Значення судових актів для застосування фінансово-правових норм

Важливе значення для застосування фінансово-правових норм мають постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких на

— 129 —

 

 

підставі аналізу й узагальнення судової практики містяться керівні роз'яснення судам з питань застосування чинного фінансового законодавства при розгляді різних категорій справ, учасниками яких є суб'єкти фінансових правовідносин. Вони є обов'язковими для усіх судів України і публікуються у відповідних збірниках. Наприклад, постанови Пленуму Верховного Суду України: від 12 квітня 1996 року № 6 «Про практику розгляду кримінальних справ про збут підроблених грошей чи цінних паперів»; від 18 квітня 1997 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції»; від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»; від 8 жовтня 2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» тощо. Ці постанови відрізняються конкретністю, глибоким аналізом вирішуваних проблем, законністю."

При розв'язанні спорів за участю суб'єктів фінансових правовідно­син судовими органами різних інстанцій не тільки здійснюється конт­роль за правильністю застосування фінансового законодавства, а й уза­гальнюється відповідна практика розв'язання таких спорів. Вивчення цієї практики дає можливість Верховному Суду давати керівні роз'яс­нення щодо застосування фінансового законодавства.

Джерелами фінансового права є ті судові акти, які, по-перше, реально змінюють права і обов'язки учасників фінансових відносин, і по-друге - опубліковані. До них належать: постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення Верховного Суду України в окремих справах, що мають принциповий характер і опубліковані, рішення судів нижчого рівня підпорядкування, апробовані Верховним Судом України і опубліковані.

Постанови Пленуму Верховного Суду України мають значення для однакового застосування норм фінансового законодавства, оскільки роз'яснюють, як слід застосовувати конкретні норми.

Тлумачення закону, що здійснюється Пленумом Верховного Суду України, адресоване не тільки судовим органам. Юридичні та фізичні особи при розв'язанні спірних питань, що випливають із фінансових відносин, також змушені звертатись до цих роз'яснень з тим, щоб

⁹⁹ Маляренко В., Коржанський М. Про юридичну силу постанов пленуму Вер­ховного Суду // Голос України. - 1996. - № 81.

— 130 —

усвідомити, як з точки зору Верховного Суду України буде розцінено їх дії судом, що розглядає конкретну справу.

Значення керівних роз'яснень, що приймаються Пленумом Верховного Суду України, полягає в тому, що вони:

а) містять багато положень, вироблених судовою практикою, які впливають на процес створення нових норм і удосконалення чинного законодавства, оскільки вони у подальшому сприймаються законодавцем і формулюються у вигляді норм права;

б) свідчать про ефективність законодавства, відповідність (невід­повідність) окремих норм новим потребам життя;

в) конкретизують норми права, виражені в абстрактній формі, наближують їх до конкретних ситуацій;

г) містять тлумачення норм права, орієнтують судову практику на правильне застосування чинного законодавства.

Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України даються ним у межах його повноважень, мають правову силу, стають обов'язко­вими для виконання всіма учасниками судочинства - мають загальний характер, розраховані на багаторазове застосування, що характерно для джерел права. Але ці роз'яснення не підміняють закон, не змінюють його суть. Видання таких роз'яснень не наділяє вищий судовий орган країни правотворчими функціями і не підміняє правотворчі органи.

Акти Верховного Суду України з питань судової практики нерідко заповнюють прогалини правового регулювання, наприклад, визначення ознак осіб, які охоплюються терміном «фізична особа», для позначення одного із суб'єктів ухилення від сплати податків. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» під такими фізичними особами слід розуміти:

а) службових осіб підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, на яких покладені обов'язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів (керівники, особи, котрі виконують їхні

— 131 —

 

підставі аналізу й узагальнення судової практики містяться керівні роз'яснення судам з питань застосування чинного фінансового законодавства при розгляді різних категорій справ, учасниками яких є суб'єкти фінансових правовідносин. Вони є обов'язковими для усіх судів України і публікуються у відповідних збірниках. Наприклад, постанови Пленуму Верховного Суду України: від 12 квітня 1996 року № 6 «Про практику розгляду кримінальних справ про збут підроблених грошей чи цінних паперів»; від 18 квітня 1997 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції»; від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»; від 8 жовтня 2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» тощо. Ці постанови відрізняються конкретністю, глибоким аналізом вирішуваних проблем, законністю."

