Види фінансових правовідноси

Своєрідністю предмета фінансового права, різноманітністю видів його норм обумовлена наявність різних видів фінансових правовідносин, які можна класифікувати за такими критеріями:

1. За функціональною спрямованістю фінансово-правових норм, на підставі яких вони виникають, змінюються чи припиняються, їх поділяють на:

Регулятивні (правовстановлювальні) - суб'єкти реалізують свої права і виконують обов'язки, встановлені фінансово-правовою нормою. Регулятивні правовідносини забезпечують реалізацію регулятивної функції права. Деякі вчені регулятивні правові відносини називають правоустановчими, тому що тут йдеться про нормальний процес реалізації об’єктивного та суб’єктивного права, про відповідне виконання юридичних обов’язків [14]. Зміст регулятивного фінансового правовідношення в значній мірі визначається типом правовідносин. Наприклад, більшість фінансових правовідносин мають регулятивний характер. Наприклад, правовідносини по встановленню податків та зборів, правовідносини пов’язані з реалізацією прав та обов’язків платників податків.

Більшість представників етатистського розуміння фінансового права регулятивні фінансові правовідносини поділяє на абсолютні та відносні [15], що на нашу думку є методологічно невірним і не відповідає природі відносин, як завжди конкретно-визначених, індивідуалізованих.. Відносні правовідносини (двосторонньо індивідуалізовані) – це ті, в яких уповноваженій особі протистоїть чітко визначений суб’єкт, який зобов’язаний здійснювати чи не здійснювати певні дії. А абсолютні – ті де коло субєктів не конкретизоване, загальне. Більшість податкових правовідносин є відносними правовідносинами. Наприклад, правовідносини по сплаті податкових платежів, податковому контролю, отриманню податкового кредиту. Здебільшого у відносних податкових правовідносинах уповноважена особа володіє правом вимоги, якому кореспондує обов’язок конкретного суб’єкта.

Регулятивні фінансові правовідносини маючи на меті відображення і реалізацію регулятивної функції права передбачають певну внутрішню будову. Акцент на статичній чи динамічній направленості регулятивної функції права породжує активні чи пасивні фінансові правовідносини [16].

Пасивні фінансові правовідносини є виразом статистичної функції права і складаються на основі уповноважуючих та забороняючих норм, передбачають позитивні дії уповноваженої особи і обов’язки пасивного змісту зобов’язаних осіб. Таким чином, наприклад, реалізуються певні відносини в сфері податкового контролю, коли активним діям податкових органів протиставлена пасивна поведінка контрольованих суб’єктів.

Активні фінансові правовідносини є виразом динамічної функції права, складаються на основі зобов’язуючих норм і характеризуються покладенням на особу обов’язку позитивного змісту – виконати податковий обов’язок, тобто здійснити певні дії по податковому обліку, сплаті податків та податковій звітності. Інтереси уповноваженої особи в даному випадку задовольняються тільки в результаті здійснення вказаних позитивних дій зобов’язаною особою.

Охоронні - метою правовідносин є охорона припису фінансово-правової норми. Охоронні фінансові правовідносини забезпечують реалізацію охоронної функції права, і виникають у зв’язку з порушенням фінансово-правової норми на основі її санкції. Наприклад, податкові, бюджетні правопорушення, правопорушення в сфері валютного, банківського законодавства тощо.

Вони пов’язані з реалізацією санкцій правових норм, і є настільки важливими, що мають ще й форму процесуальних правових відносин. В податковому праві, наприклад, правоохоронні відносини виконують допоміжну роль по відношенню до регулятивних. Тому в системі податкових правовідносин вони є похідними від регулятивних і їх значно менше. Охоронні податкові правовідносини виникають у зв’язку з порушенням податково-правової норми та базуються на санкції податково-правової норми. Їх необхідно відрізняти від адміністративних та кримінальних охоронних правовідносин, які виникають у зв’язку з порушеннями законодавства про податки та збори, але на підставі адміністративно-правової чи кримінально-правової санкцій, які містяться в Кодексі про адміністративні правопорушення України та Кримінальному кодексі України. До податкових охоронних правовідносин відносяться тільки ті, які виникають у зв’язку з податковими правопорушеннями, склади яких визначені Главою 11 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

Найголовнішою відмінністю між регулятивними та правоохоронними відносинами є те, що у правоохоронному відношенні є можливість примусового здійснення певної поведінки, покладеної на зобов’язану особу[17].

