При заведенні оперативно-розшукових справ

 

Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності щодо розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, визначено ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Виходячи зі змісту ч. 1 цієї статті у кожному випадкунаявності одержаної в установленому законом порядку достатньої інформації, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, щодо осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання,повинна бути заведена оперативно-розшукова справа.

На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, заводять тільки одну оперативно-розшукова справу. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадків, передбачених законом, забороняється (ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Під час перевірки законності заведення оперативно-розшукової справи з’ясовують:

1. Чи зазначені у постанові:

а) підстави заведення справи(перелік підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності передбачено вимогами ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»),з посиланням на відповідні документи;

б) мета її заведення (визначається завданнями оперативно-розшукової діяльності, передбаченими ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»);

в) анкетні дані особи, яка оголошена у розшук органом досудового слідства чи судом та стосовно якої має проводитися оперативно-розшукова діяльність;

г) відповідність анкетних даних у постанові про заведення оперативно-розшукової справи та облікових картах зазначеним у документах розшукуваного;

ґ) місце та час складання постанови, посада, прізвище та підпис особи, яка винесла постанову, норма закону, відповідно до якої вона винесена;

д) кваліфікація злочину за статтями Кримінального кодексу України, за якими обвинувачується розшукувана особа.

2. Чи затверджено уповноваженою посадовою особою постанову про заведення справи і таким чином надано дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності. При заведенні оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ або його уповноваженим заступником (ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Відповідно до пункту 2 статті 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» постанову про заведення оперативно-розшукової справи спецпідрозділом по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ має право затверджувати лише начальник спецпідрозділу.

Особливу увагу потрібно звертати на відсутність назви посади, прізвища, нерозбірливий підпис тощо.

3. Чи зазначено дату затвердження постанови.

Перевіряючи наявність підстав для заведення оперативно-розшукової справи, необхідно пересвідчитись,щодокумент, у якому вони зафіксовані, міститься у справі і що він відповідним чином зареєстрований.

Документами, на підставі яких проводять оперативно-розшукову діяльність із розшуку осіб, що переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, є:

· постанова органу досудового слідства чи постанова (ухвала) суду про оголошення у розшук обвинуваченого або підсудного (статті 139, 249, 280 КПК України);

· подання кримінально-виконавчої інспекції про оголошення у розшук осіб, які ухилилися від відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, громадських чи виправних робіт, обмеження волі (статті 40, 46, 57 Кримінально-виконавчого кодексу України);

· запити правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій (Інтерпол, Європол);

· вказівки прокурора;

· матеріали інших правоохоронних органів, суду (повідомлення про втечу з-під варти або з місць відбування кримінального покарання, розпорядження суду про виконання обвинувального вироку).

Законом не визначено, які з підрозділів органів внутрішніх справ здійснюють розшук осіб зазначеної категорії. Згідно з положеннями Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженої наказом МВС України від 5 січня 2005 року № 3 ДСК, оперативно-розшукову діяльність щодо розшуку осіб здійснюють підрозділи: карного розшуку, боротьби з організованою злочинністю, боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми. Організація розшукової роботи покладається безпосередньо на керівників зазначених підрозділів.

При цьому на підрозділи боротьби з організованою злочинністю, боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми покладається розшук осіб, що переховуються від слідства, суду чи виконання вироку, лише за тими кримінальними справами, підставою для порушення яких були матеріали оперативно-розшукової діяльності вказаних підрозділів.

4. Чи заведено оперативно-розшукову справу у встановлені строки.

Безпосередньо Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» не передбачено вимог щодо строків заведення оперативно-розшукових справ за розшукомосіб, які переховуються від слідства та суду або ухиляються від відбування кримінального покарання. Водночас в Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженій наказом МВС України від 5 січня 2005 року № 3 ДСК, вказано, що такі справи заводяться протягом 10 діб з часу надходження до органу внутрішніх справ документів, у яких викладено підстави для оголошення розшуку особи.

