Бюджетний кодекс України та інші законодавчі акти, норми яких регулюють фінансові правовідносини

В ієрархії джерел фінансового права головне місце після Консти­туції займають закони, які містять фінансово-правові норми. Верховенство закону означає, що головні фінансові відносини, не урегульовані Конституцією, регулюються саме законами.

— 111 —

 

 

Окрему групу джерел фінансового права складають Основи зако­нодавства України, які містять окремі фінансово-правові норми. Основи законодавства — це сукупність важливих законодавчих норм, що визначають специфічні особливості і завдання тієї чи іншої галузі законодавства України. Прикладами таких джерел фінансового права можуть бути такі: Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року (ст. 18, 21); Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 року (ст. 23-26); Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року.⁶⁹

Важливе значення у регулюванні фінансових правовідносин нале­жить кодифікованому законодавчому акту - Бюджетному кодексу України.

Бюджетним кодексом України, прийнятим 21 червня 2001 року, ви­значаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбю-джетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного зако­нодавства. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за ви­конанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.⁷⁰

Кодекс складається із Загальної та Особливої частин, VI розділів, 18 глав та 125 статей.

Загальна частина складається з І розділу, 4 глав та 28 статей.

У розділі І «Загальні положення» визначаються: у главі 1 «Загальні положення» - основні терміни (ст. 2); поняття бюджетного періоду (ст. 3); склад бюджетного законодавства (ст. 4); у главі 2 «Бюджетна система України та її принципи» - структура бюджетної системи України (ст. 5); поняття зведеного бюджету (ст. 6); принципи

⁶⁹ Див.: Основи законодавства України про культуру: Закон України від 14 люто­го 1992 року № 2117-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - Ст. 294; Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №4. - Ст. 19; Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. -1998.-№23.-Ст. 121.

⁷⁰ Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

— 112 —

 

 

бюджетної системи України (ст. 7); поняття бюджетної класифікації та її складові частини (ст. ст. 8-12); складові частини бюджету (ст. 13); у главі 3 «Запозичення» - поняття дефіциту та профіциту бюджету (ст. 14); залишку бюджетних коштів (ст. 14^і); джерела фінансування дефіциту бюджету, право на здійснення запозичень та гарантії щодо виконання боргових зобов'язань (ст.ст. 15-17); граничний обсяг боргу (ст. 18); у главі 4 «Бюджетний процес та його учасники» - стадії бюджетного процесу, учасники бюджетного процесу (розпорядники, головні розпорядники бюджетних коштів) та їх основні функції (ст. ст. 19-23); резервний фонд бюджету (ст. 24); порядок безспірного списання коштів бюджету (ст. 25); особливості здійснення аудиту та фінансового контролю під час бюджетного процесу (ст. 26); порядок подання та розгляду законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів (ст. 27); особливості оприлюднення інформації про бюджет (ст. 28).

Особлива частина містить розділи II - VI, глави 5-18, статті 29-125.

У розділі II «Державний бюджет України» регулюються питання щодо: доходів і видатків Державного бюджету України (глава 5, ст. ст. 29-31); складання проекту Державного бюджету України (глава 6, ст. ст. 32-38); розгляду та прийняття Державного бюджету України (глава 7, ст. ст. 39-46); виконання Державного бюджету України (глава 8, ст. ст. 47-51); внесення змін до закону про Державний бюджет України (глава 9, ст. ст. 52-55); бухгалтерського обліку та звітності про виконан­ня Державного бюджету України (глава 10, ст. ст. 56-62).

Розділ III «Місцеві бюджети» містить такі глави: глава 11 «Надходження та витрати місцевих бюджетів» (ст. 63-74); глава 12 «Складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів» (ст. 75-80).

Розділ IV «Міжбюджетні відносини» складається з глави 13 «За­гальні положення» (ст. ст 81-86); глави 14 «Розмежування видатків між бюджетами» (ст. ст 87-93); глави 15 «Розрахунок видатків, що враховують при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів» (ст. ст. 94, 95); глави 16 «Міжбюджетні трансферти» (ст. ст. 96-108).

Розділ V «Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення» містить такі глави: глава 17 «Контроль за дотриманням бюджетного законодавства» (ст. 109-115); глава 18 «Відповідальність за бюджетні правопорушення» (ст. 116-125).

— 113 —

Поряд із Бюджетним кодексом України, фінансово-правові норми, що встановлюють юридичну відповідальність суб'єктів фінансового права, містяться у Кримінальному кодексі України від 5 квітня 2001 року (розділ VII «Злочини у сфері господарської діяльності», ст. ст. 199-202, 204-205, 207-212¹, 216-217, 222-223, 231-232)⁷¹, Кодексі України про адміністративні правопорушення України від 7 грудня 1984 року (глава 12 «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності» (ст.ст. 155^і, 156, 162,163,163'-163⁴,164'-164², 164⁵, 164¹², 164¹⁴, 165Ч65⁵, 166³, 166М66⁹)⁷² та у Кодексі Законів про працю України від 10 грудня 1971 року (глава X «Трудова дисципліна» (ст. ст. 147-152).⁷³

Фінансова діяльність регулюється іншими законами, які містять не лише фінансово-правові норми, а й норми конституційного, адміністративного, цивільного права тощо (наприклад, закони України «Про Національний банк України» (1999), «Про місцеве самоврядування» (1997), «Про страхування» (1996) тощо).

