Засоби забезпечення фінансових зобов’язань

Безумовно це не цивільно-правові правовідносини, але їх вартісний майновий характер приречує ці відносини, їх правове регулювання на захист, а саме юридичний захист зобов’язаного та уповноваженого суб’єктів. Тут правовому регулюванню належить надзвичайно важлива, конструюючи ці відносини роль.

По-перше, виходячи із інтересів і уповноваженого і зобов’язаного, необхідно взаємної персоніфікувати. Такі дії, як реєстрація платників податків, взяття грошових зобов’язань, укладення страхового договору, переслідують мету, перш за все, трансформації загального обов’язку та загального, універсального права у площину взаємовідносин сторін. По-друге, слід надати сторонам можливість обміну інформацією, що перетворює їх в уповноваженого та зобов’язуваного. Пересилка платіжного повідомлення, підтвердження грошових зобов’язань, відкриття поточного рахунку та інші подібні акти, що приймаються як уповноваженим так і зобов’язаним, переслідують мету матеріалізації прав та обов’язків стосовно конкретних відносин. По-третє, сторони повинні мати можливість реалізовувати права і виконувати обов’язки, включаючи контроль а виконанням на користь уповноваженого. Не потребує доказів та обставина, що будь-який платіж або перерахування досягає своєї юридичної мети тоді, коли він буде здійснений на адресу одержувача в порядку передбаченому законом. По-четверте, у випадку виникнення необхідності захисту порушеного права сторони зацікавлені у продовженні своїх відносин, але вже у судовій або адміністративній процедурі. По-п’яте, сторони і після завершення фінансових операцій зберігають взаємопов’язаність та зацікавленість у ній як джерелі доказів про походження відповідних коштів, підставах їх сплати та можливості їх повернення або іншого використання в інтересах платника. Наприклад, механізм повернення ПДВ при експорті. По-шосте, переважна частина фінансових операцій пов’язана з реалізацією інших подібних операцій або здійсненням цивільно-правових угод за участю цих же сторін. Так, валютний контроль за комерційними організаціями ведеться тим самим банком, який здійснював зовнішньоекономічні розрахунки в інтересах цих організацій.

Варто також відмітити, що кожний вид фінансового зобов’язання має свої особливі засоби забезпечення. Так, наприклад, як зазначає Д.В. Вінницький податкове зобов’язання забезпечується: примусовим виконання податкового зобов’язання, пенею, зупиненням операцій на рахунках в банку та арештом майна.

Щодо засобів забезпечення фінансових зобов’язань цікавим є той факт, що в науковій літературі лунають думки, щодо більш детальної розробки інституту відшкодування шкоди державою за незаконні дії посадових осіб державних органів. На жаль, на практиці цього не відбувається. Саме тому інститут податкової відповідальності необхідно негайно доопрацювати, внісши хоча б норми, які захищають права платників від свавілля чиновників. У цьому, на перший погляд, малозначному питанні лежить розв’язання не лише багатьох проблем вітчизняних підприємців, але і створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій, про що так люблять говорити, вочевидь лукавлячи, українські чиновники.

Адже наявний стан справ у сфері податкового регулювання викликає подив іноземців, жаль вітчизняних підприємців і, вочевидь, нічого, окрім байдужості, у влада імущих. Залякані черговими «заходами, направленими на поліпшення адміністрування податків», на які такий багатий український уряд, підприємці не піднімають голос, боячись нашкодити собі. Здається, більшість з них не знає, що може бути краще, по-іншому, а вирішуючи займатися бізнесом, вони свідомо беруть на себе «ризики податкового беззаконня» держави по відношенню до себе. Проте, як доводить приклад нашого «авторитарного» північного сусіда, держава (ні окремо взяті чиновники, а саме держава) анітрохи не втрачає при введенні мінімальних норм, що гарантують права платників податків, що роблять правила гри більш визначеними. І системний податковий закон, що діє в РФ з 1998 р., є тому яскравим доказом. Наше ж суспільство навряд чи має право говорити про демократію як про одне з небагатьох своїх досягнень без введення чіткого і прозорого механізму захисту прав своїх громадян у фінансовій сфері, в основі якого лежить цивілізований інститут податкової відповідальності.

Межі прав і межі обов’язків мають бути чітко визначені у будь-якій сфері публічної фінансової діяльності, у будь-якій сфері, де потенційно може виникати фінансово-правове зобов’язання. І не має значення, чи мова йде про бюджетну сферу, про банківську, про обов’язкове державне страхування, чи про оподаткування. Кожна з них вимагає чіткого закріплення прав і обов’язків кожної зі сторін, при цьому ми говоримо про чіткі межі таких прав і обов’язківі обов’язкове підкріплення їх можливістю застосування передбачених нормами права засобів юридичної відповідальності до кожної зі сторін.

