Тема 3. Організація охорони праці на підприємстві, в установі, організації

Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ, В УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ

Правове регулювання проведення атестації робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць є комплексною оцінкою всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність у процесі трудової діяльності. Прове­дення атестації робочих місць на підприємстві, в установі, організації здійсню­ється з дотриманням вимог, передбачених Положенням про державну експерти­зу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 01.12.1990 р. за № 357, Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. за № 442, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України і Мініс­терства охорони здоров'я України від 01.09.1992 р. за № 41.

Атестація робочих місць за умовами праці обов'язково проводиться на всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх галузевої належності та форм власності. На обов'язковість і необхідність її проведення впливає факт наявності технологічного процесу, обладнання, сировини та матеріалів, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть вплинути на здоров'я працюючих, а також на їх нащадків. Метою про­ведення атестації робочих місць за умовами праці є встановлення на конкретно­му підприємстві, в установі, організації права працівника на безпечні й здорові умови праці, захист їх життя й здоров'я, встановлення пільг й компенсації за шкідливі й небезпечні умови праці.

Порядок проведення: організація роботи по атестації; вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу; гігієнічна оцінка умов праці; оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця; атестація робочих місць.

Для організації і проведення атестації керівник підприємства видає наказ, в якому:

визначає основу і завдання атестації;

затверджує склад, голову і секретаря постійно діючої атестаційної комісії, визначає її повноваження, у разі потреби - склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

установлює терміни і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

визначає взаємодію із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

визначає проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробленні заходів по усуненню шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується вводити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій.

Порядок проведення: організація роботи по атестації; вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу; гігієнічна оцінка умов праці; оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця; атестація робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами праці має плановий характер. Відповід­но розрізняють планову (чергову) та позапланову (позачергову) атестацію. Пла­нова атестація проводиться у строки, визначені колективними договорами, але не рідше одного разу на п'ять років. Проведення позапланової атестації здій­снюється при наявності певних підстав та з ініціативи відповідних суб'єктів. Вона проводиться з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, найманих працівників підприємства або їх виборного органу, органів державної експерти­зи умов праці з участю санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охоро­ни здоров'я України, якщо відбулася докорінна зміна умов і характеру праці.

Комплексний характер атестації робочого місця за умовами праці полягає у вивченні і дослідженні цих факторів виробничого середовища, що можуть негативно вплинути на здоров'я працівників, та в розроблені системи заходів, спрямованих на знешкодження таких факторів.

Під час проведення атестації робочих місць за умовами праці виявляють при­чини та фактори виникнення шкідливих і небезпечних умов праці, проводять дослідження та комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характе­ру праці щодо їх відповідності вимогам стандартів, норм і правил (включаючи проведення гігієнічної, технічної та організаційної оцінки). За результатами проведеної оцінки факторів виробничого середовища встановлюється ступінь шкідливості та небезпечності умов праці на основі гігієнічної класифікації:

осо­бливо шкідливі та особливо важкі умови праці;

шкідливі та важкі умови праці;

шкідливі умови праці.

За результатами проведеної атестації робочих місць складають наступні пе­реліки:

а) робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на встановлені законодавством пільги і компенсації;

б) робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на пільги і компенсації за рахунок коштів підприємств;

в) робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи з поліпшення умов праці.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. Фінансування заходів з охорони праці в Україні здійснюється за рахунок коштів:

- роботодавця;

- Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

-державного та місцевих бюджетів.

Наймані працівники не несуть жодних витрат на фінансування заходів щодо покращення умов та охорони праці.

2. Розмір мінімальних витрат на здійснення заходів по охороні праці різниться з огляду на суб’єкта, яких повинен здійснювати відповідні заходи, та визначений на законодавчому рівні.

Зокрема, для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці повинні становити не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. Ті ж підприємства, які не займаються реалізацією продукції, а основним видом їх діяльності є виконання робіт чи наданння послуг, на фінансування витрат по охороні праці повинні витрачати не менше 0,5 відсотка від доходу, що вони отримують у результаті виконання роботи чи надання послуг.

До суми реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), з метою визначення витрат на охорону праці, повинні включатися податок на додану вартість та акцизний збір, оскільки вони додаються до ціни товару і включаються у виручку від реалізації продукції (робіт, послуг). До виручки від реалізованої продукції не включаються позареалізаційні доходи. Зокрема, отримана фінансова допомога (поворотна, безповоротна), доходи у вигляді дивідендів, сума кредиторської заборгованості платника податку, строк позовної давності якої минув, грошові кошти, які перераховані засновником у статутний фонд, неустойка (штраф, пеня) не є виручкою від реалізації продукції, а тому відповідні кошти не включаються до суми, з якої суб'єкт підприємницької діяльності має визначати витрати на охорону праці. У разі здійснення операції з продажу основних фондів до суми реалізованої продукції, з якої суб'єкт підприємницької діяльності розраховує витрати на охорону праці враховується виручка від реалізації, що визначається як різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу (Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.06.2003 р. № 3673).

