Особливості застосування до суб'єктів фінансового права юридичної відповідальності

Більшість суб'єктів фінансового права шляхом роз'яснювальної роботи та застосування методу переконання добровільно виконують вимоги правових норм. У разі, коли суб'єкти фінансового права пору­шують встановлені чинним законодавством норми, вони зазнають юри­дичного та суспільного осуду, сутністю якого є покладання на правопо­рушників встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов'язку зазнати певних негативних наслідків у формі обмежень особистого або майнового характеру²³², що виражається у застосуванні заходів примусу до правопорушників.²³³

Правовий примус як загальна ознака юридичної відповідальності є державновладним способом отримання негативних вольових

²³² Братусь С. Спорньїе вопросн теории юридической ответственности // Советское государство й право. - 1973. - № 4. - С. 27.

²³³ Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1955.-С. 35.

устремлінь певних суб'єктів для забезпечення їх підпорядкування нормам права. Він складається з двох взаємопов'язаних сторін: об'єктивної (необхідність єдиної влади, нормативного регулювання, підпорядкування в суспільстві) і суб'єктивної (вольове, психічне ставлення індивіда до впливу публічної влади).²³⁴

У фінансовому праві застосовуються найрізноманітніші способи державного примусу, які мають широке та вузьке значення. Заходи державного примусу у широкому значенні поділяють на дві групи залежно від підстави застосування:

1) державно-примусові заходи, що є реакцією держави стосовно конкретного суб'єкта на факт його протиправної поведінки (основна група), їх, в свою чергу, поділяють на:

а) юридичні санкції (застосування фінансових санкцій, накладення адміністративних і дисциплінарних стягнень, застосування кримінального покарання тощо);

б) заходи, які застосовують з метою припинення проти­правних дій суб'єктів фінансового права (наприклад, вилучення органами державної податкової служби у підприємств, установ, організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів; вилучення органами Державного казначейства у міністерств, інших централь­них та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій раніше наданих в порядку фінансу­вання коштів державного бюджету у разі встановлення нецільового та неефективного їх використання; відкли­кання Національним банком України банківської ліцензії тощо);

2) запобіжні заходи, застосування яких не пов 'язано із протиправ­ними діяннями і які, як правило, передують застосуванню юридичних санкцій. Застосовуються уповноваженими державою органами (Державною податковою адміністрацією України, Державною митною службою України, Державним казначейством України, Міністерством фінансів України тощо) з метою запобігання вчиненню правопорушень, їх припиненню

²³⁴ Ардашкш В. Д. О принуждении по советскому праву // Советское государство й право. - 1970. - № 7. - С. 33-38.

та контролю за мобілізацією, розподілом та використан­ням фондів коштів. До них належать, наприклад, право органів Державної контрольно-ревізійної служби доступу при проведенні ревізій та перевірок на склади, сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним підприємствам, установам, організаціям для їх обстеження; право Міністерства фінансів України отримувати від під­приємств дані, необхідні для здійснення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів тощо.

Заходи державного примусу у вузькому значенні - це різні юриди­чні санкції, які застосовують до суб'єктів фінансового права у разі притягнення їх до відповідальності.

Тому не слід ототожнювати поняття «державний примус» і «юридичні санкції»: останні є тільки однією із складових примусу і співвідносяться вони як частина і ціле.

Санкція (від лат. запсііо - непорушна постанова) - це не лише складова правової норми, але також конкретизована міра відповідаль­ності за певні правопорушення. Саме санкція вказує на ті несприятливі наслідки, які застосовуються до порушника приписів правової норми.

Юридична відповідальність виступає як форма реалізації відповід­них санкцій, а санкція мірою цієї відповідальності. Проте не слід ототожнювати категорії «санкція» і «юридична відповідальність», оскільки санкція - це можливий наслідок, що настає в разі невиконання правових вимог, але який з тих чи інших причин може і не настати. А відповідальність є справжнім наслідком скоєного правопорушення. Крім того, санкція не завжди виражається у формі відповідальності²³⁵, а наявність санкцій ще не говорить про існування юридичної відповідальності, оскільки відповідальність не зводиться лише до реалізації санкції.

Санкції класифікують за характером правового регулювання, за­лежно від їх характеру та за їх однорідністю.

1. Залежно відхарактеруправовогорегулюванняконкретнихсус-пільних відносин санкція може полягати: в заходах адміністративного

²³⁵ Про співвідношення юридичної відповідальності і санкції див: Циртаутас А. Некоторьіе теоретические вопросьі юридической ответственности // Материа-льІ научной конференции «Теоретические вопросьі юридической ответствен-ности» (тезиси докладов). - Вильнюс, 1972. - С. 8-9.

