ТОП 10:

Рекомендації щодо порядку декларування доходів посадових осіб місцевого самоврядування



Відповідно до статті 13 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування третьої-сьомої категорій, надає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, стосовно себе та членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування першої-другої категорій, повинна надати також відомості про належне їй та її родині нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках та цінні папери. Зазначені відомості надаються посадовою особою органів місцевого самоврядування щорічно в порядку, встановленому законом. Згідно із прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” дія Закону України “Про державну службу” поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Законам України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про службу в органах місцевого самоврядування” та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про державну службу” порядок подання, зберігання і використання відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру державних службовців встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.95 N 641 “Про застосування статті 13 Закону України “Про державну службу” передбачено подання особами, які претендують на зайняття посади державного службовця, та державними службовцями відомостей про доходи, зобов’язання фінансового характеру та належне їм майно у вигляді декларації, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 06.03.97 N 58, зареєстрованим Міністерством юстиції України від 31.03.97 N 104/1908.

Згідно із статтею 6 Закону України “Про боротьбу з корупцією” (365/95-ВР) декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, депутатів та голів місцевих рад здійснюється у порядку і на підставах, передбачених статтею 13 Закону України “Про державну службу”. У зв’язку з прийняттям Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” на розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України “Про внесення змін до статті 2 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, яким передбачається поширення дії Закону України “Про боротьбу з корупцією” (365/95-ВР) на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Враховуючи зазначене, а також зважаючи на те, що працівники органів місцевого самоврядування, починаючи з 1997 року, декларували свої доходи як і державні службовці, до прийняття відповідного Закону посадові особи органів місцевого самоврядування мають подавати декларації про доходи за місцем роботи щорічно до 15 квітня за попередній звітний рік за формою, передбаченою для державних службовців. Особи, які претендують на зайняття посади в органах місцевого самоврядування, подають декларції за місцем майбутньої служби разом із заявою про прийняття на роботу або про участь у конкурсі.

При заповненні декларації посадові особи місцевого самоврядування мають керуватися методичними рекомендаціями щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, “Декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім’ї”, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 09.04.2001 N 175.

Неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін тягне за собою припинення служби згідно із статтею 20 Закону “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Декларації про доходи посадових осіб органів місцевого самоврядування та осіб, які претендують на зайняття посади в органах місцевого самоврядування, зберігаються в їхніх особових справах за місцем служби (майбутньої служби). Оскільки відомості, що містяться в деклараціях, є конфіденційними, керівник органу місцевого самоврядування має визначити режим доступу до цієї інформації і встановити систему (способи) її захисту відповідно до чинного законодавства.

Згідно із статтею 30 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” особи, які балотуються на посади сільського, селищного, міського голови, депутатів місцевих рад, подають до окружної (територіальної) виборчої комісії, разом із заявою, автобіографією, іншими документами, декларації про майно та доходи за формою, яку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2002 N 65 (z0078-02) і зареєстровано Міністерством юстиції України 30.01.2002 N 78/6366. Крім того, сільські, селищні, міські голови, голови районних, обласних, районних у містах рад подають декларації про доходи щорічно до 15 квітня за попередній звітний рік за формою, передбаченою для державних службовців.

"Вісник державної служби”, N 1/2002


ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

N 42/3721 від 04.07.2001

 

Методичні рекомендації

щодо організації складання Присяги та порядку присвоєння рангів посадовим особам органів місцевого самоврядування відповідно до статей 11 та 15 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування"

Посадові особи місцевого самоврядування, які на момент набрання чинності Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” перебувають на посадах, на які, згідно з пунктом 5 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, було поширено дію Закону України “Про державну службу”, а також особи, які вперше зараховуються (обираються) на посади в органи місцевого самоврядування, мають скласти Присягу і підписати її текст, визначений у статті 11 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Новообрані сільські, селищні, міські голови, голови обласних, районних, районних у містах рад складають Присягу на сесії відповідної ради. Підписаний посадовою особою місцевого самоврядування текст Присяги зберігається в її особовій справі. Про складання Присяги робиться запис у графі 3 розділу трудової книжки “Відомості про роботу” із зазначенням порядкового номеру запису та дати прийняття Присяги.

З набранням чинності Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України “Про державну службу”. Тобто, за посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців, зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг, який вони мали відповідно до Закону України “Про державну службу”. Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорії, а також ранги сільським, селищним, міським головам, головам районних, районних у містах рад присвоюються за рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад.

Ранги, які відповідають посадам третьої — сьомої категорії, присвоюються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою обласної, районної, районної у місті ради.

Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Особам, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, присвоюється, як правило, найнижчий ранг, передбачений для відповідних категорій посад.

Ранги присвоюються одночасно з прийняттям (обранням) на службу в органи місцевого самоврядування або призначенням (обранням) на вищу посаду.

Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку проводиться відповідно до цих рангів.

Черговий ранг присвоюється за умов, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як два роки з урахуванням часу присвоєння попереднього рангу державного службовця.

Черговий ранг не може бути присвоєний посадовій особі, до якої протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення, а також у період перебування під слідством. Затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року може застосовуватися як захід дисциплінарного впливу.

За виконання особливо відповідальних завдань посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад.

При призначенні посадової особи місцевого самоврядування на більш високу посаду їй присвоюється ранг у межах категорії посади, яку вона зайняла. У разі, коли посадова особа займає більш високу посаду в межах однієї категорії посад, їй може бути залишений попередній або присвоєний більш високий ранг у межах цієї категорії посад з урахуванням професійної кваліфікації та результатів роботи,

Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбавлена рангу лише за вироком суду. У разі виявлення порушень Закону при присвоєнні рангів, вони мають бути усунені рішенням сесії відповідної ради або розпорядженням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради. Якщо посадова особа місцевого самоврядування обрана чи призначена на посаду нижчої категорії або залишила службу в органі місцевого самоврядування, за нею зберігається присвоєний ранг.

