Реалізація фінансово-правових норм

Реалізація норм фінансового права - це їх фактичне здійснення у відповідних правових формах.

Норми фінансового права закріплюють певні суспільні відносини, впливають на них, щоб надати поведінці їх суб'єктів потрібного спря­мування.

Норми фінансового права захищаються державою, а ті, хто не до­тримується їх приписів, можуть піддаватися впливу, у тому числі і державного примусу.

Реалізацію фінансово-правових норм не можна ототожнювати з їх застосуванням. Реалізація - поняття більш широке, ніж застосування. Застосування є лише одним із способів реалізації фінансово-правових норм; його сутністю є застосування норми, що містить у загальній формі визначений припис, до конкретного випадку. Наприклад, відповідно до Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків» кожній фізичній особі повинен бути наданий ідентифікаційний код. Видача податковим органом довідки про такий код і буде актом застосування зазначеної норми.

Реалізація фінансово-правової норми виражається у досягненні тієї мети, яка переслідується при її виданні. Вона реалізується у поведінці суб'єктів фінансового права, яка відповідає її приписам.

Кожна фінансово-правова норма може бути визнана чинною, якщо вона видана уповноваженим на те органом державної чи місцевої влади у межах його компетенції, з дотриманням установленого порядку її прийняття, і набрала чинності.

За порядком набрання чинності розрізняють декілька груп норм фінансового права:

а) які набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні;

б) які набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо пізніший термін набрання ними чинності не передбачено в цих актах;

в) які набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офі-

ційних друкованих виданнях.

¹¹³ Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97

// Урядовий кур'єр. - 1997. - 14 червня.

— 157 —

 

Акти місцевих органів влади, як правило, набирають чинності з моменту їх прийняття.

Для реалізації норм фінансового права суттєве значення має пи­тання про припинення їх дії.

Норма фінансового права припиняє свою дію у таких випадках:

1) при її скасуванні, під яким розуміється офіційне рішення уповноваженого на те органу про визнання правової норми такою, яка втратила чинність. Так, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року визнано такими, що втратили чинність норми Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю). Норма фінансового права може бути скасована тільки органом, який її прийняв, або уповноваженим на тс органом;

2) у результаті призупинення, тобто тимчасового припинення дії, що здійснюється або спеціальним актом уповноваженого органу, або виданням правових актів, які фактично призупиняють раніше чинні норми;

3) при настанні результатів, на досягнення яких була розрахована відповідна норма (наприклад, відповідно до Указу Президента України «Про Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України» від 31 липня 2000 року № 932/2000 було ліквідовано зазначений орган 114, відповідно норми Указу Президента України від 20 вересня 1995 року № 852 «Про Положення про Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України» втратили чинність;

4) за умови, якщо вона суперечить нормі, прийнятій органом вищого підпорядкування (наприклад, відповідно до ст. 144 КонституціїУкраїнирішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку).

Виділяють чотири форми реалізації фінансово-правових норм: здійснення, виконання, дотримання і застосування.

Здійснення (використання) виражається у реалізації можливостей, які надаються суб'єктам фінансових відносин відповідними нормами права, тобто у реалізації суб'єктивних прав учасників цих відносин.

— 158 —

 

 

Прикладом може бути здійснення державними органами наданих їм повноважень у сфері фінансової діяльності.

Виконання являє собою реалізацію суб'єктами фінансових відно­син покладених на них обов'язків, наприклад, конституційного обов'язку громадян України щодо сплати податків і зборів (ст. 67). Виконання обов'язків може здійснюватися і шляхом утримання від реалізації тих чи інших дій.

Дотримання пов'язується виключно з реалізацією заборонних норм; його призначення - не допустити вчинення дій, які можуть завдати шкоди суспільству, державі і особі, шляхом утримання від дій, заборонених законом.

Застосування як форма реалізації норм фінансового права являє собою діяльність уповноважених державою органів або посадових осіб, які, використовуючи свої повноваження, видають акти індивідуального значення на основі норм права. Воно завжди здійснюється від імені держави, а тому має характер державно-владного діяння.

Застосування фінансово-правових норм здійснюється у формі пра­воохоронної діяльності спрямованої на захист норм фінансового права, на встановлення заходів державного примусу до правопорушників, забезпечення виконання призначених заходів покарання, а також прийняття заходів до запобігання правопорушсням.

У правовому захисті норм фінансового права бере участь широке коло державних органів та посадових осіб (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, судові, правоохоронні органи тощо), які шляхом використання різних правових засобів, пов­новажень, функцій проводять діяльність, спрямовану на захист норм фінансового права.