Велику групу джерел фінансового права складають спеціальні за­кони, якими регламентується обмежена (спеціальна) сфера фінансової діяльності: оподаткування (закони України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (1991), «Про плату за землю» (1992), «Про податок на додану вартість» (1997), «Про фіксований сільськогосподарський податок» (1998) тощо); повноваження податкових органів (з:акон України «Про державну податкову службу в Україні»); грошовий обіг (закони України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (2000), «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні; бюджетний процес закон України «Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань» (2004) тощо.

Особливе місце серед спеціальних законів займає закон про Дер­жавний бюджет України, який приймається за особливою процедурою, формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціаль-

⁷¹ Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 6. - Ст. 37,

⁷² Кодекс України про адміністративні правопорушення України від 7 грудня 1984 року № 8073-Х // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - № 51. - Ст. 1122.

— 114 —

ного розвитку держави, спрямований на створення сприятливих умов для розвитку виробництва, соціальної розбудови країни, забезпечує реалізацію виваженої боргової політики та виконання державних функцій в межах наявних ресурсів. Російський державознавець М. І. Лазаревський вказував на хибність думки, що бюджет включає в себе цифри, а не юридичні норми, тому що самий факт включення до бюджету тієї чи іншої цифри є вже повноваженням уряду на стягнення того чи іншого доходу або проведення того чи іншого видатку; бюджет є також планом, приписом і повноваженням. Тому у випадках, коли парламент відмовляє уряду в затвердженні бюджету, управління залишається без плану і без юридичної основи для всіх державних доходів і видатків.⁷⁴ С. І. Іловайський у підручнику з фінансового права зазначав, що бюджет набуває форми закону, який включає не тільки бюджет, як розпис доходів і видатків, а й правові норми.⁷⁵

За законодавством України Закон про Державний бюджет - закон, який затверджує повноваженняорганам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету протягом бюджетного періоду.⁷⁶

Правове призначення Закону про Державний бюджет України полягає в тому, що він надає органам влади, які його затверджують, можливість контролю виконавчих та розпорядчих органів держави на складання і виконання бюджету.

Законодавчими актами регулюються також інші сфери фінансової діяльності. Так, закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.⁷⁷

Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.⁷⁸

⁷⁵ Иловайский С. Й. Учебник финансового права. - Одесса, 1912. - С. 145.

⁷⁶ Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189. - Ст. 2, п. 20.

⁷⁷ Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6. - Ст. 37.

⁷⁸ Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: Закон України від 11 грудня 1991 року№ 1963-ХІІ// Відомості Верховної І'ади України. - 1991. - № 6. - Ст. 37.

— 115 —

З липня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про плату за землю», який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.⁷⁹

Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.⁸⁰

Аудиторська діяльність регулюється Законом України «Про ауди-торську діяльність» від 22 квітня 1993 року Закон визначає правові засади здійснення її в Україні і спрямований на створення системи незалежно-го фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Поло-ження Закону діють на території України і поширюються на усі суб'єкти господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної виконавчої влади.⁸¹

Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року (в редакції Закону від 18 лютого 1997 року) визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.⁸²

Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року встановлюються: платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.⁸³

⁷⁹ Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 38. - Ст. 560.

⁸⁰ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-ХИ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. -Ст. 110.

⁸¹ Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 243.

⁸² Про систему оподаткування: Закон Укра'їни від 25 червня 1991 року № 1251-XII (в редакції Закону від 18 лютого 1997 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1997. -№ 16.-Ст. 119.

⁸³ Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 21. - Ст. 156.

— 116 —

 

 

Особливості оподаткування прибутку підприємств регулює Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (в редакції Закону від 22 травня 1997 року).⁸⁴

Усім законам, які регулюють податкові правовідносини, властиві деякі загальні риси, зокрема: вони містять норми про ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) та пільг щодо оподаткування, які не можуть встановлюватися і змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування; податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», оплаті не підлягають; зміни і доповнення до Закону України «Про систему оподаткування», інших законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх оплати вносяться, як передбачив законодавець, не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з його початком; будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про систему оподаткування». Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у Законі України «Про систему оподаткування».

Правові основи діяльності Рахункової палати, її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховної Ради України № 18/98-ВР від 14 січня 1998 року; з редакційними уточненнями, внесеними у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішень від 23 грудня 1997 року № 7-зп та № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року).⁸⁵

Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня

1999 року визначає правові основи діяльності цього органу.⁸⁶ Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня

2000 року регулюються питання структури банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове

⁸⁴ Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР) // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. - Ст. 181.

⁸⁵ Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 року № 315/96-ВР // Відомості Верховної Ради. - 1998. - № 24. - Ст. 137.

⁸⁽¹ Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

— 117 —

забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.⁸⁷

Цей далеко неповний перелік законодавчих актів засвідчує,що всім законам України як джерелам фінансового права властиві такі характерні риси:

- приймаються в особливому порядку, встановленому Конститу­цією України та Регламентом Верховної Ради України, виключно вищим законодавчим органом держави або шляхом референдуму, причому щодо законопроектів з питань податків та бюджету, згідно з Конституції України, референдум не допускається;

- спрямовані на регулювання найважливіших суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

- підлягають обов'язковому оприлюдненню у порядку, встановленому самим законом, та обов'язкові для виконання всіма громадянами, посадовими особами, державними органами, громадськими організаціями та суб'єктами господарювання;

- можуть бути змінені або відмінені повністю тільки в особливому порядку, аналогічному порядку їх прийняття.