Та Державною пробірною службою

До спеціальних органів фінансового контролю належить Націона­льний банк України, завдання, функції і повноваження якого під час здійснення ним фінансового контролю визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України»¹⁹² та іншими законами України.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законо­давством України, головною метою якого є: забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів (ст. 55).

Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду, а саме постійний нагляд за дотриманням

¹⁹² Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

— 283 —

 

 

банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банківнатериторіїУкраїни тазакордоном, банківськими об' єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України і економічних нормативів, не здійснюючи перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності.

Контроль за діяльністю своїх структурних підрозділів Національ­ний банк України здійснює шляхом проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється ревізійним управлінням Національного банку України, безпосередньо підпорядкованим Голові Національного банку України. Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяльності структурних підрозділів Національного банку України проводяться не рідше одного разу на рік (ст. 69).

Рада Національного банку не пізніше 1 листопада звітного року приймає рішення про аудит Національного банку України і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки річного звіту і подання аудиторського висновку. Національний банк України зобов'язаний відповідно до укладеного з аудиторською фірмою договору надавати звітність та інформацію, необхідну для проведення аудиторської перевірки.

В частині руху коштів Державного бюджету України, аналізу ви­конання кошторису фінансову перевірку Національного банку України здійснює Рахункова палата (ст. 70).

У Положенні про застосування Національним банком України за­ходів впливу за порушення банківського законодавства від 28 серпня 2001 року № 369, затвердженому Правлінням Національного банку України, визначено підстави і порядок застосування до банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку України, заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Відповідно до п 1.2. Положення Національний банк України засто­совує до банків такі заходи впливу:

а) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

б) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття

— 284 —

 

програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;

в) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

г) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

ґ) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

д) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

е) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

є) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити;

ж) розпорядження щодо накладання штрафів на керівників банків та банки в установлених Положенням розмірах;

з) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним банківського законодавства або нормативно-правових актів Національного банку України;

й) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог банківського законодавства або нормативно-правових актів Національного банку;

і) розпорядження щодо примусової реорганізації банку;

ї) розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації;

й) відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.¹⁹³

Для введення щоденного контролю за діяльністю банків і виконан­ням ними вимог Національного банку України щодо усунення допущених порушень може встановлюватися особливий режим

¹⁹³ Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавств: Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369 // Офіційний пісник України. - 2001. - № 41. - Ст. 1864.

— 285 —

 

 

контролю за їх діяльністю - додатковий інструмент банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу у разі виникнення в банку некерованої ситуації, а саме: невиконання керівниками банку вимог Національного банку України щодо усунення виявлених порушень; відсторонення керівників банків від посади; виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів проведення банком операцій з високим рівнем ризику, порушень банківського законодавства, а також отримання доходів із порушенням вимог чинного законодавства, навіть якщо ці порушення не призвели до погіршення фінансового стану банку; виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами; потреби в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невико­нання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами до часу прийняття Національним банком України рішення про призначення тимчасової адміністрації або про відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації.

Заходи впливу застосовуються Національним банком України на підставі результатів: інспекційних (планових та позапланових) переві-рок діяльності банків чи їх філій; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків ау-диторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення; пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі порушення банком норм Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20 вересня 2001 року; результатів перевірок дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками Національного банку, що містять виявлені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових опера-ція, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

У разі виконання банком прийнятих зобов'язань та покращання показників діяльності банку Національний банк України може достро­ково скасувати застосовані заходи впливу на визначений термін (част­ково або зовсім).

Контроль за здійсненням митної політики та за виконанням митно­го законодавства здійснює система митних органів, яка складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць,

— 286 —

спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ І навчальних закладів.

Основними завданнями Державної митної служби України у сфері фінансового контролю, положення про яку затверджено Указом Президента України від 24 серпня 2000 року № 1022/2000, є:

— контроль за дотриманням законодавства України про митну справу;

- удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

- здійснення разом з Національним банком України комплексно­го контролю за валютними операціями;

- здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

- боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил. Державна митна служба України відповідно до покладених на неї

завдань:

1) організовує та контролює діяльність митних органів;

2) забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи;

3) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходи, спрямовані на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу;

4) сприяє у межах своєї компетенції здійсненню заходів щодо за­хисту прав споживачів товарів, які ввозяться в Україну, а також прав інтелектуальної власності у процесі зовнішньоекономічної діяльності;

5) розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими ор­ганами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення;

6) організовує та контролює відповідно до законодавства прове­дення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил.

— 287 —

 

Державна митна служба України має право:

- залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

- отримувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установтаорганізацій, а також громадян інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Для посилення боротьби з незаконним переміщенням через мит­ний кордон України зброї та боєприпасів, вибухових, радіоактивних, отруйних та сильнодіючих речовин, наркотичних засобів, підакцизних товарів, культурних та історичних цінностей, інших товарів - у складі регіональних митниць утворені відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, а у митницях — відповідні служби.

Державна пробірна служба, утворена у складі Міністер-ства фінансів України як урядовий орган державного управління на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю» від 28 квітня 2000 року №732. Відповідно до Положення про цей орган Державна пробірна служба виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб, а саме:

- проводить у межах своїх повноважень перевірки дотримання суб'єктами підприємницької діяльності та іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства у процесі здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали;

- готує і подає на розгляд Міністерства фінансів України пропози­ції щодо зупинення дії або анулювання виданих суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення операцій з металобрухтом дорогоцінних металів і дорогоцінним камінням (крім їх видобутку), виготовлення і реалізації виробів з їх використанням у разі порушення суб'єктами підприємницької діяльності законодавства та ліцензійних умов;

- проводить щорічну реєстрацію відбитка спеціального знака

— 288 —

- іменника, який засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, видає дозволи на використання іменників на території України;

- розробляє форми державних пробірних клейм з описом і подає до Міністерства фінансів України відповідні матеріали для їх затвердження, забезпечує виготовлення зазначених клейм, проводить їх реєстрацію та експертизу відбитків цих клейм.

Державна пробірна служба, здійснюючи фінансовий контроль, має право:

— залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

- проводити в установленому законодавством порядку з метою забезпечення виконання вимог щодо отримання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння перевірки та обстеження суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції із дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали, а також скуповують, приймають у заставу і на комісію ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, здійснюють торгівлю ними або надають посередницькі послуги в торгівлі, зберігають та експонують різноманітні предмети, що містять зазначені цінності, збирають і переробляють відходи та брухт дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- здійснювати контроль за виконанням вимог щодо отримання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у військових частинах, підрозділах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, а також в установах та організаціях, що належать до сфери інших центральних органів виконавчої влади, у разі, якщо вони здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

- вимагати у межах своїх повноважень від суб'єктів підприємни­цької діяльності та інших суб'єктів господарювання усунення виявлених перевірками порушень;

- проводити в установленому законодавством порядку у суб'єктів підприємницької діяльності та інших суб'єктів

— 289 —

 

господарювання, які перевіряються, відбір проб продукції з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зразків виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння для перевірки і проведення аналізів у лабораторіях органів, які здійснюють державний пробірний контроль;

- отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів суду і прокуратури, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.¹⁹⁴