Принципи та функції фінансового права

Особливості предмета і метода фінансово-правового регулювання конкретизуються у принципах фінансового права.

Термін «принцип» походить від латинського слова «ргіпсір-ішп», яке означає основні найзагальніші, вихідні положення, засоби, правила, що визначають природу і соціальну сутність явища, його спрямованість і найсуттєвіші властивості.⁶²

⁶² Колодій А. М. Принципи права України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 17.

— 93 —

 

 

Вчені виділяють щонайменше три різних підходи до проблем принципів права: традиційний (зокрема, ісламський), романо-германський та англосаксонський.⁶³

Традиційно під принципами права розуміють вихідні положення, керівні ідеї, які визначають зміст і спрямованість правового регулюван­ня суспільних відносин.

Відповідно, принципи фінансового права - це вихідні, відправні теоретичні положення, керівні ідеї, які визначають зміст, властивості, ознаки і спрямованість правового регулювання фінансових правовідно­син та за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин, що складають предмет фінансового права.

Принципи фінансового права мають важливе значення для ефективного функціонування всієї системи фінансово-правових норм, оскільки вони:

- є основою об'єднання окремих фінансово-правових норм в єдину логічну систему, дають змогу визначити специфічні риси фінансового права України у порівнянні з іншими галузями;

- дають можливість глибше уя снити зміст конкретних фінансово-правових норм та визначити загальну спрямованість і основні тенденції розвитку фінансового права України;

- саме у них відображені характерні риси методу фінансово-правового регулювання;

- за допомогою принципів фінансового права не тільки формулюється сучасний підхід до правового регулювання фінансових правовідносин, але й визначається сутність майбутніх фінансово-правових норм;

- дають можливість правильно розуміти зміст фінансового зако­нодавства та його взаємозв'язок з економікою, політикою, мораллю, правосвідомістю;

- допомагають правильнозастосовуватичинні фінансово-правові норми, а також здійснювати правозастосовчу діяльність;

- є основою для здійснення тлумачення фінансово-правових норм.

У загальній теорії права традиційно принципи права за сферою дії поділяють на:

а) загальноправові, які поширюють свою дію (вплив) на правову систему в цілому: принцип верховенства права, справедливості,

⁶³ Гавршюк Р. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 15.

— 94 —

рівності, гуманізму, відповідальності, демократизму, законності тощо;

б) міжгалузеві,якіпоширюютьсвоюдію(вплив)надекількагалузей права. Так, публічні галузі права побудовані на принципах: влади і підкорення, субординації (правової підпорядкованості один одному); ієрархії; нерівного правового становища; імперативності; загальної заборонності («Заборонено все, що прямо не дозволено законом»); правового захисту загальносуспільного інтересу та інших. Відносини влади підкорення, субординації складаються між підпорядкованими сторонами і потребують правового регулювання, головним чином, на підставі принципу імперативності.⁶⁴ С.С. Алексєєв називає цей принцип найпростішим прийомом регулювання, за допомогою якого держава може регламентувати поведінку учасників суспільних відносин безпосередньо зверху (імпе­ративне регулювання).⁶⁵ Вказані принципи визначають як характер юридичного становища учасників (суб' єктів) правових відносин, їх правовий статус, характер їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, так і метод галузі, яка саме завдяки цьому належить до публічного права;

в) галузеві, які поширюють свою дію (вплив) на окрему конкретну галузь права.

Розглянемо зміст галузевих принципів фінансового права, до яких належать: пріоритетність публічних інтересів у правовому регулюванні фінансових відносин; соціальна спрямованість фінансово-правового регулювання; самостійність фінансової діяльності органів місцевого самоврядування; принцип розподілу функцій у сфері фінансової діяль­ності між представницькими і виконавчими органами влади; гласність фінансовоїдіяльності держави, органів місцевого самоврядування; пла­новість тощо. Зміст вказаних принципів визначається Конституцією України та конкретизується у нормах фінансового права.

