Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права

Становлення України як незалежної держави потребує вивчення широкого кола фінансово-правових проблем з урахуванням вітчизняно­го та зарубіжного досвіду регулювання фінансово-правових відносин. Ці проблеми розглядає фінансове право як наука фінансового права та навчальна дисципліна.

Наука фінансового права визначається як внутрішньо цілісна си­стема узагальнених знань (ідей, міркувань, гіпотез, концепцій, теорій) про фінансове право як галузь права та закономірності розвитку цих знань, тлумачення фінансово-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування фінансово-правових норм, суть фінансово-правової термінології.

Елементами науки фінансового права є її предмет, система, функ­ції, методологія та методи.

Предметом науки фінансового права є:

а) фінансово-правові норми, об'єднані в фінансово-правові інститути та підгалузі фінансового права, що регулюють суспільні відносини, які виникають при здійсненні фінансової діяльності,

б) фінансові правовідносини;

в) фінансово-правові категорії («державні фінанси», «бюджетна система», «бюджетний процес», «державний кредит», «місцеві запозичення» тощо);

— 184 —

 

 

г) фінансове законодавство;

ґ) практика застосування фінансово-правових норм у процесі здійснення фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

д) тенденції розвитку фінансового права як галузі права та фінансово-правових процесів;

е) система поглядів учених з проблем фінансової діяльності. Поряд із фінансово-правовими нормами, інститутами фінансового

права, фінансовими правовідносинами і фінансовою практикою, предметом науки фінансового права є історичний розвиток цієї галузі права, фінансового законодавства, науки і навчальної дисципліни, а також доктрина фінансового права, методологічний та науково-категоріальний апарат, розроблення пропозицій щодо удосконалення правових норм і практики їх застосування.

Предмет науки фінансового права є значно ширшим від предмета відповідної галузі,оскільки наука вивчає не лише чинне фінансове право, а й його історію, тенденції розвитку; не лише теоретичні проблеми фінансового права, а й питання фінансової практики; не лише відповідну галузь вітчизняного права, а й галузі фінансового права зарубіжних країн.

Від предмета науки фінансового права слід відрізняти її об'єкт - те, що має досліджуватися за допомогою засобів і прийомів цієї науки.

За своєю суттю система науки фінансового права відповідає системі галузі фінансового права, у якій також виділяють загальну та особливу частини, розділи, інститути. Однак наука фінансового права за змістом є значно ширшою, оскільки вивчає не лише конкретні фінансово-правові інститути і норми, а дає загальну характеристику галузі, досліджує її особливості, роль та тенденції розвитку. Наука фінансового права теоретично обґрунтовує окремі фінансово-правові інститути, здійснює аналіз дії фінансово-правових норм та виробляє рекомендації щодо їх удосконалення.

Особливостями науки фінансового права є те що вона:

- вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою належать до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері публічних фінансів (державних, місцевих);

- досліджує, якими юридичними засобами держава в особі дер­жавних органів та органів місцевого самоврядування мобілізує

— 185 —

 

 

кошти для утворення централізованих і децентралізованих фондів та витрачає їх для свого функціонування;

- вивчає фінансово-правові явища, що мають правову та еконо­мічну природу;

- покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, а й сприяти роз'язанню практичних завдань фінансовими органами;

- вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення;

- вивчає фінансове законодавство інших держав, здійснює його порівняльний аналіз і дає рекомендації щодо використання позитивного досвіду для вдосконалення практики й оновлення фінансово-правових актів.

Джерелами науки фінансового права є правові акти, що містять фінансово-правові норми, та фінансово-правова практика, тобто ті процеси, що відбуваються на основі фінансово-правових норм та інститутів (практика діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів фінансово-правовихвідносин). Наука фінансового права, формулюючи відповідні теоретичні положення, висновки, пропонуючи нові концепції, спирається на теоретичні положення з філософії, соціології, науки управління. До джерел науки фінансового права слід також віднести праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного, господарського права, з теорії фінансів.

Наука фінансового права тісно пов'язана з фінансовою (економіч­ною) наукою, але відрізняється від останньої предметом та аспектами дослідження. Предметом фінансової науки на відміну від науки фінан­сового права є не правові, а економічні відносини, що виникають у процесі планомірної фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Крім того, система фінансових відносин, що належить до предмета фінансової науки, є ширшою за сукупність фінансових правовідносин, що складають предмет науки фінансового права (частина фінансових відносин регулюється іншими галузями права (конституційне, адміністративне, цивільне) і вивчається відповідними науками.