2. За матеріальним змістом (залежно від структури фінансової системи):

· бюджетні правовідносини; Бюджетний кодекс України не дає визначення бюджетних правовідносин, а лише містить у статті 1 перелік відносин, які регулюються Бюджетним кодексом України – відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства. Крім того, необхідно враховувати також те, що бюджетні правовідносини складаються не тільки на основі норм Бюджетного кодексу України. Значна кількість бюджетних правовідносин виникає на підставі щорічних законів (рішень) про бюджет, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування.

Характерні особливості бюджетних правовідносин полягають у тому, що: 1) Бюджетні правовідносини виникають з приводу визначення компетенції органів державної влади та органів місцевого самоврядування у зв’язку з встановленням порядку складення проектів бюджетів держави та територіальних громад, затвердження та виконання вказаних бюджетів, здійснення контролю за їх виконанням; 2) обов’язковим суб’єктом бюджетних правовідносин є держава в особі уповноваженого органу чи територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування; 3) бюджетні правовідносини виникають, змінюються і припиняються у процесі функціонування бюджетів різних рівнів бюджетної системи України. При цьому дворівнева бюджетна система України визначає особливості бюджетних правовідносин, які виникають у процесі функціонування Державного та місцевих бюджетів; 4) оскільки закон (рішення) про бюджет, за окремими винятками, приймається на один календарний рік[18], то бюджетні правовідносини також характеризуються періодичністю та циклічністю, як правило, щорічно заново повторюються між тими ж суб’єктами.

У статті 81 Бюджетного кодексу України, дається визначення міжбюджетних відносин та мета регулювання міжбюджетних відносин. Зокрема, зазначається, що міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

З визначення міжбюджетних відносин, яке міститься в Бюджетному кодексі України, зрозуміло, що суб’єктами цих відносин є виключно публічно-територіальні утворення (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади), а об’єктом – фінансові ресурси (бюджетні кошти).

Міжбюджетні відносини забезпечують територіальний перерозподіл фінансових ресурсів та здійснюють безпосередній вплив на соціально-економічний розвиток регіонів, правове регулювання міжбюджетних відносин реалізує конституційні права громадян. Крім того, необхідність у регулюванні міжбюджетних відносин виникає в основному тоді, коли у органів влади територіальної громади нижчого рівня при формуванні бюджетів з об’єктивних причин не вистачає коштів від дохідних джерел (власних, закріплених на постійній основі повністю чи частково), для забезпечення мінімально необхідних видатків.

· податкові; Податкові правовідносини, маючи комплексний і багатоаспектний характер, виникають на основі норм податкового права, як форма їх реалізації, виражають публічні інтереси, які тісно переплетені з приватними інтересами, складаються і розвиваються в сфері вторинного перерозподілу ВВП, тобто сплати податків. Однією з сторін в податкових правовідносинах завжди є публічний суб’єкт (держава чи територіальна громада безпосередньо, або в особі уповноважених органів). Саме ці риси податкових правовідносин дозволяють характеризувати їх як публічно-правові відносини зі всіма особливостями, які властиві публічним правовідносинам.

