Структура фінансових правовідносин

Фінансові правовідносини мають визначену структуру-сукупність їх взаємопов'язаних елементів: суб'єктів, об'єкта, юридичного змісту й юридичних фактів.

Основним структурним елементом фінансових правовідносин є суб'єкти.

Суб'єкти фінансових правовідносин - це учасники, сторони цих відносин, які володіють визначеними суб'єктивними правами, встановленими фінансово-правовиминормами,здійснюютьїхтанесуть юридичні обов'язки у конкретних фінансових правовідносинах.

Для суб'єкта фінансових правовідносин характерними є дві головні ознаки.

— 165 —

 

По-перше, це особа - учасник суспільних відносин, яка за своїми властивостями фактично може бути носієм суб'єктивних юридичних прав та обов'язків. Вона повинна володіти:

а) зовнішньою відокремленістю:

б) персоніфікованістю;

в) здатністю виробляти, виражати та виконувати персоніфіковану волю.

По-друге, це реально здатна брати участь у правовідносинах особа, яка набула властивості суб'єкта права в силу юридичних норм."⁶

Загальною передумовою участі суб'єктів права у фінансових пра­вовідносинах є їх правосуб'єктність - здатність фізичних та юридич­них осіб у встановленому порядку бути суб'єктами фінансових право­відносин, тобто носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків у конкретних фінансових правовідносинах, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів, а також нести юридичну відповідальність за свої дії.

Фінансова правосуб'єктність має похідний, вторинний характер. Для вступу у фінансові правовідносини особа повинна уже володіти якостями суб'єкта права, набутими в іншій сфері суспільних відносин. Передумовою фінансової правосуб'єктності виступають: конституційна правосуб'єктність - для Української держави, Автономної Республіки Крим та муніципальних утворень; адміністративна правосуб'єктність - для органів держави та місцевого самоврядування; цивільна правосуб'єктність - для фізичних та юридичних осіб.

Фінансова правосуб'єктність визнається за певним суб'єктом:

а) безпосередньо - шляхом прямої вказівки на це в законі;

б) опосередковано - шляхом окреслення їхніх прав та обов'язків у сфері публічної фінансової діяльності (фінансової діяльності держави та муніципальних утворень)."⁷

У загальній теорії права виділяють загальну, галузеву та спеціальну правосуб' єктність.''⁸

¹¹⁶ Алексеев С. С. Обшая теория права. - М: Юрид. лит-ра, 1982. -1.2.- С. 138.

¹¹⁷ Посікіра Р. Поняття та види суб'єктів фінансового права України // Вісник Львівського національного університету.Серія юридична. - 2002. - Випуск 37. - С. 289.

¹¹⁸ Алексеев С. С. Общая теория права. - М.: Юрид. лит., 1982. - Т. 1. - С. 144.

— 166 —

 

Відповідно, загальна правосуб'єктність-це здатність суб'єкта бути учасником правовідносин взагалі; галузева — здатність суб'єкта бути учасником лише фінансових правовідносин; спеціальна - здатність суб'єкта бути учасником певного кола фінансових правовідносин.

Спеціальна правосуб'єктність має свої різновиди: активна право­суб'єктність, якою наділені носії владних повноважень; пасивна правосуб'єктність, яка надана підпорядкованим суб'єктам.

Правосуб'єктність юридичних осіб виявляється у їх компетенції - сукупності прав і обов'язків, які надаються їм для виконання відповідних функцій. Правосуб'єктність фізичних осіб складається з їх правоздатності і дієздатності, в деяких випадках вона включає деліктоздатність.

Правоздатність суб'єкта фінансових правовідносин - це обумовлена нормами фінансового права його здатність бути носієм суб'єктивних прав та нести юридичні обов'язки у сфері фінансової діяльності.

Під дієздатністю суб'єкта фінансових правовідносин розуміють обумовлену нормами фінансового права здатність суб'єкта своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки.

У таких суб'єктів фінансового права, як держава, муніципальні утворення, державні органи та органи місцевого самоврядування, юридичні особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно.

Здатність своїми діями набувати права і нести обов'язки виникає у фізичних осіб лише після досягнення певного віку. Громадянин вважа­ється дієздатним саме тому, що наділений психічною та інтелектуаль­ною здатністю розуміти значення своїх дій та керувати ними."⁹

Дієздатність суб'єкта фінансових правовідносин обумовлює вчи­нення особою обумовлених нормами фінансового права дій, що поро­джують фінансово-правові наслідки.

