Правова основа оперативно-розшукової діяльності.

Правова основа оперативно-розшукової діяльності.

Стаття 3. Правова основа оперативно-розшукової діяльності

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України (254к/96-ВР), цей Закон, Кримінальний (2341-14), Кримінальний процесуальний (4651-17) та Митний (4495-17) кодекси України, закони України про прокуратуру (1789-12), міліцію (565-12), Службу безпеки, Державну прикордонну службу України (661-15), Державну кримінально-виконавчу службу України (2713-15), державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

З метою здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності прокурору необхідно також керуватися наступними нормативними актами:

- Указ Президента України від 18.01.2001 № 20/2001 “Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади”;

- Указ Президента України від 07.11.2005 № 1556/2005 “Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів ”;

- Указ Президента України від 28.03.2008 № 276/2008 “Про додаткові заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та посилення боротьби зі злочинністю ”;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1169 “Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації”;

- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 № 2 “Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства ”;

- Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 № 4гн “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство ”;

- Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 № 4/1гн “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність ”;

- Інструкція про оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України (затверджено наказом МВС України від 17.07.2004 №007);

- Інструкція з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення невпізнаних трупів (затверджено наказом МВС України від 05.01.2005 № 3 ДСК);

- Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються (затверджено Наказом МВС України від 14.04.2004 № 400);

- Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (Генеральна прокуратура, СБУ, МВС, ДПА від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2);

- Наказ МВС № 207 від 06.03.2003 “Про оголошення Розгорнутого переліку відомостей, що становлять державну таємницю в системі Міністерства внутрішніх справ України, та затвердження Переліку конфіденційної інформації в системі МВС України, якій надається гриф обмеження доступу “Для службового користування”.

 

Завдання оперативно-розшукової діяльності.

Стаття 1. Завдання оперативно-розшукової діяльності

 

Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2341-14), розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

 

Поняття оперативно-розшукової діяльності.

Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних

заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та

оперативно-технічних засобів.

Принципи ОРД.

Стаття 4. Принципи оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини.

В Україні принцип верховенства права закріплений у ч. 1 ст. 8 Конституції.

 

Конституційний Суд України з приводу принципу верховенства права зазначає наступне: "Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства." (Рішення КСУ від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004)

Підрозділи, уповноважені здійснювати ОРД.

 

Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

1. Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої

безпеки, судовою міліцією;

 

2. Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

 

3. Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;

 

4. Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного

кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

 

5. управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

 

6. органів державної податкової служби - оперативними підрозділами податкової міліції;

 

Органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України;

 

8. розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;

 

9. органів державної митної служби - оперативними підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою.

 

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

 

Повідомляється прокурор.

!!!!!!При перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевірка повинна тривати не більш як два місяці.

Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

При наявності достатніх підстав дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності дає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.

При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрозі інтересам суспільства і держави.

У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України, Державна податкова служба України, центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, Державна митна служба України або розвідувальний орган Міністерства оборони

України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Служба зовнішньої розвідки України зобов'язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі.

Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.

Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію

щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів досудового розслідування, прокуратури, суду. В місцях зберігання інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони.

Одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Відомості, одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, щодо підготовки до терористичних актів чи їх вчинення окремими особами та групами, зберігаються до 5 років.

Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і

розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним

законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна

працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.

Спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв'язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується тяжкий або особливо тяжкий злочин,

для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб, а також з метою отримання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров'ю людей та навколишньому середовищу.

 

Обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи починається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи.

Обчислення строку може припинятися, якщо особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу, тимчасово вибула за межі України або тяжко захворіла і можливість проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність відсутня.

Про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, яка затверджується начальником відповідного органу або його заступником.

 

При здійсненні оперативно-розшукових заходів, що тимчасово обмежують конституційні права громадян (зокрема щодо своєчасного інформування прокурора про одержання дозволу суду на здійснення заходів або відмову в ньому, про здійснення невідкладних заходів без дозволу суду)

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачає особливий порядок проведення оперативно-розшукових заходів у разі тимчасового обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30, 31, 32 Конституції України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» це можуть бути такі оперативно-розшукові заходи:

· негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи;

· зняття інформації з каналів зв’язку;

· контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією;

· застосування інших технічних засобів одержання інформації.

Окрім того, Кримінально-процесуальним кодексом України передбачено можливість застосування таких обмежень конституційних прав та свобод людини і громадянина:

· арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (стаття 187 КПК України);

· огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку (стаття 187-1 КПК України).

Обмеження вказаних конституційних прав і свобод людини й громадянина під час проведення оперативно-розшукової діяльності допускаються лише за вмотивованим рішенням суду на підставі відповідного подання керівника оперативного підрозділу або його заступника і мають винятковий та тимчасовий характер.