У зв’язку с яскраво вираженим перерозподільним характером, окремі науковці наголошують, що податкові правовідносини виникають в процесі перерозподілу національного прибутку та носять майновий характер[19]. А в якості майнових благ в податкових правовідносинах виступають грошові кошти. В рамках податкових правовідносин ці кошти переходять від різних суб’єктів до управління держави чи територіальної громади. Але як зазначає М.В. Карасьова, підкреслюючи майновий характер податкових правовідносин, необхідно пам’ятати, що вони неоднорідні[20]. Серед них виділяють матеріальні і процесуальні правовідносини. В рамках матеріальних податкових правовідносин безпосередньо відбувається рух фінансових ресурсів від одних суб’єктів в розпорядження інших. Процесуальні податкові правовідносини – це ті, які забезпечують реалізацію матеріальних податкових правовідносин. Вони виникають в зв’язку з обчисленням сум податків, здійсненням податкового контролю, притягненням до податкової відповідальності… Ці відносини в точному розумінні поняття не є майновими, оскільки не опосередковують рух фінансових ресурсів. Однак кінцевою їхньою метою є рух грошових коштів, а саме переміщення фінансових ресурсів від одних суб’єктів до інших. У зв’язку з цим, вище перераховане дає підстави окремим науковцям зазначати, що податкові правовідносини у всій їхній сукупності можуть бути охарактеризовані як майнові та пов’язані з ними немайнові (організаційні) правовідносини. Стосовно самого визначення податкових правовідносин, то законодавчого визначення на даний час немає, а в сучасній літературі з фінансового і податкового права не існує узгодженої думки, щодо розуміння базової категорії податкового права “податкове правовідношення”. На думку одних вчених податкові правовідносини – це відносини, що виникають в процесі справляння податків. Наприклад, податкове право – це система фінансово-правових норм, які регулюють відносини в області податків (встановлюють порядок їх вилучення, регулюють відносини пов’язані з їх виникненням, зміною і припиненням податкових зобов’язань)[21], або предметом податкового права є податкові відносини державних податкових органів, платників податків і податкових представників (податкових агентів) по встановленню, зміні та вилученні у платників (юридичних і фізичних осіб) частини їх доходів у відповідний бюджет[22]. Але цей підхід не враховує існування цілого комплексу податкових відносин, що пов’язані з встановленням податків, які також підлягають правовій регламентації.

Інші правознавці, навпаки, дуже широко розглядають податкові правовідносини, визначаючи їх як “суспільні відносини по встановленню і стягненню в бюджети різних рівнів і державні позабюджетні фонди обов’язкових, індивідуально безеквівалентних грошових платежів”[23]. Проте, в систему обов’язкових бюджетних платежів можуть входити не тільки податки і збори, але і інші не податкові платежі, відносини по встановленню і стягненню яких не є предметом податково-правового регулювання і регламентуються нормами спеціального законодавства.

Наступна група авторів визначає податкові правовідносини, як “…суспільні відносини по встановленню і стягненню податків з юридичних і фізичних осіб в бюджетну систему і в передбачених випадках – позабюджетні цільові фонди”[24], або, як “відносини, що виникають у відповідності з податковими нормами, що регулюють встановлення, зміну і відміну податкових платежів, і юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами і несуть юридичні обов’язки, пов’язані з сплатою податків і не податкових платежів до бюджету[25]. Як зазначають ці ж автори, суть податкових правовідносин зводиться до руху коштів знизу вверх (від платників в бюджети і цільові фонди) у формі обов’язкових податків і зборів[26]. Однак ці визначення не повністю охоплюють всі ті суспільні відносини, які регулюються нормами податкового права[27].

· правовідносини у сфері державного страхування;

· кредитні;

· розрахункові;

· валютні.

3) Залежно від об'єкта правового регулювання:

· матеріальні фінансові правовідносини - в них реалізуються права та обов’язки суб’єктів в сфері правового регулювання публічних фінансів. Наприклад, матеріальними фінансовими правовідносинами є правовідносини з приводу сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів, тобто це ті відносини, що містять обов'язок платника сплатити податок чи збір і відповідне йому право податкових органів вимагати його сплати; право місцевого бюджету отримати міжбюджетний трансферт і відповідно обов'язок згідно з бюджетним призначенням надавати бюджетні асигнування тощо;

· процесуальні фінансові правовідносини виникають при вста­новленні форм і методів правового регулювання публічних фінансів, в них виражено юридичну форму, в якій відбувається мобілізація публічних коштів, а також порядок їх розподілу, контроль за використанням тощо. Наприклад, процесуальними фінансовими право­відносинами будуть відносини з приводу бюджетного процесу, які регламентовано нормами Бюджетного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами;

4) за кількістю суб'єктів фінансові правовідносини:

· прості - виникають, змінюються, припиняються між двома суб'єктами;

· складні (виникають, змінюються, припиняються між трьома і більше суб'єктами).

