Концептуальні засади міжнародних відносин органів місцевого самоврядування.

1.3.1.Зацікавленість органів місцевого самоврядування зарубіжних країн у міжнародних відносинах, які поєднують міжнародні зв'язки з адміністративно-територіальними одиницями держав і різними суб'єктами може бути виявлена та зафіксована у формі мотивації.

Така мотивація структурована і складається з трьох рівнів-завдань, які реалізуються в межах організаційно-правових форм діяльності органів місцевого самоврядування

До першого, найзагальнІшого рівня належить завдання-мотив — вивчення, освоєння та впровадження власне стандартів становлення, розвитку та функціонування самої системи місцевого самоврядування.

Це завдання стоїть на порядку денному на рівні держави (за її позитивного протекціонізму локальної демократії) та на рівні самого місцевого самоврядування, в існуванні якого зацікавлені територіальні спільноти.

Друге завдання-мотив охоплює обмін досвідом у веденні місцевого господарства й управління локально-регіональними процесами функціонування людських поселень між органами місцевого самоврядування країн, які визнають і впроваджують міжнародні стандарти локальної демократії.

Під час її реалізації органи місцевого самоврядування зарубіжних країн вирішують як загальнодержавне завдання (реалізація соціально-економічної функції держави на локальному рівні), так і функціонально-галузеві проблеми діяльності місцевого самоврядування, яке реалізується в інтересах території та тери­торіальної громади.

Третє завдання-мотив полягає у становленні та розвитку різнопланового і багаторівневого співробітництва органів місцевого самоврядування зарубіжних країн, суспільних формувань громадян, підприємницьких структур, жителів відповідних адміністративно-територіальних одиниць із зарубіжними партнерами та виявляється шляхом різноманітних зв'язків.

 

1.3.2. Конституційні засади міжнародних відносин місцевого самоврядування.

У конституціях зарубіжних країн фактично немає положень, які напряму закріплюють право органів місцевого самоврядування на участь у системі міжнародних відносин держави і встановлення міжнародного співробітництва з однойменними та іншими суб'єктами.

Положення, які легалізують міжнародні зв'язки органів місцевого самоврядування закріплюються у відповідних національних законодавчих актах про місцеве самоврядування.

Слід зазначити, що у європейських країнах ці положення є відлунням відповідних положень Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 р., яка ратифікована майже всіма державами-членами Ради Європи та Імплементована ними в національне законодавство.

Зазначені положення містяться у ст. 10 Європейської хартії місцевого самоврядування. З них випливає, що право на міжнародне співробітництво має бути неодмінно визнано державою як основне та надано органам місцевого самоврядування за допомогою закріплення в національному законодавстві.

Зазначаються стратегічні цілі такого співробітництва — реалізація своїх повноважень і вирішення завдань, які становлять загальний інтерес, а також захист і просування загальних інтересів органів місцевого самоврядування. Називаються головні суб'єкти такого співробітництва — міжнародні неурядові організації місцевої влади й органи місцевого самоврядування інших (зарубіжних) країн

У законодавстві про місцеве самоврядування більшості пострадянських країн, у тому числі й України, а також колишніх європейських країн соціалістичного блоку, а нині країн-членів Європейського Союзу (Польща, Чехія) міститься дозвіл органам місцевого самоврядування на об'єднання в асоціації всередині країни та входження в індивідуальному порядку або в рамках відповідної національної асоціації до міжнародних асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування.

У деяких європейських країнах, зокрема в Албанії таке право в місцевих радах відсутнє, вони вступають у міжнародне співробітництво в явочному порядку.

Крім того це може бути визнано у хартіях муніципалітетів (США).

1.3.3. Предметна основа міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування та роль діяльності міжнародних неурядових організацій місцевої влади у її формуванні.

Історичні аспекти становлення такого співробітництва.

Перші міжнародні контакти жителів населених пунктів різних країн виникли в 1940 р. між містами Фінляндії та Швеції.

Центральне місце в них посідали питання надання допомоги фінським комунам з боку шведських сусідів у поліпшенні охорони здоров'я дітей, культурний обмін.

Під час Другої світової війни таке співробітництво набуло характеру поріднення міст.

Радянський Сталінград і англійський Ковентрі, зруйнований варварськими бомбардуваннями фашистської авіації, сформували свою спілку в 1942 р.

У квітні 1944 р. міська рада канадського міста Ванкувера від імені його жителів, скорених мужністю захисників і визволителів Одеси, оголосила її спорідненим містом і побажала її мешканцям якнайшвидшою відновлення рідного міста в ім'я дружби та миру між народами

Система ж міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування розвинулася в рамках міжнародних неурядових організацій профільного характеру.

1. поріднення французького міста Діжона з англійським містом Харрогетом у 1953 р. Ініціатором виступила Світова асоціація двомовності, яка існувала тоді у Франції (утворена в 1951 р. у Парижі групою колишніх учасників французького Опору й організацією «Близнюки»), яка складалася з представників міст із англо-французьким населенням.