Принцип пріоритетності публічних інтересів у правовому ре­гулюванні фінансових відносин зумовлений публічною суттю як державних і місцевих фінансів, так і фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Фінансово-правові норми закріплюють механізм державного впливу на фінансові відносини, що

⁶⁴ Колодій А. М. Принципи права України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 61.

⁶⁵ Алексєєв С. ССтруктура советского права. - М.: Юрид.лит., 1975. - С. 178.

— 95 —

 

виникають у процесі здійснення такої діяльності в цілому і окремих

галузях.

Змістом статей 1,3 Конституції України, у яких Україна характе­ризується як соціальна держава, а до найвищих соціальних цінностей віднесено людину, її життя і здоров'я, визначається принцип соціальної спрямованості фінансово-правового регулювання. Фінансово-правове регулювання має бути спрямоване на підвищення добробуту населення, на забезпечення необхідними фінансовими ресурсами найбільш важливих соціальних програм та розв'язання соціальних проблем.

Принцип самостійності фінансової діяльності органів місцево­го самоврядування гарантується Конституцією України (розділ IX) та конкретизується в інших нормативних актах, відповідно до яких тери­торіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень.

Фінансово-правовому регулюванню властивий принцип розподі­лу функцій у сфері фінансової діяльності між представницькими і виконавчими органами влади, повноваження яких визначені у Конституції України (розділи IV - VI, X, XI). Так, до повноважень представницьких органів віднесено затвердження бюджетів (п. 4 ст. 85; п. 4 ст. 138; ст. 143), встановлення податків і зборів (п. 1 ч. 2 ст. 92; ст. 143). Виконавчі ж органи розробляють проекти бюджетів, забезпечують їх виконання (п. 6 ст. 116; п.п. 4, 5 ст. 119; п. 4 ст. 138; ст. 143) та забезпечують проведення єдиної фінансової і податкової політики (п. З ст. 116; п. 4 ст. 138).

— 96 —

Принцип гласності фінансової діяльності держави, органік місцевого самоврядування випливає з конституційних вимог доведення до відома населення змісту законів та інших нормативно-правових актів (ст. 57), їх офіційного оприлюднення (ст. 94), офіційного оприлюднення звіту про виконання Державного бюджету України (ст. 97), регулярних звітів про доходи і видатки Державного бюджету України (ст. 95) тощо.

Принципом фінансового права є також принцип плановості, який обумовлюється: плановим характером фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування з формування, розподілу і використання фінансових ресурсів; існуванням фінансових планів держави, її територіальних утворень, підприємств, установ, організацій.

Отже, фінансове право характеризується як загальноправовими та міжгалузевими, так і галузевими принципами, які виражають його сутність та особливості фінансово-правового регулювання.

Принципи фінансового права можна також класифікувати залежно від форми нормативного вираження на такі, що:

а) закріплені в кодексах;

б) закріплені в інших законах України;

в) закріплені у підзаконних нормативно-правових актах. Окремо можна виділити за змістом фінансово-правових

інститутів:

а) принципи бюджетного права;

б) податкового права;

в) принципи валютного права тощо.

Так, бюджетне право базується на таких принципах: єдності бюджетної системи України, збалансованості, самостійності; повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, справедливості і неупередженості, публічності та прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу.

Таким чином, у принципах фінансового права в цілому знаходить своє вираження суспільна природа публічних фінансів, вони є своєрід-нимимежами форм фінансовоїнормотворчості держави, основополож­ними напрямами цієї нормотворчості у сфері розподільних та псрсроч-иодільних фінансових відносин.

Активна роль фінансового права виражається в його функціях, тобто основних напрямах правового впливу на суспільні відносини, які регулюються фінансовим правом.

— 97 —

 

Серед основних функцій фінансового права можна виділити загаль-ноправові функції, властиві багатьом галузям права - регулятивну, охоронну.

Регулятивна функція фінансового права полягає в тому, що переваж­на більшість суспільних відносин, які виникають у сфері фінансової діяльності, підлягають регулюванню з боку норм фінансового права.