Питання для самоконтролю

/. Що таке фінансово-правова норма?

2. Назвіть ознаки, характерні для фінансово-правових норм.

.?. Як співвідносяться поняття «фінансово-правова норма» і «стаття нормативного акта»?

7 Якою є структура фінансово-правових норм?

— 159 —

 

 

5. Визначте особливості гіпотези, диспозиції та санкції фінансово-правової норми.

6. Які групи фінансово-правових норм ви знаєте?

7. Назвіть особливості матеріальних та процесуальних фінансово-правових норм.

8. Визначте зміст уповноважувальних, зобов'язувальних та заборонних фінансово-правових норм.

9. Що розуміють під реалізацією та застосуванням фінансово-правових норм?

10. Яке значення для реалізації фінансово-правових норм має порядок набрання чинності та припинення дії цих норм?

11. Назвіть форми реалізації фінансово-правових норм.

Додаткова література:

1. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С. 14-20.

2. Федоров С. Класифікація фінансово-правових норм // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 59-62.

ГЛАВА 7.

ФІНАНСОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

1. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та види.

2. Структура фінансових правовідносин.

3. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин.

1. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та види

Під час формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів виникають суспільні відносини, які повинні бути врегульовані певними правилами поведінки. Частина цих відносин потребує правової регламентації, інша - ні. До останніх слід віднести відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності і стосуються організаційної, аналітичної, роз'яснювальної та іншої діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування.

Суспільні відносини, врегульовані фінансово-правовими нормами, мають назву фінансових правовідносин. Поняття фінансово-правових відносин, як будь-яке юридичне поняття, є відображенням певної об'єктивної дійсності, взаємовідносин між суб'єктами прав і обов'язків, установлених нормами фінансового права і забезпечених державою, яка у необхідних випадках може використати для їх охорони не лише заходи переконання, а й примусу.

Фінансові правовідносини виконують три функції:

- вказують на коло осіб, на яких у конкретний період поширює свою дію фінансово-правова норма;

- закріплюють конкретну поведінку їх учасників у галузі мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів;

- виступають умовою для можливості приведення в дію юридич­них засобів забезпечення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків їх учасників.

— 161 —

 

Фінансові правовідносини є різновидом правовідносин, у які їх суб'єкти вступають на підставі прав та юридичних обов 'язків, передба­чених правовими нормами, а тому їм властиві ознаки останніх:

1) фінансові правовідносини нерозривно пов'язані з фінансово-правовими нормами: виникають, змінюються чи припиняються відповідно до них; за допомогою фінансово-правових норм установлюються права та обов'язки їх учасників; у фінансових правовідносинах реалізуються фінансово-правові норми;

2) для фінансових правовідносин характерною є форма зв'язку їх суб'єктів у вигляді суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що закріплені у фінансово-правових нормах: одна сторона (уповноважена) відповідно до приписів норм права має право вимагати певної поведінки в іншої сторони (зобов'язаної), а зобов'язана сторона повинна задовольнити вимогу уповноваженої сторони;

3) у фінансових правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу;

4) фінансові правовідносини, як правило, є об' єктивно-вольовими відносинами, які виникають відповідно до волі їх суб'єктів (в першу чергу держави). Хоч деякі з них і виникають поза волею та бажанням суб'єктів (наприклад, смерть платника податку), але і в цих випадках у правовідносинах бере участь держава як контролер, як гарант тих повноважень і обов'язків, які розподілені серед конкретних суб'єктів конкретних правовідносин.'^|4

Фінансові правовідносини мають і свої специфічні ознаки, обумовлені особливостями предмета і методу фінансово-правового регулювання, а саме:

- особливий юридичний зміст: вони виникають, змінюються та припиняються в особливій сфері суспільних відносин, що складає предмет фінансового права - виключно у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

- є формою реалізації публічних інтересів, тобто є публічно-правовими;

 

¹¹⁴ Венгеров А. Б. Теория государства й права: Учебник. - 3-є изд. - М.: Юриспруденти, 1999. - С. 391.