Однією із форм прояву дієздатності суб'єкта фінансових правовід­носин є деліктоздатність, тобто встановлена правовими нормами здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за порушення тих чи інших правил поведінки, передбачених цими нормами.

У деяких випадках суб'єктом фінансових правовідносин може бу­ти і той, хто володіє правоздатністю, реалізація якої відбувається не

'" Ромовська 3. Цивільна дієздатність громадянина (фізичної особи) (до розроблення нового Цивільного кодексу) // Право України. - 1995. - № 2. С. 24.

— 167 —

 

у фінансово-правових, а у інших правовідносинах (адміністративних, кримінальних тощо).

Участь суб'єкта у правовідносинах - це не єдиний спосіб розкрит­тя, реалізації його правового статусу, і категорію суб' єкт права не можна вважати тотожною сумі усіх правовідносин, в які він вступає.¹²⁰

Інколи особа володіє правоздатністю, але не є суб'єктом конкрет­них фінансових правовідносин, а тому необхідно розрізняти поняття «суб'єкт фінансового права» і «суб'єкт фінансових правовідносин».

Суб'єкт фінансового права - це особа, яка володіє право-суб' єктністю, тобто потенційно здатна бути учасником фінансових пра­вовідносин, оскільки наділена необхідними правами та обов'язками.

Суб'єкт фінансових правовідносин - це не потенційний, а реаль­ний їх учасник, який у конкретно існуючих правовідносинах реалізує свої права і несе відповідні юридичні обов'язки.

Юридичні права і обов 'язки у сфері фінансової діяльності належать суб'єктам фінансового права, оскільки обумовлені дією фінансово-правових норм, незалежно від участі в конкретних правовідносинах. Суб'єкт фінансового права пов'язаний з суб'єктом фінансового право-відношення:вступаючиуконкретніправовідносиниупроцесіреалізації своїх прав та обов'язків, тобто реалізуючи свою правосуб'єктність, він стає суб'єктом (учасником) фінансових правовідносин.¹²¹

Поняття «суб'єкт фінансового права» є ширшим за поняття «суб'єкт (учасник) фінансових правовідносин)» оскільки:

- уданиймоментносіїсуб'єктивнихправтаюридичнихобов'язків можуть ще не вступати у конкретні правовідносини;

- певна частина прав та обов'язків суб'єкта може залишитися нереалізованою, оскільки у зв'язку з дією уповноважувальних фінансово-правових норм суб'єкт може не проявити волю до реалізації деяких своїх прав.

Учасниками відносин, які регулюються фінансово-правовими нор-мами є: Україна, адміністративно-територіальні одиниці, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, юридичні особи, громадяни України, особи без громадянства, іноземні громадяни.

^па Халфина Р. О. Общее учение о правоотношениях. М.: Юриздат. 1974. - С. 115.

¹²¹ Карасева М. В. Финансовое правоотношение: Монография. - Воронеж, 1997. -С. 112

— 168 —

 

 

Виділяють три основні групи суб'єктів фінансового права:

а) держава; її адміністративно-територіальні одиниці;

б) колективні суб'єкти;

в) індивідуальні суб'єкти.

До першої групи суб'єктів фінансового права належать: Україна як держава; адміністративно-територіальні одиниці (АР Крим; області, райони, райони в містах, селища і села), які володіють згідно із законом здатністю мати і здійснювати як безпосередньо, так і через представника права та обов'язки, їхньою особливістю як суб'єктів фінансового права є те, що вони мають владні повноваження, тобто функції публічної влади.

Відомий дореволюційний дослідник фінансового права С.І. Іловайський називав серед суб'єктів фінансового господарства державу та інші примусові (політичні, публічні) союзи, що володіють властивостями самостійного суб'єкта права, до яких він відносив, зокрема, місцеві союзи (земства, міські і сільські громади).¹²²

Держава в цілому стає суб'єктом фінансових правовідносин, коли вона регулює фінансові відносини між Україною та її адміністративно-територіальними одиницями в особі вищих та місцевих органів, компетенція яких встановлена Конституцією України, законодавчими та іншими нормативними актами, а також в особі спеціально уповноважених фінансових органів (кредитних установ), що представляють інтереси держави.