Сутністю охоронної функції є охорона правовідносин, які склада­ють предмет фінансово-правового регулювання, прав та інтересів їх

учасників.

Фінансове право виконує також соціальну, виховну та захисну

функції.

Соціальна функція фінансового права реалізується через соціальне спрямування фінансової діяльності держави, органів місцевого само­врядування.

Сутністю виховної функції фінансового права є здійснення право­вого виховання за допомогою норм фінансового права шляхом переко­нання, стимулювання, контролю за додержанням фінансового законо­давства і державного примусу.

Захисна функція фінансового права полягає в тому, що нормами фінансового права передбачена система заходів, спрямованих на захист прав і законних інтересів суб'єктів фінансового права. Фінансове право не лише регламентує поведінку у процесі фінансової діяльності держа-ви, органів місцевого самоврядування, а й закріплює права їх учасників, установлює гарантії їх реалізації, передбачає механізм захисту цих прав.

Система фінансового права

Фінансове право, як будь-яка інша галузь, являє собою складну цілісну систему з певною внутрішньою структурою, разом з тим характеризується внутрішньою розчленованістю, диференціацією на відносно автономні, але пов'язані між собою частини - фінансово-правові норми, які групуються у фінансово-правові інститути та зводяться у підгалузі фінансового права у певній послідовності та взаємозв'язку.

Систему фінансового права можна визначити як внутрішню його структуру, систематизовану сукупність, єдність, взаємозв'язок і диференціацію окремих елементів (фінансово-правових норм,

— 98 —

інститутів, підгалузей), розташованих у певній послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою цієї галузі.

Система фінансового права об'єктивно обумовлена особливостями суспільних відносин, які ним регулюються. Вона передбачає таке роз­міщення нормативного матеріалу, яке дає можливість забезпечити єдність та диференціацію фінансово-правових норм, їх логічну послідовність.

Структурними елементами системи фінансового права є:

- фінансово-правові норми;

- фінансово-правові інститути;

- підгалузі фінансового права.

Фінансово-правова норма- цс первинний і кінцевий елемент сис­теми фінансового права; вона самостійно регулює якусь одну сторону фінансових відносин.

Сукупність фінансово-правових норм, які регулюють певне коло суспільних відносин у сфері фінансової діяльності конкретного виду і утворюють відокремлену групу, складають фінансово-правовий інститут.

Підгалузь фінансового права - це сукупність інститутів і окремих норм, що охоплюють своїм регулюванням цілісну групу відносин у сфері фінансової діяльності.

Фінансово-правові норми групуються у Загальній та Особливій частинах фінансового права.

До Загальної частини фінансового права належать норми, які регулюють:

- загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування;

- систему органів, які здійснюють фінансову діяльність та їх повноваження;

- правові основи фінансового контролю, його форми і методи тощо.

Особлива частина фінансового права включає підгалузі та інститути, в яких згруповані норми, що регулюють відносини у сфері:

- державного та місцевих бюджетів;

- державних цільових позабюджетних фондів коштів;

- фінансів підприємств, установ, організацій;

- державних і місцевих доходів;

- державного і місцевого кредиту;

— 99 —

- державного страхування;

- державних і місцевих видатків;

- банківського кредитування;

- грошового обігу і розрахунків;

- валютного регулювання тощо.

Загальна та Особлива частини фінансового права являють собою єдине ціле, що дає можливість найбільш правильно і ефективно застосовувати фінансово-правові норми.

Отже, система фінансового права характеризується:

а) єдністю його складових частин, що зумовлюється системою фінансових відносин, які визначають зміст фінансово-правових норм;

б) диференціацією фінансового права на відносно відокремлені складові частини у вигляді об'єднань фінансово-правових норм - підгалузей та інститутів.

Система фінансового права тісно пов'язана з системою його дже­рел як органічна єдність форми та змісту у праві: у системі джерел певною мірою проявляється система фінансового права.