— 340 —

впливу (штраф), в кримінальному покаранні (позбавлення волі), в заходах дисциплінарного впливу (догана, звільнення), в майнових стягненнях (відшкодування шкоди) заходах фінансово-правової відповідальності (пеня, штраф).

Особливостями адміністративних санкцій, які застосовують до суб'єктів фінансового права у разі скоєння ними адміністративних правопорушень, є:

1) відсутність тяжких правових наслідків;

2) застосування щодо менш тяжких фінансових правопорушень (проступків);

3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості. Підстави притягнення до адміністративної відповідальності

та санкції, які накладаються на порушників, визначені як чинним фінансовим законодавством, так і Кодексом України про адміністративні правопорушення.²³⁶

Якщо порушення трудової, службової дисципліни призвело до по­рушення фінансового законодавства, особа, яка здійснила дисциплінар­ний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному статтями 147-152 Кодексу законів про працю України.

Якщо неправомірними діями посадових осіб суб'єкту фінансового права завдано збитків, органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи притягуються до цивільно-правової відповідальності.

Кримінальні покарання у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі застосовують до суб'єктів фінансового права, які вчинили злочини за ст. ст. 199, 200, 202, 204, 207, 208-212, 216, 217, 222, 223 Кримінального кодексу України.

Застосування фінансових санкцій (штраф, пеня) передбачено чисе­льними нормативно-правовими актами, у яких паралельно вживаються терміни «фінансові санкції» (Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»), «штрафні

²³⁶ Кодекс України про адміністративні правопорушення станом на 20 червня 1997 р. (зі змінами та доповненнями) // Кодекси України. У 2 т. / За ред. Ф.Г. Бурчака.

-К.:ІнЮре, 1997.-Т. 1.-С. 95-217.

— 341 —

 

 

санкції» (Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95), пеня, штрафні санкції (штраф) (Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Фінансові санкції можуть бути:

- правовідновлювальні, направлені на відшкодування шкоди, заподіяної державі, органам місцевого самоврядування неправомірними діяннями суб'єктів фінансового права;

- каральні (штрафні), що встановлюють за правопорушення суб'єктів фінансового права з метою покарання правопо­рушника.

Правовідновлювальною фінансовою санкцією є пеня - грошова сума, яку учасник фінансових відносин повинен виплатити у разі пору­шення термінів сплати певних грошових сум, встановлених чинним законодавством у сфері податкових, бюджетних та інших фінансових відносин.²³⁷ Функція пені полягає в тому, щоб компенсувати державі, органу місцевого самоврядування шкоду у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідними суб'єктами податків, зборів, несвоєчасним поверненням бюджетних коштів тощо.

На відміну від пені як цивільно-правової санкції пеня як фінансово-правова санкція:

- не може бути встановлена угодою сторін;

- її сума стягується виключно у дохід держави чи органів місце­вого самоврядування;

- стягнення пені з юридичних осіб здійснюється у безспірному порядку уповноваженими державними органами.

Найчастіше пеню застосовують за несвоєчасне погашення подат­кового зобов'язання.

Каральною фінансовою санкцією є штраф - стягнення у грошовій формі, встановлене нормами фінансового законодавства, яке застосовується органами Державної податкової служби та іншими уповноваженими державою органами відносно юридичних та фізичних осіб за вчинення фінансового правопорушення, і стягується на користь держави і муніципальних утворень.

²³⁷ Туркіна Н. В. Поняття і специфіка фінансово-правових санкцій // Право безпека. - 2002. - № 2. - С. 127.

— 342 —

На відміну від адміністративного штрафу штраф як фінансово-правова санкція:

- не може бути замінено іншим покаранням;

- уповноважений державою орган не може звільнити від накла­дання штрафу;

- часто штраф як фінансова санкція стягується разом із пенею. На відміну від штрафу як заходу цивільно-правової відповідально­сті штраф як фінансова санкція:

- сплачується юридичною особою - платником податку, одержу­вачем бюджетних коштів за рахунок прибутку, що залишається після їх сплати;

- передбачається законодавством, а не угодою сторін.²³⁸ Штраф як фінансова санкція на відміну від штрафу, який застосо­вується у порядку кримінального судового провадження, полягає у такому:

- застосовується тільки як основний захід покарання;

- може накладатися як на фізичних, так і на юридичних осіб;

- застосування такої санкції не тягне судимості;

- не допускається заміна штрафу (навіть у випадку неможливості його сплати) іншими видами покарання у межах юридичної відповідальності.²³⁹

2. Залежно від характеру санкцій їх поділяють на: санкції особис­того характеру (позбавлення волі); санкції майнового характеру (штраф); санкції організаційного характеру (звільнення).²⁴⁰

3. Усі зазначені вище санкції, які застосовують за правопорушення суб'єктів фінансового права, можна згрупувати за їх однорідністю, виділивши зокрема: санкції за порушення бюджетного законодавства, санкції за порушення податкового законодавства, санкції за порушення у сфері грошового обігу та розрахунків, санкції за порушення валютного законодавства тощо.