Упродовж доби заводяться оперативно-розшукові справи на осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, втечу з-під варти органів внутрішніх справ, осіб, які озброєні вогнепальною зброєю або мають при собі речовини, застосування яких може призвести до загибелі людей, завдати шкоди їх здоров’ю.

Одним з основних елементів розшуку осіб, які ухиляються від кримінального переслідування, є занесення анкетних даних вказаних осіб до відповідних централізованих баз даних (База даних (БД) «Розшук» ІІПС (електронні картки: АРМ «Розшук» (категорії «розшук» та «безвісно зниклий»); АРМ «Пізнання» (категорії «невідомий хворий», «невідома дитина», «невпізнаний труп») та ін.). Обліку в БД підлягають особи, оголошені у державний, міждержавний, міжнародний розшук».

Тому у кожному разі необхідно перевіряти, чи співробітники органів внутрішніх справ додержуються обов’язку направляти статистичні картки на розшукувану особу до відділів інформаційних технологій (УІАЗ) ГУМВС України в областях протягом доби.

Офіційні документи службових осіб, використані як підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності, мають бути оформлені згідно з вимогами закону (постанови, доручення, ухвали, запити, повинні бути підписані та зареєстровані, у необхідних випадках їх копії належним чином завірені тощо). Інакше їх неможливо визнавати як достатню інформацію та підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності.

При виявленні незаконних постанов про заведення оперативно-розшукової справи прокурор має скасувати такі рішення та вжити заходів для притягнення до відповідальності осіб, які припустилися порушення закону.

Водночас необхідно вжити заходів до якнайшвидшого усунення органами внутрішніх справ допущених порушень та повторного оголошення особи у розшук.

Слід мати на увазі, що у разі скасування постанови про заведення оперативно-розшукової справи щодо розшуку особи, яка ухиляється від слідства та суду, через порушення вимог ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки стосовно неї раніше вже було заведено оперативно-розшукову справу іншої категорії, у постанові належить вказувати, що рішення про заведення оперативно-розшукової справи скасовується без зняття особи з централізованих обліків розшуку.

Проблемою додержання законності при здійсненні розшуку осіб вказаної категорії, що впливає на ефективність їх розшуку, є порушення на етапі заведення оперативно-розшукових справ.

Відсутність централізованого обліку осіб, оголошених у розшук судами, чи кримінальних справ, у яких суд зупинив провадження у зв’язку із невстановленням місцезнаходження підсудного, невиконаних вироків суду про засудження особи до позбавлення волісприяють тому, що органи внутрішніх справ своєчасно не заводять оперативно-розшукові справи, ухиляються від здійснення розшуку.

З метою виявлення таких порушень потрібно систематично проводити звірки даних територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, міськрайонних судів, міськрайпрокуратур з даними (УІАЗ) УМВС України в областях щодо наявності за кожним фактом оголошення у розшук підсудного відповідної оперативно-розшукової справи.

Зокрема, відповідно до наказу Державної судової адміністрації України Про затвердження форми звітності № 1-ОП «Звіт про оперативність розгляду місцевими та апеляційними загальними судами кримінальних справ» від 17 червня 2010 року територіальні управління судових адміністрацій мають складати квартальні звіти, що містять дані про кількість зупинених провадженням кримінальних справ у зв’язку з ухиленням підсудного від кримінальної відповідальності. Також слід витребувати від територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, міськрайсудів дані про підсудних, які оголошені у розшук, із зазначенням їхніх анкетних даних, дати спрямування відповідних постанов суду до органів внутрішніх справ для виконання.

Окрім того, відповідно до п. 26 Інструкції про порядок ведення первинного обліку роботи прокурора, затвердженої наказом Генерального прокурора України №20 від 20.03.2009, у Книзі обліку участі прокурора в розгляді справ з обвинувальними висновками (додаток 15) у кожній кримінальній справі, направленій до суду, повинен фіксуватись хід та результати її розгляду. Зокрема, ця Книга має містити відомості про зупинення судами розгляду кримінальних справ у зв’язку з ухиленням підсудного від суду та його розшуком.

