Повноваження державних органів спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності

Функції у сфері фінансової діяльності виконують також міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які залежно від участі у такій діяльності поділяються на дві групи:

1) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють фінансову діяльність у зв'язку з виконанням своїх основних функцій - державного управління відповідних галузей чи сфер (Міністерство аграрної політики України, Міністерство транспорту України, Міністерство економіки України тощо);

2) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, для яких фінансова діяльність є основною і які спеціально створені для здійснення фінансової діяльності і фінансового контролю. До системи таких органів входять: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та його регіональні органи; органи Державної податкової служби України; органи Державної митної служби України; Національний банк України та його територіальні відділення; Рахункова палата України; Державна пробірна служба, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державний комітет фінансового моніторингу України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, органи управління державних цільових фондів тощо (повноваження цих органів щодо здійснення фінансового контролю розглянуті у главі 9).

На рівні адміністративно-територіальних утворень фінансову діяльність здійснюють Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління, відділи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Серед зазначених органів особлива роль належить Міністерству фінансів України - центральному органу виконавчої влади, підпорядкованому Кабінету Міністрів України, який діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 26 серпня 1999 року № 1081/99. Міністерство фінансів України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України,

— 56 —

і здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Основними завданнями Міністерства фінансів України г: розроб­лення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податко-вої політики; здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку; розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу; розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України; забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України; забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; розроблення і проведення державної політики у сфері виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння; інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.²⁴

Подібні завдання, але на відповідній території, виконують також Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та фінансові управління чи відділи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

З метою забезпечення проведення єдиної збалансованої державної фінансовоїполітики відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676/2005 від 20 квітня 2005 року запроваджено спрямування і координацію Міністром фінансів України діяльності Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Головного контрольно-ревізійного управління України шляхом: формування державної політики у відповідних сферах та здійснення контролю за її реалізацією зазначеними центральними органами виконавчої влади; внесення на розгляд Кабінету Міністрів України розроблених цими органами проектів нормативно-правових актів та погодження проектів нормативно-правових актів зазначених центральних органів виконавчої влади; визначення порядку обміну інформацією між Міністерством фінансів України та цими органами; затвердження структури цих органів.²⁵

²⁴ Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 26 серпня 1999 року № 1081/99 // Офіційний Вісник України 1999. № 35. С'т 1785.

²⁵ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України під 20 квіти» 2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. -- 2005. - № 16. С'т. 825.

— 57 —

 

 

У системі Міністерства фінансів України функціонують органи Державного казначейства України, які створені на виконання Указу Президента України від 27 квітня 1995 року № 335/95 «Про Державне казначейство України» і до яких належать: Головне управління та його територіальні органи - управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах, їх повноваження визначені у Положенні про Державне казначейство України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232. Ці органи створені з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України. На органи казначейства покладені завдання щодо здійснення управління наявними коштами державного бюджету та ведення обліку касового виконання державного бюджету.

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676 від 20 квітня 2005 року Державне казначейство України реорганізовано шляхом його перетворення в урядовий орган державного управління у складі Міністерства фінансів України.²⁶

Основними завданнями Державного казначейства України є: забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка; управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових

фондів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку України; управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому

²⁶ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квіт­ня 2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка; відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю; проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством; веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього; веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів, та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством; здійснює за дорученням Міністерства фінансів України погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті; у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції; забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації; надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд дорученням Міністерства фінансів України; виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Державне казначейство України, здійснюючи фінансову діяльність, має право: відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для виплат готівкою в Національному банку та інших банках; розміщувати в банках тимчасово вільні кошти, що ним обліковуються, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів

— 59 —

 

України; залучати працівників інших державних органів, спеціалістів і фахівців-експертів для розгляду питань, що належать до його компетенції; надавати послуги (у тому числі платні), пов'язані з обслуговуванням бюджетних коштів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підприємств, установ, організацій і банків пояснення, довідки, інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань; здійснювати в межах своїх повноважень співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, з казначействами інших країн, вивчати досвід роботи з організації їх діяльності та готувати пропозиції щодо його впровадження в Україні.²⁷

Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері фінансової діяльності урегульовані Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р. (ст. 113)²⁸, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р.²⁹ та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України, затвердженим Указом Президента України від 28 листопада 2000р. № 1265/2000.³⁰

Діяльність органів Державної контрольно-ревізійної служби відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» від 20 квітня 2005 року № 676/2005 спрямовується і координується міністром фінансів України.³¹

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві

²⁷ Питання Державного казначейства: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 52. - Ст. 3275.

²⁸ Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

²⁹ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. -Ст. ПО.

³⁰ Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України: Указ Президента України від 28 листопада 2000 року № 1265/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 48. - Ст. 2080.

³¹ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня 2005 року №676/2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 60 —

та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, І рун) у районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби с: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів,необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у підконтрольних установах - бюджетних установах, у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (детальніше контрольні повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби розглянуті у главі 9 «Органи фінансового контролю в Україні»).

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» виконують такі функції:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань своєї діяльності;

3) здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагаль­нюють досвід проведення державного фінансового контролю і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю.

Статус органів Державної податкової служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України

«Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями.³²

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676/2005 від 20 квітня 2005 року запроваджено спрямування і координацію Міністром фінансів України діяльності Державної податкової адміністрації України.³³

Державна податкова адміністрація України відповідно до Положення про неї, затвердженого Указом Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000, здійснює такі функції:

1) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

2) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

3) роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

4) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

³² Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6. - Ст. 37.

³³ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня 2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 62 —

 

5) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

6) організовує роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

7) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

8) надає фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

9) прогнозує, аналізує надходження податків, інших плате­жів, джерела податкових надходжень, вивчас вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

10) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

11) вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдоско­налення податкового законодавства.³⁴

Подібні повноваження на відповідному територіальному рівні виконують державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

³⁴ Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України: Указ Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000 // Офі-ційний вісник України. - 2000. - № 29. - Ст. 1200.

— 63 —

 

Фінансову діяльність здійснюють також Національний банк України та його територіальні відділення. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого регулюються Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

Відповідно до статті 99 Конституції України основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк виконує і інші функції, а саме:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольне здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківсь­кої діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудитор­ську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

— 64 —

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та про­гнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом пов­новажень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) вносить у встановленному порядку пропозиції щодо законо­давчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Щорічно Національний банк України інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної та валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Національний банк України встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів та порядок визначення облікової

— 65 —

 

 

ставки та інших процентних ставок за своїми операціями (ст. 26, 27), забезпечує управління золотовалютними резервами держави (ст. 28), регулює імпорт та експорт капіталу (ст. ЗО).³⁵

Повноваження Державної митної служби України у фінансовій сфері визначені у Митному кодексі України від 11 липня 2002 року та у Положенні про неї, затвердженому Указом Президента України «Питання Державної митної служби України» від 24 серпня 2000

року №1022/2000.

Державна митна служба України відповідно до ст. 13 Митного кодексу України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, який спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.³⁶ Цей орган із спеціальним статусом забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної

справи.

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676/2005 від 20 квітня 2005 року запроваджено спрямування і координацію Міністром фінансів України діяльності Державної митної служби України.³⁷

Державна митна служба України узагальнює практику засто сування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Державна митна служба України організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Державної митної служби України є:

1) забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

³⁵ Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

³⁶ Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-ГУ // Відомості Верхов­ної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.

³⁷ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня 2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 66 —

 

3) використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;

4) здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

5) розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи.

Державна митна служба України відповідно до покладених на неї завдань:

- організовує та контролює діяльність митних органів;

- забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи;

- вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходи, спрямовані на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу;

- розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення;

- організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил;

- веде митну статистику;

- веде разом з іншими уповноваженими органами виконавчої влади Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності;

- створює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади;

- організовує реконструкцію та спорудження пунктів пропуску через державний кордон України для автомобільної ч> сполучення;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на неї ча-вдань.