Витрати на фінансування заходів з охорони праці на підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. Попри те, що у ч. 4 ст. 19 Закону України «Про охорону праці» йдеться лише про підприємства, які утримуються за рахунок бюджету, видається, що в аналогічний спосіб повинно відбуватись фінансування охорони праці і в державних установах та організаціях, які використовують найману працю.

3. Незважаючи на встановлення на законодавчому рівні обов’язку для роботодавців здійснювати фінансування заходів з охорони праці, механізм його реалізації для роботодавців – громадських організацій залишається поки не визначений.

У ч. 4 ст. 7 Закону України «Про об’єднання громадян» зазначено, що на працівників апарату об'єднань громадян поширюється законодавство про працю. Отже, забезпеченння безпечних і нешкідливих умов праці для цих працівників, в тому числі і фінансування комплексних заходів по охороні праці, покладається на роботодавця. Разом з тим, на запитання у який спосіб і в якому розмірі потрібно виділяти кошти на фінансування охорони праці у громадських організаціях, законодавець відповіді не дає. Проблема фінансування витрат на охорону праці пов’язана з неприбутковим характером цих юридичних осіб. Оскільки такі не реалізовують продукцію, надають послуги чи виконують роботи безоплатно, то порядок виділення коштів визначений ч. 3 ст. 19 Закону України «Про охорону праці» застосовуватись не може. Ймовірно, витрати на фінансування відповідних заходів повинні визначатись з огляду на розмір фонду оплати праці по аналогії з ч. 4 ст. 19 Закону України «Про охорону праці».

4. Витрати на охорону праці, які несе підприємство, зараховуються до валових витрат. Так, згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включаються до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону також встановлено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суми витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з вжиттям заходів та придбанням засобів з охорони праці, які є складовою частиною підготовки, організації і ведення виробництва, а також суми заробітної плати виконавців робіт або інші витрати на заходи та засоби з охорони праці відповідно до Переліку повинні враховуватися у складі валових витрат лише один раз.

Відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, роботодавець має право включити до складу валових витрат витрати на організацію заходів з охорони праці за умови їх належного документального оформлення.

5. Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, який розроблено відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону праці", статей 5 і 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. N 994.

Зокрема, до таких заходів і засобів належать:

· приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці;

· усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці (державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці);

· проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці;

· проведення цільового навчання з охорони праці працівників, організація семінарів та оглядів-конкурсів з цих питань за умови, що витрати на їх проведення не будуть перевищувати двох відсотків оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік;

· забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв'язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами);

· надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води;

· проведення обов'язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Використання коштів, виділених на фінансування охорони праці, на інші цілі забороняється. До підприємств, які використовують відповідні кошти не за призначенням, за вчинення таких дій застосовуються заходи юридичної відповідальності.

6. Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 994, є вичерпним і така позиція як, наприклад, «інші заходи й засоби щодо охорони праці», у ньому відсутня.

Оскільки вказаний Перелік є вичерпним, при цьому в ньому не передбачено такі заходи, як проведення профілактичних щеплень проти грипу, то витрати на зазначені заходи не підлягають включенню до складу валових витрат платників податку на прибуток. Таким чином, підприємство має право провадити вакцинацію проти грипу своїх працівників як заходи щодо охорони праці на виробництві, але не за рахунок збільшення валових витрат.

Витрати роботодавця, пов’язані із забезпеченням працівників питною водою, зокрема, придбання питної води, стаканів, тримачів стаканів, пляшок тощо також безпосередньо не вказані у Переліку заходів та засобів з охорони праці, а відтак, не можуть бути віднесені до таких. Так само не можна зараховувати до валових витрати, що здійсненні на придбання фірмового[1] та форменного[2] одягу, адже Перелік заходів та засобів з охорони праці до останніх дозволяє включати лише витрати на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, і не містить згадки про фірмовий чи форменний одяг. Зазначимо, що поняття «фірмовий одяг» чи «форменний одяг» ніяк не можна назвати тотожними поняттю «спеціальний одяг», оскільки функціональне призначення того й іншого одягу різне.

7. Крім роботодавців, частину витрат на фінансування заходів з охорони праці здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд). Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" цей Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, створення яких передбачалось ст. 21 Закону України "Про охорону праці" в редакції від 14.10.1992 р., і які були ліквідовані до 31 грудня 2001 року. Процедура правонаступництва Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці передбачає передачу не лише кредиторської та дебіторської заборгованості зазначених фондів охорони праці, але й усіх активів та пасивів, створених за рахунок коштів зазначених фондів охорони праці.