Вочевидь назріла необхідність введення у фінансове право комплексу норм, що регулюють відповідальність володарюючого суб’єкта. Наприклад, відповідальність держави перед органами місцевого самоврядування (місцевими громадами) за шкоду, заподіяну невчасним фінансуванням, а також іншими порушеннями чинного законодавства в процесі бюджетної діяльності. Відповідальність держави перед платниками за невчасне повернення переплачених сум податку з бюджету (свого часу, а саме у 2005 році, норма, що встановлює відповідальність у вигляді пені за невчасне відшкодування податку на додану вартість з бюджету абсолютно необґрунтовано була вилучена із Закону «Про податок на додану вартість»). Відповідальність за неправомірні дії Національного Банку України як органу державного регулювання фінансових відносин в банківській сфері перед банками. Відповідальність Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг як державного регулятора на цих ринках перед фінансовими установами.

Звичайно, вказані механізми повинні вводитися в правовий оборот вкрай акуратно і обґрунтовано, проте роботу над такими змінами чинного законодавства слід починати вже зараз, коли саме фінансове право стає основним інструментом регулювання економічних процесів, до недавнього часу повністю віднесених до сфери якщо не цивільного, то господарського права.

 

[1] Див.: Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 7.

[2] Див.: Гранат Н.Л. Правовые отношения// Юрист. – 1998. - №10. – С. 9.

[3] Див.: Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1980. – С. 96.

[4] Див.: Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Зерцало, 2000. – С. 279.

[5] Див.: Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. – Львов: Вища школа, 1986. – 187 с.

[6] Гаврилюк Р. Егалітарна інструментально-потребова концепція податкового права // Право України. – 2007. - № 10. – С.45-50.

[7] Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – 193с.

[8] Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – 448 с.

[9] Финансовое право: Учебник / К.С. Бельский и др.; Под ред. С.В. Запольского. – М.: Российская академия правосудия; Эксмо, 2006. – 635 с.

[10] Див.: Алексеев С.С. Общая теория права: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.

[11] Сагатовский В.Н. Основы систематизации всеобщих категорий. – Томск, 1973. – 431с. Див. також: Гиндев П. Философия и социальное познание. – М., 1977. – 336с.; Борисов И.И. Субъектно-объектные отношения в материалистической философии. – Воронеж, 1987. – 174 с. та ін. Такий же методологічний підхід до розуміння змісту і форми суспільного відношення підтримується і в економічній науці: Див.: Бороздин Ю.В. Стоимостные отношения в социалистической экономике. – М., 1988. – 184 с.

[12] Див., наприклад: Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., 1958. – 187 с.; Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974. - 352с.; Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношения. – М., 1980. – 176с.; Дудин А.П. Объект правоотношения (Вопросы теории). – Саратов, 1980. – 81с.; Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л., 1987. – 127 с.; Протасов В.Н. Правоотношение как система. – М., 1991. – 141 с.; Протасов В.Н. Что и как регулирует право. – М.: Юристъ, 1995. – 96 с. та ін.

[13] Див., наприклад: Ермакова Т.С. Финансовое правоотношение. – Л., 1985. – 32с.; Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – Воронеж: Изд-во Воронежского гос.ун-та, 1997. – 304 с. Аналогічні методологічні та доктринальні підходи до правовідношення проявилися й в інших галузях права. Див., наприклад: Основин В.С. Советские государственно-правовые отношения. – М., 1965. – 168с.; Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. – М., 1972. – 336с.; Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. – М., 1986. – 176 с.; Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в советском уголовном праве. – Рязань, 1975. – 206 с. та ін.

[14] Див.: Явич Л.С. Общая теория права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – С. 219.

[15] Налоговое право России: Учебник для вузов/ Отв. ред. д. ю. н., проф. Ю.А. Крохина. – М.: Норма, 2003. – С. 201.

[16] Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6т. Т.ІІ: Введение в теорию налогового права. – Х.: Легас, 2004. – С. 277.

[17] Юриста О. Про поняття та основні ознаки правоохоронного відношення// Право України. – 1997. - №10. – С. 56.

[18] Див.: стаття 96 Конституції України Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 2. – Ст. 44.

[19] Див.: Орлов М.Ю. Современное состояние налогового права и налогового законодательства// Юридический мир. – 1997. - №8. – С. 7.

[20] Налоговое право России: Учебник для вузов/ Отв. ред. д. ю. н., проф. Ю.А. Крохина. – М.: Норма, 2003. – С. 201.

[21] Див.: Фінансове право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1995. – С. 115.

[22] Див.: Гуреев В.И. Российское налоговое право. – М.: Экономика, 1997. – С. 20.

[23] Див.: Денисова И.Г. Понятие налогового права России, его источники// В кн.: Финансовое право: Учебник для студ. высш. учеб. заведений, обуч. по напр. и спец. “Юриспруденция”./ Н.М. Артемов, О.Н. Горбунова, И.Г. Денисова и др., О.Н. Горбунова (отв. ред.). – М.: Юристъ, 1996. – С. 185.