Відповідно до ч. 14 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у разі оперативної потреби невідкладного здійснення оперативно-технічних заходів оперативні підрозділи можуть їх проводити без дозволу суду. Про застосування вказаних заходів та їх підстави оперативний підрозділ зобов’язаний повідомити протягом 24 годин прокурора або суд.

Водночас відповідно до ст. 31 Конституції України не визначено винятків щодо можливості здійснення оперативно-технічних заходів, які обмежують права людини на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції без рішення суду, а тому такі заходи у порядку, передбаченому ч. 14 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», проводитись не можуть.

Відповідно до Інструкціїз організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженої наказом МВС України від 5 січня 2005 року № 3 ДСК, у разі отримання під час проведення оперативно-розшукової діяльності інформації про те, що розшукуваний спілкується каналами зв’язку або надсилає кореспонденцію особам (одержує від них), щодо яких оперативно-розшукова справа не заведена, співробітник оперативного підрозділу повинен надати таку інформацію органу досудового слідства для звернення до суду з поданням відповідно до ст. 187 КПК України, тобто для застосування арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. Такі ж вимоги містить Інструкція з організації взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ України при документуванні та розслідуванні дорожньо-транспортних пригод, затверджена наказом МВС України від 3 грудня 2007 року № 460.

Відповідно до ст. 187 КПК України арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку допускається лише за наявності достатніх підстав уважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також в інформації, якою вони обмінюються за допомогою засобів зв’язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо. До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо.

Окрім того, згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України, заходи, передбачені ст. 187 КПК України, є слідчими діями та подання про їх здійснення може бути внесено до суду лише слідчим.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 2, надання судом дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів після порушення кримінальної справи не залежить від тяжкості злочину.

Закон не вимагає обов’язкового погодження подання до суду з прокурором при проведенні оперативних заходів, пов’язаних із тимчасовим обмеженням конституційних прав і свобод громадян (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Водночас необхідно враховувати, що подання слідчого про проведення заходів, передбачених ч. 5 ст. 177, ч. 4 ст. 178, ст. 187, ст.190 КПК України, і подання органу дізнання про проведення таких же заходів після порушення кримінальної справи (ст. 104 КПК України) має бути погоджено прокурором, як це передбачено КПК України. Таким чином, усі подання про здійснення таких заходів з метою розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду, ухиляються від кримінального покарання, підлягають погодженню з прокурором.

Якщо у погодженні подання відмовлено, його необхідно повернути керівнику правоохоронного органу за наявності підстав з документами прокурорського реагування або листом-зауваженням із викладенням підстав відмови.

Про отримання дозволу суду на проведення оперативних заходів у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», або про відмову в ньому керівник відповідного оперативного підрозділу або його заступник повідомляють прокурору протягом доби.

При надходженні таких повідомлень уповноважений прокурор насамперед перевіряє, чи не порушено встановленого законом добового строку після дати винесення рішення суду. З цією метою звіряється вказана в повідомленні дата прийняття рішення судом, дата вихідної реєстрації повідомлення в оперативному підрозділі та вхідної реєстрації повідомлення до органу прокуратури.

Для контролю за своєчасністю надходження повідомлень про рішення суду, у випадках узгодження подання оперативного підрозділу з уповноваженим прокурором, доцільно перевірити наявність відповідного рішення суду безпосередньо в оперативному підрозділі (за умови якщо тривалий час – 10 і більше днів – після узгодження подання не надходить відповідне повідомлення).

Прокурор обов’язково при вивченні подань оперативних підрозділів має одночасно перевіряти матеріали оперативно-розшукової справи, у зв’язку з веденням яких виникла необхідність застосування цих виключних заходів.

Під час перевірки обґрунтованості подань та прийняття рішення про надання згоди прокурора, окрім загальних питань додержання законності при проведенні оперативно-розшукової діяльності, встановлюється:

· чи зазначено в поданні повну і точну назву апеляційного суду, якому надано право її розглядати;

· чи має подання найменування (наприклад – «Подання про надання дозволу на здійснення оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини»);

· чи зазначено у поданні, що ведеться оперативно-розшукова справа із зазначенням її номера та дати заведення;

· чи вказано у поданні, у вчиненні якого саме злочину, із зазначенням статті КК України, обвинувачується розшукувана особа;

· чи вказано у поданні, стосовно якої особи необхідно отримати дозвіл на здійснення заходів, повні анкетні дані цієї особи та чи заведена стосовно неї оперативно-розшукова справа;

· чи зазначено в поданні, що в інший спосіб неможливо одержати інформацію, з яких причин;

· чи зазначено у поданні мету застосування цих заходів (запобігання злочину, з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи);