— 67 —

 

 

Під час виконання покладених на неї завдань Державна митна служба взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав. Вона здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації.

Державна митна служба України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, а в разі потреби - спільні акти разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, які у випадках, передбачених законодавством, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами.³⁸

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. №732 «Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю» у складі Міністерства фінансів України було утворено Державну пробірну службу як урядовий орган державного управління та затверджено Положення про неї. Відповідно до Положення Державна пробірна служба: — бере участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, і за здійсненням операцій із зазначеними цінностями;

- здійснює в установленому порядку управління сферою державного пробірного контролю, зокрема в межах, визначених Міністерством фінансів України, управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства фінансів України;

- виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб;

- забезпечує у межах своїх повноважень співробітництво з Європейською асоціацією пробірних палат і Постійним

³⁸ Питання Державної митної служби України: Указ Президента України від 24 серпня 2000 року №1022/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 35. - Ст. 1477.

— 68 —

 

комітетом Міжнародної конвенції з контролю та клеймування виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- узагальнює практику застосування законодавства у сфері дер­жавного пробірного контролю, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд міністра фінансів України;

- розробляє нормативно-методичні та інструктивні документи з питань державного пробірного контролю;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

Державна пробірна служба може видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

Керівництво діяльністю Державної пробірної служби здійснює її Голова, який несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України і Міністром фінансів України за виконання покладених на неї завдань.

Державна пробірна служба для реалізації покладених на неї за­вдань може мати свої територіальні представництва у межах граничної чисельності її працівників.

Цей орган утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства фінансів України.³⁹

Останнім часом були створені нові органи, які здійснюють фінан­сову діяльність в Україні: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державний департамент (комітет) фінансового моніторингу України.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року⁴⁰ та Указу Президента України «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» від 11 грудня 2002 року⁴¹ № 1153/2002 було утворено

³⁹ Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробі­рного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 року № 732 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 18. - Ст. 744.

⁴⁰ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг': Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІП // Відомості Верховної Ради України. -2002.-№ І.-Ст. 1.

⁴¹ Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 11 грудня 2002 року № 1153/2002 // Офіційний пісник України. - 2002. - № 50. - Ст. 2252.

— 69 —

 

 

Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України як спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року №292/2003.

Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є: прове­дення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг; розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; запровадження міжнародне визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг. Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: бере участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію; бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік; здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ; здійснює реєстрацію та веде реєстр саморегулівних організацій; визначає порядок формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю; затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди; установлює обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя; визначає порядок та умови ведення персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя; установлює за погодженням з Національним банком України розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори страхування життя; виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань згідно із законодавством.⁴²

Державний комітет фінансового моніторингу України, утворе­ний відповідно до Указу Президента України «Про Державний комітет фінансового моніторингу України» від 28 вересня 2004 року № 1144/2004⁴³ на базі Державного департаменту фінансового

⁴² Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 15. - Ст. 650.

⁴³ Про Державний комітет фінансового моніторингу України": Указ Президента України від 28 вересня 2004 року № 1144/2004 // Офіційний вісник Украї-ни. - 2004. -№39. -Ст. 2582

— 70 —

моніторингу, є його правонаступником. Держфінмоніторинг України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Повноваження визначені у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 24 грудня 2004 року № 1527/2004 «Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України». Основними завданнями Держфінмоніторингу України є: участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями у зазначеній сфері; забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на ньо­го завдань: розробляє комплексні програми запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; бере участь у розробленні проекту Про­грами діяльності Кабінету Міністрів України та її реалізації; спів­працює з центральними органами виконавчої влади та іншими дер­жавними органами, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також іншими державними органами з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; вносить пропозиції щодо розроблення за<