5) Також можуть поділяти фінансові правовідносини за обсягом суб’єктивних прав та юридичних обов’язків: Наприклад, прості податкові правовідносини характеризуються тим, що їх зміст складається з одного права та одного обов’язку (наприклад, правовідношення по встановленню податку). Складні складаються з декількох взаємопов’язаних суб’єктивних прав та обов’язків (наприклад, правовідносини по сплаті податків). В кожному структурно складному податковому правовідношенні можуть бути виділені основне податкове правовідношення та похідні від нього. Основне податкове правовідношення створює конструкцію, на якій базуються всі інші, похідні правовідносини. Наприклад, в матеріальному податковому правовідношенні в якості основного виділяється правовідношення по добровільному виконанню обов’язку по сплаті податку, а в якості похідного – правовідношення по примусовому виконанню обов’язку по сплаті податку, правовідношення по наданню податкової відстрочки, податкового кредиту[28].

6) за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами фінансових правовідносин:

· односторонні - кожна сторона відносно іншої має або лише права, або лише обов'язки;

· двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов'язки).

7) За характером дій зобов'язаного суб'єкта:

· Правовідносини активного типу складаються на основі зобов’язуючих норм і характеризуються тим, що активний центр правовідносин знаходиться в юридичних обов’язках. Наприклад, це відносини по сплаті податків та зборів, з надання податкових відстрочок, розстрочок, податкового кредиту.

· Правовідносини пасивного типу складаються на основі уповноважуючих та забороняючих норм і характеризуються тим, що активний центр правовідносин знаходиться у суб’єктивному праві. Зокрема, це право податкових органів проводити податкові перевірки, викликати платників податків тощо.

8) Залежно від об'єкта фінансових правовідносин:

· Майнові - об'єктом є кошти (фінансові ресурси). До майнових правовідносин відносяться правовідносини: по сплаті податків і зборів, зі сплати пені та штрафу тощо.

· Немайнові - зі складання проекту бюджету, фінансового контролю, встановлення податків, надання податкових пільг.

8) Залежно від суб'єктів фінансові правовідносини, які виникають:

· між органами державної влади;

· між представницькими і виконавчими державними органами, органами місцевого самоврядування;

· між фінансово-кредитними органами і підприємствами, установами, організаціями;

· між фінансово-кредитними органами і фізичними особами;

· між різними фінансово-кредитними органами.

9) За часом дії:

· Короткотривалі (тимчасові) фінансові правовідносини, що мають певні тимчасові обмеження. Діють протягом певного, чітко визначеного терміну, як правило, виникають у результаті реалізації конкретних фінансово-правових норм і після виконання визначених прав та обов’язків припиняються. До них можна віднести, наприклад правовідносини, що виникають у процесі прийняття Закону України «Про Державний бюджет на поточний рік», або, наприклад, бюджетні правовідносини, які виникають на основі актів про бюджет, тобто виникають 1-го січня й припиняють дію 31-го грудня поточного року (в такому випадку, суб'єкти наділено правами й обов'язками, що мають чітко визначений строк їхньої реалізації). Прикладом також можуть служити, відносини, що виникають під час здійснення окремих видів податкового контролю, що обумовлені строками здійснення.

· Довготривалі (постійні) фінансові правовідносини, в яких права й обов'язки їх суб'єктів мають стабільний, тривалий характер і не мають тимчасових обмежень, але можуть припиняти своє існування за певних умов (смерть платника податків припиняє податкові відносини такого суб’єкта).

4. Юридичні факти у фінансовому праві як підстави виникнення, зміни і припинення фінансово-правових відносин.

Фінансові правовідносини виникають, змінюються і припиняються на підставі певного комплексу взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких передбачає розвиток правовідносин.

