Джерела муніципального права

Як і будь-яка галузь права в зарубіжних країнах, муніципальне право має систему правових джерел, тобто форм правового вираження його норм і принципів.

Французький вчений Р. Давід свого часу запропонував свою систему джерел права, яка має пряме відношення до муніципального права в цих країнах і включає

нормативно-правові акти,

прецедентне,

договірне

і звичаєве право,

а також юридичну доктрину.

Цієї ж класифікації джерел муніципального права притримуються й деякі українські вчені-муніципалісти^.

Взагалі, в юридичній науці йде постійна дискусія щодо джерел
права.

Вчені-нормативісти вважають, що такими джерелами можуть бути тільки закони або інші нормативно-правові акти.

Прихильники реалістичної школи муніципального права шукають джерела права в реальній практиці застосування чинного законодавства — договорах, угодах, адміністративних і муніципальних актах, тобто у «живому муніципальному праві».

 

Джерела муніципального права у кожній із зарубіжних країн мають свою специфіку, що обумовлено їх формою держави, політичним режимом, правовими традиціями тощо.

З урахуванням особливої ролі правових традицій можна виділити три основні групи зарубіжних країн, у яких джерела муніципального права чітко диференціюються: це країни

англо-саксонської,

континентально-європейської

та євразійської муніципальної традиції.

 

В англо-саксонських країнах основним джерелом муніципального права є судовий прецедент,

у континентально-європейських країнах — закон,

а в країнах євразійської муніципальної традиції — звичай та інші неписані джерела права.

 

Однак, незалежно від правової традиції, основним джерелом муніципального права в зарубіжних країнах формально є їх конституції, які фактично дають правове життя місцевому самоврядуванню.

 

Слід зазначити, що в англо-саксонських країнах (багато з них є федераціями) питання місцевого самоврядування рідко регламентується в загальнодержавних конституціях, так як це питання віднесено до повноважень суб'єктів федерацій. Тоді як у країнах французької та німецької муніципальної традиції конституційне регулювання місцевого самоврядування на загальнонаціональному рівні в звичайною нормою.

Це, однак, не впливає на ступінь правового, фінансового та іншого забезпечення місцевого самоврядування, оскільки в обох випадках рівень функціонування муніципально-правових систем — англосаксонського та континентально-європейського типу — приблизно однаковий. Але при цьому використовуються різні інструменти та механізми правового забезпечення. Так, наприклад, в англосаксонських країнах правовий захист місцевого самоврядування здійснюється переважно через загальні суди, а в країнах континенальної Європи — адміністративні суди.

Закони з питань місцевого самоврядування в зарубіжних країнах виступають поширеним джерелом їх муніципального права. Очевидно, що закони більш детально та конкретно регламентують питання взає­мовідносин місцевого самоврядування з громадянами та державою, а також — організації та діяльності його органів і посадових осіб.

Ці закони можуть бути різні: про загальні принципи організації місцевого самоврядування (Росія, 2003 р.), комунальний закон (Шве­ція, 1977 ід змінами і доповненнями), про повітове самоврядування (Польща, 1998 р.), про фінансування гмін (Польща, 1993 р.) і т. д.

У багатьох зарубіжних країнах місцеві вибори регламен­туються окремими законами, а в деяких із них — виборчими кодек­сами (Албанія, Молдова та ін.).

В окремих країнах закони про місцеве самоврядування включені до офіційних кодексів, заснованих на інкорпорації актів. В Адміністра­тивному кодексі Франції містяться, наприклад, норми закону 1982 р. щодо прав і свобод комун, департаментів та регіонів (про реформу місцевого самоврядування), а також — закону 1983 р. щодо розподілу повноважень між комунами, департаментами і регіонами тощо.

 

Підзаконні акти також відіграють роль джерел муніципального права у зарубіжних країнах. До них належать

декрети,

укази,

ордонанси,

інструкції та інші акти глав держав, урядів та центральних відомств виконавчої влади цих країн.

Більшу частину підзаконних джерел муніципального права в зарубіжних країнах складають акти місцевого самоврядування:

статути громад (гмін, комун тощо),

регламенти органів місцевого самоврядування,

типові правила забудови територій,

плани соціально-економічного розвитку,

рішення про ухвалення бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць тощо.

Прецедентне право — важливе джерело муніципального права, причому не лише в країнах англосаксонської, але й континентально-європейської муніципальної традиції. Адміністративні суди в цих країнах так само творять судове прецедентне право у сфері місцевого самоврядування, як і загальні суди у перших країнах.

У теорії права існує дискусія про те, до яких його джерел відносити рішення конституційних судів — до нормативних актів, оскільки їх рішення є обов'язковими для всіх суб'єктів права, чи до судових прецедентів, адже ці рішення можна застосовувати тільки до аналогічних ситуацій. Очевидно, що рішення конститу­ційних судів можуть мати прецедентний характер. Але не завжди.