За сумлінну працю посадовій особі місцевого самоврядування при звільненні зі служби у зв’язку з виходом на пенсію може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад, якщо вона має найвищий ранг у цій категорії посад не менше двох років.

У розділі трудової книжки “Відомості про роботу” посадової особи місцевого самоврядування робиться запис про присвоєння, зміну чи позбавлення її відповідного рангу із зазначенням порядкового номеру запису, дати внесення запису, підстави для внесення запису (розпорядження керівника, дати його видання і номеру).

 

"Вісник державної служби України”, N 4, 2001

 

 


РОЗ’ЯСНЕННЯ

Про порядок застосування ст.ЗЗ Зако­ну України "Про статус депутатів місцевих рад" (пільги та гарантії що надаються посадовим особам місцевого самоврядування у разі звільнення їх з посад)

Відповідно до частини другої ст.ЗЗ Зако­ну України "Про статус депутатів місцевих рад" депутату місцевої ради, який працю­вав у раді на постійних засадах, після закін­чення повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підпри­ємстві, в установі, організації.

Виходячи з цього підприємство (устано­ва, організація), з якого працівник звільнився у зв'язку з його обранням на вибор­ну посаду, має бути готовим до виконання обов'язку щодо надання раніше звільнено­му працівникові тієї самої або іншої рівно­цінної роботи. Цей обов'язок можна вико­нати за умови, що на місце працівника, звільненого у зв'язку з обранням на вибор­ну посаду, нового працівника буде прий­нято за строковим трудовим договором на строк повноважень на виборній посаді звільненого працівника. Підприємство має право в таких випадках укладати строкові трудові договори (ст.23 Кодексу законів про працю України). Проте в разі укладення з працівником, прийнятим на вакантну посаду, яка утворилася через обрання пра­цівника на виборну посаду, трудового до­говору на невизначений строк поворотне прийняття на роботу у зв'язку із закін­ченням повноважень за виборною посадою за відсутності вакансії законодавст­вом не передбачено.

Невиконання підприємством обов'язку надати працівникові, раніше звільненому у зв'язку з обранням на виборну посаду, по­передньої або рівноцінної роботи (посади) не тягне обов'язку відшкодувати працівни­кові неодержаний заробіток, оскільки це не передбачено законодавством. Водночас за депутатом місцевої ради, який працював у раді на виборній посаді, в разі неможливос­ті надання попередньої або рівноцінної роботи (посади) передбачено збереження на період працевлаштування, що не переви­щує шести місяців, середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній поса­ді в раді, за рахунок місцевого бюджету.

Колишній депутат місцевої ради для одержання середньої заробітної плати на час працевлаштування має подати до ради довідку про неможливість його праце­влаштування підприємством, де він працю­вав до обрання, на попередній або рівно­цінній роботі (посаді) та трудову книжку. На підставі цього рада видає відповідне розпорядження.

Отже, лише за умови неможливості на­дання попередньої роботи колишньому де­путату місцевої ради закон гарантує збере­ження середньої заробітної плати на пері­од його працевлаштування.

Водночас осіб, звільнених з органів міс­цевого самоврядування у зв'язку із закін­ченням строку повноважень, не позбавле­но права як застрахованих осіб звернутися до страховика (Фонду загальнообов'язко­вого державного соціального страхування на випадок безробіття) за сприянням у працевлаштуванні та допомогою по безро­біттю, умови і тривалість якої визначаються відповідно до ст.22 і 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Зазначені особи реєструються в центрі зайнятості як такі, що шукають роботу, на загальних підставах, і в разі відсутності під­ходящої роботи на восьмий день їм нада­ється допомога по безробіттю.

Крім цього, після звільнення з ради ці осо­би вже не є найманими працівниками, з їхньої заробітної плати, що зберігається, не утри­муються страхові внески, на відповідні суми з бюджету рада також не нараховує внесків. Тому цей період у разі визначення розміру допомоги по безробіттю не може враховуватися ні як страховий стаж, ні як період роботи із сплатою страхових внесків перед на­станням безробіття. Якщо таку особу зареєст­ровано в службі зайнятості за межами шес­тимісячного періоду збереження середньої заробітної плати на період працевлашту­вання, допомога по безробіттю їй визнача­ється без урахування страхового стажу, ос­кільки в такому разі вона протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працюва­ла та сплачувала страхові внески менш як 26 календарних тижнів. Допомога по безробіт­тю в цьому випадку призначається в міні­мальному розмірі на період до 380 днів.

Якщо така особа звернулася за сприянням у працевлаштуванні впродовж шести місяців з дати звільнення і відповід­но має 26 тижнів оплачуваної роботи та сплати страхових внесків, допомога по безробіттю призначається їй з дня надання статусу безробітного і її розмір визначаєть­ся з урахуванням страхового стажу.

Відкладення виплати допомоги по без­робіттю особам, звільненим з органів міс­цевого самоврядування у зв'язку із закін­ченням строку їхніх повноважень, у зв'язку із збереженням їм заробітної плати на пері­од працевлаштування не провадиться, ос­кільки ч.4 ст.31 Закону України "Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страху­вання на випадок безробіття" застосову­ється лише до осіб, яким надається вихідна допомога та інші виплати відповідно до за­конодавства в разі вивільнення. Вивільне­ними працівниками вважаються лише ті, з якими трудові договори розірвано на під­ставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Центри зайнятості після надання таким особам статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю зобов'язані пись­мово повідомити відповідну раду про дату надання їм статусу безробітного з випла­тою допомоги по безробіттю.

Начальник юридичного відділу

Мінпраці України І.Тубелець







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.137.159 (0.007 с.)