Фінансові правовідносини можуть розвиватися під впливом: а) нормативних підстав, при яких норми права регулюють область податкових правовідносин; б) правосуб’єктних підстав, які характеризують здатність особи до участі в правовідносинах (досягнення віку…); в) фактичних підстав, як власне підстав виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин.

Фактичні підстави базуються на юридичних фактах, тобто конкретних життєвих обставинах з якими норми права пов’язують появу, зміну чи припинення фінансових правовідносин. Вони являють собою: по-перше, факти реальної дійсності; по-друге, факти передбачені нормами фінансового права; по-третє, тягнуть за собою певні юридичні наслідки.

Юридичні факти - це передбачені нормами фінансового права конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують певні юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

Основною функцією юридичних фактів у фінансових правовідносинах є функція породження правосуб'єктності.

Юридичний факт характеризується двома чинниками:

1) наявністю життєвих обставин;

2) визнанням державою цих життєвих обставин юридичними фактами.

Юридичний факт - це одиничний факт об'єктивної дійсності, з якою норма права пов'язує певні правові наслідки. Однак у багатьох випадках правовідносини виникають, змінюються, припиняються на основі не поодинокого юридичного факту, а сукупності юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права (виникнення, зміна чи припинення правовідносин), яка у юридичній літературі називається фактичним (юридичним) складом.

Фактичний (юридичний) склад - це сукупність необхідних фактів без яких не виникають правовідносини. Кожен факт окремо, поза вказаною сукупністю не має самостійного правового значення. Фактичний склад характеризується такими рисами:

• він є комплексом розрізнених, самостійних життєвих обставин, кожна з яких може мати значення окремого юридичного факту;

• життєві обставини, що входять до нього, утворюють єдину систему і в ній елементи фактичного складу знаходяться у взаємозв'язку.

Особливостями юридичних фактів, що включаються у сферу пра­вового регулювання фінансових правовідносин, є такі:

- вони повинні обов'язково передбачатися нормами права;

- бути зафіксованими, офор­мленими в установленому порядку;

- викликати передбачені законом наслідки.

Як і в інших галузях права, усі юридичні факти у фінансовому праві класифікують на підставі певних критеріїв.

1) За юридичними наслідками розрізняють такі юридичні факти:

- правоутворюючі - такі, з якими норми фінансового права пов'язують виникнення фінансових правовідносин (наприклад, рішення податкового органу про накладення штрафу за порушення правил ведення податкового обліку);

- правозмінюючі - такі, з якими норми фінансового права пов'язують зміну фінансових правовідносин (наприклад, рішення Національного банку України про зміну облікової ставки);

- правоприпиняючі - юридичні факти, з якими норми фінансового права пов'язують припинення фінансових правовідносин (наприклад, рішення Міністерства фінансів України про зупинення операцій з бюджетними коштами розпорядника цих коштів);

2) за вольовою ознакою суб'єктів юридичні факти поділяють на:

- діяння (дія чи бездіяльність) - це обставини, що відбуваються за волею суб'єктів, тобто це вольова поведінка суб'єктів фінансових правовідносин, з якими пов'язане їх виникнення, зміна та припинення (наприклад, затвердження Державного бюджету України, повідомлення податкового органу платникові податку про необхідність сплати суми податку);

- події - юридичні факти, на підставі яких виникають, змінюються та припиняються фінансові правовідносини незалежно від волі суб'єкта (смерть платника податку, народження дитини, стихійне лихо).

Діяння суб'єктів у фінансових правовідносинах залежно від того, чи відповідають вони вимогам закону, нормативних актів або ж порушують їх, поділяються на дві групи:

1) правомірні діяння - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, що відповідає вимогам закону, нормативних актів;

2) неправомірні діяння - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, яка не відповідає вимогам закону, нормативних актів.

Правомірні діяння, у свою чергу, поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти.

Юридичні вчинки - це дії, з якими норми фінансового права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Наприклад, юридичним вчинком буде надання свідчень посадовою особою платника податків щодо сплати податків.

