Суспільно-політичні умови становлення й розвитку муніципального права

У кожній із зарубіжних країн відповідно до законів суспільного розвитку формується та діє національна система муніципального права. Особливості політичного, економічного або соціального розвитку цих країн, їх демократичні традиції, форма правління та державний устрій впливають на розмаїття цих систем.

Кожна система муніципального права у зарубіжних країнах базується на засадах, тією чи іншою мірою притаманних їм усім:

верховенство права,

автономія,

судовий захист прав і законних інтересів самоврядування,

відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед законом тощо.

Хоча, зрозуміло, є різниця між муніципально-правовими системами країн - класичної демократії,

- новодемократичних країн

- і країн перехідної демократії.

Суспільно-політичні чинники у сукупності формують своєрідний механізм, під впливом якого відбуваються становлення й розвиток муніципального права. При цьому вплив кожного із цих чинників, взятого окремо, втрачає свою однозначність, перестає бути лінійним ⁵⁰.

 

Для цілісного,

усебічного та об'єктивного пізнання муніципального права

у кожній зарубіжній країні не в останню чергу необхідно враховувати:

історичний чинник.	хоча умови історичного становлення та розвитку муніципального права були і є відмінними в різних зарубіжних країнах, у цілому їх суспільно-політична сутність та функції по суті всюди однакові. Приклад Німеччини та Англії В даний час, не зважаючи на очевидні організаційно-правовІ відмінності між політико-правовими системами двох вищевказаних держав та їх муніципально-правовими системами (у Великій Британії відсутні урядові чиновники, які здійснюють адміністративний нагляд за місцевим самоврядуванням, а в Німеччині вони є), органи місцевого самоврядування мають практично однакові функції та вирішують майже однакові завдання, забезпечуючи життєдіяльність територіальних громад на основі законів та інших нормативних актів органів державної влади, а також власних юридичних рішень, які приймаються ними в межах своєї компетенції
економічні передумови	які на сучасному етапі припускають формування приватної та комунальної форм власності, становлення ринкових структур і відносин, заміну адміністративно-командних методів управління економічними. У даному випадку йдеться про визнання того, що кожна територіальна громада зобов'язана мати сферу самостійного регулювання економічних відносин, повинна самостійно розпоряджатись, володіти й користуватися своєю муніципальною (комунальною) власністю, фінансово-економічними та природними ресурсами, а також самостійно приймати під свою відповідальність рішення. Усі територіальні громади рівні в праві здійснювати відповідну регуляторну діяльність, у тому числі й у сфері підприємництва.
Політичні чинники	у будь-якій державі вимагають визнання — у межах системи конституціоналізму — необхідності застосування загальновизнаних і зрозумілих критеріїв діяльності, відкритих (гласних) процедур, єдиних підходів до розподілу та перерозподілу функцій і повноважень між усіма гілками публічної влади — по вертикалі й горизонталі. Серед політичних чинників еволюції муніципально-правової системи важливу роль відіграють кризи демократичної державності. Природа системних криз, особливо політичних, є різною. Деякі з них є наслідком еволюції системи влади і тому нерідко створюють передумови для переходу муніципально-правової системи у нову якість. Інші системні кризи можуть бути наслідком негативного впливу внутрішніх та зовнішніх чинників, які спрямовані на звуження простору стійкого існування соціальної системи або міри її свободи, що неодмінно детермінує необхідність оновлення цієї системи. Якщо вихід на нову якість розвитку внаслідок будь-яких причин є неможливим, то соціальна система може повністю припинити своє існування (приклад — СРСР, деякі інші соціалістичні країни). Ці загальні закономірності життєвого циклу соціальних систем повною мірою відносяться до муніципального права.
Правові умови становлення	й розвитку муніципального права вимагають створення законодавчої бази та закріплення прав і гарантій місцевого самоврядування, встановлення юридичної відповідальності представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування. Законодавство про місцеве самоврядування також повинно закріплювати систему норм, процедур і механізмів регулювання територіальних, економічних та інших відносин з урахуванням місцевих інтересів.
соціально-психологічніумови	насамперед, уявлення про територіальну громаду як про територіальну спільність, що володіє властивостями відносної завершеності, цілісності якого-небудь відтворювального процесу та характеризується високим рівнем взаємоузгодження позицій, єдиними інтересами населення, соціальних груп у різних сферах життя, здатністю адаптації жителів до мінливих умов середовища проживання. Соціально-психологічні чинники відіграють дедалі більше значення у розвитку муніципального права, перш за все, країн класичної демократії та новодемократичних країн.
ідеологічніпередумови	передбачають оволодіння ідеями місцевого самоврядування як керівниками державних органів всіх рівнів, депутатами, посадовими особами місцевого самоврядування, так і самим населенням — місцевими жителями, які готові свідомо й активно підключатись до управління місцевими справами, до вирішення проблем життєдіяльності громад сіл і міст тощо
Просторово-географічнийчинник	Саме він детермінував нерівномірність здійснення в часі та просторі економічних, соціальних, політичних, правових та інших процесів у цих країнах. Так, дуже чітко просторово-географІчний чинник проявився в динаміці розвитку та поширення місцевого самоврядування в невеликій Швейцарії та колосальній за розмірами Російській імперії. Він же наклав відбиток і на розвитку муніци­пального права у цих та Інших зарубіжних країнах.
організаційні чинники і можливості	орієнтація на широке включення громадян у процес здійснення місцевого самоврядування через різноманітні інститути безпосередньої демократії (місцеві референдуми, збори, сходи тощо), а також організаційні форми самоврядування (об'єднання, асоціації, союзи, партії, клуби, фонди і т. д.).
Звичайно, що муніципальне право у зарубіжних країнах не є Ідеальним. Але це не дає підстав, щоб вважати його ні реакційним, ні зайвим, як це роблять, наприклад, різнійого утопічні критики. Муніципальне право за своєю юридичною природою та призначенням є елементом національної правової системи й поза її межами Існувати не може. Усе, що є сьогодні в країнах з тоталітарними або близькими до них режимами в частині правового регулювання питань місцевої влади, може розглядатись лише як різні форми державно-владної діяльності, одержавлення місцевого життя та права. Елементи місцевого самоврядування та муніципального права у цих країна х фактично відсутні.