Адміністративно-територіальні утворення реалізовують свою пра­восуб'єктність через органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які діють у межах своєї компетенції, встановленими актами про статус цих органів. Однак у деяких випадках у результаті їхніх дій учасниками фінансових правовідносин стають саме публічно-правові утворення в цілому, а не представницькі органи чи органи ви­конавчої влади або органи місцевого самоврядування.

Повноваження України як суверенної держави в галузі фінансової діяльності є досить широкими. Вони конкретизуються через повнова­ження органів державної влади, що виступають від імені України.

Україна є учасником фінансових правовідносин стосовно:

- визначення основних напрямів фінансової політики;

— встановлення загальних принципів організації та функціону­вання фінансової, грошової та кредитної систем держави;

¹²² Иловайский С. Й. Учебник финансового права (Пятое (посмертнеє) изда-иие). - Одесса, 1912. - С. 1-3.

- утворення, розподілу та використання коштів бюджету та інших централізованих фондів;

- встановлення та стягнення загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів);

- державного боргу;

- здійснення грошової емісії. Адміністративно-територіальні одиниці є носіями визначених

прав та обов'язків у сфері фінансової діяльності як щодо інших адміністративно-територіальних одиниць, так і щодо того суб'єкта, територіальною частиною якого вони являються. Суб'єктами фінансово-правових відносин є як самі адміністративно-територіальні одиниці, так і їх органи. Адміністративно-територіальні одиниці реалізують надані їм права через органи державної влади або органи місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальні одиниці є суб'єктами фінансового права стосовно:

- права затвердження та виконання місцевого бюджету;

- права встановлення місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів);

- права на випуск місцевих позик;

- права на отримання фінансової допомоги.

Другу групу суб'єктів фінансового права складають колективні суб'єкти, до яких належать:

- органи держави (представницькі, виконавчі);

- органи місцевого самоврядування;

- організації (підприємства, установи).

Характерною особливістю колективних суб'єктів фінансового права є обов'язкова участь у фінансових правовідносинах органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють певну частину фінансової діяльності. До них належать:

а) представницькі органи влади (Верховна Рада України, Верховна Рада АР Крим, обласні, районні, міські, сільські та селищні ради);

б) органи виконавчої влади як загальної компетенції (Рада Міністрів України, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації), так і спеціальної (галузевої) компетенції (міністерства, служби, відомства, в тому числі фінансово-кредитні органи (Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України та їх регіональні органи тощо).

— 170 —

Суб'єктами фінансового права є органи державної влади -організаційно і структурно виділені частини державного механізму, наділені в установленому Конституцією порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріальними засобами для виконання завдань та функцій державної влади України.'²³

Правосуб'єктність державних органів у фінансових правовідноси­нах характеризується деякими загальними рисами:

1) усі вони мають визначену уповноваженими органами держави компетенцію;

2) кожен державний орган має право приймати юридичні акти, на підставі норм яких виникають, змінюються та припиняються фінансові правовідносини;

3) кожен державний орган зобов'язаний здійснювати свою діяль­ність на основі закону і в межах своєї компетенції.

Разом з тим різні види державних органів володіють спеціальною правосуб'єктністю у сфері фінансової діяльності:

1) орган законодавчої влади приймає рішення у сфері фінансової діяльності, що втілюється у відповідних правових актах, вживає заходів, спрямованих на виконання цих рішень, і здійснює контроль за їх реалізацією. Такі рішення є обов'язковими для усіх інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

2) органи виконавчої влади наділені особливими повноваженнями у сфері фінансової діяльності, які мають виконавчий та розпорядчий характер: виконують акти законодавчого органу держави, укази Президента України, які стосуються фінансової діяльності, організують виконання цих актів або своїми розпорядженнями забезпечують їх виконання.

Правосуб'єктність органів місцевого самоврядування у фінансово-иравових відносинах визначається такими рисами:

1) органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за належне здійснення своїх повноважень перед територіальними громадами;

2) органи місцевого самоврядування здійснюють діяльність, яка має владний характер, а тому рішення у сфері фінансової діяльності, які вони приймають у межах своїх повноважень,

¹ -'' Тодика Ю. Н. Конституционное право УкраиньІ: отрасль права, науки, учебная ті цмшіина: Учебное пособие. - Харьков: Фолко; Райдер, 1998. - С. 89.