У практиці зарубіжних країн, крім судових і муніципальних прецедентів, поширеними є парламентські та адміністративні пре­цеденти, які також можуть бути джерелами муніципального права.

Практиці зарубіжних країн відоме таке джерело муніципального права, як договірне право. Йдеться про нормативно-правові договори, однією зі сторін яких виступають органи місцевого самоврядування. Цими джерелами можуть бути договори муніципальних органів між собою, із місцевими органами виконавчої влади, з органами місцевого самоврядування зарубіжних країн, із громадськими організаціями і т. д. щодо співробітництва, розмежування повноважень, вирішення конфліктів, виконання публічних зобов'язань тощо.

У країнах перехідної демократії поширеними є традиції неформального муніципального договірного права. Тут, як правило, неписані угоди органів та, особливо, посадових осіб місцевого самоврядування визначають механізми реалізації або не реалізації законів і підзаконних актів. Тому узгодження питань реалізації нормативно-правових актів органами й посадовими особами місцевого самоврядування у цих країнах нерідко займає більше часу, ніж саме їх виконання. Очевидно, що значна частина неофіційних муніципальних угод є незаконними, але вони існують, тому що це вигідно правлячій у цих країнах номен­клатурі, яка діє за принципом: немає угоди між зацікавленими суб'єк­тами права, немає виконання закону.

Правовий звичай є також важливим джерелом муніципального права зарубіжних країн. ВІЧЕ Однак у законодавстві іноді закріплюється не сам муніципальний звичай як джерело права, а місцева традиція, яка має більш широке значення, ніж цей звичай. Так, згідно з ч. 1 ст. 131 Конституції Росії 1993 р. місцеве самоврядування здійснюється у міських, сільських поселеннях та інших територіях з урахуванням історичних та інших місцевих традицій.

Але муніципально-правові звичаї можуть мати й нелегальний характер (кругова порука, зрівнялівка, хабарництв о), якщо вони засновані на непотизмІ (кумістві, сватанні тощо) та інших засадах, що суперечать закону. Тому в муніципальному праві багатьох зарубіжних країнах встановлені обмеження щодо впливу родинних відносин у сфері місцевого самоврядування.

Наприклад, у Комунальному законі Швеції є норма про те, що член комунального правління (виконавчого органу самоврядування) не може брати участі в розгляді або бути присутнім при обговоренні справ, які стосуються його особисто, його дружини (чоловіка), дітей, батьків, братів і сестер або інших близьких йому людей (друзів, однокурсників тощо).

Проблема мупіципально-правових звичаїв, насамперед, актуальна для країн євразійської муніципальної культури, де нелегальні муніципальні звичаї й традиції мають значне поширення, що дає певні підстави вважати моделі місцевого самоврядування та муніципального права у цих країнах традиціоналістськими.

 

Не останню роль серед джерел муніципального права в зарубіжних країнах відіграє муніципальна доктрина; офіційна та неофіційна, До муніципальної доктрини відносяться офіційні документи про муніципальну реформу або різного роду неофіційні документи:

коментарі.

довідники⁷¹^,

монографії,

підручники⁷⁷,

посібники,

положення яких використовуються при врегулюванні муніципально-правових відносин.

Для практики, насамперед, важливою с офіційна доктрина.

Звичайно, що в зарубіжних країнах поширеними є різні мунішшально-правові доктрини, які розширюють або звужують роль місцевого самоврядування, обґрунтовують ті чи інші відносини між державою та місцевим самоврядуванням тощо. Муніципально-правова доктрина може впливати на регулювання суспільних відносин тоді, коли:

а) існують протиріччя в чинному законодавстві;

б) мають місце прогалини у прав і;

в) необхідно висунути принципово нову догму права для формування відповідної правової політики. Той, хто не вірить у доктрину як джерело муніципального права, просто не знає її можливостей.

 

Отже, характерною рисою системи джерел муніципального права в зарубіжних країнах є їх багатоманіття, що немає нічого спільного з їх архаїчністю. Навпаки, багатоманіття цих джерел є гарантією того, що захист прав і свобод громадян у сфері місцевого самоврядування, як і самого самоврядування, є більш надійним.

Контрольні запитання

1. Що слід розуміти під муніципальним правом як галуззю національ­ного права кожної зарубіжної країни?

2. У чому суть муніципального права в зарубіжних країнах?

3. Які суспільно-політичні фактори визначають зміст муніципального
права в зарубіжних країнах?

4. Знайдіть у друкованих ЗМІ (вітчизняних чи Іноземних) інформацію про джерела муніципального права в зарубіжних країнах.

5. Що таке джерела муніципального права та які їх види в зарубіжних
країнах?

6. У чому особливості джерел муніципального права у країнах пере­хідної демократії.