До санкцій за порушення бюджетного законодавства відносять: призупинення бюджетних асигнувань; зупинення операцій

^ЇПКарасеваМ. В. Финансовое право. Общая часть. Учебник. - М: Юристь, 2000. -С. 191-193.

²³⁹ Карпец Й. Уголовное наказание (проблеми, размьішления) // Наука й жизнь. -1974.-№2.-С. 76-79.

²⁴⁰ Комара 'в С. А., Малька А. В. Теория государства й права. Учебно-методическое пособие. - М.: Изд-во Норма, 2000. - С. 358.

— 343

бюджетними коштами; зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням; обов'язкове повернення до відповідного бюджету у разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції; адміністративний штраф, кримінальні покарання; заходи дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності.

При порушенні норм податкового права до правопорушника можуть бути застосовані такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачені ст. ст. 163'-163⁴, 164', 165³-165⁵ Кодексу України про адміністративні правопорушення; кримінальні покарання за податкові злочини, передбачені ст.ст. 204, 212, 212^і, 216 Кримінального кодексу України, у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі; заходи дисциплінарної чи цивільно-правовоївідповідальності; санкції, передбачені фінансово-правовими нормами: примусове стягнення активів платника податків, інших обов'язкових платежів; штраф, пеня, відповідно до ст. ст. З, 16, 17 Закону України "Про погашен­ня зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".

Відповідно до законодавства України за правопорушення у сфері грошового обігу та розрахунків застосовують такі санкції: адміністративний штраф (ст. ст. 155', 164², 166⁵, 166⁹ Кодексу України про адміністративні правопорушення); кримінальні покарання, передбачені ст. ст. 199, 200, 209, 209' Кримінального кодексу України (штраф, позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, конфіскація коштів та іншого майна); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, розміри та порядок застосування яких визначає Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95.

За порушення банками, іншими кредитно-фінансовими установами, резидентами і нерезидентами правил валютних операцій, передбачених валютним законодавством, застосовуються такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачен ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення, з конфіскацією валютних цінностей; кримінальні покарання, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу України, а саме:

— 344 —

 

позбавлення волі з конфіскацією майна (ст. 199); штраф або виправні роботи або обмеження волі або позбавлення волі (ст. 207); штраф або виправні роботи або обмеження волі з конфіскацією валютних цінностей або позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 208); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, пені, інші заходи державного примусу, наприклад, позбавлення ліцензії Національного банку України, виключення з Державної книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Отже, до суб'єктів фінансового права за правопорушення застосо­вуються різні заходи юридичної відповідальності.

Загальними ознаками заходів державного примусу, які застосову­ють до суб' єктів фінансового права уразі скоєння ними правопорушень, є такі:

1) їх юридичним змістом є обов'язок правопорушника нести покарання - це новий обов'язок, якого не існувало до скоєння правопорушення за його протиправну поведінку;

2) їх застосування спричиняє для правопорушника певні негативні наслідки (матеріальні, фізичні, моральні): втрату конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), організаційного (позбавлення ліцензії на здійснення банківських операцій) та майнового характеру (конфіскація валютних цінностей, штраф, припинення бюджетного фінансування). О. Іоффе вважав, що потрібно розрізняти три можливих види таких позбавлень: позбавлення права (наприклад, позбавлення права прожи­вання у певній місцевості); покладення обов'язку (наприклад, покладення обов'язку сплатити пеню); позбавлення права, поєднаного з покладанням обов'язку (наприклад, позбавлення волі як захід кримінального покарання).²⁴¹

3) такі заходи є формою негативної реакції держави на правопору­шення і суб'єкта, винного у його скоєнні;

4) вони застосовуються, як правило, під час правозастосовчої діяльності шляхом дотримання визначеного процедурно-процесуального порядку та форм, установлених законом.

²⁴¹ Иоффе О. С. Вина й ответственность по советскому праву // Советсткое государства й право. — 1972. - №9. - С. 39.

— 345 —

 

 

Специфічні ознаки зумовлені особливостями фінансово-правового регулювання і полягають у тому, що заходи державного примусу у фі­нансовому праві:

1) спрямовані на охорону фінансових правовідносин;

2) застосовуються за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

3) встановлюються державою, їх мають право застосовувати і окремі суб'єкти фінансового права (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державна митна служба України, Національний банк України тощо).

