись і злочини, передбачені іншими розділами Кримінального кодексу, зокрема, службові злочини, розкрадання, тощо.

Адміністративними проступками суб'єктів фінансового права є порушення ними встановленого порядку здійснення господарської діяльності, порядку розрахунків, законодавства в сфері фінансів та оподаткування, законодавства щодо запобігання та протидії легалізації («відмиванню») доходів, одержаних злочинним шляхом, митних правил, відповідальність за які встановлена ст. ст. 155^і, 156, 162, 163^і-163⁴, 164^і, 164², 164⁴, 165², 165М65⁴, 166⁵, 166⁹ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дисциплінарними проступками суб'єктів фінансового права є по­рушення ними трудової, службової дисципліни, передбачені ст.ст. 141, 147, 148 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (ст. 13,25), «Про державну слу­жбу» (ст. 14), «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (ст. 12) тощо, дисциплінарними статутами, іншими нормативно-правовими актами.

Цивільно-правовими проступками (деліктами) суб'єктів фінансо­вого права є неправомірні дії таких суб'єктів, об'єктом яких є врегульо­вані нормами цивільного права майнові і пов'язані з ними немайнові особисті відносини, відповідальність за які передбачена Цивільним кодексом України, Законами України «Про державну податкову службу в Україні» (ст. 13, 25), «Про аудиторську діяльність» (ст. 25) тощо.

Фінансові проступки (правопорушення) можна визначити як про­типравні винні діяння (дія чи бездіяльність) фізичних або юридичних осіб, які завдають шкоди, нормальному здійсненню процесу фінансової діяльності і тягнуть за собою застосування до правопорушників мір фінансово-правової відповідальності.²³⁰ Відповідальність за фінансові правопорушення передбачена у Бюджетному кодексі України (глава 18), Законах України "Про державну податкову службу в Україні" (п. 11-13 ст. 11), "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"

²³⁰ Туркіна Н. В. Поняття і специфіка фінансово-правових санкцій // Право і безпека. - 2002. - №1. - С. 126.

— 332 —

(п. 8 ст. 10), "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (ст. 17), Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (ст. 16), Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року тощо.

3. Залежно від об'єкта правопорушення розмежовують: бюджетні правопорушення, податкові правопорушення, правопорушення у сфері грошового обігу та розрахунків, правопорушення у сфері валютного регулювання тощо.

Бюджетне правопорушення - це протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) учасника бюджетного процесу, що призвело до порушення встановленого Бюджетним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами порядку складання, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звіту про виконання бюджету. Об'єктом бюджетного правопорушення є бюджетна система України, її принципи, правові засади функціонування, бюджетний процес і міжбюджетні відносини. Предметом виступають бюджетні кошти - доходи бюджетів, що створюються за рахунок податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Об'єктивна сторона виражається в активних діях чи бездіяльності. Наприклад, нецільове використання бюджетних коштів вчиняється активними діями. Більшість бюджетних правопорушень характе­ризуються бездіяльністю винних осіб. Суб'єктами правопорушень ви­ступають учасники бюджетного процесу. Суб'єктивна сторона складу бюджетних правопорушень характеризується тим, що вони можуть скоюватися (щодо дій фізичних осіб) як умисно, так і з необережності. У Бюджетному кодексі України передбачені такі бюджетні правопору­шення: несвоєчасне подання звітності про виконання бюджету (п. 1 ч. І ст. 117); неповне подання звітності про виконання бюджету (п. 1 ч. І ст. 117); невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами (п. 2 ч. І ст. 117); недотримання порядку перерахування бюджетних коштів (п. 2 ч. І ст. 117); подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету (п. З ч. І ст. 117); порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог

— 333 —

щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань (п. 4 ч. І ст. 117); нецільове використання бюджетних коштів (п. З ч. І ст. 117 та ст. 119); порушення органами місцевого самоврядування вимог Бюджетного кодексу України та Закону "Про Державний бюджет України" щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень (ст. 122); невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів (ч. 2 ст. 123). Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за такі правопорушення у бюджетній сфері: використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню (ч. І ст. 164¹²); недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч. І ст. 164). Статтями 210 і 211 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за: використання службовою особою бюджетних коштів усепереч їх цільовому призначенню (ч. І ст. 210); використання службовою особою бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків (ч. І ст. 210); недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету всіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч. І ст. 210); видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ч. І ст. 211). Фізичні особи за скоєння бюджетних правопорушень несуть також дисциплінарну, цивільно-правову та фінансову відповідальність відповідно до законодавства України.

Податкове правопорушення - протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта, що виражається в невиконанні або неналежному виконанні ним обов'язків по нарахуванню та сплаті податків, інших обов'язкових платежів до бюджету, державних цільових фондів, за яке встановлена юридична відповідальність. У широкому значенні під «податковим правопорушенням» розуміють будь-які порушення норм податкового права, за які передбачене застосування санкцій фінансово-правових норм, притягнення до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності. У вузькому значенні - це правопорушення, за які до осіб, що їх вчинили, застосовують тільки фінансові санкції.

Класифікація податкових правопорушень здійснюється за такими критеріями:

- залежно від об'єкта: приховування доходу; заниження доходу; відсутність обліку об'єкта оподаткування чи проведення його

— 334 —

обліку з порушенням встановленого порядку; неподання документів та іншої інформації до податкових органів тощо;

- залежно від направленості дій: правопорушення проти системи податків; правопорушення проти прав і свобод платників податку; правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку та звітності; правопорушення проти контрольних функцій податкових органів тощо;

- залежно від характеру санкцій і галузей права, що їх регулю­ють: фінансові, адміністративні, кримінальні, дисциплінарні правопорушення;

- залежно від міри суспільної шкідливості (небезпечності): пода­ткові злочини, передбачені Кримінальним кодексом України (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212), незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216); податкові проступки);

— залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів податко­вих правовідносин: правомірний обхід податку - правомірне ухилення сплати податку за рахунок недосконалості законодавства; ухилення від сплати податку-правопорушення, що складається із невиконання або неналежного виконання платником своїх обов'язків по нарахуванню та сплаті податку; стягнення надлишкових сум податків - умисні дії співробітників податкових органів щодо необгрунтованого стягнення сум податкових платежів з платників.²³¹

Об'єктом податкового правопорушення є суспільні правовідноси­ни, що виникають з приводу нарахування та сплати податків, інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Суб'єктом податкового правопорушення можуть бути:

1) платник податку, який несе відповідальність у разі: ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу; заниження об'єкта оподаткування; несвоєчасної сплати податку, іншого обов'язкового платежу; неподання (несвоєчасного подання)

²³¹ Орлюк О. П, Фінансове право: Навчальний посібник. К.: Хрінком Інтер, - 2003. -С. 322-323.

— 335 —

 

 

податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів; неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів; недопущення осіб, що проводять перевірку обстежувати приміщення, що використовуються для отримання доходів, тощо;