Головною метою цієї організації, яка ввійшла в історію під назвою Асоціація «Двомовний світ», було зміцнення та розвиток дружніх зв'язків між містами Франції та Великобританії.

Проте в організаторів «Двомовного світу» виникла ідея дати двостороннім зв'язкам міст двох країн широку міжнародну основу. З цією метою у Франції було організовано Раду Всесвітнього об'єднання міст,.

Міжнародний рух споріднених міст одержав своє організаційне та міжнародно-правове оформлення в 1957 р. у місті Екс-ле-Бен (Франція), де відбувся організаційний конгрес Всесвітньої федерації споріднених міст. Нині ця організація має назву Всесвітня федерація об'єднаних і споріднених міст (ВФОМ) і захищає інтереси місцевих і регіональних органів самоврядування понад 100 країн,

Цілями федерації є: спонукання населення міст до вільної та відповідальної участі в муніципальній діяльност і; залучення жителів міст до спільної діяльності в різних сферах: розвитку взаєморозуміння між народами, захисті природи та навколишнього середовища, прагненні до роззброювання та миру.

Нині вони охоплюють сприяння у вирішенні збройних конфліктів регіонального та локального характеру, спільному пошуку вирішень головних проблем, які постали перед містами (боротьба за поліпшення умов життя, робота із соціально неблагополучними прошарками населення); розвиток дискусій про активізацію локальної автономії та демократії в містах; розвиток технічного та соціально-економічного спІвробітництва.

Федерація досягає конкретною роботою, яка полягає в організації та проведенні різних конференцій, семінарів, зустрічей, мітингів; відкритті центрів та установ, які спеціалізуються на муніципальних проблемах; проведенні акцій за мир і використання всіх засобів масової інформації

Міські ради та муніципальні асоціації України беруть активну участь у діяльності Федерації. Понад 50 міст нашої країни мають споріднені зв'язки з понад 160 територіальними одиницями зарубіжних держав (Одеська міська рада має 28 споріднених міст, Харківська — близько 20, Дніпропетровська — понад 15. Столиця України підтримує зв'язки з понад 80 зарубіжними містами). Індивідуальними членами Федерації є Київ, Донецьк, Запоріжжя, Одеса, Харків. Інші міста держави представлені у ВФОМ через Конгрес місцевих і регіональних влад України²³.

 

Однією з найбільших спілок місцевої влади є Міжнародна Спілка місцевої влади створена в 1913 р „ яка нині об'єднує національні асоціації місцевої влади, міста, регіони, відомства та наукові установи понад 90 країн світу. Має консультативний статус першої категорії при ООН, ЮНЕСКО

Головними цілями Спі лки є: підвищення рівня місцевих влад і їхніх служб; зміцнення добробуту громадян шляхом ефективнішого місцевого управління та самоврядування; залучення громадян у справи місцевого самоврядування; розширення міжнародного обміну інформацією й особистих контактів між членами Спілки; захист інтересів місцевої влади в Діяльність спілки провадиться переважно на основі різних тривалих міжнародних програм співробітництва, які проводять: Всесвітні конгреси членів Спілки; регіональні семінари з підготовки муніципальних службовців і вирішення конкретних проблем локального та регіонального розвитку і менеджменту; конференції з метою вивчення конкретних проблем розвитку локальної демократії та місцевого господарства в конкретній країні.

Міжнародні зв'язки органів місцевого самоврядування та муніципальних асоціацій здійснюються на правовій основі шляхом підписання угод (договорів) про співробітництво у яких закріплюються головні цілі й організаційно-правові форми такої взаємодії. Незважаючи на те, що такі угоди укладаються між суб'сктами різних держав, вони не є угодами міжнародного характеру, а мають чинність актів локального регулювання.

 

1.3.4. Організація міжнародних відносин органів місцевого самоврядування.

Для забезпечення споріднених та інших зарубіжних зв'язків у виконавчих органах місцевого самоврядування створюються спеціальні організаційні структури — відділи (управління, сектори) зарубіжних (зовнішніх, зовнішньоекономічних) зв'язків, які проводять практичну роботу з організації та планування міжнародного співробітництва, а також з розроблення та реалізації його організаційно-правових форм.

Організаційно-правові форми міжнародного співробітництва мають вигляд конкретних організаційних та організаційно-правових засобів його реалізації.

Вони з власною видовою характеристикою розробляються та застосовуються відповідними виконавчими органами місцевого самоврядування зарубіжних країн з метою реалізації багатопланового міжнародного співробітництва між місцевою владою та мешканцями, насамперед, однойменних (аналогічних) територіальних одиниць зарубіжних країн і між іншими суб'єктами, але на локально-регіональному рівні з обов'язковою участю органів самоврядування

(формування телеологічної мети,

ініціювання, безпосередня участь,

координація діяльності,

пошук і підбір партнера,

вибір оптимальних форм співробітництва,

їх організаційний та організаційно-правовий супровід і реалізація тощо),