· чи зазначено в поданні точну адресу житла чи іншого володіння особи (за необхідності негласного проникнення до них), точні номери телефонів, електронні адреси, радіопозивні або інші дані, які індивідуалізують належність каналу зв’язку до конкретної особи, хто їх використовує та за ким вони зареєстровані;

· чи зазначено точну поштово-телеграфну адресу особи, чи на її ім’я надходить кореспонденція (у разі необхідності контролю за листуванням, телеграфними та іншими повідомленнями), види поштово-телеграфних відправлень, назву установи зв’язку, на яку покладається обов’язок затримувати такі відправлення;

· чи відповідно до переліку, зазначеного в ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», сформульовані заходи, які передбачається здійснити;

· чи в розумних межах (з урахуванням виключення безпідставного обмеження прав особи та її близьких) зазначено строки дозволу на здійснення заходів, чи не виходять вони за межі встановленого строку ведення оперативно-розшукової справи;

· чи зазначено в поданні дату його винесення та норми закону, відповідно до яких виноситься подання;

· чи від імені уповноваженої посадової особи оперативного підрозділу винесене подання (таке право надане лише керівникам оперативних підрозділів або їх заступникам).

Подібним чином здійснюється перевірка обґрунтованості подань слідчих, винесених згідно зі ст. 187 КПК України.

Враховуючи зазначені вимоги, обов’язково слід перевірити, чи у поданнях оперативних підрозділів, постановах суду необхідність застосування кожного з таких заходів обґрунтовано стосовно кожної особи. В іншому разі прокурор подання не погоджує і відповідним чином реагує.

Якщо оперативно-розшукова діяльність здійснюється за дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду, інших передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» осіб, органів чи організацій, про це повинно бути зазначено в поданні з посиланням на конкретний документ, його номер і дату, номер кримінальної справи, щодо кого вона порушена, за якими статтями (частинами статей) КК України.

Уповноважений прокурор, відповідно до вимог частини 4 статті 187 КПК України, повинен бути присутнім під час розгляду подання оперативного підрозділу суддею, який вислуховує думку прокурора про можливість надання відповідного дозволу. Вважаємо, що прокурор може бути присутнім і при розгляді подань оперативних підрозділів, внесених до суду в порядку статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Це не суперечить повноваженням прокурора, які визначені у вказаному Законі, та відповідає завданням прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, у т.ч. щодо додержання передбаченого законом порядку проведення оперативно-розшукових заходів та застосування технічних засобів, згідно із положеннями ст.30 Закону України «Про прокуратуру».

Необхідно також перевірити чи за результатами здійснення оперативних-технічних заходів складено протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. Якщо цієї вимоги закону не дотримано, то прокурор має реагувати відповідно до вимог Законів України «Про прокуратуру» та «Про оперативно-розшукову діяльність».

 

Прокурорський нагляд за додержанням законів під час проведення ОРД, пов’язаної з перевіркою інформації про реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Прокурорський нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, що здійснюється за запитами міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод.

Стаття 5-1. Міжнародне співробітництво у сфері
оперативно-розшукової діяльності

Співробітництво у сфері оперативно-розшукової діяльності між
міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади,
державними органами, до складу яких входять оперативні підрозділи,
визначені у статті 5 цього Закону, та правоохоронними і
спеціальними службами інших держав, які мають у своєму складі
відповідні підрозділи, а також з міжнародними правоохоронними
організаціями здійснюється відповідно до законодавства України,
міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил
міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

 

27. Заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Повноваження прокурора. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів зловживанню ними

Стаття 3. Організація протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

 

Протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, Державний митний комітет України, Державна прикордонна служба

України, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України та інші органи виконавчої влади в межах наданих їм законом повноважень

Доцільно вести журнал обліку (з додержанням вимог Інструкції про діловодство в органах прокуратури України) внесених оперативними підрозділами подань та повідомлень у порядку ч.2 ст.8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, які надійшли до прокуратури.

При надходженні таких повідомлень уповноважений прокурор, насамперед перевіряє, чи не порушено встановленого законом добового строку після дати винесення рішення суду. З цією метою звіряється вказана в повідомленні дата прийняття рішення судом та дата вихідної реєстрації повідомлення в оперативному підрозділі.

У повідомленні відображають: номер оперативно-розшукової справи, дату її заведення, яким судом винесено постанову, її номер та дата, вказується, що дозвіл дано на проведення яких саме оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права особи, без розшифровки їх назви.

Оперативні підрозділи центральних апаратів органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність,направляють вказані повідомлення на ім’я заступника Генерального прокурора України, всі інші підрозділи на ім’я прокурора області, за місцем їх розташування.