 

Одним із кінцевих продуктів суспільно-політичного розвитку місцевого самоврядування й муніципального права зарубіжних країн є муніципальна культура, яка включає сформовані в результаті їх функціонування демократичні муніципальні цінності й традиції, що є гарантією прав і свобод громадян тощо.

Тому в цих країнах прийнято вважати, що кожна культурна людина повинна, виходячи з вимог загальної культури, знати й розуміти природу та організацію місцевого самоврядування. У зв'язку з цим цікавими є думки члена Державної ради Франції Б. Деттона, який писав: «Кожна культурна людина відчуває себе зобов'язаною ознайомитись, хоча б у загальних рисах, зі складовими елементами таких звичайних територіально-адміністративних одиниць, як департамент, округ, кантон і комуна. Ніхто не може залишатись байдужим до живого й людського, що вміщується у структурі місцевої адміністрації, яка зазнала з моменту революції (мається на увазі революції 1789 р., — прим, авт.) лише незначних змін» ⁵³.

Але оскільки під місцевою адміністрацією у Франції розуміють не тільки державну адміністрацію, але й місцеве самоврядування, то думки Е. Деттона стосуються не лише адміністративної, але й муніципальної культури.

Остання охоплює не лише позитивні цінності, а й деякі абстрактні уяви про місцеве життя, якщо вони глибоко укорінились у суспільній свідомості, не дивлячись навіть на їх негативні наслідки на практиці. Так, наприклад, більшість громадян зарубіжних країн переконані, що керувати місцевими справами просто, і це не вимагає фахових здібностей. Із цієї презумпції нерідко виходить і зарубіжний законодавець, який приймає закони про муніципальні вибори тощо. «Негативні наслідки такого стану, — писав видатний український дослідник місцевого самоврядування зарубіжних країн Ю. Панейко, — що випливає зрештою з загального в наші часи культу нефаховості, є дуже прикрі, і всі ми відчуваємо це на собі, не завжди здаючи собі справу з причини їх виникнення»⁵⁴.

Корінь цього культу нефаховості лежить у муніципальній культурі громадян, які ідеалізують демократичну муніципальну традицію, рівність громадян перед муніципальною службою тощо й тому не завжди звертають увагу на некомпетентних політиків чи службовців.

Проте є й виключно позитивні наслідки демократичної муніципальної культури, яка передбачає рішучу боротьбу з корупцією (місдімнором), під якою за загальним правом, наприклад у країнах англосакського права, розглядається як «негідна поведінка на політичній службі». Під це визначення підпадають утиски з метою зиску, корисливі вимоги, корупція (хабарництво), пристрасність та обманливі дії.»⁵⁵

Елементом муніципальної культури в зарубіжних країнах є акти, які визначають етичні правила поведінки муніципальних службовців. Так, в Англії в 1974 р. створено комітет (під головуванням пана Редюііфф-Мода) для обговорення Правил поведінки у місцевому самоврядуванні. Комітет дав свої пропозиції щодо посилення законодавчого регулювання у цій сфері. Згодом Управління з питань охорони довкілля циркуляром №92/75 ухвалило Національний Кодекс поведінки у місцевому самоврядуванні, який став обов'язковим для радників представницьких органів місцевого самоврядування. Аналогічні акти є і в інших зарубіжних країнах.

Муніципальні культури різних західних країн відрізняються одна від одної, хоч вони і мають певні спільні риси. Тому, наприклад, муніципальна культура ФРН відрізняється від муніципальної культури Франції, а разом вони відрізняються від а нгло-саксонської муніципальної культури (США, Англії тощо). Поділ муніципальних систем на континентально-європейську та англо-саксонську стосується також і їх муніципальних культур. Певну противагу європейським муніципальним культурам складає євразійська муніципальна культура, яка поширена в деяких країнах СНД.

Важливим компонентом демократичної муніципальної культури є традиції реформування муніципальної системи. Муніципальні реформи в цих країнах класичної демократії відбуваються приблизно кожні 20-30 років, що дозволяє пристосувати їх муніципальні системи до змін суспільного і державного життя.

Фактично у країнах класичної демократії відбувається становлення «ладу реформ» ⁵⁷, коли зміни діючої системи, у т. ч. й місцевого самоврядування, фактично відбуваються планомірно, без великих криз, за деякими винятками (Франція 1968 р.). Питання про реформи місцевого самоврядування є завжди одним із досить складних і болючих у цих країнах, але демократична муніципальна культура їх громадян та посадовців дозволяє долати труднощі, що виникають.