Юридичні акти - юридично значущі дії, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування з метою створення правових норм, з якими пов'язане виникнення, зміна чи припинення фінансових правовідносин. Юридичні акти можуть бути індивідуальними. Наприклад, таким є кошторис бюджетної установи, податкова декларація платника податків, акт ревізії, складений контролером Рахункової палати України, тощо.

До неправомірних дій, зокрема, відноситься несвоєчасне подання податкової звітності платником податків, нецільове використання бюджетних коштів тощо;

3) залежно від закріплення у нормативному акті можна класифікувати юридичні факти, що закріплені у:

- законах України;

- указах Президента України;

- постановах Кабінету Міністрів України;

- наказах та розпорядженнях міністерств, відомств.

4) за тривалістю породженого юридичним фактом наслідку перший може бути:

а) одноразовим;

б) строковим.

5) За наслідком впливу:

а) факти однократної дії – обставини, з якими норми права пов’язують юридичні наслідки тільки в одному певному випадку. Такі юридичні факти існують лише обмежений проміжок часу, потім зникають, породжуючи ті чи інші правові наслідки;

б) факти безперервної дії (стани) – життєві обставини, які існують тривалий час, на підставі яких безперервно чи періодично виникають юридичні наслідки.

6) В залежності від місця в механізмі правового регулювання:

а) початкові – юридичні факти, які відносяться до початкових ланок механізму правового регулювання, передбачають виникнення правовідносин;

б) заключні – юридичні факти, які виступають як заключна ланка в механізмі правового регулювання, припиняють правовідносини.

7) За складністю:

а) прості юридичні факти – окремі життєві обставини, які породжують наслідки визначені нормою права;

б) складні юридичні факти (фактичний склад) – життєві обставини, які включають комплекс явищ, які тільки в єдності породжують правові наслідки.

 

Крім зазначеного, у фінансовому праві юридичні факти виконують активну інформативну або прогностичну функцію. "Суб'єкт права на основі закріплених в нормі юридичних фактів з високим ступенем ймовірності може скласти прогноз тих наслідків, які повинні настати, якщо він своїми діями" матеріалізує "дану нормативну модель факту". Прогностична функція юридичних фактів у фінансовому праві проявляється дуже яскраво, що обумовлено, в кінцевому підсумку, суперечностями між публічними та індивідуальними інтересами, закладеними в самій сутності фінансових правовідносин. У фінансовому праві ціла категорія суб'єктів, орієнтуючись на норми, в яких зафіксовані юридичні факти, намагається їх уникати, а значить - не допустити виникнення фінансових правовідносин. Ця категорія - платники податків. Вони намагаються уникати як тих юридичних фактів, які утворюють податкове правопорушення і пов'язані з охоронними правовідносинами, так і тих, що утворюють об'єкт оподаткування та основу правовідносин по сплаті податку. Існує навіть спеціальний вид професійної діяльності - "податкове планування", метою якого є мінімізація оподаткування на підприємстві. Звідси будь-яка неточність, некоректність фіксації юридичних фактів у фінансово-правовій нормі загрожує тим, що платник податків використає її на свою користь. Виходячи з цього слід мати на увазі, що основна функція юридичних фактів - забезпечення виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин - у фінансовому праві часто поглинається їх інформативною або прогностичною функцією.

Крім усього зазначеного, юридичні факти у фінансовому праві, як, втім, і в інших галузях, виконують функцію гарантій законності. Вони є не тільки передумовою виникнення фінансових обов'язків і прав, але і гарантією, що дозволяє усунути свавілля зобов'язаних осіб в частині ухилення від сплати податків, безпідставного виділення бюджетних кредитів, здійснення фінансового контролю і т. д.

Можна говорити і про стимулюючі функції юридичних фактів у фінансовому праві. Багато юридичних фактів направляють суб'єкта фінансових правовідносин на ті види діяльності, які соціально необхідні, значущі. Головним чином, ця функція проявляється у юридичних фактах, у зв'язку з якими виникають правовідносини з приводу податкових пільг.