Після витребування з органів судової влади інформації щодо оголошених у розшук підсудних, доцільно звірити її з даними міськрайпрокуратур для усунення можливих розбіжностей.

Із УІАЗ УМВС України в областях необхідно витребувати інформацію про осіб, щодо яких оперативними підрозділами заведено оперативно-розшукові справи категорії «Розшук» за постановами судів, та звірити її з даними органів судової влади та прокуратури.

Якщо встановлено факти відсутності оперативно-розшукових справ щодо розшуку підсудних, необхідно доручити керівнику відповідного органу внутрішніх справ провести перевірку з метою усунення порушень закону та поставити питання про відповідальність винних осіб.

Відповідно до вимог наказу МВС України від 5 січня 2005 року № 3 ДСК, яким затверджено Інструкцію організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, розшук осіб, які засуджені до кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням (обмеженням) волі, було покладено на підрозділи дільничних інспекторів міліції. Названі підрозділи міліції здійснювали розшук таких осіб у межах розшукових справ, оскільки вони не є суб’єктами Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Вказане положення визнано таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», а за вказівкою Міністра внутрішніх справ України від 1 червня 2009 року № 494 усі справи щодо розшуку зазначеної категорії осіб передано до підрозділів карного розшуку.

Ці підрозділи входять до складу кримінальної міліції органів внутрішніх справ, а тому відповідно до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» є оперативними підрозділами.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» не містить поняття «розшукова справа» і зобов’язує оперативні підрозділи здійснювати розшук осіб, які ухиляються від кримінального покарання, у межах оперативно-розшукових справ. Томурозшук осіб вказаної категорії належить здійснювати лише в межах оперативно-розшукових справ.

Водночас, статтею 164 Кримінально-виконавчого кодексу України та пунктом 6.5 розділу IV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП) та МВС України від 19 грудня 2003 року № 270/1560 передбачено направлення органами кримінально-виконавчої служби подань до органів внутрішніх справ щодо розшуку осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (статті 75 - 79, 83 Кримінального кодексу України, статті 163 - 166 Кримінально-виконавчого кодексу України), які ухиляються від виконання покладених на них обов’язків суду та місцезнаходження яких невідоме. Враховуючи, що вказані особи не відносяться до категорії «осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання», що передбачена Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», так як вони звільненні від відбування такого покарання, оперативно-розшукові заходи з метою розшуку цих осіб здійснюватись не можуть. Розшук таких осіб проводиться у межах розшукових справ, передбачених Наказом Міністра внутрішніх справ України Від 05.01.2005 №3ДСК.

Крім того, мають місце окремі проблемні питання заведення оперативно-розшукових справ за розшуком осіб, засуджених до позбавлення волі, які уникають відбування цього покарання. Однією з причин такого становища є невідповідність вимогам Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженої наказом МВС України від 05.01.2005 № 3 ДСК.

Зокрема, пунктом 7 вказаної Інструкції передбачено, що підставою для заведення такої справи є постанова слідчого, прокурора, ухвала суду, постанова суді про оголошення у розшук підсудного, особи, яка ухиляється від відбування кримінального покарання. Таке положення суттєво звужує підстави для заведення оперативно-розшукових справ з розшуку засуджених та суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Більш того, Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачено можливість винесення судом постанови про оголошення розшуку вже засудженої особи. Вказане зумовило неоднозначну практику заведення оперативно-розшукових справ за розшуком засуджених, а подекуди й взагалі відмову органів внутрішніх справ від заведення оперативно-розшукових справ цієї категорії без постанови суду.

У ході здійснення прокурорського нагляду необхідно виходити з того, що статтею 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не передбачено як підстава здійснення оперативно-розшукової діяльності з розшуку засуджених, які ухиляються від відбування кримінального покарання – постанова суду про оголошення у розшук, а тому підставою для здійснення розшуку таких осіб може бути обвинувальний вирок суду стосовно особи та матеріали органу внутрішніх справ про її відсутність за місцем проживання.