Систему науки фінансового права складає сукупність основних напрямів наукових досліджень фінансово-правових явищ. Фактич-ним матеріалом для науки фінансового права є законодавство, фінансово-

— 186 —

правова практика, дані інших правових наук та економічної науки, наслідки конкретних соціологічних досліджень. Наука фінансового права включає в себе цілеспрямований збір, наукову обробку, наукову класифікацію фактів фінансової діяльності, запровадження їх у систему понять фінансово-правових інститутів, виявлення закономірностей розвитку фінансових явищ і відбитгя їх у наукових визначеннях. Істотним елементом науки фінансового права є наукові поняття, категорії, які є наслідком узагальнення фактичного матеріалу і які відображають сутність, основні закономірності розвитку фінансів та фінансового права.

Наука фінансового права тісно пов'язана як із загальнотеоретич­ними (загальна теорія держави і права, юридична деонтологія), історичними (історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, історія політичних і правових учень), так і з галузевими (конституційне, цивільне, адміністративне право) юридичними науками, які утворюють систему юридичних наук. Особливе місце у цій системі належить загальній теорії держави іправа, яка:

- досліджує загальні та специфічні закономірності виникнення, функціонування і розвитку держави і права та пов'язані з ними суспільні відносини, що використовуються наукою фінансового права для вирішення галузевих наукових проблем;

- розробляє понятійний апарат, який використовується наукою фінансового права;

- розробляє методологію досліджень державно-правових явищ, яку використовує наука фінансового права;

- визначає актуальні та перспективні напрями досліджень для науки фінансового права.

Предметом науки фінансового права визначаються її функції - на­прями, в яких розкривається сутність, призначення, та її роль у право-гворчому, правозастосовчому та навчальному процесах. Виділяють аналітичну, критичну, конструктивну та прогнозуючу функції науки фінансового права.

Сутністю аналітичної функції є класифікації фінансово-правових категорій та їх наукове коментування і зведення у внутрішню органі­чну систему.

Призначенням критичної функції є виявлення недоліків чинного фінансового законодавства, фіксація невідповідності фінансової правової норми вимогам фінансової практики.

— 187 —

 

 

Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і підгалузей фінансового права. Вона передує виданню нормативно-правового акта і використовується в процесі нормотворчої діяльності.

Прогнозуюча функція дає фінансово-правовій практиці орієнтири для розвитку, здатні створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин.¹²⁹

Наука фінансового права реалізує також методологічну, комуніка­тивну, експертну, пізнавальну, еврістичну, практичну, прикладну, на­вчальну та політичну функції.

Методологічна функція науки фінансового оперує та тлумачить фінансово-правові категорії («бюджет», «податки», «фінансовий контроль», «фінансова діяльність», «банківський кредит», «державний борг» тощо), які мають суттєве значення і для інших галузевих наук. Змістом цієї функції є розроблення певних прийомів і способів дослідження фінансово-правових явищ, які застосовуються іншими галузевими науками.

Комунікативна функція науки фінансового права пов'язана з ін­формаційними відносинами і спрямована на формування фінансово-правової культури населення, громадської думки щодо фінансової діяльності.

Експертна функція виявляється в тому, що фахівці з фінансового права залучаються до виконання експертних проектів, розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів з фінансового права.

Сутністю пізнавальної (онтологічної) функції науки фінансового права є вивчення найбільш загальних суттєвих явищ та процесів у сфері фінансової діяльності, які досліджуються вперше.

Еврістична функція науки фінансового права спрямована на пізнання нового у фінансово-правових процесах, відкриття раніше невідомих закономірностей.

Практично-прикладна (організаційна) функція науки фінансо­вого права спрямована на обслуговування фінансової практики. Вона полягає у впровадженні напрацьованих цією наукою положень і висно­вків у фінансову практику, в урахуванні їх у роботі з удосконалення фінансової діяльності, в підвищенні якості підготовки нормативно-правових актів з фінансових питань й ефективності їх реалізації.

¹²⁹ Див. Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К. (кер. авт. кол. і від. ред.), Кадькаленко С.Т. та ін. - X.: Консум, 1998. - 496 с.

— 188 —

За допомогою політичної функції науки фінансового права формується державна фінансово-правова політика, здійснюється розв'язання політичних та законодавчих рішень з фінансових питань.

Навчальна функція виявляється у тому, що за її допомогою від­бувається вивчення фінансово-правових категорій у навчальному курсі «Фінансове право» та оволодіння юридичними знаннями з цього курсу. Фінансове право є нормативною дисципліною, необхідною для оволодіння професією юриста.