У випадках винесення постанови суду за поданням, яке не узгоджене уповноваженим прокурором (стосується порядку, який передбачено ч.5 ст.97 та ст.187 КПК України), законність винесення таких постанов суду повинна бути перевірена негайно з відповідним реагуванням. Аналогічним чином перевіряється законність постанов суду про відмову в наданні дозволу, у разі погодження подання прокурором.

З метою контролю за своєчасністю надходження повідомлень про рішення суду, у випадках узгодження подання оперативного підрозділу з уповноваженим прокурором, доцільно перевірити наявність відповідного рішення суду безпосередньо в оперативному підрозділі (у тому разі, коли тривалий час –10 і більше днів, після узгодження подання не надходить відповідне повідомлення).

Із судом необхідно проводити періодичні звірки з метою виявлення надходження повідомлень оперативних підрозділів про здійснення невідкладних оперативно-розшукових заходів без дозволу суду.

У разі виявлення таких повідомлень у суді або надходження їх до прокуратури необхідно невідкладно перевірити законність здійснення цих заходів, з обов’язковим вивченням матеріалів оперативно-розшукових справ. При цьому необхідно з’ясувати наступні питання:

- чи дійсно склалася оперативна необхідність невідкладних заходів через обмеження часу для підготовки та звернення з поданням до суду;

- чи не порушені при здійсненні таких заходів права і свободи людини або юридичних осіб та чи спрямоване відповідне повідомлення протягом 24 годин.

Якщо повідомлення про здійснення невідкладних заходів без відповідного дозволу надійшло до суду, матеріали такого повідомлення повинні бути лише прийняті і зареєстровані. Рішення суду з цього приводу не виноситься (за умови, що таке повідомлення не міститься в поданні оперативного підрозділу та питання про продовження певного заходу не порушується).

У разі, якщо результати здійснення оперативних заходів мають значення для інтересів кримінального судочинства, необхідно перевірити, чи складено протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів. Якщо ця вимога закону не дотримана, то прокурору необхідно реагувати шляхом внесення припису в порядку ст.22 Закону України “Про прокуратуру”.

Питання, що досліджуються, під час перевірок законності проведення оперативно-розшукових заходів.

Під час перевірки законності заведення оперативно-розшукової справи з'ясовується:

А) чи зазначені у постанові:

1)підстави заведення справи(перелік підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності передбачено вимогами ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"), з посиланням на відповідні документи або оперативну інформацію;

2) мета її заведення (визначається завданням оперативно-розшукової діяльності, які передбачені ст.1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”);

3) усі анкетні дані на особу (осіб), відомі на момент заведення оперативно-розшукової справи, щодо яких повинна проводитися оперативно-розшукова діяльність;

4) місце та час складання постанови, посада, прізвище та підпис особи, яка винесла постанову, норма закону, у відповідності до якої вона винесена;

5) кваліфікація злочину за Кримінальним Кодексом України, у підготовці або вчиненні якого отримана достатня для заведення справи інформація;

Б) чи уповноваженою посадовою особою затверджено постанову про заведення справи і таким чином надано дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності (При заведенні оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ або його уповноваженим заступником (ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність").

Особливу увагу необхідно звертати на відсутність назви посади, прізвища, нерозбірливий підпис тощо.

В) чи зазначено дату затвердження постанови (з цього часу починається обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи).

Перевіряючи наявність підстав для заведення оперативно-розшукової справи, необхідно пересвідчитись у тому,щодокумент, у якому вони зафіксовані міститься у справі, і що він відповідним чином зареєстрова­ний.

Наказ № 4/1гн

Основними критеріями оцінки ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності є:

- додержання прав людини і громадянина, у тому числі щодо недоторканності особистого життя, житла і таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків;

- своєчасність реагування на порушення законності при здійсненні оперативно-розшукової діяльності та невідкладне вжиття заходів до поновлення порушених прав громадян, притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

 

Правова основа оперативно-розшукової діяльності.

Стаття 3. Правова основа оперативно-розшукової діяльності

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України (254к/96-ВР), цей Закон, Кримінальний (2341-14), Кримінальний процесуальний (4651-17) та Митний (4495-17) кодекси України, закони України про прокуратуру (1789-12), міліцію (565-12), Службу безпеки, Державну прикордонну службу України (661-15), Державну кримінально-виконавчу службу України (2713-15), державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

З метою здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності прокурору необхідно також керуватися наступними нормативними актами:

- Указ Президента України від 18.01.2001 № 20/2001 “Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади”;

- Указ Президента України від 07.11.2005 № 1556/2005 “Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів ”;

- Указ Президента України від 28.03.2008 № 276/2008 “Про додаткові заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та посилення боротьби зі злочинністю ”;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1169 “Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації”;

- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 № 2 “Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства ”;

- Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 № 4гн “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство ”;

- Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 № 4/1гн “Про орг