[24] Див.: Финансовое право: Учебник/ Л.К. Воронова, Л.А. Давидова, М.В. Карасева и др.; Н.И. Химичева (рук. авт. кол. и отв. ред.). – М.: БЕК, 1995. С. 238.

[25] Див.: Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Консум, 1997. – С. 63-64.

[26] Див.: Налоговое право. Учебное пособие/ сост. С.В. Александров, Н.П. Кучерявенко, Н.В. Сидорова. – Харьков: Фирма “Консум”, 1998. – С. 14-15.

[27] Див.: стаття 1 Податкового кодексу України// Офіційний вісник України. – 2010. - №92. – том 1. – ст. 3248. із змінами

[28] Налоговое право России: Учебник для вузов/ Отв. ред. д. ю. н., проф. Ю.А. Крохина. – М.: Норма, 2003. – С. 203-204.

[29] Михалкин Н.В. Логика и аргументация для юристов: учеб. пособие / Н.В. Михалкин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство Юрайт, 2011. – С. 47.

[30] Верланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження) // Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина НДІ ДБтМС АПрНУ. – Серія І. Дослідження та реферати. Випуск 19 / С.О. Верланов. – Львів: Край, 2009. – С. 42.

[31] Закон України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» // Урядовий кур’єр. – 2006. - № 189. – С. 12-15.

[32] Институции Юстиниана / пер. с лат. Д. Расснера; под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.

[33] Харитонов Е.О. Категория обязательств в римском частном праве / Е.О. Харитонов // Юридический вестник. – 1997. – № 1. – С. 20-29.

[34] Дигесты Юстиниана / пер. с лат.; отв. ред. Л.Л. Кофанов. – Т. 6. – Полутом 2. – М.: Статут, 2005. – 564 с.

[35] Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник / О.А. Підопригора, Є.О. Харитонов. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 350.

[36] Савиньи Ф. Обязательственное право / предисл. В.Ф. Попондопуло; перс. с нем. В. Фукса и Н. Мандро / Ф. Савиньи. – С. 48-59.

[37] Kuntze J.E. Die Obligationen im romischen und heitigen Recht / J.E.Kuntze. – Leipzig, 1886. – Р. 5.

[38] Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики. Видання друге / О.П. Подцерковний. – К.: Юстініан, 2007. – 424 с.

[39] Подцерковний О.П. Цитована праця. – С. 379 – 380.

[40] У даному випадку йдеться по обмеження використання іноземної валюти як валюти боргу та платежу, примус до своєчасного повернення в Україну валютної виручки, стимулювання безготівкових розрахунків, пристосування платіжних операцій до бухгалтерського та податкового обліку, обмеження свободи волевиявлення в рамках безпеки грошових операцій та не порушення прав інших суб’єктів, підтримання цілісності системи загалом, пристосування до контрольно-наглядових заходів та чинників прискорення фінансово-грошового обігу (зокрема, за допомогою запровадження ефективних механізмів примусового стягнення грошових боргів у рамках виконавчих процедур та банкрутства), встановлення підстав та порядку визнання недійсними правочинів, що не відповідають публічним інтересам у сфері грошового обігу, запобігання проникненню в грошові відносини доходів, здобутих злочинним шляхом, тощо.

[41] Полищук И.С. Налоговое обязательство в Российской Федерации: автореф. дис… канд.юр.наук: 12.00.14 / И.С. Полищук. – Омск, 2008. – С. 3-4.

[42] Бюджетный кодекс Российской Федерации. РФ. Законы. – М.: Омега-Л., 2006. – С. 7-8.

[43] Ми про це говорили більш повно у параграфі 1.2. даного дослідження.

[44] Грачева Е.Ю. Некоторые проблемы развития финансового контроля / Е.Ю. Грачева // Материалы международной научно-практической конференции «Государство и право: вызовы ХХІ века» (Кутафинские чтения). – М.: Изд-во «Элит», 2009. – С. 8.

[45] Бюджетний кодекс України, Закон від 8 липня 2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 50-51, Ст. 572 (зі змінами).

[46] Див., наприклад: Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України / Кол. авт.: В.І. Антипов, Л.К. Воронова, Н.В. Воротіна та ін.; за заг. ред. проф. П.В. Мельника; ДПА України, НАДПС України, АПрНУ, НДІФП. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 321-329.

[47] Бюджетый кодекс Российской Федерации: [Серия: Кодексы Российской Федерации]. – М.: Омега-Л, 2006. – 224 с.

[48] Петрова Г.П. Налоговое право: Учебник / Г.П. Петрова. – 2-е изд., стереотип. – М.: НОРМА, 2000. – С. 55.

[49] Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – Воронеж, 1997. – С. 283; Налоговое право: Учебное пособие / Под ред. С.Г. Пепеляева. – М., 2000. – С. 138.

[50] Податковий кодекс України, Закон вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст. 112 (зі змінами).