Відповідно до частини другої ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд забезпечує фінансування:

- заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та медицини праці;

- організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників;

- навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці;

- розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури;

- інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.

З метою реалізації Фондом цих заходів було розроблено і затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 жовтня 2005 р. 45 спеціальний Порядок, що визначає умови планування, фінансування та здійснення контролю за виконанням заходів, спрямованих на ведення пропаганди безпечних і нешкідливих умов праці, організацію створення тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видання та розповсюдження нормативних актів, підручників, журналів, іншої спеціальної літератури, плакатів, пам'яток тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці, вивчення та поширення позитивного досвіду створення безпечних і нешкідливих умов виробництва, виконання інших профілактичних робіт. З метою виконання цих функцій Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою.

8. Забезпечення Фондом соціального страхування від нещасних випадків фінансування навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці є складовою загального фінансування профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаними умовами праці. Процедура організації, проведення, звітування і контролю фінансування Фондом навчання спеціалістів визначається Порядком, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 1 листопада 2001 р. N 40.

Фонд фінансує навчання відповідних спеціалістів з питань охорони праці підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і організаційно-правової форми. Таке навчання проводиться у навчальних закладах за умови узгодження із Фондом тематичних планів та навчальних програм. Визначення навчального закладу здійснюється шляхом застосування виконавчою дирекцією Фонду, або за її дорученням її робочими органами, процедури відкритих торгів (тендерів) та інших процедур відповідно до чинного законодавства України.

9. Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", однією з функцій Фонду є участь в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників. З цією метою Фонд:

- проводить розширення номенклатури засобів індивідуального захисту, що підлягають обов'язковій сертифікації;

- здійснює оснащення випробувальних лабораторій Національного науково-дослідного інституту охорони праці необхідними приладами та устаткуванням;

- сприяє забезпеченню працівників сучасними засобами колективного захисту;

- організовує виставки засобів колективного захисту працівників;

- готує та видає каталоги вітчизняних засобів індивідуального захисту працівників;

- проводить дослідження та розробляє засоби захисту і матеріали відповідно до вимог європейських стандартів;

- а також здійснює інші заходи.

10. Одним із основних завдань соціального страхування від нещасного випадку є проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці. Фінансування видатків Фонду на такі профілактичні заходи у 2008 році склало загалом понад 118,4 млн. гривень, що в 3,8 раза більше в порівнянні з 2007 роком.

Згідно з інформацією, що подається у Звіті про страхову діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, стан охорони праці в народному господарстві, соціальний захист потерпілих на виробництві, використання страхових коштів у 2008 році, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26 лютого 2009 р. N 1, на фінансування навчання та підвищення рівня знань спеціалістів, які вирішують питання охорони праці, наприклад, було витрачено 3043,7 тис. грн. Фінансування заходів з пропаганди безпечних та нешкідливих умов праці обійшлись Фонду в 39278,9 тис. грн. Натомість національна, галузеві, регіональні програми розвитку виробництва засобів індивідуального захисту працівників були профінансовані лише на 359,1 тис. грн., при потребі 3127,4 тис. грн.

11. Реалізація заходів загальнодержавного значення щодо створення належних, безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності фінансується також за рахунок коштів державного бюджету. Наприклад, згідно з Додатком N 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" на охорону праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних та шахтобудівельних підприємствах (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля), у тому числі дегазація вугільних пластів у 2009 році виділено 36124,8 тис. грн.

Механізм використання цих коштів визначається Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2009 р. N 195, а головним їх розпорядником є Мінвуглепром.

12. З метою удосконалення системи управління охороною праці, яка б сприяла вирішенню питань організаційного, матеріально-технічного, наукового та правового забезпечення робіт у галузі охорони праці органи місцевого самоврядування затверджують на місцях програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Такі програми визначають пріоритетні напрями вирішення проблем з охорони праці і фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та коштів місцевих бюджетів.

За рахунок місцевих бюджетів, наприклад, здійснюється:

- проведення навчання в дошкільних закладах та закладах освіти з питань безпечної життєдіяльності населення;

- впровадження у засобах масової інформації постійної рубрики "Охорона праці";

- проведення нарад з питань охорони праці з головними спеціалістами охорони праці райдержадміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад;

- організація випуску тематичних інформаційних листів про обставини, причини та заходи щодо запобігання найбільш характерним аваріям, нещасним випадкам виробничого та невиробничого характеру в регіонах;

- організація проведення навчання та атестації спеціалістів з питань охорони праці райдержадміністрацій та міськвиконкомів;

- матеріально-технічне забезпечення системи управління охороною праці в регіонах;

- організація забезпечення законодавчою та нормативною документацією з охорони праці служб охорони праці районних держадміністрацій, міськвиконкомів.

 

 

Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ, В УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