4) у результаті застосування таких заходів суб'єкти фінансового права, які скоїли правопорушення, зазнають певних покарань, які, зазвичай, мають майновий характер і спрямовані на відшкодування державі, органам місцевого самоврядування завданої правопорушенням шкоди та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансо-во-правового регулювання, - грошовій.

5) застосування таких заходів передбачене як санкціями фінансово-правових норм, так і санкціями правових норм інших галузей права.

Заходи державного примусу у фінансовому праві виконують такі

функції:

- правоохоронну, тобто забезпечення нормального функціону­вання фінансової системи держави, недопущення неправомірної поведінки учасників фінансових відносин; припинення протиправних дій суб'єктів фінансового права та створення умов для притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;

- виховну - використовуючи примус, держава впливає на матеріа­льний та моральний стан правопорушника, який зазнає різних обмежень;

- превентивну - використовуючи примус, держава здійснює за­ходи, спрямовані на запобігання правопорушенням.

Крім того, зазначені заходи, які застосовують до правопорушників, суттєво впливають на їх правовий статус. По-перше, суб'єктфінансово-го права у зв'язку з притягненням до відповідальності має виконувати передбачені законом обов'язки - зазнати стягнення, відшкодувати за-

— 346 —

 

вдані збитки. По-друге, у результаті застосування заходів державного примусу права суб'єктів фінансового права можуть бути обмежені шляхом конфіскації майна, позбавлення спеціального права тощо.

Таким чином, державний примус у фінансовому праві це нормати-вно закріплений вплив держави в особі уповноважених державних орга-нів на суб'єктів фінансового права у разі скоєння ними правопорушень шляхом застосування встановлених законодавством заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру з метою охорони фінансових правовідносин, покарання правопорушників тазабезпечення дотримування їхналежної поведінки у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Суб'єкти, до яких застосовані заходи державного примусу, мають право на захист своїх прав і законних інтересів - оскаржити дії відповідних державних органів в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративний порядок діє головним чином у разі застосування заходів примусу, безпосередньо пов'язаних із захистом прав у сфері фінансової діяльності, до державних органів, органів місцевого само­врядування, а також до підприємств, установ, організацій. Наприклад, Національний банк України у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідно до підпункту "є" пункту 4 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» адекватно вчиненому порушенню має видати розпорядження щодо накладення штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

Судовий порядок застосовується для захисту фінансових інтересів і прав як представницьких і виконавчих органів держави, місцевого са­моврядування, так і юридичних та фізичних осіб. Так, відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

— 347 —

Судовий порядок застосовується як під час захисту фінансових прав держави, органів місцевого самоврядування, у взаємовідносинах юридичними та фізичними особами так і навпаки.

Важливою стороною захисту прав суб'єктів фінансового права є конституційна гарантія на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

Особливе місце у судовому порядку захисту прав і законних інте­ресів суб'єктів фінансового права належить актам Конституційного Суду України. Досить згадати такі рішення: справа 1-15/2002 за консти-туційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій); справа № 1-17/2002 за конституційним поданням Кабінету Міністрів щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями); справа 1-9/2005 за Конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (Конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) тощо.

Установлений порядок захисту фінансових прав сприяє дотриман­ню вимог фінансового законодавства усіма учасниками фінансових правовідносин.

— 348

Питання для самоконтролю

1. Якими ознаками характеризується поведінка суб 'сктін фііиі/ісоно.'о права?

2. Які види правової поведінки суб'єктів фінансового права ви знаєте?

3. Яка поведінка суб'єктів фінансового права є правомірною, а яка — прот иправною?

4. У яких аспектах розглядають юридичну відповідальність?

5. Визначте поняття: «позитивна юридична відповідальність», «негативна юридична відповідальність».

6. Назвіть загальні ознаки юридичної відповідальності.

7. Визначте специфічні ознаки юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

8. Як можна визначити юридичну відповідальність суб'єктів фінансового права?

9. Які виділяють принципи юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

10. Визначте мету юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

11. Назвіть функції юридичної відповідальності суб 'єктів фінансового права.

12. Яке призначення правоохоронної та виховної функцій юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

13. Визначте систему видів юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

14. Порівняйте поняття «підстави притягнення до юридичної відпо­відальності» і «підстави настання юридичної відповідальності».

15. Дайте визначення правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

16. Якими ознаками характеризується правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права?

17. Що розуміють під складом правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права?

18. Визначте об'єкт правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

— 349 —