— 171 —

є обов'язковими для виконання на території місцевого самоврядування для усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб, громадян, громадських об'єднань;

3) органи місцевого самоврядування є самостійними у межах своїх повноважень, але діють відповідно до законів, інших нормативно-правових актів, прийнятих у державі, які для них є обов'язковими;

4) наділені відносною самостійністю, органи місцевого самоврядування тісно пов'язані з державними органами і можуть наділятися законом окремими державними повноваженнями з передачею необхідних для їх здійснення матеріальних та фінансових засобів;

5) органи місцевого самоврядування наділені також власною компетенцією щодо вирішення фінансових питань місцевого значення;

6) органи місцевого самоврядування організують виконання на своїй території законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативних актів інших державних органів;

7) з питань, віднесених до відання органів місцевого самовряду­вання, вони приймають правові акти.

До колективних суб'єктів фінансового права належать також підприємства, установи, організації. Такі суб'єкти володіють здатністю вступати у різноманітні фінансові правовідносини -бюджетні, податкові, валютні, кредитні тощо. Обсяг їхньої фінансової правосуб'єктності залежить від багатьох чинників: форми власності, організаційно-правової форми створення, способу фінансування, сфери діяльності тощо.

Підприємства, установи, організації є колективними суб'єктами фінансового права стосовно:

- прав на отримання капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;

- прав на участь у кошторисному процесі;

— обов'язків по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів);

- обов'язків надавати до податкових органів інформацію тощо. Суб'єктами фінансових правовідносин можуть виступати також

філіали, інші відокремлені підрозділи підприємства (наприклад, у відносинах щодо сплати податку на додану вартість), а також

— 172 —

 

 

об'єднання підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, промислово-фінансові групи, тощо).

До колективних суб'єктів фінансового права відносять також при­ватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, орендні під­приємства, підприємства з іноземними інвестиціями з приводу сплати податків, зборів і обов'язкових платежів, використання дотацій з бю­джету, державного кредиту, інших джерел фінансування.

Обсяг фінансово-правових прав і обов'язків мають бюджетні уста­нови, казенні та муніципальні підприємства, страхові організації, неприбуткові організації, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та інші групи юридичних осіб у зв'язку з використанням для виконання своїх завдань коштів, що виділяються з бюджету, та використанням позабюджетних коштів.

Специфічною групою юридичних осіб - суб'єктів фінансового права є фінансові установи, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг, тобто операцій з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.¹²⁴

Специфічними повноваженнями у сфері фінансової діяльності на­ділені банки - юридичні особи, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних та юридичних осіб роз­міщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Окрім того, що банки несуть фінансово-правові обов 'язки стосовно сплати податків тазборів, формування обов'язкових резервів, дотримання правил здійснення кредитних, розрахункових, депозитних, валютних операцій, вони можуть виступати як уповнова­жені учасники фінансових правовідносин (так звані уповноважені

¹²⁴ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІП // Відомості Верховної Ради Україн й. 2002. -№ І.-Ст. 1.

— 173 —

 

банки), яким держава делегує владні повноваження щодо контролю за валютними, касовими, розрахунковими операціями їхніх клієнтів, за виконанням Державного та місцевих бюджетів, обслуговуванням державних та муніципальних позик, кредитуванням за рахунок бюджетних коштів пріоритетних програм.

Підприємства, установи, організації, як суб'єкти фінансових правовідносин мають, як правило, статус юридичної особи.

Індивідуальними суб'єктами фінансового права є фізичні особи: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Існує два види правосуб'єктності індивідуальних суб'єктів фінан­сового права:

а) особиста правосуб'єктність, якою користуються усі громадяни України - суб'єкти фінансово-правових відносин;

б) особлива правосуб'єктність посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, обсяг і специфіка прав яких у фінансово-правових відносинах залежить від компетенції відповідного органу. Особливістю правосуб'єктності поса­дових осіб є, та що вони беруть участь не у всіх фінансових правовідносинах, а лише у тих, які пов'язані з діяльністю відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування.

