Фінансування охорони здоров 'я

Заклади охорони здоров'я це підприємства, установи та організації, завданням яких е забезпечення різних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Згідно з бюджетною класифікацією до закладів охорони здоров'я (код 080000) належать:

- лікарні широкого профілю;

- спеціалізовані медичні заклади;

- поліклініки та амбулаторії;

- спеціалізовані поліклініки;

- загальні та спеціалізовані стоматологічні поліклініки;

- фельдшерсько-акушерські пункти;

- санітарно-епідеміологічна служба.

Фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів і будь-яких інших джерел, які не заборонені законодавством.

Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково-обґрунтованих нормативів із розрахунку на одного жителя.

За рахунок державного бюджету України, місцевих бюджетів фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не провадиться.

Відомчі та інші заклади охорони здоров'я фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ та організацій, які вони обслуговують.

Усі заклади охорони здоров'я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу встановлювати плату за послуги в галузі охорони здоров'я.

При плануванні видатків на охорону здоров'я використовують головним чином два основні показники кількість ліжок і число лікарів амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення. Кількість ліжок і число лікарів планується з урахуванням фактичної забезпеченості населення мережею та амбулаторно-поліклінічним обслуговуванням, часу використання і обороту лікарняного ліжка згідно із штатними нормативами медичного персоналу. Потреба населення в ліжках визначається виходячи із кількості хворих, які госпіталізовані, та обороту одного ліжка за рік. Оборот ліжка вимірюється кількістю хворих на одне ліжко за рік. На величину цього показника впливає середня тривалість перебування одного хворого в лікарні ічас використання ліжка протягом року.

Показник обороту ліжка визначається шляхом ділення кількості днів використання ліжка на середню тривалість перебування хворого. Наприклад, при використанні ліжка 294 дня на рік і тривалістю перебування протягом 14 днів оборот ліжка становитиме: 21 (294: 14).

Розрахунок загальної потреби у ліжковому фонді міста, району здійснюється за формулою6

К =

де: К – середньорічне число ліжок;

Н – чисельність населення (210000);

О – оборот ліжок (21);

П – процент госпіталізації (20%);

О оборот ліжок (21).

Згідно з формулою загальна потреба в ліжковому фонді становитиме:

К =

Згідно з досвідом планування витрат на охорону здоров'я використовують дані ні початок і кінець року, а також про середньорічну кількість ліжок. Середньорічне число ліжок, крім фактичної наявності на початок планового періоду, враховує намічене планом їхнє збільшення протягом року. Цей процес можна виразити наступною формулою:

К₁ = К+

де: К - кількість ліжок на початок року (200);

К ₁ -середньорічна кількість ліжок;

М - час функціонування додаткової кількості ліжок (у цьому разі з 1 квітня, тобто на 9 місяців);

Д – плановий приріст ліжок (60);

У цифровому виразі цей розрахунок матиме такий вигляд:

К₁ =200+

Для спрощення розрахунків, а також якщо час збільшення кількості ліжок визначити неможливо, вважається, що нові ліжка функціонуватимуть протягом півріччя. Тоді формула матиме наступний вигляд:

К₁ =К+ К₁ =200+

Кількість днів використання ліжка застосовується також для розрахунку ще одного показника планування видатків на охорону здоров'я кількість ліжко-днів. Цей показник визначається шляхом множення середньорічної кількості ліжок на кількість днів використання ліжка за рік і застосовується для планування видатків па харчування і медикаменти. Так, при 230 середньорічних ліжок і 294 днів їхнього використання кількість ліжко-днів становитиме 67620 (230 х 294).

Планування мережі поліклінік та амбулаторій базується на даних про кількість лікарських відвідувань за рік кожним мешканцем міста, району. Кількість ліжок та кількість лікарських відвідувань слугують підставою для визначення чисельності медичних працівників і затрат па їхню заробітну плату. Для планування чисельності медичних працівників і сум заробітної плати, які їм виплачують, застосовуються відповідні нормативи. Нормативи чисельності працівників визначаються наказами і вказівками Міністерства охорони здоров'я. Нормативи оплати їхньої праці встановлюються на підставі коштів Кабінету Міністрів.

Кількість медичних працівників планується з урахуванням норм їхнього навантаження і умов обслуговування хворих. За штатними нормативами медичного персоналу посади лікарів, наприклад, стаціонару районних лікарень встановлюютьсяізрозрахунку одна посада на 20-25 ліжок і 0,5 посади на 10-13 ліжок Кількість лікарів визначається виходячиіз цього нормативу і кількості лікарських ліжок різних відділень. До цього числа додаються штатні посади завідувачів відділеннями (із розрахунку одна посада на 50-60ліжок ), лікарів лікувальних кабінетів і деякі інші.

Для амбулаторно-поліклінічного обслуговування населений районними лікарнями встановлені такі штатні нормативи: на 10 тисяч населення – 17,2 лікарських посад, у тому числі терапевтів – 4,2, хірургів – 1,2, педіатрів – 2,9. Для амбулаторій, які розміщені у сільській місцевості, посади лікарів встановлюються із розрахунку 0,25 посади на 100 мешканців сільських населених пунктів. Штати лікарського персоналу поліклінік визначаються з урахуванням норм навантаження.лікарів, які диференціюються за видами захворювань. Вважається, наприклад, що терапевт приймає в середньому 5 хворих за годину, хірург – 9, зубний лікар – 3.