При розв'язанні спорів за участю суб'єктів фінансових правовідно­син судовими органами різних інстанцій не тільки здійснюється конт­роль за правильністю застосування фінансового законодавства, а й уза­гальнюється відповідна практика розв'язання таких спорів. Вивчення цієї практики дає можливість Верховному Суду давати керівні роз'яс­нення щодо застосування фінансового законодавства.

Джерелами фінансового права є ті судові акти, які, по-перше, реально змінюють права і обов'язки учасників фінансових відносин, і по-друге - опубліковані. До них належать: постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення Верховного Суду України в окремих справах, що мають принциповий характер і опубліковані, рішення судів нижчого рівня підпорядкування, апробовані Верховним Судом України і опубліковані.

Постанови Пленуму Верховного Суду України мають значення для однакового застосування норм фінансового законодавства, оскільки роз'яснюють, як слід застосовувати конкретні норми.

Тлумачення закону, що здійснюється Пленумом Верховного Суду України, адресоване не тільки судовим органам. Юридичні та фізичні особи при розв'язанні спірних питань, що випливають із фінансових відносин, також змушені звертатись до цих роз'яснень з тим, щоб

⁹⁹ Маляренко В., Коржанський М. Про юридичну силу постанов пленуму Вер­ховного Суду // Голос України. - 1996. - № 81.

— 130 —

усвідомити, як з точки зору Верховного Суду України буде розцінено їх дії судом, що розглядає конкретну справу.

Значення керівних роз'яснень, що приймаються Пленумом Верховного Суду України, полягає в тому, що вони:

а) містять багато положень, вироблених судовою практикою, які впливають на процес створення нових норм і удосконалення чинного законодавства, оскільки вони у подальшому сприймаються законодавцем і формулюються у вигляді норм права;

б) свідчать про ефективність законодавства, відповідність (невід­повідність) окремих норм новим потребам життя;

в) конкретизують норми права, виражені в абстрактній формі, наближують їх до конкретних ситуацій;

г) містять тлумачення норм права, орієнтують судову практику на правильне застосування чинного законодавства.

Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України даються ним у межах його повноважень, мають правову силу, стають обов'язко­вими для виконання всіма учасниками судочинства - мають загальний характер, розраховані на багаторазове застосування, що характерно для джерел права. Але ці роз'яснення не підміняють закон, не змінюють його суть. Видання таких роз'яснень не наділяє вищий судовий орган країни правотворчими функціями і не підміняє правотворчі органи.

Акти Верховного Суду України з питань судової практики нерідко заповнюють прогалини правового регулювання, наприклад, визначення ознак осіб, які охоплюються терміном «фізична особа», для позначення одного із суб'єктів ухилення від сплати податків. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» під такими фізичними особами слід розуміти:

а) службових осіб підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, на яких покладені обов'язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів (керівники, особи, котрі виконують їхні

— 131 —

 

обов'язки, інші службові особи, яким у встановленому законом порядку надане право підпису фінансових документів);

б) осіб, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

в) будь-яких осіб, котрі зобов'язані утримувати та/або сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування і введені в установленому законом порядку, в тому числі податкових агентів - фізичних осіб та службових осіб податкових агентів - юридичних осіб при несплаті ними податку з доходів фізичних осіб.¹⁰⁰

Судова практика, яка закріплюється в окремих рішеннях з фінан­сових питань, на відміну від керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, не має обов'язкового значення, але вона є необхідною:

а) для з'ясування змісту фінансового законодавства та його правильного застосування;

б) для врахування у процесі вдосконалення чинного зако­нодавства і видання нормативних актів.