— 162 —

 

 

- особливе коло суб'єктів, які наділені правоздатністю, відмін­ною від правоздатності суб'єктів інших відносин (крім фізичних та юридичних осіб, громадських організацій, органів державної та місцевої влади, суб'єктами фінансових правовідносин є Україна, адміністративно-територіальні одиниці). Особливий суб'єктний склад характеризується великою різноманітністю, що створює значний масив юридичних зв'язків між суб'єктами;

- суб'єкти фінансових правовідносин, як правило, нерівноправні, оскільки у таких правовідносинах діє принцип влади та підпорядкування - однією стороною фінансових правовідносин обов'язково виступає держава, орган місцевого самоврядування в особі уповноважених ними органів, що надає їм державно-владного характеру;

- мають майновий характер, тому що виникають, змінюються та припиняються з приводу коштів (фінансових ресурсів) або грошових зобов'язань у зв'язку з мобілізацією, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів;

- виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин завжди пов'язані з виданням приписів державними органами, органами місцевого самоврядування, наділеними владними повноваженнями, які с обов'язковими для виконання іншими учасниками цих відносин (юридичними та фізичними особами).

Специфічні ознаки фінансових правовідносин у сукупності надають їм характеру владно-майнових відносин, при цьому слід •звернути увагу на нерозривність відносин влади і специфічних майнових відносин, регулювання яких здійснюється як єдине ціле. Саме за владно-майновим характером фінансові правовідносини відмежовуються від владних адміністративних та владно-майнових цивільних правовідносин."⁵

Отже, фінансові правовідносини - це урегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, необхідних для виконання завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування, учасники

¹¹⁵ Кучерявенко М. До питання про систему фінансового права // Право України. 2003.-№ 4.-С. 33-34.

— 163 —

 

 

яких виступають як конкретні носії юридичних прав і обов'язків, встановлених фінансово-правовими нормами і забезпечених примусовою силою держави, та реалізують приписи, що містяться в цих нормах.

Своєрідністю предмета фінансового права, різноманітністю видів його норм обумовлена наявність різних видів фінансових правовідно­син, які можна класифікувати за такими критеріями:

1) зафункціональноюспрямованістюфінансово-правовихнорм, на підставі яких вони виникають, змінюються чи припиняються, їх поділяють на регулятивні (правовстановлювальні) та охоронні фінансові правовідносини. У правовстановлювальних фінансових правовідносинах їх суб'єкти реалізують свої права і виконують обов'язки, встановлені фінансово-правовою нормою. Метою охоронних фінансових правовідносин є охорона припису фінансово-правової норми. Вони виникають як реакція держави на неправомірну поведінку суб'єктів фінансових правовідносин. За їх допомогою реалізуються заходи юридичної відповідальності;

2) за матеріальним змістом (залежно від структури фінансової системи) виділяють бюджетні, податкові правовідносини, правовідносини у сфері державного страхування, кредитні, розрахункові, валютні правовідносини;

3) залежно від об'єкта правового регулювання розрізняють матеріальні та процесуальні фінансові правовідносини; такі фінансові правовідносини складаються у процесі реалізації, відповідно, матеріальних та процесуальних фінансово-правових норм;

4) за кількістю суб'єктів фінансові правовідносини бувають

прості (виникають,змінюються,припиняються між двома суб'єктами) і складні (між трьома і більше суб'єктами);

5) за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами фінансових правовідносин існують односторонні (кожна сторона відносно іншої має або лише права, або лише обов'язки) і двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов'язки) фінансові правовідносини;

6) за характером дій зобов'язаного суб'єкта виділяють активні (зобов'язаний суб'єкт має вчинити певні дії) та пасивні (зобов'язаний суб'єкт має утриматися від вчинення певних дій) фінансові правовідносини;

— 164 —

7) залежно від об'єкта фінансових правовідносин розрізняють майнові (об'єктом є кошти (фінансові ресурси)) та немайнові (зі складання проекту бюджету, фінансового контролю) фінансові правовідносини;

8) залежно від суб'єктів виділяють фінансові правовідносини, які виникають: між органами державної влади; між представницькими і виконавчими державними органами, орга­нами місцевого самоврядування; між фінансово-кредитними органами і підприємствами, установами, організаціями; між фінансово-кредитними органами і фізичними особами; між різними фінансово-кредитними органами;

9) за часом диіснують короткотривалі (тимчасові) та довготривалі (постійні) фінансові правовідносини. Тимчасові фінансові правовідносини діють протягом певного, точно визначеного у фінансово-правовій нормі, терміну. Як правило, вони виникають у результаті реалізації конкретних фінансово-правових норм і після виконання визначених у правовідносинах обов'язків припиняються. До тимчасових правовідносин можна віднести, наприклад, фінансові правовідносини, що виникають у процесі прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік. Постійні фінансові правовідносини не обмежені у часі, але можуть припиняти своє існування за певних умов (наприклад, смерть платника податків припиняє податкові правовідносини такого суб'єкта).