Користуючись цими нормативами, а також розрахувавши кількість і відвідувань поліклінік мешканцями того чи іншого міста або району, можна визначити загальну потребу лікарського персоналу даної місцевості.

Кількість середнього та молодшого медичного персоналу в лікарнях визначається з урахуванням цілодобового обслуговування хворих. На один цілодобовий пост палатної медичної сестри передбачається, як правило, 20-25 ліжок і 30 ліжок на молодшу медичну сестру (санітарку). При цьому загальна кількість годин роботи кожного поста становить на рік 8760, розрахованих виходячи із календарної кількості днів та кількості годин на добу (365 х 24).

Річна норма робочою часу медичної сестри визначається виходячи із тривалості робочого для – 6,5 годин і календарної кількості годин, за винятком свят, виходів днів і відпустки.За тривалості, наприклад. відпустки в 14 днів її річна норма робочого часу становитиме 1796,5 годин, а загальна потреба на один цілодобовий пост (тобто на 20-25 ліжок) становитиме 4,87 штатних одиниць медичних сестер. Чисельність середнього та молодшого медичного персоналу, розрахована за цими нормативами, повинна бути доповнена штатними одиницями старшої сестри, сестер і санітарок в лікувальних кабінетах. Кількість середнього та молодшого медичного персоналу поліклінік визначається, як правило, щодо кількості лікарських посад.

Видатки на охорону здоров'я згідно з економічною класифікацією включають: поточні видатки (оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, медикаментита перев’язувальні матеріали, продуктихарчування й інші); капітальні видатки (капітальне будівництво, капітальний ремонт та інші).

Заробітна плата медичних працівників визначається виходячи із кількості цих працівників і ставок їхньої заробітної плати. Ставки заробітної плати медичним працівникам встановлені наказом Міністерства охорони здоров'я №5 від 11.01.97 р. «Про затвердження схем посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення».

Важливе місце у фінансуванні медичних установ належить видаткам на продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні матеріали. Потреба в цих видатках визначається за нормативами з урахуванням умов утримання та лікування хворих. Такі нормативи розраховуються виходячи із раціону харчування, який визначає добову норму витрат продуктів і цін на ці продукти. Норми видатків на харчування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суми видатків на медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування хворих залежать також від використання ліжок в окремих лікувальних установах. На цей показник (час функціонування ліжка на рік) впливає організація роботи v лікарні Наприклад, при середньорічній кількості її ліжок – 100, кількості днів їхнього використання – 330 і нормі видатків на харчування на одне ліжко – 1 гри. 20 коп. на день, загальна сума цих видатків становитиме:

100х330 = 33000 ліжко-днів х 1 гри. 20 коп. = 39600 грн.

Аналогічно розраховуються видатки на медикаменти та перев'язувальні матеріали.

Кошторисне фінансування медичних закладів ґрунтується на таких показниках:

по стаціонару — кількість ліжок і ліжко-днів;

по поліклініках — кількість лікарських відвідувань.

Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок. Кількість ліжко-днів — добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціїонування одного ліжка на рік.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно ЗО разів). Загальна кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціалістами — терапевти і т.п.

Система заробітної плати медичних працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів ґрунтується на встановленні — зарплати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні — місто сільська місцевість. Надбавки до зарплати також встановлюються за шкідливі і небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентген-кабінети), за роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Ставки зарплати середнього медичного персоналу залежать від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), категорії і стажу роботи. Для молодшого медичного персоналу ставки встановлені в залежності від посади (сестра — операційна, сестра -хазяйка,). На середній і молодший медперсонал поширюються надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Для медичних працівників зарплата розраховується, виходячи з обсягів роботи — 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5 ставки. Дозволяєється поєднувати обов'язки медичної сестри та санітарки.

Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати.

Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати. Середня ставка зарплати персоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.

Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклініки: по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15—ЗО ліжок), який диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і т. д.); враховуються також посади завідувачів відділеннями, лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів; у поліклініці — на основі кількості лікарських відвідувань у поліклініці -спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями (за наявності певної кількості лікарів даного профілю).

Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів в свою чергу, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встанов­люються окремо для денних і нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в годинах (365 х 24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсестри для орга­нізації індивідуального догляду за тяжкохворими та посади медсес­тер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кіль­кості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).

Кількість посад молодшого медперсоналу визначається аналогіч­но середньому медперсоналу. Відмінність полягає в тому, що нор­матив кількості ліжок на один пост дещо більший.

Кількість посад обслуговуючого персоналу встановлюється за ти­повими штатними розписами.

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних за­кладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій та установ за укладеними угодами на проведення медичного обслуго­вування їх працівників, доходи від надання платних послуг (видача до­відок та ін.), надходження від спонсорських і благодійних внесків.

У страховій медицині об'єктом медичного страхування висту­пає здоров'я громадян. На відміну від особистого страхування, де також об'єктом може бути здоров'я громадян, страхове відшкоду­вання виплачується не безпосередньо застрахованому, а у вигляді плати за лікування в медичному закладі.

Існують дві форми медичного страхування: обов'язкове і добро­вільне. Як правило, мінімум медичних послуг забезпечується обов'яз­ковим страхуванням, додаткові — добровільним.

Страховиком може бути як держава (обов'язкове страхування), так і недержавні страхові компанії, страхувальниками: 1) держава (за рахунок бюджету — бюджетно-страхова медицина); 2) робото­давці; 3)громадяни.