Певний вплив на регулювання фінансових правовідносин мають рішення Конституційного Суду України. У юридичній науці триває дискусія про правову природу таких рішень, в ході якої серед інших думок пропонується законодавче закріпити їх нормативний характер, як це має місце у деяких країнах Заходу, Азербайджані, Вірменії, Республіці Білорусь, Казахстані, Литві.^Ш1 Специфіка нормативних приписів рішень Конституційного Суду України полягає в тому, що такі приписи не створюють нових різновидів фінансово-правового регулювання, а дають тлумачення існуючих фінансово-правових норм. Особливості впливу рішень Конституційного Суду України на джерела фінансового права пов'язані з його компетенцією - правом визнавати неконституційними фінансово-правові норми, які у разі визнання їх такими втрачають силу, що веде до змін у фінансовому законодавстві.

Практика діяльності Конституційного Суду України дає достатні підстави для висновку про те, що його рішення про визнання неконсти-

¹⁰⁰ Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів: Постано-ва Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 15.

¹⁰¹ Гавршюк Р. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний посіб-ник. -Чернівці: Рута, 2003. - С. 41-42.

— 132 —

туційними законів, інших правових актів або їх окремих положень є складовою чинного законодавства і посідають в системі джерел права особливе місце. Ухвалюючи рішення, Конституційний Суд України не встановлює нових норм права, оскільки це не властиво його призначен­ню і повноваженням, а лише «звільняє» систему законодавства від актів, що суперечать Основному Закону держави, виконуючи тим самим «функцію негативного правотворця».¹⁰² Цим самим рішення Конституційного Суду України підпадають під визначення поняття нормативно-правового акта, оскільки ними фактично «скасовуються» вказані правові акти в цілому чи їх окремі частини. Це має місце тому, як зауважив Ю.Л.Власов, що хоча тлумачення, що надає Конституційний Суд України, за своєю природою є не автентичним, а делегованим офіційним тлумаченням, останнє внаслідок делегування Верховною Радою України Конституційному Суду України своїх повноважень щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України «має однакові юридичні ознаки з автентичним тлумаченням, яке надавала Верховна Рада України».¹⁰³

Оскільки будь-який інтерпретаційний акт має допоміжний харак­тер відносно нормативно-правового акта тлумачення, то рішення Конституційного Суду України з питань офіційного тлумачення Конституції України чи конкретних законів за юридичною природою є «підконституційними» та «підзаконними».¹⁰⁴ Особлива юридична сила рішень органів конституційної юрисдикції відрізняє їх від актів судів загальної юрисдикції та інших судових органів і водночас зближує з актами законодавства, оскільки рішенням цих органів з конкретних справ надається характер юридичного прецеденту.

Прикладами рішень Конституційного Суду України, які містять нормативні приписи фінансово-правового характеру, можуть бути: рі­шення Конституційного Суду України у справі за конституційним по­данням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про Рахункову палату Верховної

¹⁰² Тихий В. Правотлумачення Конституційним Судом України та правова природа його рішень // Вісник Конституційного Суду України. 2001. - № 1. - С. 69.

"" В.іасов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права. - К.: Ін-т держави і права ім. Н.М. Корецького ПАН України, 2001. - С. 264.

¹⁰⁴ Толкование Конституции й законов УкраиньІ: теория й практика. - Харьков: Ч>;Ікт, 2001.-С. 215.

— 133 —

 

 

Ради України» (справа про Рахункову палату) від 23 грудня 1997 року № 7-зп; рішення Конституційного Суду України у справі за конститу­ційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року №5-рп/2002; рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001; рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) від 29 січня 2002 року № 1-рп/2002; рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (справа про податкову заставу) від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 тощо.