ТЕМА 3 Наука і навчальний курс муніципального права зарубіжних

країн

3.1. Поняття «наука муніципального права» і предмет науки муніципального права;

3.2. Теоретичні засади сучасного місцевого самоврядування;

3.3. Методологія науки муніципального права;

3.4. Навчальний курс муніципального права;

Розвиток місцевого самоврядування об'єктивно обумовив формування муніципального права не лише

як галузі права,

а й як самостійної сфери наукового правового знання.

 

В основі цієї сфери знання знаходяться об'єктивні

політичні,

соціально-економічні,

духовні

психологічні

та інші передумови

й закономірності

виникнення»

становлення,

розвитку

та функціонування місцевого самоврядування,

Поняття «наука муніципального права зарубіжних країн» розкриваються із врахуванням тісних взаємозв'язків та залежностей, які існують між такими категоріями, як

«галузь муніципального права»   Якщо муніципальне право як галузь права є відносно новим самостійним правовим утворенням у зарубіжних країнах,

та «наука муніципального права».   має значно глибше історичне коріння, пов'язане зі становленням і розвитком наукових ідей, теоретичних концепцій громадівського устрою та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах

Наука муніципального права зарубіжних країн в Україні — це, насамперед, українські вчені,

які розробляють проблеми даної галузі знань,

читають лекції

ведуть просвітницьку діяльність тощо

 

У становлення І розвиток української науки муніципального права зарубіжних країн внесли свій вклад такі вчені-юристи, як С.Е. Базилевич, І.П. Бутко, М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, М.С. Горшеньова, П.Ф. Гу раль, І.А. Грицяк, О.В. Журавка, К.О. Закоморна, В.М. Кампо, М.І. Корнієнко, О.В. Корпань, В.В. Кравченко, В.С. Куйбіда, П.Ф. Мартиненко, О.А. Музика, А.О. Овчаренко, М.П. Орзіх, М.О. Пухтин-ський, О.В. Скрипнюк, О.І. СвІчкарьов, А.Є. Тамм, І.І. Харитонов, Ю.О. Фрицький, О.Ф. Фрицький, В.І. Чушенко та ін.

В екзилі, Л. Бич, О. Ейхельман, Ю. Панейко та ін.

Крім учених-юристів, певний вклад у розробку проблем даної науки внесли фахівці та вчені з інших гуманітарних наук: О.В. Власенко, В.І. Волонець, Б.1. Волошинський, Б.В. Гнілорибов, А.В. Дуда, В.М. Князєв, І.М. Козюра, Б.О. Кравченко, В.І. Кравченко, В.В. Лісничий, О.В. Молодцов, І.Я. Нагребецька, М.В. Пітцик, В.Г. Пархоменко, В.Я. Прошко, В.О. Рубцов, В.М. Руденко, А.Ф. Ткачук, В.В. Толкованов, В.П. Удовиченко і т. д.

 

Розвитку української науки муніципального права сприяла робота вчених та фахівців із країн Європейського Союзу, які працювали чи працюють у консультативно-дорадчих установах цього Союзу в Україні: Т. Вюртенберг, О. Люхтерханд, Б. Шльоер (всі з ФРН), Ж.-Л. Берко, Ф. де Брюке, Ж. Марку, (всі — з Франції) та ін.

 

Розвитку української науки також сприяло видання в Україні робіт зарубіжних авторів або робіт за їх участю: Р. Агроноффа, Т. Брауна, Б. Гурне, Ж. Зіллера, Г. Райта тощо.

 

У низці основних характеристик муніципального права зарубіжних країн як науки можна відмітити,

по-перше, її суспільний та політико-правовий характер. Це означає, що основний об'єкт дослідження даної науки пов'язаний із соціально-політичними явищами, які мають правове значення та знаходяться у сфері правового регулювання. Відповідно, муніципально-правова наука спирається як на загальнотеоретичні правові концепції, поняття і категорії, так і розроблює власні, галузеві підходи до правового аналізу проблем місцевого само­врядування, закономірностей його розвитку в зарубіжних країнах.

По-друге, має комплексний характер. Причому вона «використовує» наукові ідеї та теорії не тільки інших галузевих юридичних наук (у першу чергу— конституційного права зарубіжних країн, а також адміністратив­ного, фінансового, цивільного, підприємницького та інших галузей права зарубіжних країн), теорії держави і права, але й економічних наук, соціології, філософії, політології, менеджменту, соціальної психології та культурології.

По-третє, відноситься до числа галузевих наук, основною ознакою яких є вивчення однойменної галузі права.

По-четверте, вивчає не тільки муніципально-правові норми й інститути, а й закономірності виникнення, становлення, розвитку та функціонування місцевого самоврядування в зарубіжних країнах, процеси пов'язані з його реалізацією.

об'єктом наукового дослідження цієї галузі є

сукупність механізмів місцевого самоврядування,

Муніципальних відносини,