Серед фізичних осіб - суб'єктів фінансового права окремо виділя­ють громадян, які займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства)' суб'єктами фінансового права стосовно:

- податкових та інших обов'язкових платежів;

- державного страхування;

— участі у грошово-речових лотереях.

Обсяг їхньої фінансової правосуб'єктності залежить не від грома­дянства, а від інших чинників, які мають значення для обчислення розміру обов'язкових платежів, - часу перебування на території України упродовж календарного року, володіння певним майном, розміру доходу, наявності податкових пільг тощо.

Елементом структури фінансових правовідносин є їх об'єкт.

Під об'єктом фінансових правовідносин розуміють: те, на що спрямована поведінка учасників фінансових правовідносин для задоволення їх інтересів у межах належних їм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків; те, заради чого суб'єкти вступають у

— 174 —

правовідносини. Об'єктами фінансових правовідносин є явища реальної дійсності, що наділені системою суттєвих властивостей та якостей, з якими норма фінансового права пов'язує повноваження і обов'язки - поведінку учасників фінансових правовідносин. Ними виступають реальні соціальні блага, на використання та охорону яких спрямовані конкретні права і відповідні їм обов'язки, і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки таких суб'єктів.

Таким чином, фінансові правовідносини - це юридичний зв'язок їх учасників, права та обов'язки яких об'єднують певні предмети або явища, що і виступають об'єктами таких відносин. Ними виступають кошти або фінансові зобов'язання, з яких формуються, використовуються та розподіляються фонди коштів держави, органів місцевого самоврядування внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових правовідносин: податки, збори, мито, бюджетні асигнування, субсидії, бюджетні позички, дотації, субвенції, штрафи.

Об'єкти фінансових правовідносин відіграють важливу роль у забезпеченні зв'язку між їх учасниками, в реалізації ними своїх законних інтересів. Вони надають фінансовим правовідносинам цілеспрямованого характеру, а тому є необхідним їх структурним елементом.

Третьою складовою частиною структури фінансових правовідно­син є їх зміст, який складає фактична поведінка суб'єктів і сукупність їх суб'єктивних прав, юридичних обов'язків та юридичної відповідальності.

Суб'єктивне право - це міра можливої (або дозволеної) поведінки суб'єкта фінансових правовідносин, установлена фінансово-право­вими нормами для реалізації його прав і яка забезпечена юридичними обов'язками другої сторони цих відносин.

Юридичний обов'язок - це міра необхідної поведінки суб'єкта фі­нансових правовідносин, установлена фінансово-правовими нормами для задоволення інтересів уповноваженого суб'єкта і забезпечена можливістю державного примусу.

І суб'єктивному праву, і юридичному обов'язку властиві певні

ознаки:

.125

382.

¹²⁵ Скакун О. Ф. Теория государства й права: Учебник. - X.: Консум, 2000. С.

— 175 —

 

 

Ознаки суб'єктивного права	Ознаки юридичного обов'язку
1) можливість визначеної поведінки	1) необхідність визначеної поведінки
2) можливість, що належить суб'єкту, - уповноваженому	2) обов'язок, що належить суб'єкту, - зобов'язаному
3) надається з метою задоволення інтересів уповноваженого	3) покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи
4) існує у правовідносинах	4) існує у правовідносинах
5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання правом	5) є мірою необхідної поведінки
6) існує лише відповідно до юридичного обов'язку	6) існує відповідно до суб'єктивного права
7) установлюється юридичними нормами	7) установлюється юридичними нормами
8) забезпечується (гарантується) державою	8) забезпечується (гарантується) державою

10.

Юридичний обов'язок має три основні форми:

1) утримання від заборонених дій, що суперечать інтересам інших (пасивна поведінка) (наприклад, не перешкоджати посадовим особам державних посадових органів здійснювати обстеження приміщень, пов'язаних з утриманням об'єктів оподаткування);

2) здійснення конкретних дій (наприклад, особа, яка зобов'язана сплачувати податок, повинна вчинити активні дії щодо його сплати (визначити розмір та перерахувати його у встановленому законом порядку у визначений бюджет (цільовий фонд) тощо);

3) обмеження в правах особистого, майнового, організаційного чи іншого характеру (заходи юридичної відповідальності).¹²⁶

Поняття та зміст юридичної відповідальності розглянуто в главі

¹²⁶ Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія права: Підручник. - К., 2002. -С. 122.

176 —